Рішення

від 19.02.2007 по справі 20-1/010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-1/010

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

іменем України

"19" лютого 2007 р. справа № 20-1/010

Господарський суд міста Севастополя в складі:

судді Алсуф'єва В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі господарську справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства „ТММ-Банк”

                  (вул. Панельна, 5, м. Київ, 02002)

до      Товариства з обмеженою відповідальністю „САМШИТ-ПЛЮС”

         (вул. Гоголя, б. 20-„А”, кв. 125, м. Севастополь, 99011)

про    стягнення 113.947,10 грн.,

за участю представників:

позивача –Висоцького В.І., довіреність № б/н   від 07.02.2007;  

відповідача –не з'явився.

Відкрите акціонерне товариство „ТММ-Банк” (далі –Позивач) звернулось в суд з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „САМШИТ-ПЛЮС” (далі –Відповідач) про стягнення заборгованості за договором кредиту у формі овердрафту №2311/2 від 23.11.2004 у розмірі 113.947,10 грн., з яких:

-          99.333,86 грн. –кредитна заборгованість;

-          14.613,24 грн. –відсотки за користування кредитом.

Позовні вимоги заявлені у зв'язку з невиконанням Відповідачем умов Договору в частині своєчасного погашення кредиту і відсотків користування ним та на підставі статті 629 Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003) щодо обов'язковості договору для виконання його сторонами.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав, явку представника в судове засідання 12.02.2007 та 16.02.2007 не забезпечив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно.

З огляду на невиконання Відповідачем вимог ухвали про порушення провадження у справі від 29.01.2007, зокрема, ненадання відзиву на позовну заяву, акту звірення взаєморозрахунків із Позивачем та інших витребуваних документів, суд вирішив спір за наявними в справі матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

23.11.2004 Позивачем та Відповідачем укладено договір кредиту у формі овердрафту №2311/2 (далі –Договір), за яким Позивач (Банк) надав Відповідачу (Позичальнику) короткостроковий кредит у формі овердрафту (далі –Кредит) шляхом сплати розрахункових документів з поточного рахунку Позичальника №2600060348901 у Банку на суму, що перевищує залишок на такому рахунку, але в межах визначеного договором ліміту в сумі 10.000,00 грн. На підставі пункту 5.2 Договору сторони уклали додаткові договори до нього, що є його невід'ємними частинами.

Додатковими договорами №1 від 21.02.2004 та №2 від 25.06.2005 змінено пункт 1.2. Договору стосовно розміру ліміту овердрафту /а.с.12, 13/.

Відповідно до додаткового договору №3 від 10.11.2005 змінено розмір ліміту овердрафту, додано до Договору пункти 3.1.5. та 3.3.6, згідно з якими у разі ненадходження платежів від Позичальника у встановлені цим Договором строки суми неповернених у строк платежів перераховуються на рахунки простроченої заборгованості, та Позичальник зобов'язався оплатити Банку комісію за розрахункове обслуговування по пролонгації овердрафту протягом одного тижня після підписання додаткового договору /а.с.14/.

Додатковим договором №4 від 22.11.2005 змінено пункти 1.3., 1.4 Договору щодо строку дії ліміту овердрафту та визначення кінцевого терміну погашення наданого овердрафту, а також стосовно сплати Банку комісії за розрахункове обслуговування по пролонгації овердрафту /а.с.15/.

Згідно з додатковим договором №5 від 15.12.2005 змінено пункт 1.2. Договору стосовно розміру ліміту овердрафту, а також щодо сплати Банку комісії за розрахункове обслуговування по пролонгації овердрафту /а.с.16/.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що він діє до повного виконання зобов'язань сторін Договору.

На момент прийняття рішення Договір не припинив свою дію, його не визнано недійсним чи неукладеним.

