Постанова

від 14.11.2008 по справі 2-а-613/08

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

№ 2-a-613/08

№ 2-a-613/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  

УКРАЇНИ

14

листопада  2008 року Київський окружний

адміністративний суд у складі:

головуючого

судді -                                                                Лапія

С.М.,

при секретарі -                                                                                  Байрак

Д.М.,

розглянувши у

відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління

праці та соціального захисту населення Богуславської районної державної

адміністрації Київської області про стягнення невиплаченої щорічної одноразової

грошової допомоги, -

встановив:

Позивач

звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача невиплачену

щорічну одноразову грошову допомогу як ветерану війни - інваліду війни 1-ї

групи за 2004, 2005, 2006, 2007 роки у сумі 12321 грн. 50 коп., посилаючись на

те, що він має статус ветерана війни - інваліда війни 1-ї групи, що

підтверджується посвідченням НОМЕР_1 і згідно ч.5 ст. 13, 14 ЗУ «Про статус ветерана

війни, гарантії їх соціального захисту» має право на щорічне отримання грошової

допомоги до десяти мінімальних пенсій за віком. Відповідачем фактично виплачено

позивачу зазначену допомогу в таких розмірах:

2004  р.- 195

грн.;

2005  p.- 400

грн.;

2006  p.- 400

грн.;

2007  p.- 450

грн.

Мінімальна

пенсія за віком в 2004 році становила 284 грн., 69 коп. З 2 вересня 2004 року - 332 грн., з 12 січня 2005 року відповідно становила

в 2006 році 350 грн., азі січня 2007

року - 410 грн. 06 коп.

Таким чином, в

2004 році на думку позивача, йому не доплачено 2651 грн. 90 коп. (284, 69 грн.

х 10 = 2846, 90 грн. - 195,00 грн.), в 2005 році не доплачено 2920 грн. 00 коп.

(332,00 грн. х 10= 3320, 00 грн. - 400,00 грн.), в 2006 році не доплачено 3100

грн.00 коп. (350,00 грн. х 10= 3500,00 грн. -400,00 грн.), в 2007 році - 3650

грн. 60 коп. (410,06 грн. х 10= 4100 грн. - 450,00 грн.), що в загальному

становить 12321 грн. 50 коп.

Представник

позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі і

просив їх задовольнити.

Представник

відповідача в судове засідання не з'явився, про день слухання справи повідомлений належним чином, суду надіслав

письмові заперечення на позов, де зазначив, що щорічна грошова допомога

до Дня Перемоги позивачу була виплачена, відповідно до ЗУ «Про Державний

бюджет», в якому щороку зазначається конкретний розмір даної виплати, ЗУ «Про статус ветеранів

війни, гарантії їх соціального захисту», постанови КМУ від 18.02.2004 року №

117 «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої ЗУ «Про статус ветеранів

війни, гарантії їх соціального захисту».

2

Виключно  ЗУ 

«Про  державний  бюджет України»     визначаються  будь-які 

видатки держави на загально-суспільні потреби, розмір і цільове

спрямування цих видатків.

Крім цього відповідач просить суд

застосувати п. 2 ст. 99, п. 1 ст. 100 КАС України, про те, що пройшов річний

термін звернення до суду.

Судом

встановлено, що позивач являється ветераном війни - інвалідом війни 1 -ї групи.

Згідно ч.5 ст.

13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»

щорічно до 5 травня ветеранам війни - інвалідам війни виплачується разова

грошова допомога у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.

Згідно з

частиною 1 статті 17"1 Закону України «Про статус ветеранів

війни, гарантії їх соціального захисту» щорічну виплату разової грошової

допомоги до 5 травня здійснюють органи праці та соціального захисту населення

через відділення зв'язку або через установи банків.

Позивачу було

виплачено щорічну разову допомогу до 5 травня в 2004 році - 195, 00 грн., в

2005 році - 400, 00 грн., в 2006 році - 400,00 грн., в 2007 році - 450,00 грн.

Зазначене

обумовлено тим, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2004 p.», Законом України

«Про Державний бюджет України на 2005 p.», Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 p.», Законом України

«Про Державний бюджет України на 2007 р.» встановлювалися інші, значно нижчі,

ніж встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту», розміри щорічної одноразової грошової допомоги.

Відповідно до

статті 22 Конституції України конституційні права і свободи людини гарантуються

і не можуть бути скасовані.

Судом враховано

рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2004 від 01 грудня 2004 року та

рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року.

Виходячи з вимог

ч.1 ст. 103 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного

дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано

його початок.

Відповідно до

ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав,

свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не

встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була

дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 100 КАС

України передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є

підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на

цьому наполягає одна із сторін.

Частиною

четвертою статті 17-1 ЗУ

«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що

особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право

звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому

здійснюється виплата допомоги.

Таким, чином,

строк звернення до суду з позовними вимогами про стягнення допомоги за 2004 рік закінчується 1 жовтня 2005

року, за 2005 рік - 1 жовтня 2006 року, за 2006 рік - 1 жовтня 2007

року, за 2007 рік - 1 жовтня 2008 року.

Як вбачається з

матеріалів справи позивач звернувся до адміністративного суду тільки 29 жовтня

2008 року, при цьому клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до

адміністративного суду заявлено не було, поважних причин пропущення строку не

зазначено.

Згідно з

частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна

сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи

заперечення.

Відповідно до

частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в

адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності

суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення,

дії чи

3

бездіяльності покладається на

відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач

наполягає на відмові у задоволенні адміністративного позову з підстав

пропущення строку звернення до суду.

Враховуючи, що

позивачем не заявлено відповідного клопотання про поновлення пропущеного строку

звернення до адміністративного суду, не доведено поважності пропущення цього

строку, з дня виникнення спірних правовідносин пройшов значний проміжок часу і

відповідач наполягає на відмові у задоволенні позовних вимог з причини

пропущення строку звернення до суду, суд вважає за необхідне відмовити у

задоволенні позовних вимог.

На підставі  вищевикладеного,  керуючись статтями  69, 

70,  71,   158-163,  

167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

по становив:

В задоволенні

адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту

населення Богуславської районної державної адміністрації Київської області про

стягнення невиплаченої щорічної одноразової грошової допомоги - відмовити.

Постанову може

бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду через

Київський окружний адміністративний суд.

При цьому заяву

про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів

з дня проголошення постанови.

Апеляційна

скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви

про апеляційне оскарження.