Постанова

від 06.08.2009 по справі 2а-22893/09/1270

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-22893/09/1270

Справа № 2а-22893/09/1270

Категорія 2.15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

«06» серпня 2009 року                           

Луганський окружний адміністративний суд у складі

судді:                                       Смішливої

Т.В.,

         при

секретарі :                       

Попові М.Г..,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні

адміністративну справу за позовом Луганського обласного проектно-виробничого

архітектурно-планувального бюро до Державної інспекції з контролю за цінами в

Луганській області  про визнання частково

недійсним рішення про застосування економічних санкцій № 92  від 06.05.2009 року,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2009 року до Луганського окружного

адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського обласного

проектно-виробничого архітектурно-планувального бюро до Державної інспекції з

контролю за цінами в Луганській області про визнання частково недійсним рішення

про застосування економічних санкцій № 92 

від 06.05.2009 року. Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог

посилається на те, що Державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській

області в період з 24.04.2009 року по 30.04.2009 року проводилась перевірка

Луганського обласного проектно-виробничого архітектурно-планувального бюро з

питання ціноутворення при наданні платних послуг юридичним особам всіх форм

власності та їх структурними підрозділами, які здійснюють підготовку та надання

замовникам архітектурно-планувального завдання та технічних умов. За

результатами перевірки складено акт від 30.04.2009 року № 242, у якому

зазначено, що Бюро порушено вимоги діючого законодавства, в наслідок цього ним необґрунтовано

одержана виручка у сумі 47850,37 грн.

На підставі вказаного Акту Державна інспекція з контролю

за цінами в Луганській області прийняла рішення № 92  від 06.05.2009 року щодо застосування

економічних санкцій у розмірі 143551,11 грн. які складаються з штрафу в сумі

95700,74 грн. і вилучення необґрунтовано одержаної виручки в сумі 47850,37 грн.

Позивач вважав, що зазначене рішення відповідача

частково неправомірне та просив  визнати

його частково недійсним в частині нарахування та стягнення до бюджету 133722,66

грн.

У подальшому позивачем 

уточнено обґрунтування позовних вимог, у яких позивач в обґрунтування

позову вказав, що вважає незаконним саму перевірку у зв'язку з тим, що спочатку

планом перевірки, затвердженим до 25 березня 2009 року, як це передбачено ст. 5

Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері

господарської діяльності», передбачалось проведення перевірки лише цін на

архітектурно-планувальні завдання, а у подальшому було внесено зміни та

фактично перевірку проведено також і стосовно ціноутворення на

проектно-планувальні та інші роботи. Крім того, вважав, що відповідно до

Базових показників вартості проектно-планувальних та інших робіт по наданню

платних послуг замовникам в Українській РСР, затверджених постановою колегії

Держбуду УРСР від 26.06.1991 № 24 ціни на проектно-планувальні роботи є

договірними, тому щодо них не може застосовуватись відповідальність за Законом

України «Про ціни і ціноутворення». Застосування індексу інфляції під час

визначення цін на архітектурно-планувальні завдання також вважав обґрунтованим

з огляду на те, що наказами Міненергобуду України у 2008 році було підвищено

ціни на проектно-викувальні роботи в цілому на 60%, а постановою Кабінету

Міністрів України від 20.12.1999 №2328 «Про порядок надання

архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного

забезпечення об'єкта архітектури і визначення розміру плати за їх видачу»

передбачено, що індекси до розцінок на АПЗ затверджуються щорічно до 01

березня, однак, вказане положення було проігноровано та нові індекси

затверджено лише з 24.11.2008 року.

Також, позивач вважав, що на даний час діє постанова

Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 № 502 «Про тимчасові обмеження щодо

здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської

діяльності на період до 31 грудня 2010 року», у зв'язку з чим за порушення, які

усунуто протягом 30 днів на виконання Припису фінансові санкції не

застосовуються.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги

підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові. Просив

задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позову

заперечував. Пояснив, що перевірка позивача внесена до Плану роботи на Держінспекції

на ІІ квартал 2009 року і затверджена наказом 

начальника Держінспекції від 25.03.2009 №   12,

тобто у встановлений Законом строк. Підставою для внесення змін до Плану роботи

Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області на ІІ квартал був

наказ начальника Державної інспекції з контролю за цінами від 21.04.2009 №   30.