Згідно з пунктом 3.3.2 Договору Відповідач прийняв на себе обов'язок забезпечити повернення отриманого овердрафту в повному обсязі в строк, визначений у пункті 1.4 Договору, шляхом закриття дебетових залишків по рахунку овердрафту №2600060348901 у Банку до закінчення банківського дня, та щомісячно перераховувати проценти за користування овердрафтом на вищевказаний рахунок відповідно до встановленої процентної ставки не пізніше останнього банківського дня поточного місяця. Проте, цей обов'язок Відповідачем належним чином не виконаний.

Позивач на виконання вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 29.01.2007 склав та направив Відповідачу для узгодження акт звірення заборгованості за Договором станом на 18.01.2007 /а.с.85, 86/. Підписаного Відповідачем примірника акту звірки взаєморозрахунків Позивач не отримав /а.с.88, 89/.

Договір та додаткові договори до нього, а також матеріали з листування Відповідача із Банком щодо Договору, зокрема, листи з проханням про пролонгацію кредитного договору або зміну ліміту овердрафту від 23.11.2004 за вих.№13/11, від 28.09.2005 за вих.№44/09, від 18.11.2005 за вих.№13/11, від 14.12.2005 за вих.№66/12 /а.с.17–20/, які повністю кореспондуються із відповідними додатковими договорами, що укладались між сторонами після цих звернень Позичальника, свідчать про фактичну участь останнього у правовідносинах за цим Договором.

Надані Позивачем пояснення (вх.№5100 від 16.02.2007, а.с. 92) та представлені у підтвердження зазначеного в них виписки по особовому рахунку №2600060348901 за період з 23.11.2004 по 18.01.2007, з 26.09.2006 по 18.01.2007, з 22.11.2006 по 18.01.2007, з 01.12.2006 по 18.01.2007 /а.с. 21–30, 31, 32, 33/ приймаються судом у якості належного доказу факту кредитування Позивачем рахунку №2600060348901 в межах визначеного Договором ліміту на загальну суму 99.333,86 грн.

Таким чином, судом встановлено, що як на дату подання позову, так і на день прийняття рішення у справі, вищезазначена заборгованість Відповідача за Договором, а також проценти за користування кредитом у розмірі 14.613,24 грн., ним не погашені.

При вирішенні спору суд керується положеннями Цивільного Кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003; далі –ЦК України),  Господарського Кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003; далі –ГК України) та чинного законодавства.

Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Аналогічні положення містяться у статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Судом встановлено, що у порушення статті 527 ЦК України, якою передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, та статей 1049, 1054 ЦК України, згідно з якими позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти, Відповідачем не виконаний обов'язок щодо повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів на умовах, передбачених Договором.

Таким чином, вимоги Позивача щодо стягнення кредитної заборгованості у розмірі  99.333,86 грн. і  відсотків за користування кредитом в сумі 14.613,24 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при повному задоволенні позову витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, тому суд покладає на Відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 1.139,47 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Керуючись статтями 525, 526, 527, 629, 1049, 1054, 1069 ЦК України, статтею 193 ГК України, статтями 49, 75, 82, 84-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „САМШИТ-ПЛЮС” (вул. Гоголя, б. 20-„А”, кв. 125, м. Севастополь, 99007,                       ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 31213778, п/р 2600060348901 у ВАТ „ТММ-банк”, МФО 300896) на користь Відкритого акціонерного товариства „ТММ-Банк” (вул. Панельна, 5, м. Київ, 02002, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 19193869, к/р №32002194701 у ГУ НБУ по м. Києву та Київської обл., МФО 321024) загальну суму заборгованості в розмірі 113.947,10 грн. (сто тринадцять тисяч дев'ятсот сорок сім грн. 10 коп.) у тому числі: cуму кредитної заборгованості в розмірі 99.333,86 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч триста тридцять три грн. 86 коп.) та суму процентів за користування кредитом у розмірі 14.613,24 грн. (чотирнадцять тисяч шістсот тринадцять грн. 24 коп.), а також державне мито в розмірі 1.139,47 грн. (одна тисяча сто тридцять дев'ять грн. 47 коп.) і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                  В.В. Алсуф`єв