Ухвала

від 04.03.2015 по справі 203/8192/14-ц

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/8192/14-ц

Провадження № 2-з/0203/32/2015

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2015 року суддя Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Колесніченко О.В., розглянувши заяву представника публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року ПАТ «Марфін Банк» пред'явило через суд позов до ТОВ «Іріта», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ «Дніпропетровський експериментальний ремонтно-механічний завод», ТОВ «Армада-С» з вимогами стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача заборгованість за кредитним договором №00143/D від 18 липня 2008 року, укладеним між ВАТ «Морський транспортний банк» та ТОВ «Іріта», станом на 19 січня 2014 року в розмірі 9085078,48 грн., з яких 7215300,00 грн. заборгованість за кредитом, 1530764,40 грн. заборгованість за відсотками, 339014,08 грн. - пеня, а також покласти на відповідачів судові витрати в солідарному порядку.

04 березня 2015 року представник ПАТ «Марфін Банк» ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову шляхом: 1) накладення арешту на все належне ТОВ «Іріта», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ «Дніпропетровський експериментальний ремонтно-механічний завод», ТОВ «Армада-С» рухоме та нерухоме майно, в тому числі грошові кошти на рахунках в банківських установах, та зокрема належне:

- ТОВ «Іріта» на підставі договору купівлі-продажу №12/1 від 29 червня 2010 року обладнання: верстат фрезерний вертикальний з хрестовим столом (модель 65А60Ф1) та оброблювальний центр (модель ОЦФ-1М);

- ТОВ «Дніпропетровський експериментальний ремонтно-механічний завод» на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2006 року та ухвали господарського суду Дніпропетровської області у справі №6/332-06 нерухоме майо - будівлі та споруди загальною площею 5557,3 кв.м., з яких будівлі адміністративного призначення - 316,2 кв.м., виробничого призначення - 2845,0 кв.м., складського призначення - 1969,80 кв.м., виробничо-складського призначення - 352,2 кв.м., підсобного призначення - 74,1 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Краснозаводська, 58, а також на все рухоме майно, належне на підставі балансової довідки станом на 01 листопада 2014 року балансовою вартістю 1578835,68 грн.; 2) заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо нерухомого та рухомого майна, належного відповідачам ТОВ «Іріта», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ «Дніпропетровський експериментальний ремонтно-механічний завод», ТОВ «Армада-С» до набрання чинності рішенням суду.

Відповідно до ст.ст. 151, 152 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається у спосіб, визначений ЦПК та про який клопочуть такі особи на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, ризик чого має бути підтвердженим достатніми фактичними даними.

За вимогами ч.2 ст.151 ЦПК України у заяві про забезпечення позовну повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Крім цього, Пленум Верховного Суду України у пункті 4 своєї постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Разом з тим, у своїй заяві позивач наводить не фактичні дані щодо дій відповідача-боржника та відповідача-поручителя з умисного зменшення свого майна, а посилається на гіпотетичну можливість невиконання рішення суду у зв'язку наявністю заборгованості, що само по собі беззастережно не свідчить про неможливість виконання рішення про можливе задоволення позову з огляду на забезпечення кредиту заставним майном, в тому числі і переліченим у заяві позивача виробничим обладнанням юридичних осіб боржника і поручителя, хоч би і про стягнення грошової суми в розмірі 9 085 078,48 грн. або утруднення виконання такого рішення, зважаючи на те, що будь-яких достатніх, допустимих, належних доказів за ст.ст. 58, 59 ЦПК України на підтвердження спроб відповідача відчужити своє майно або приховати, як і не наведено доказів на підтвердження необхідності застосування такого способу забезпечення як арешт, який полягає за своєю суттю, з урахуванням положень ст.57 Закону України «Про виконавче провадження», у вилученні майна із користування.

Одночасно, суд приймає до уваги, що накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, грошові кошти на рахунках ТОВ «Іріта» та ТОВ «Дніпропетровський експериментальний ремонтно-механічний завод», виробничі приміщення та виробниче обладнання, належне ТОВ «Іріта» та зазначене в балансовій довідці ТОВ «Дніпропетровський експериментальний ремонтно-механічний завод», може призвести до створення реальних, істотних перешкод у здійсненні господарської діяльності відповідачів, що є недопустимим на чому наголошував Пленум Верховного Суду України у пункті 4 своєї постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

За таких обставин, приймаючи до уваги принцип відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, представником позивача не доведено перед судом наявність підстав для забезпечення позову у спосіб про який вона клопотала.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИЛА:

Відмовити представнику публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» ОСОБА_1, в задоволенні її заяви про забезпечення позову публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Іріта», ОСОБА_2, ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський експериментальний ремонтно-механічний завод», товариства з обмеженою відповідальністю «Армада-С» про стягнення боргу.

Апеляційна скарга на ухвалу суду про відмову у забезпеченні позову подається протягом п'яти днів з дня її оголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд міста Дніпропетровська. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя О.В. Колесніченко