Зміни, затверджені наказом начальника Держінспекції від 21.04.2009 №   15

«Про внесення змін до Плану роботи на ІІ квартал», і не впливають на перевірку

позивача. Вважав, що позивачем порушено пункт 2 постанови Кабінету Міністрів

України від 20.12.1999 № 2328 «Про порядок надання архітектурно-планувального

завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури і

визначення розміру плати за їх видачу», пункт 29 примітки 1 додатку 2 до

Порядку надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо

інженерного забезпечення об'єкта архітектури і визначення розміру плати за їх

видачу, затвердженого  постановою

Кабінету Міністрів України від 20.12.1999 №2328, пункту 4 Загальних положень

Базових показників вартості проектно-планувальних та інших робіт по наданню

платних послуг замовникам в Українській РСР, затверджених постановою колегії

Держбуду УРСР від 26.06.1991 №24, пункту 1 наказу Міністерства регіонального

розвитку та будівництва України від 24.11.2008 №532 «Про затвердження індексу

до розцінок для визначення розміру плати за виконання робіт», зареєстрованого в

Міністерстві юстиції України від 09.12.2008 № 1172/15863. Відповідач вважав, що

позивач зависив плату за послуги з підготовки та надання замовникам

архітектурно-планувального завдання, за виконання проектно-планувальних та

інших робіт, за рахунок застосування коефіцієнту інфляції, не передбаченого

законодавством. Державне регулювання цін на послуги з підготовки та надання

замовникам архітектурно-планувального завдання запроваджене Порядком.

Відповідно до пункту 29 Порядку розмір плати за видачу

архітектурно-планувального завдання та технічних умов визначається

(обраховується) згідно з розцінками, наведеними у додатках 2 і 3 до Порядку.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.1999

№2328 подальша індексація розцінок для обрахування розміру плати за видачу

архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного

забезпечення об'єкта архітектури проводиться Державним комітетом будівництва,

архітектури та житлової політики щороку до 1 березня на підставі зміни вартості

проектно-вишукувальних робіт станом на 1 січня. Просив відмовити у задоволенні

позовних вимог повністю. Однак, у подальшому визнав наявність арифметичних

помилок та зазначив, що фактично позивач необґрунтовано отримав виручку за

завищення цін на архітектурно-планувальні завдання та проектно-планувальні

роботи у сумі 40061,78 грн.   Таким чином, загальна сума економічних санкцій

по першому пункту оскаржуваного рішення складає 120185,34

грн.,  а не 133722,66 грн.

Вислухавши пояснення сторін , дослідивши матеріали

справи суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

з наступних підстав.

Луганське обласне проектно-виробничого

архітектурно-планувального бюро є юридичною особою, зареєстрованою 24.12.2003

року Виконавчим комітетом Луганської 

міської ради за № 13821050003004368, код ЄДРПОУ 20181699. (а.с.80-81)

Відповідно до статуту Луганського обласного

проектно-виробничого архітектурно-планувального бюро предметом діяльності є

підготовка замовникам архітектурно-планувальних завдань, технічних умов,

виконання планово-проектних та інших робіт. (а.с. 74-79)

Відповідно до статті 13 Закону України «Про ціни і

ціноутворення» № 507-ХІІ від 03.12.1990 року державний контроль за цінами

здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та

регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх

застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної

конкуренції. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється

органами, на які ці функції покладено Урядом України.

Державним органом, на який покладені функції здійснювати

такий контроль за додержанням державної дисципліни цін являється Державна

інспекція з контролю за цінами, повноваження якої визначені Постановою Кабінету

Міністрів України № 1819 від 13.12.2000 року «Про Питання Державної інспекції з

контролю за цінами».

