Рішення

від 30.06.2015 по справі 219/2810/15-ц

АРТЕМІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 219/2810/15-ц

2/219/1540/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2015 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

судді - Павленко О.М.

при секретарі - Кудла Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Артемівську Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації, комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський наркологічний диспансер м. Горлівки» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

встановив:

позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів - Департаменту охорони здоров'я Донецької облдержадміністрації та комунального лікувально-профілактичного закладу «Міський наркологічний диспансер м. Горлівки» заборгованість по заробітній платі в розмірі 8 820 гр. 32 коп. та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1 403 гр. 60 коп., а всього стягнути 10 223 гр. 92 коп., вказуючи, що з 11 червня 2012 року він перебував у трудових відносинах з комунальним лікувально-профілактичним закладом «Міський наркологічний диспансер м. Горлівки» і працював на посаді реєстратора медичного кабінету диспансерного відділення № 2. Місце роботи перебувало в м. Артемівську по вул. Радянська, 73. 31.12.2014 року він був звільнений з займаної посади за власним бажанням. Звільнення було пов'язано безпосередньо з тією обставиною, що відповідачем грубо порушувалося законодавство про працю в частині виплати заробітної плати. Трудову книжку йому видали в січні 2015 року без запису про звільнення. Зазначає, що комунальний лікувально-профілактичний заклад «Міський наркологічний диспансер м. Горлівки» є комунальним лікувально - профілактичним закладом, який засновано територіальною громадою м. Горлівки. Управління диспансером, координацію діяльності, а також фінансування здійснює департамент охорони здоров'я Донецької облдержадміністрації, а тому повинне нести солідарну відповідальність. Керівництво комунального лікувально-профілактичного закладу «Міський наркологічний диспансер м. Горлівки» не здійснило з ним розрахунок, а тому заборгованість із заробітної плати на день звільнення становить 8 820 гр. 32 коп. за період з липня по грудень 2014 року. Крім того, при звільненні йому не виплачена компенсація за невикористану відпустку в розмірі 1 403 гр. 60 коп. На неодноразові прохання та вимоги до відповідачів виплатити заробітну плату за відпрацьований час, компенсацію за невикористану відпустку, він чув тільки обіцянки і запевнення про швидке погашення заборгованості, але до теперішнього часу ці обіцянки не реалізовані.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача - Департаменту охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, надала до суду пояснення, згідно яких просила відмовити в задоволенні позовних вимог, вказуючи, що Департамент охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації здійснює лише координацію діяльності диспансеру. За інформацією Державної казначейської служби України на виконання ст.14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», постанови Правління Національного банку України від 6.08.2014 № 466 «Про призупинення здійснення фінансових операцій» призупинено казначейське обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів та території, яка не контролюється українською владою. Місто Горлівка входить до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. Указом Президента України від 14.11.2014 № 875/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 4 листопада 2014 року «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях» Кабінету Міністрів України доручено у тижневий строк ужити заходів щодо припинення на окремих територіях у районі проведення антитерористичної операції в Донецькій і Луганській областях діяльності державних підприємств, установ та організацій, їх філій (відділень), представництв; евакуації працівників (за їх згодою); вивезення в разі можливості майна та документації; переведення державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування з окремих територій у районі проведення антитерористичної операції в Донецькій і Луганській областях на роботу в іншу місцевість. Постановою Кабінету Міністрів України від 7.11.2014 № 595 «Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей. Цим Порядком встановлено, що переміщення установи на контрольовану територію, а також її функціонування на цій території здійснюється за рішенням органу вищого рівня (у разі переміщення органу місцевого самоврядування - за рішенням відповідної місцевої ради). Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 7.11.2014 № 595 «Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», зокрема, місцевими державним адміністраціям до 1 грудня 2014 року необхідно було забезпечити переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій (у тому числі закладів охорони здоров'я), з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Донецькою обласною державною адміністрацією було підготовлено розпорядження голови облдержадміністрації від 12.11.2014 № 680 «Про організацію виконання постанови КМУ від 7 листопада 2014 року № 595», на виконання якої департаментом охорони здоров'я облдержадміністрації проведено відповідні заходи щодо переміщення установ, керівниками яких було надано інформацію та пропозиції для подальшого переміщення. По цих закладах департаментом охорони здоров'я облдержадміністрації підготовлено проекти розпоряджень голови облдержадміністрації про внесення змін до статутів і відповідна робота. ОСОБА_2 п. 2 Порядку у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснююсь або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади. Крім того, зазначає, що позивач не перебував у трудових відносинах із департаментом охорони здоров'я облдержадміністрації.

