Ухвала

від 02.07.2015 по справі 522/3893/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/5413/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Панасенков В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Панасенкова В.О.

суддів: Парапана В.Ф.

ОСОБА_2,

при секретарі: Добряк Н.І.,

за участю: представника позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2015 року за позовом представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області в особі Слідчого управління фінансових розслідувань про визнання права власності на майно та зняття арешту з майна,

в с т а н о в и л а:

26 лютого 2015 року представник позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4, звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 25 грудня 2014 року слідчим Головного управління ФР ГУ ДФС в Одеській області проведений обшук в рамках розслідування кримінальної справи №3201410000000060 щодо службових осіб ТОВ «ПІВДЕННИЙ ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНИЙ ЗАВОД», код ЄДРПОУ 33455588, за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, в квартирі №124 у буд. № 11/1, масив «Радужний» ж/м «Ульянівка» Овідіопольського району Одеської області, де проживає її дочка ОСОБА_5 із чоловіком ОСОБА_6, на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси. Під час обшуку у квартирі слідчим було виявлено грошові кошти в розмірі 16500 дол. США, на які ухвалою слідчого судді Кушніренко Ю.С. від 26 грудня 2014 року був накладений арешт. Крім того, був проведений обшук у офісному приміщенні за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 4В, де знаходиться підприємство, на якому працює її зять ОСОБА_6, під час обшуку слідчим було виявлено та вилучено грошові кошти в розмірі 273500 грн. та 10000 дол. США, на які ухвалою слідчого судді Кушніренко Ю.С. від 26 грудня 2014 року був накладений арешт. Вказані грошові кошти належать позивачці, яка 05 листопада 2014 року передала їх на зберігання дочці ОСОБА_6 .Д., про що свідчить її власноручно написана розписка у присутності двох свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Незаконними діями відповідача їй завдана моральна шкода, яку позивачка оцінила у 5000 грн., Крім того, позивачка понесла витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн.

Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 23, 317, 321, 328, 391 ЦК України, представник позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4, просив суд визнати за ОСОБА_3 право власності на грошові кошти у розмірі 26500 дол. США та 202000 грн., зняти арешт з вказаних грошових коштів, що належать ОСОБА_3, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси Кушніренком Ю.С. від 26 грудня 2014 року, стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області в особі Слідчого управління фінансових розслідувань на користь позивачки ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 5000 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн. (а.с. 1-6).

Представник відповідача, Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області в особі Слідчого управління фінансових розслідувань, - ОСОБА_9, проти позову заперечувала та зазначала, що дані грошові кошти, на які накладений арешт, є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, мають важливе доказове значення у даному кримінальному провадженні і можуть бути використанні як відшкодування шкоди, завданої державі. Розписка про отримання грошових коштів на зберігання ОСОБА_5 від ОСОБА_10 датована 05 листопада 2014 року, однак під час розгляду скарг щодо скасування арешту майна як в суді першої інстанції та в апеляційному суді розписка не надавалась, та представники ОСОБА_6 стверджували, що грошові кошти належать йому (а.с. 40-41).

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено (а.с. 48-50).

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим (а.с. 52-57).

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги позивачки ОСОБА_3, пояснення на апеляцію представника позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість заочного рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивачки задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм процесуального та матеріального права.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У частині 1 ст. 936 ЦК України зазначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Частиною 1 ст. 937 ЦК України передбачено, що договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.

Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання.

Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 грудня 2014 року слідчим Головного управління ФР ГУ ДФС в Одеській області проведений обшук в рамках розслідування кримінальної справи №3201410000000060 щодо службових осіб ТОВ «ПІВДЕННИЙ ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНИЙ ЗАВОД», код ЄДРПОУ 33455588, за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, в квартирі №124 у буд. № 11/1, масив «Радужний» ж/м «Ульянівка» Овідіопольського району Одеської області, де проживає дочка позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_5 із чоловіком ОСОБА_6, на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси. Під час обшуку у квартирі слідчим було виявлено грошові кошти в розмірі 16500 дол. США, на які ухвалою слідчого судді Кушніренко Ю.С. від 26 грудня 2014 року був накладений арешт.

Крім того, був проведений обшук у офісному приміщенні за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова,4В, де знаходиться підприємство, на якому працює її зять ОСОБА_6, під час обшуку слідчим було виявлено та вилучено грошові кошти в розмірі 273500 грн. та 10000 дол. США, на які ухвалою слідчого судді Кушніренко Ю.С. від 26 грудня 2014 року був накладений арешт.

Як вбачається з копії розписки від 05 листопада 2014 року позивачка 05 листопада 2014 року передала грошові кошти в розмірі 26500 дол. США та 202000 грн. на зберігання дочці ОСОБА_5, у присутності двох свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с. 11).

Під час обшуку та після під час оскарження ухвал слідчого судді представники ОСОБА_6 стверджували вказані грошові кошти є власністю ОСОБА_6 та розписка не надавалась.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 3 ЦПК України).

За таких обставин, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позивачкою ОСОБА_3 не доведено належним чином, що грошові кошти є її власністю, тому її права не порушені відповідачем й у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України не підлягають судовому захисту

Таким чином, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно із законом.

Твердження позивачки ОСОБА_3 в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, оскільки суд першої інстанції не врахував, що грошові кошти належать їй, про що свідчить розписка від 05 листопада 2014 року, не можуть бути прийняті до уваги за таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частинами 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу позивачка була зобов'язана довести в судовому засіданні ті обставини, на які посилався як на підставу її позову.

Однак судом першої інстанції з достовірністю встановлено, що вказані грошові кошти належать ОСОБА_6, а не позивачці ОСОБА_3, належних та допустимих доказів позивачем в суді апеляційної інстанції також не надано.

Тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно та повно з'ясував обставини, які мають значення для справи, дослідив в судовому засіданні усі докази, які є у справі з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, дав їм правильну оцінку та з достовірністю встановив, що є законні підстави для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК Украйни під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Інших правових доводів апеляційна скарга не містить.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Отже законних підстав для скасування заочного рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про задоволення позову немає.

При подачі апеляційної скарги позивачка ОСОБА_3 не сплатила судовий збір в сумі 1827 грн., ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20 травня 2015 року сплата судового збору була відстрочена до ухвалення рішення у справі, тому у відповідності до ч. 1, 5 ст. 88 ЦПК України слід присудити сплату судового збору з позивачки у дохід держави.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2015 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків не відомий, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, судовий збір в сумі 1827 грн. у дохід держави на банківські реквізити: Отримувач коштів УК у м. Одесі /Малиновський р-н/ 22030001, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38016923, Банк отримувача ГУ ДКCУ в Одеській області, Код банку отримувача (МФО) 828011, Рахунок отримувача 31214206780007, Код класифікації доходів бюджету 22030001, Призначення платежу Судовий збір, за позовом ___ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Апеляційний суд Одеської області (назва суду, де розглядається справа), код ЄДРПОУ 02892913 (суду, де розглядається справа).

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

ОСОБА_11

ОСОБА_2