Пунктом 5 Положення про Державну інспекцію з контролю за

цінами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1819 від

13.12.2000 року «Про Питання Державної інспекції з контролю за цінами»

встановлено, що Держцінінспекції відповідно до покладених на неї завдань має

право: 1) проводити в органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної

Республіки Крим, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми

власності перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших

документів, пов'язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін і

тарифів; 5) приймати рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї

необґрунтовано одержаної підприємством, установою, організацією виручки у

результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її

розмірі, а також звертатись з позовами до судів про стягнення з підприємств,

установ та організацій зазначених сум у разі невиконання ними рішень державних

інспекцій з контролю за цінами.

Порядок застосування економічних та фінансових

(штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами встановлений

Інструкцією, затвердженою Наказом Міністерства економіки та з питань

європейської інтеграції України № 298/519 від 03.12.2001 року.

Відповідно до пунктів З.1., 3.3 Інструкції Державна

інспекція з контролю за цінами та державні інспекції з контролю за цінами в

Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі приймають

рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій у порядку,

передбаченому законодавством.

Підставою для прийняття рішень про вилучення сум

економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються

посадовими особами органів державного контролю за цінами.

Судом встановлено, що Державною інспекцією з контролю за

цінами в Луганській області в період з 24.04.2009 по 30.04.2009 року

проводилась перевірка Луганського обласного проектно-виробничого

архітектурно-планувального бюро з питання дотримання вимог чинного

законодавства з питань ціноутворення при наданні платних послуг юридичними

особами усіх форм власності та їх структурними підрозділами, які здійснюють

підготовку та надання замовникам архітектурно-планувального завдання і

технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єктів архітектури та виконують

інші роботи за період з 01.05.2008 року до 15.04.2009 року. За результатами

перевірки складено акт від 30.04.2009 року № 242, у якому зазначено, що Бюро

порушило порядок застосування цін (тарифів), а саме: у період з 01.07.2008 по

01.01.2009 року допущено завищення плати за послуги з підготовки та надання

замовникам архітектурно-планувальні завдання, за виконання

проектно-планувальних та інших робіт, за рахунок застосування коефіцієнту

інфляції, що не передбачено законодавством, в результаті чого необґрунтовано

отримана виручка склала 44574,22 грн. (а.с. 9 - 19)

На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем

06.05.2009 року прийнято рішення № 92 відповідно до якого за наступні

порушення:

1) у період з 01.07.2008 по 01.01.2009 року допущено

завищення плати за послуги з підготовки та надання замовникам

архітектурно-планувального завдання, за виконання проектно-планувальних та

інших робіт, за рахунок застосування коефіцієнту інфляції, що не передбачено

законодавством. Сума необґрунтовано отриманої виручки склала 44574,22 грн.;

2) у період з 01.07.2008 по 28.02.2009 року допущено

завищення плати за послуги з підготовки та надання замовникам

архітектурно-планувального завдання, за рахунок того, що ним не було

застосовано додатковий коефіцієнт, який враховує її коригування для виконаних

робіт у містах з меншою кількістю населення, ніж передбачено у встановлених

розцінках. Сума необґрунтовано отриманої виручки склала 3270,79 грн.;

3) у період з 27.01.2009 по 17.02.2009 року замовнику ПП

ОСОБА_1. (договір від 27.01.2009 №20-13-19) була завищена плата за послугу з

підготовки проекту рішення на виконком, за рахунок застосування завищеного

індексу розцінок з виконання цих робіт у розмірі 7,01, замість обґрунтованого

індексу - 5,92. Сума необґрунтовано отриманої виручки склала 5,36 грн.

вирішено у Луганського обласного проектно-виробничого

архітектурно-планувального бюро вилучити необґрунтовано отриману виручку на

загальну суму 47850,37 грн. та стягнути штраф у сумі 95700,74 грн. (а.с.39)

Позивачем оскаржено лише п. 1 вказаного Рішення.

При цьому, під час розгляду справи відповідачем визнано

факт наявності арифметичних помилок під час визначення суми необґрунтовано

одержаної виручки та зазначено, що позивач фактично необґрунтовано отримав

виручку через завищення цін на архітектурно-планувальні завдання та

проектно-планувальні роботи у сумі 40061,78 грн.   Таким чином, загальна сума економічних санкцій

по першому пункту оскаржуваного рішення складає 120185,34

грн.,  а не 133722,66 грн.