Представник відповідача - комунального лікувально-профілактичного закладу «Міський наркологічний диспансер м. Горлівки», будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи телефоном та за допомогою електронної пошти, в судове засідання також не з'явився. Разом з тим, на електронну адресу суду надійшла заява головного лікаря комунального лікувально-профілактичного закладу «Міський наркологічний диспансер м. Горлівки», згідно якої він просив справу розглядати за відсутності представника диспансеру, просив прийняти рішення на розсуд суду, вказав, що позивач дійсно працював у диспансері з 11.06.2012 року по 31.12.2014 року. 20 листопада 2013 між управлінням Державної казначейської служби України в м. Горлівка та КЛПУ «Міський наркологічний диспансер м.Горлівки» був укладений договір про здійснення розрахунково-касового обслуговування. Відповідно до предмета даного договору, казначейство відкрило реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки і здійснює їх розрахунково-касове обслуговування відповідно до вимог чинного законодавчого України. За допомогою даних рахунків відбувалася зокрема процедура нарахування та виплати заробітної плати працівникам диспансеру. За усною інформацією Департаменту охорони здоров'я Донецької облдержадміністрації, який фінансував диспансер, станом на 1 жовтня 2014 на рахунках закладу були кошти на виплату заробітної плати за період з липня по вересень 2014 року. 12 липня 2014 року казначейство в односторонньому порядку припинило виконувати свої зобов'язання за вказаним договором, приміщення казначейства було зачинене, ніяких відомостей про зміну його місцезнаходження, режиму роботи або делегування повноважень казначейства немає. Зазначені обставини призвели до того, що працівники установи з липня 2014 року по 31.12.2014 року не отримували заробітну плату. Станом на 31.12.2014 року заборгованість по заробітній платі перед позивачем становить 10 223 гр. 92 коп.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 11.06.2012 року був прийнятий на посаду реєстратора медичного кабінету комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський наркологічний диспансер м. Горлівки» (а.с.4-7).

ОСОБА_2 наказу головного лікаря комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський наркологічний диспансер м. Горлівки» № 213 - к від 31.12.2014 року ОСОБА_1 був звільнений з посади реєстратора медичного кабінету внутрішнього поєднувача реєстратора медичного диспансерного відділення № 2 на 0,5 ставки за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України з 31.12.2014 року (а.с.10-12).

ОСОБА_2 вказаного наказу бухгалтерії було надане розпорядження виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку тривалістю 20 днів за період роботи з 3.05.2014 року по 31.12.2014 року.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Разом з тим, позивач зазначає, що трудову книжку йому видали лише в січні 2015 року без внесення відомостей про звільнення.

Відповідно до довідки головного лікаря комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський наркологічний диспансер м. Горлівки» заборгованість по заробітній платі за період з липня по грудень 2014 року перед позивачем становить 8 820 гр. 32 коп. Крім того, позивачу не сплачена компенсація за невикористану відпустку в розмірі 1 403 гр. 60 коп. А всього заборгованість перед позивачем становить 10 223 гр. 92 коп. (а.с.74).

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Разом з тим, з ОСОБА_1 на день звільнення комунальна лікувально-профілактична установа «Міський наркологічний диспансер м. Горлівки» не провела виплату сум заборгованості по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку.

Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Для більшості осіб заробітна плата є основаним або навіть єдиним джерелом для існування, а тому оплати праці є однією із найважливіших гарантій.

Конституційний Суд України в рішенні № 8-рп/2013 від 15.10.2013 року у справі за конституційним зверненням ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст. 233 КЗпП України, ст.ст. 1, 12 Закону України «Про оплату праці» зазначив, що основний Закон України , проголосивши Україну соціальною, правовою державою, визначив зміст і спрямованість діяльності держави, зокрема її обов'язок щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав і свобод людини (ст.ст. 1 , 3 Конституції України). Складовою цього обов'язку є забезпечення державою соціальної спрямованості економіки, створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю (ч.4 ст. 13, ч.ч.1, 2, 7 ст. 43 Конституції України).

ОСОБА_2 зі ст. 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95 , ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у ч.1 ст. 94 КЗпП України, як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у Європейській соціальній хартії (переглянутої) від 3 травня 1996 року , ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року , за якою усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.

За змістом ст.115 ч.1 КЗпП України , ст.24 ч.1 Закону України «Про оплату праці» , заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

П. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачено, що згідно зі ст. 21 КЗпП України належним відповідачем у справі за позовом про оплату праці є та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою позивачем укладено трудовий договір; разом з тим на зазначені вимоги поширюються положення ч. 3 ст. 32 Цивільного кодексу України і п. 3 ст. 39 Закону України «Про власність», згідно з якими в разі недостатності у державної установи (організації) коштів відповідальність за її зобов'язаннями несе власник.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1085-р від 7.11.2014 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» був затверджений перелік

населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, до складу якого ввійшло м. Горлівка Донецької області. На теперішній час м. Горлівка Донецької області знаходиться на непідконтрольній військам України території.

