Постанова

від 15.07.2009 по справі 2-а-9771/09

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-9771/09

Справа № 2-а-9771/09

             ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15

липня 2009 року                                                                     

                                м. Полтава

              Полтавський окружний

адміністративний суд у складі:

головуючого

судді - Серги С.М.,

при секретарі

-  Олійник Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті

Полтаві, в приміщенні суду, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного

фонду України в Пирятинському районі Полтавської області про визнання дій неправомірними та

стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитини  війни, -

В С Т А Н О В И В:

            20 жовтня 2008 року позивач ОСОБА_1.

звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з

адміністративним позовом до Управління Пенсійного

фонду України в Пирятинському районі Полтавської області про визнання

неправомірними дій та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної

допомоги дитині війни, посилаючись на те, що він належить

до соціальної категорії «Дитина війни» і відповідно до статті 6 Закону України

«Про соціальний захист дітей війни»  з

01.01.2006  має право на отримання

соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. За

період із 2006 року по 2008 року йому така допомога не виплачувалась.

              Свої

позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що

рішенням Конституційного Суду України  №

6-рп/2007 від 09 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають

Конституції України та є неконституційними окремі норми Закону України «Про

державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія положень Закону

України «Про соціальний захист дітей війни», на підставі яких йому повинна була

бути нарахована соціальна допомога. Разом з тим, відповідач в порушення вимог

Конституції України, не здійснив нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії. Просив

визнати дії  відповідача неправомірними,

стягнути  несплачену  щомісячну державну соціальну допомогу в сумі 3302 грн. 60 коп. із 2006 року по 2008 року,

зобов'язати відповідача в подальшому нараховувати йому

таку допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

           Позивач

в судове засідання не з'явився, надавши суду клопотання, яким просив розглянути

справу за його відсутності.

    Представник відповідача Управління

Пенсійного фонду України в Пирятинському  

районі Полтавської області 

не з'явився в судове засідання, хоча у справі наявні докази, що він

належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

            У

письмових запереченнях відповідач просив відмовити в задоволенні позовних

вимог, посилаючись на те, що рішення Конституційного Суду України від

09.07.2007 р. № 6-рп/2007 стосувалось лише Закону України «Про Державний бюджет

на 2007 рік», рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року

зворотної дії в часі не має, відтак на період до 09 липня 2007 року не

поширюється. Вказував на відсутність механізму нарахування підвищення до пенсії

в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей

війни», в 2006-2007 рр., у зв'язку з тим, що не визначено розрахункову величину

(мінімальну пенсію за віком) для розрахунку підвищень до пенсії соціальній

категорії дітей війни.

             Щодо

виплати  надбавки дитини війни в 2008

році вказував, що з 01.01.2008 р. 

надбавка дитини війни  позивачу

була призначена і виплачувалася надбавка у таких розмірах: з 01.01.2008 р.  - 47 грн. 00 коп., з 01.04.2008 р. - 48 грн.

10 коп., з 01.07.2008 р. - 48 грн. 20 коп, з 01.10.2008 р.- 49,80 грн.

Згідно з частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства

України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним

чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних

причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не

відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд,  вивчивши та дослідивши

матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому

задоволенню з наступних підстав.

            Судом

встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні статті 1 Закону України

«Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV від 18.11.2004 (в редакції, чинній

на час виникнення спірних правовідносин).

            Відповідно

до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має

право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії

на 30% мінімальної пенсії за віком.

            Пунктом

12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 (в редакції, чинній

на час виникнення правовідносин) дію статті 6 Закону України «Про соціальний

захист дітей війни» було зупинено, як і в 2006 році цю ж норму було зупинено

Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» № 3235- ІV від 20.12.2005 (з подальшими

змінами).

            Рішенням

Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про

соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції

України (є неконституційними) положення, зокрема, пункту 12 статті 71 Закону

України «Про Державний бюджет на 2007 рік». Відповідно до частини 2 статті 152

Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що

визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним

Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду

України від 09.07.2007 року зворотньої дії в часі не має, відтак на період до

09.07.2007 не поширюється. Рішень щодо аналогічних норм Закону України «Про

Державний бюджет на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось, тому

задоволенню підлягають вимоги позивачки лише за період з 09.07.2007 року по

31.12.2007.

            Щодо

розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати

підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних

висновків.