Однак, зміни до Рішення № 92 від 06.05.2009 року внесено

не було.

На думку суду зазначене рішення є необґрунтованим в

частині застосування штрафних санкцій за п. 1, а саме за те, що у період з

01.07.2008 по 01.01.2009 року допущено завищення плати за послуги з підготовки

та надання замовникам архітектурно-планувального завдання, за виконання

проектно-планувальних та інших робіт, за рахунок застосування коефіцієнту

інфляції, що не передбачено законодавством.

По-перше, відповідачем ототожнено поняття формування цін

на надання замовникам архітектурно-планувального завдання та за виконання

проектно-планувальних та інших робіт. Разом з цим, формування цін з надання

замовникам архітектурно-планувального завдання регулюється постановою Кабінету

Міністрів України від 20.12.1999 №2328 «Про порядок надання

архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного

забезпечення об'єкта архітектури і визначення розміру плати за їх видачу».(а.с.

20 - 33)

Пунктом 29 Постанови встановлено, що р озмір плати за

видачу архітектурно-планувального завдання та технічних умов визначається

(обраховується) згідно з розцінками, наведеними у додатках 2 і 3 до цього

Порядку.  Розцінки обраховано виходячи з

розміру заробітної плати працівників, матеріальних витрат на виробництво,

накладних витрат, прибутку (для суб'єктів господарської діяльності), інших

відрахувань згідно з чинним законодавством, крім податку на додану вартість.

Тобто, складовою ціни на надання замовникам

архітектурно-планувального завдання є заробітна плата, матеріальні витрати на

виробництво, інші накладні витрати, відрахування та прибуток. Саме у зв'язку з

тим, що зазначені складові мають непостійний характер, постійно змінюються

через різні чинники у п 2  вказаної

Постанови встановлено , що подальша індексація розцінок для обрахування розміру

плати за видачу архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо

інженерного забезпечення об'єкта архітектури проводиться Державним комітетом

будівництва, архітектури та житлової політики щороку до 1 березня на підставі зміни

вартості проектно-вишукувальних робіт станом на 1 січня.

Суд погоджується з позицією відповідача про те, що зміна

цін на АПЗ можлива лише шляхом застосування індексу для визначення розміру

плати за виконані робіт, затвердженого відповідним наказом Міністерства

регіонального розвитку та будівництва України, а не шляхом застосування

індексів інфляції.

Разом з цим, відповідачем підтверджено, що протягом 2008

року індекси цін на АПЗ було змінено лише 24.11.2008 року, а опубліковано

вказані зміни у грудні 2008 року. Натомість зміни вартості

проектно-вишукувальних робіт, з якими пов'язано зміну індексу цін на АПЗ,

відбувались двічі - відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку та

будівництва України від 31.03.2008 року № 144 та відповідно до наказу від

01.07.2008 року № 297 (а.с. 57).

Як вказано у супровідних 

листах до вище наведених наказів підставою для встановлення нових,

збільшених індексів є зростання рівня середньомісячної заробітної плати для

працівників проектно-вишукувальних організацій, що відповідає рекомендованому

рівню заробітної плати інженерно-технічних працівників, зростання вартості

транспортної складової та інш.

Так, протягом 2008 року чотири рази змінювалась

мінімальна заробітна плата у бік зростання, орендна плата збільшувалась у

зв'язку зі зміною індексів інфляції. (а.с. 142-146)

Тобто, протягом 2008 року дійсно мала місце зміна

складових ціни на виконання АПЗ без відповідного затвердження у встановленому

порядку індексу розцінок.

Відповідно до додатку № 2 до Акту перевірки від

30.04.2009 року № 242 необґрунтована виручка за надання замовникам АПЗ отримана

позивачем лише за рахунок застосування до цін коефіцієнту інфляції. Вказаний

коефіцієнт застосовано лише за договорами про виконання робіт для суб'єктів

підприємницької діяльності та фізичних осіб. (а.с. 164-166)

Виходячи з наявності договірних відносин суд враховує

положення ст. 3 Цивільного кодексу України, відповідно до якої відносини між

сторонами засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій

самостійності їх учасників. Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони мають

право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства,

але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право

врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої

відносини, які не врегульовані цими актами.Сторони в договорі можуть відступити

від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на

власний розсуд.

