Рішення

від 30.06.2015 по справі 236/2102/15-ц

КРАСНОЛИМАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 236/2102/15-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2015 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Шавиріної Л.П.

при секретарі - Снігирьовій О.Ю.

розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду м. Красний лиман за участю позивача та свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до територіальної громади в особі Краснолиманської міської ради Донецької області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, суд -

ВСТАНОВИВ:

24.06.2014 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,06 га, розташовану по провул. Тельмана,3 в м. Красний Лиман, Донецької області, що залишилася після смерті ОСОБА_4, яка померла 17.06.2007 року, та ОСОБА_5, який помер 04.09.2014 року.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала повністю, просила їх задовольнити і суду показала, що 17.06.2007 року померла її матір ОСОБА_4, на праві власності якій з 1975 року належало 53/100 часток житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого по пров. Тельмана,3 в м. Красний Лиман Донецької області. А 04.09.2014 року помер чоловік позивача ОСОБА_5, на праві власності якому з 1976 року належало 47/100 часток цього ж житлового будинку з господарськими спорудами. А також обом спадкодавцям на праві власності належить земельна ділянка площею 0,06 га для будівництва та обслуговування вказаного житлового будинку з господарськими спорудами, розташована там же. Їй як єдиному спадкоємцю, який прийняв спадщину після смерті спадкодавців було посвідчено свідоцтва про право на спадщину на вказаний житловий будинок у відповідних частках. Однак у посвідченні свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 0,06 га, на якій він розташований, нотаріусом було відмовлено у зв»язку з допущенням помилок при видачі правовстановлюючих документів спадкодавцям на вказану земельну ділянку. Тому просила визнати за нею право власності на вказану земельну ділянку.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

З огляду на це, за клопотанням позивача, суд вважає за можливе здійснювати заочний розгляд справи за правилами гл. 8 розділу ІІІ ЦПК України.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню на підставі наступного.

Судом встановлено, що 17.06.2007 року померла ОСОБА_4, після смерті якої залишилося спадкове майно, яке складається з 53/100 часток житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого по пров. Тельмана,3 в м. Красний Лиман Донецької області та 0,03 га земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, на якому розташований вказаний жилий будинок(а.с.16,25,30).

А 04.09.2014 року помер ОСОБА_5, після смерті якого залишилося спадкове майно, яке складається з 47/100 часток житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого по пров. Тельмана,3 в м. Красний Лиман Донецької області та 0,03 га земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, на якому розташований вказаний жилий будинок(а.с.14,24,31).

Єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на вказане майно являється позивач(а.с.50).

Позивач своєчасно звернулася до Краснолиманської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину(а.с.12-13).

27.05.2015 року державним нотаріусом Краснолиманської державної нотаріальної контори було посвідчено свідоцтво про право на спадщину за законом на 53/100 часток житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого по пров. Тельмана,3 в м. Красний Лиман Донецької області (по реєстру № 1768), що залишилася після смерті ОСОБА_4, та свідоцтво про право на спадщину за законом на 47/100 часток житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого по пров. Тельмана,3 в м. Красний Лиман Донецької області (по реєстру № 1769), що залишилася після смерті ОСОБА_5О.(а.с.14,16).

В цей же день постановою нотаріуса позивачу було відмовлено у посвідченні свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 0,06 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, розташовану по пров. Тельмана,3 в м. Красний Лиман Донецької області, на якій розташований житловий будинок, прийнятий нею у спадщину, яка належить спадкодавцям по 0,03 га кожному, у зв»язку з тим, що правовстановлюючі документи - державні акти на право власності на землю, видані спадкодавцям в порушення вимог діючого законодавства, а вказані в них розміри земельних ділянок не відповідають розмірам часток жилого будинку, який належав спадкодавцям на праві спільної власності(а.с.33).

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ(майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

На підставі ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов»язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Суд також враховує, що згідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Спеціальним об»єктом права власності являються земельні ділянки, порядок придбання, реєстрації, володіння та розпорядження якими регулюється також нормами Земельного кодексу України.

Так відповідно до ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки згідно ст. 125 ЗК України виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Матеріали справи свідчать про те, що спадкодавці - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у встановленому законом порядку на підставі рішення виконавчого комітету Краснолиманської міської ради Донецької області від 29.12.1999 року № 395 в порядку, передбаченому Декретом КМ України від 26.12.1992 року , реалізували своє право на приватизацію земельної ділянки площею 0,06 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, розташованої по пров. Тельмана,3 в м. Красний Лиман Донецької області, на якій розташований житловий будинок, що на момент приватизації (з 1975-1976 років) належав їм на праві загальної часткової власності - відповідно 53/100 та 47/100(а.с.14,16,24,25).

Тобто при передачі у власність спірної земельної ділянки орган приватизації допустив помилку і замість передання ОСОБА_4 у власність 53/100 земельної ділянки площею 0,06 га, розташованої по пров. Тельмана,3 в м. Красний Лиман Донецької області, їй було передано ? частину вказаної ділянки площею 0,03 га, про 26.06.2000 року видано державний акт серії Ш-ДН № 107425(а.с.25), а ОСОБА_5 відповідно замість 47/100 земельної ділянки площею 0,06 га, розташованої по пров. Тельмана,3 в м. Красний Лиман Донецької області, було передано ? частину вказаної ділянки площею 0,03 га, про 26.06.2000 року видано державний акт серії Ш-ДН № 135425(а.с.24).

З урахуванням викладеного судом встановлено, що в порушення вимог ст. 42 ЗК України(в редакції 1992 року), яка діяла на момент приватизації спадкодавцями спірної земельної ділянки, і передбачала, що користування та розпорядження земельною ділянкою, яка належить громадянам на праві спільної часткової власності, встановлюється власниками цих об»єктів(жилого будинку, господарських будівель та споруд) і земельної ділянки пропорційно розміру часток у спільній власності на даний будинок, будівлі і споруди, спадкодавцям було видані державні акти на право власності на земельні ділянки з неправильним зазначенням розмірів їх часток. В той же час, загальний розмір спірної земельної ділянки - 0,06 га, у правовстановлюючих документах зазначено вірно.

Однак спадкодавці померли і виправити вказану помилку не змогли.

Тому суд приходить до висновку про те, що державним нотаріусом обґрунтовано на підставі п.1 гл.8 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮ України від 22.02.2012 року № 296/5 відмовлено у посвідченні свідоцтва про право на спадщину на спірну земельну ділянку, бо нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, які не відповідають вимогам законодавства та інше. В такому разі на підстав ст.5 закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року нотаріус зобов»язаний відмовити у вчиненні нотаріальної дії.

Але суд вважає, що зі смертю спадкодавця право власності не припиняється, а припиняється відповідно до ч.4 ст.25 ЦК України лише цивільна правоздатність фізичної особи у момент її смерті.

Конституцією України в статті 41 гарантовано кожному право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності визнано непорушним.

Перелік підстав припинення права власності, передбачений ч.5-6 ст.41 Конституції України, главою 25 ЦК України, є вичерпний і розширеному тлумаченню не підлягає. Але вказані норми права не передбачають як підставу припинення права приватної власності смерть самого власника. Тому суд вважає, що спадкодавці на законних підставах володіли спірною земельною ділянкою.

Ця обставина в судовому засіданні знайшла своє підтвердження поясненнями свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про те, що виключно спадкодавці постійно сумісно користувалися та розпоряджалися земельною ділянкою площею 0,06 га, розташованою по пров. Тельмана,3 в м. Красний Лиман, Донецької області, на якій розташований належний їм жилий будинок з господарськими спорудами, з моменту придбання права на будинок і до власної смерті. Ці ж обставини підтверджуються і письмовими доказами(а.с.26).

Статтями 1216,1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обовВ»язків(спадщини) від фізичної особи, яка померла(спадкодавця), до інших осіб(спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обовВ»язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Крім того, громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава відповідно до ст. 131 ЗК України мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_3 відповідно до ст. 1268 ч.3 ЦК України прийняла спадщину у встановленому порядку бо постійно проживала зі спадкодавцями на час відкриття спадщини і після їх смерті, від прийняття спадщини не відмовилася(а.с.50).

Прийнявши у спадщину жилий будинок, що належав спадкодавцям, розташований на спірній земельній ділянці по пров. Тельмана,3 в м. Красний Лиман Донецької області(а.с.14,16-17), позивачу відповідно до ст. 1225 ЦК України переходить і право власності на земельну ділянку площею 0,06 га, на якій він розташований.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю, у тому числі і шляхом визнання права власності на неї.

Аналогічно ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому одним із способів такого захисту може бути і визнання права власності.

Тому суд приходить до висновку про те, що позивач в результаті помилок, допущених свого часу органами державної влади, позбавлений можливості у позасудовому порядку успадкувати та зареєструвати право власності на належне йому по закону нерухоме майно, у зв'язку з чим відповідно до ст. 392 ЦК України він має право звернутися до суду з позовом про визнання за ним такого права.

А тому з наведених причин суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.16,25,32,392,1216,1218,1225,1268 ЦК України, ст.ст.78,79-1,125,131,152 ЗК України, ст.ст.10,11,60,212-215,224 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до територіальної громади в особі Краснолиманської міської ради Донецької області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_3, ІНПП НОМЕР_1, право власності на земельну ділянку площею 0,06 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, розташовану по провулку Тельмана,3 в м. Красний Лиман Донецької області, кадастровий номер 1413300000:01:011:0389, що залишилася після смерті ОСОБА_4, яка померла 17 червня 2007 року, та ОСОБА_5, який помер 04 вересня 2014 року.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду Донецької області через Краснолиманський міський суд Донецької області у 10-денний строк з дня його проголошення.

Рішення може бути переглянуто за заявою відповідача, поданою ним до Краснолиманського міського суду Донецької області у 10-денний строк з дня отримання його копії.

Суддя