Судом достовірно встановлено, що, незважаючи на те, що комунальна лікувально-профілактична установа «Міський наркологічний диспансер м. Горлівки» станом на теперішній час перебуває на непідконтрольній органам державної влади Україні території, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, діяльність комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський наркологічний диспансер м. Горлівки» не припинена (а.с. 38-40).

А тому заборгованість по заробітній платі та компенсація за невикористану відпустку повинна були стягнута на користь позивача саме з комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський наркологічний диспансер м. Горлівки» як з юридичної особи, з якою позивачем було укладено трудовий договір.

Разом з тим, позивач просить стягнути заборгованість солідарно з Департаменту охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації та комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський наркологічний диспансер м. Горлівки», зазначає, що Департамент здійснює координацію та фінансування диспансеру, а тому повинен нести солідарну відповідальність перед позивачем.

При цьому суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення суми заборгованості з Департаменту охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації, виходячи з наступного.

ОСОБА_2 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Донецька обласна державна адміністрація є лише засновником комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський наркологічний диспансер м. Горлівки», а не власником.

ОСОБА_2 ч.ч. 1, 3 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

ОСОБА_2 статуту комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський наркологічний диспансер м. Горлівки», що зареєстрований 19.04.2007 року, диспансер є комунальною лікувально-профілактичною установою, яка заснована на власності територіальної громади м. Горлівки і, згідно з рішенням обласної ради від 3.09.2002 року № 4/3-50, прийнята у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, що знаходиться в управлінні Донецької обласної ради. Управління диспансером, в межах повноважень, згідно з рішенням обласної ради від 4.03.1999 року № 23/5-116 В«Про делегування повноважень Донецької обласної ради Донецькій обласній державній адміністрації щодо управління майном області та про затвердження переліку об'єктів спільної власності територіальних громад, що знаходяться в управлінні обласної радиВ» , здійснює облдержадміністрація. Координацію діяльності здійснює управління охорони здоров'я облдержадміністрації (а.с.15-16).

Відповідно до Положення про Департамент охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації, що затверджене розпорядженням Голови Донецької обласної державної адміністрації № 72 від 15.02.2013 року, основними завданнями Департаменту є: забезпечення на території області реалізації державної політики в галузі охорони здоров'я; управління закладами охорони здоров'я, які утримуються за рахунок коштів обласного бюджету, організація їх кадрового, матеріально-технічного і методичного забезпечення. Департамент відповідно до покладених на нього завдань, в тому числі забезпечує у межах своїх повноважень захист прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб; забезпечує ефективне і цільове використання відповідних бюджетних коштів; здійснює організаційно-методичне керівництво структурними підрозділами охорони здоров'я районних державних адміністрацій, спрямовує їх діяльність на ефективну реалізацію державної політики в сфері охорони здоров'я на території області та забезпечує контроль за їх діяльністю; здійснює фінансування закладів охорони здоров'я, що утримуються за рахунок коштів обласного бюджету, контролює ефективне використання ними фінансових, матеріальних та трудових ресурсів.

Тобто Департамент охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації не є юридичною особою, із якою позивач перебував у трудових відносинах, та не є власником комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський наркологічний диспансер м. Горлівки».

А тому суд частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 та стягує з комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський наркологічний диспансер м. Горлівки» на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 8 820 гр. 32 коп., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1 403 гр. 60 коп., а всього стягує 10 223 гр. 92 коп.

Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України, п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає до негайного виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

На підставі ст. 88 ЦПК України суд стягує з комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський наркологічний диспансер м. Горлівки» на користь держави судові витрати в сумі 243 грн. 60 коп., оскільки позивач при подачі позову до суду був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 3-10, 15, 60, 88, 212-215, 367 ЦПК України, ст. 43 Конституції України, ст. 96 ЦК України, п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», ст.ст. 47, 116, 235 КЗпП, ст.24 Закону України «Про оплату праці» , Рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2013 від 15.10.2013 року, Конвенцією Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95 , ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, суд -

вирішив:

позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський наркологічний диспансер м. Горлівки» (індекс 84638, Донецька область, м. Горлівка, вул. Безпощадного, 45, код ЄДРПОУ 13490589) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з липня по грудень 2014 року у розмірі 8 820 гр. 32 коп., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1 403 гр. 60 коп., а всього стягнути 10 223 гр. 92 коп.

Стягнути з комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський наркологічний диспансер м. Горлівки» (індекс 84638, Донецька область, м. Горлівка, вул. Безпощадного, 45, код ЄДРПОУ 13490589) судові витрати на користь держави в розмірі 243 гр. 60 коп.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський наркологічний диспансер м. Горлівки» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за один місяць.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області протягом 10-ти днів з моменту його проголошення, а представниками відповідачів - в той же строк, але з моменту отримання копії цього рішення.

Суддя -