            Статтею

64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і

громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією

України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не

допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

            Вказана

норма конкретизована в частині 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист

дітей війни», де зазначено, що державні гарантії дітям війни, встановлені цим

Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими

актами.

            Відповідно

до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування» № 1058 ІV

від 09.07.03 (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) мінімальний

розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років

страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які

втратили працездатність.

            При

цьому, частиною 3 статті 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір

пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується

виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

            Однак,

враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір

мінімальної пенсії за віком, та зважаючи на позицію Європейського Суду з прав

людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного

нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян,

закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу

покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання

містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van

Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе

застосувати саме частину 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям

війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком

використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як

розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії,

передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей

Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до

пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не

суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування».

            Пенсійний

фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України» та здійснює

свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в

установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону

України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про

призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного

фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням

Пенсійного фонду України за місцем проживання ОСОБА_1.

є Управління Пенсійного фонду України в Пирятинському

районі Полтавської області. Враховуючи вищевикладене, суд вважає Управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі

Полтавської області належним відповідачем по даній справі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність

зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в

Пирятинському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1.. за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 з

підвищенням пенсії на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого

частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування», та провести відповідні виплати.

           Вимоги

позивача про стягнення щомісячної надбавки до пенсії дитини війни у 2008 році

суд вважає частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет

України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів

України»  статтю 6 Закону України «Про

соціальний захист дітей війни» викладено у новій  редакції. Встановлено, що дітям війни (крім

тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни,

гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового

утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії,

виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни,

тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. З

01.01.2008 соціальній категорії дітей війни, до якої належить позивач, органами

Пенсійного фонду України здійснювалося нарахування зазначеного підвищення

зазначеного розміру.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008

визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним)

положення пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на

2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Разом з тим, суми підвищення дітям війни були визначені Постановою

Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530 «Деякі питання соціального

захисту окремих категорій громадян» (далі -Постанова № 530).  Пунктом 8 Постанови № 530 було встановлено,

що дітям війни  (крім тих, на яких

поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або

щомісячного довічного грошового утримання 

чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії,

підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня -

48,2 гривні, з 1 жовтня - 49,8 гривні. Отже, підвищення до пенсії категорії

дітей війни управлінням Пенсійного фонду України у 2008 році з 22 травня 2008

року нараховувалось  у розмірі,

передбаченому зазначеною постановою Кабінету Міністрів України. 

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства,

пріоритетності законів над підзаконними актами, рішення Конституційного Суду

України від 22.05.2008 та приписів частини 2 статті 152 Конституції України,

суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 Управління

Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області

повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії у

розмірі, передбаченому статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей

війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2008, оскільки з моменту ухвалення

Конституційним судом рішення щодо неконституційності пункту 41 розділу 2 Закону

України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до

деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність і не підлягала

застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 повинен був нараховувати та

здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за

віком.

              Між

тим,  до 22.05.2008 відповідач,

здійснюючи позивачу доплати, передбачені статтею 6 Закону України «Про

соціальний захист дітей війни» в редакції від 01.01.2008 з урахуванням пункту

41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про

внесення змін до деяких законодавчих актів України», діяв на підставі та у

відповідності з діючою нормою зазначеного закону, а тому позовні вимоги щодо

стягнення доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з

01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.

Таким чином, враховуючи викладене, беручи до уваги межі позовних вимог,

суд вважає за необхідне зобов'язати Управління

Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області

здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1.. з

підвищенням пенсії на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого

частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування», за 2008 рік -  з 22 травня

по 31 грудня 2008 року з урахуванням проведених виплат та провести відповідні

виплати.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1. щодо

стягнення  недоплаченої допомоги  дитині війни у визначеній позивачем

грошовій сумі, а саме 3302,60 грн., суд приходить до наступних висновків.

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» затверджено

на 2007 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1

січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з

урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування» позивачу  в 2007

році підлягали виплаті:

липень (4,06+406) х 30%=410,06 х 30%=123,02 грн.;

серпень (4,06+406) х 30%=410,06 х 30%=123,02 грн.;

вересень (4,06+406) х 30%=410,06 х 30%=123,02 грн.;

жовтень (4,11+411) х 30%=415,11 х 30%=124,53грн.;

листопад (4,11+411) х 30%=415,11 х 30%=124,53 грн.;

грудень (4,11+411) х 30%=415,11 х 30%=124,53 грн.;

всього за 2007 рік: 742,65 грн.

            Як

вбачається із матеріалів справи, позивач є інвалідом 3 групи, тому в 2007 році

нарахування та виплата підвищення до пенсії категорії дитини війни повинні

проводитись з урахуванням інших виплат.

           Статтею

58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення

змін до деяких законодавчих актів України" на 2008 рік затверджено

прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470

гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498

гривень.

          Отже,

у  2008 році  виплаті підлягали такі суми доплати до

пенсії:

травень  

481х30%=144,3 грн. ;

червень  

481х30%=144,3 грн.;

липень   482х30%=144,6

грн.;

серпень  

482х30%=144,6 грн.;

вересень  

482х30%=144,6 грн. ;

жовтень  

498х30%=149,4 грн.;

листопад  

498х30%=149,4 грн. ;

грудень   

498х30%=149,4 грн.;

всього:  1170, 60

грн.

Натомість, відповідно до пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України

від 28 травня 2008 № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих

категорій громадян» дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового

утримання чи державної соціальної допомоги, підвищення органами пенсійного

фонду у 2008 році проводилося у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1

липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні, що

підтверджується  довідкою Управління

Пенсійного фонду в Пирятинському районі Полтавської області від 03.07.2009  №505.

         Таким

чином, позивачем недоотримано у 2008 році з 22 травня по 31 грудня - 780,4

гривні ( 1170,6 - 390,2).

           Разом з

тим, суд виходить з того, що перерахунок пенсії здійснюється органами

Пенсійного фонду України в порядку, встановленому чинним законодавством, на підставі

документів, наявних у пенсійній справі, з урахуванням вимог статті 42 Закону

України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо індексації

пенсійних виплат, тому суд не може перебирати на себе функцію здійснення

перерахунку та нарахування пенсії, покладену законодавством на зазначені

органи, і не може зобов'язати управління нарахувати позивачу підвищення до

пенсії у визначеному розмірі, а може зобов'язати лише здійснити дії щодо

перерахунку пенсії з урахуванням вимог законодавства.

           З

огляду на викладене, позовні вимоги  щодо

стягнення конкретно визначеної суми задоволенню не підлягають.

Зі змісту позовної заяви

вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність  управління Пенсійного фонду України щодо  ненарахування зазначеного підвищення до

пенсії.

            Згідно

з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України з метою

повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним вийти за межі

позовних вимог та визнати бездіяльність даного управління протиправною, в

частині не нарахування підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України

«Про соціальний захист дітей війни», з розміру, встановленого ст. 28 Закону

України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 09

липня по 31грудня 2007року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року.

Позовні вимоги щодо зобов'язання

відповідача в подальшому нараховувати щомісячну соціальну надбавку дитині війни

відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» при нарахуванні

пенсії також не підлягають задоволенню, оскільки судове рішення повинно бути

наслідком чинного правового регулювання та спрямовано на відновлення порушених

прав, свобод та інтересів. Виходячи із змісту законодавства воно не може в

майбутньому регулювати суспільні відносини.

Згідно з вимогами частини 3 статті

94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов

задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому

відповідно до задоволених вимог.

           На підставі викладеного, керуючись

статтею 64 Конституції України, статтями 

3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України

«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав

людини», статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного

судочинства України,  -     

ПОСТАНОВИВ:

            Адміністративний

позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в

Пирятинському районі Полтавської області про визнання неправомірними дій

та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитини війни

задовольнити частково.

            Визнати

бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в

Пирятинському районі Полтавської області протиправною, в частині не

нарахування підвищення до пенсії, передбаченого статтею 6 Закону України «Про

соціальний захист дітей війни» за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з

22 травня по 31 грудня 2008  року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України

в Пирятинському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за

віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні

виплати за 2007 рік  з 9 липня   по 31 грудня 2007 року та за 2008 рік з 22

травня по 31 грудня  2008 року з

урахуванням проведених виплат.

            В іншій

частині позовних вимог відмовити.

            Стягнути з Державного бюджету

України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати

судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу

адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення

строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом,

якщо таку заяву не було подано.

          Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного

адміністративного суду   через

Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне

оскарження в 10-денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та

подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне

оскарження, в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу

адміністративного судочинства України.

           Повний

текст постанови виготовлено 20 липня 2009 року.

Суддя              

                                                                                                                    С.М.Серга