 Таким чином,

Луганське обласне проектно-виробничого архітектурно-планувального бюро мало

право під час визначення договірної ціни на архітектурно-планувальні завдання

враховувати поточні ціни на трудові та матеріальні ресурси.

Крім того, відповідачем застосовано фінансові санкції за

отримання необґрунтованої виручки за стягнення плати за виконання

проектно-плануваних та інших робіт в період з 01.07.2008 року по 01.04.2009

року.

Однак, відповідно до п. 18 Базових показників вартості

проектно-планувальних та інших робіт по наданню платних послуг замовникам в

Українській РСР, затверджених постановою колегії Держбуду УРСР від 26.06.1991

№24 і наведені розцінки є базовими для визначення договірних цін.

Тобто, відсутні норми, які б вказували на

урегульованість державою цін на виконання 

проектно-планувальних та інших робіт.

Крім того, відповідно до п. 1.1. ДБН Д.1.1-7-2000

«Правила визначення вартості проектно-вишукувальних робіт для будівництва, яке

здійснюється на території України» ці норми є обов'язковими при визначенні

вартості проектно-вишукувальних робіт, які виконуються за рахунок бюджетних

коштів або із залученням бюджетних коштів, або за рахунок коштів підприємств,

установ та організацій державної форми власності.

Тобто, виконання вказаних робіт для установ із

недержавною формою власності або фізичним особам здійснюється на підставі

договору, яким і визначається вартість виконаних робіт.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням

адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб,

прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від

порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування,

їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних

управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання

делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до

адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи

бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких

рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено

інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах

щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень,

адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах

повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для

прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача

щодо правомірності винесення рішення про накладення санкцій відповідачем, який

є суб'єктом владних повноважень, суд зобов'язаний встановити, чи діяв

відповідач на підставі закону, чи є його дії обґрунтованими, безсторонніми та

добросовісними.

На підставі викладеного, суд вважає, що рішення

відповідача щодо застосування економічних санкцій за порушення державної

дисципліни цін частково, а саме у сумі 133722,66 грн., не може бути визнане

таким, що прийнято на підставі, у межах повноважень, безсторонньо

(неупереджено) та добросовісно, тому позовні вимоги позивача підлягають

задоволенню.

Згідно ст. 94. Кодексу адміністративного судочинства

України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом

владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені

судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого

бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова

чи службова особа), а у випадку часткового задоволення позову - відповідно до

задоволених вимог.

    На підставі

викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 128, 158-163 Кодексу

адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги Луганського обласного

проектно-виробничого архітектурно-планувального бюро задовольнити повністю.

Визнати частково недійсним рішення Державної інспекції з

контролю за цінами в Луганській області № 92 

від 06.05.2009 року в частині застосування економічних санкцій за

порушення державної дисципліни цін на суму необґрунтовано отриманої виручки у

розмірі 44574,22 грн., штрафних санкцій у сумі 89148,44 грн., а всього на суму

- 133722,66 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Луганського

обласного проектно-виробничого архітектурно-планувального бюро судові витрати у

сумі 3,40 грн.(три грн., 40 коп.).

Постанова  суду

може бути оскаржена до Донецького 

апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження

постанови суду першої інстанції подається 

протягом десяти  днів  з дня 

її проголошення, а в разі 

складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу

- з дня складення в повному обсязі. Апеляційна 

скарга на постанову суду першої інстанції  подається протягом двадцяти днів після  подання заяви 

про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга  може бути подана  без попереднього подання заяви про апеляційне

оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про

апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили

після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого

Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо  було подано заяву про апеляційне

оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим

Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після

закінчення цього строку.

Повний текст постанови складено 10 серпня 2009 року.

СУДДЯ:

        (підпис)

                        Т.В.Смішлива

З оригіналом згідно:

Суддя:

Секретар с/з: