Рішення

від 02.07.2015 по справі 753/11402/15-ц

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/11402/15-ц

провадження № 2/753/5769/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2015 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі :

головуючого судді Набудович І.О.

за участю секретаря Івашків Р.В.

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсам № 14» до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном та визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ «Універсам № 14» звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_2 з позовом про усунення перешкод у користуванні майном та визнання права власності, обґрунтувавши свої вимоги тим, що позивач є власником нежилої будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, позначеної на технічній документації літерами «Б» та «В». 01.04.2014 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди майна на нежилі будівлі «Б», загальною площею 672 кв.м. та «В», загальною площею 1141,5 кв.м. по АДРЕСА_1, строком на 12 календарних місяців. Згідно з пунктом 5.1. зазначеного Договору після закінчення строку оренди за цим договором орендар зобов'язаний протягом 5 днів повернути будівлі, що орендуються, орендодавцю за актом прийому-передачі.Проте, відповідач відмовився виконувати умови договору та продовжує користуватись зазначеними будівлями, мотивуючи це тим, що позивачами не зареєстровано право власності на зазначене приміщення, чим перешкоджає позивачу користуватись ним та порушує його право на володіння та розпорядження належним йому майном - нежилими будівлями по вулиці Вереснева. Так, постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 19.10.2007 було зобов'язано Головне управління комунальної власності м. Києва оформити ВАТ «Універсам № 14» свідоцтва на право власності на нежитлові будівлі в АДРЕСА_1, літери «Б» та «В». Протягом 2000-2015 років позивачем з метою належної організації своєї господарської діяльності було проведено комплексний ремонт та модернізацію спірних нежитлових будівель, після чого загальна площа літер дорівнює - літери «Б» - загальна площа 672,0 кв.м. та «В» - загальна площа 1141,5 кв.м. Вказані обставини підтверджені технічними паспортами. Крім цього, згідно з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації № КВ 143150850385 від 26.03.2015 нежитлова будівля по АДРЕСА_1, літера «Б» є введеною у експлуатацію. Усі вказані будівлі по АДРЕСА_1 під літерами «А», «Б» та «В» знаходяться на балансі позивача та віднесені до першої групи основних фондів. Починаючи з 20.03.1978 року (після винесення Рішенням № 336/19 Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів) та по день звернення з даним позовом Позивач користується земельною ділянкою загальною площею 0,8299 га та сплачує за неї земельний податок. Вищевказані обставини свідчать про те, що позивач є належним власником нежитлових будівель в АДРЕСА_1, літери «Б» та «В». Позивач вважає, що твердження відповідача про відсутність або втрату позивачем правовстановлюючих документів на майно - нежилі будівлі в АДРЕСА_1, літери «Б» та «В» є безпідставними, а відмова повернути вказані будівлі орендодавцю після закінчення строку оренди у володіння - протиправними. У зв'язку з цим, позивач просить суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні майном - нежилими будівлями по АДРЕСА_1, літери «Б» та «В» шляхом виселення відповідача зі спірних приміщень. Визнати за позивачем право власності на нежилу будівлю по АДРЕСА_1, позначеною літерою «Б», загальною площею 672,0 кв.м. та літерою «В», загальною площею 1141,5 кв.м. Судові витрати просили покласти на відповідача.

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, надавши письмові пояснення, в яких зазначив, що у липні 2014 року частина спірних нежилих приміщень, що ним орендувалися, були пошкоджені внаслідок загоряння електромережі. Оскільки позивач відмовився проводити роботи по відновленню пошкоджених приміщень, ним за власні кошти було проведено капітальний ремонт цих приміщень, вартість якого позивач відмовився йому повернути. Також зазначив, що за усною домовленістю сторін було продовжено дію договору оренди до 01.09.2015. Проте, як згодом стало відомо відповідачу, у позивача відсутні правовстановлюючі документи на вказані приміщення. Відповідач надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Як вбачається з позовної заяви та матеріалів справи, 20.03.1978 рішенням № 336/19 Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів підприємству п/с А7968 (ВО "Київський радіозавод) була виділена земельна ділянка площею 3,5 га по вулиці Вересневій у м. Києві з цільовим призначенням під житлове будівництво та будівництво торгового центру в Дарницькому районі м. Києва.

04.04.1983 рішенням № 522 Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів в збудованому торговому центрі по АДРЕСА_1 був відкритий Універсам № 14 з підпорядкуванням його Міському торговому об'єднанню «Універсам» Головного управління торгівлі м. Києва.

Наказом № 89 від 23.06.1983 Міському торговому об'єднанню «Універсам» Головного управління торгівлі м. Києва торговий центр по АДРЕСА_1 було введено у експлуатацію, після чого підприємство п/с А7968 (ВО "Київський радіозавод) все це майно передало на баланс Універсаму № 14 Міського торгового об'єднання «Універсам ».

12.03.1993 наказом № 62 Фонду комунального майна КМДА було затверджено Статут Державного комунального підприємства «Універсам», а у 1994 році вказане державне підприємство було перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Універсам № 14».

03.03.1998 відповідно до наказу № 62-В Київської міської державної адміністрації "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" ВАТ «Універсам № 14» було отримано свідоцтво на право власності серії НОМЕР_1 на нежилий будинок загальною площею 4107,0 кв.м., розташований у АДРЕСА_1, літера "А". Літери "Б" та "В" були не узаконені внаслідок того, що у 1998 році при проведенні обстеження та інвентаризації комплексу будівель Київське міське бюро технічної інвентаризації вчасно не оформило технічні паспорти.

Як зазначає позивач, протягом 2000-2015 років ним з метою належної організації своєї господарської діяльності було проведено комплексний ремонт та модернізацію нежитлових будівель в АДРЕСА_1, літери "Б" та "В", після чого загальна площа літер дорівнює - літери "Б" загальна площа 672,0 кв.м. та "В" загальна площа 1141,5 кв.м. Вказані обставини підтверджені технічними паспортами.

Крім того, згідно з Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації № КВ 143150850385 від 26.03.2015 нежитлова будівля в АДРЕСА_1, літера "Б" є введеною в експлуатацію.

Вказані будівлі в АДРЕСА_1 під літерами "А", "Б" та "В" знаходяться на балансі позивача, вони віднесені до першої групи основних фондів. Починаючи з 20.03.1978 (після винесення Рішення № 336/19 Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів) та по день звернення з даним позовом позивач користується земельною ділянкою загальною площею 0,8299 га та сплачує за неї земельний податок.

В матеріалах справи міститься постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2007 року, відповідно до якої визнано неправомірними дії та бездіяльність Головного управління комунальної власності м. Києва КМДА, які полягали у безпідставному не оформленні свідоцтва на право власності на нежитлові будівлі під літерами «Б» та «В», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які перебували на балансі ВАТ «Універсам № 14». Вказаною постановою зобов'язано Головне управління комунальної власності м. Києва КМДА у двомісячний строк видати позивачу свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі «Б», загальною площею 398,7 кв.м. та будівлі «В», загальною площею 1141,5 кв.м., розташовані по АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 02.07.2015 за вказаною адресою : АДРЕСА_1 обтяження не зареєстровані.

Вищевказані обставини свідчать про те, що позивач є належним власником нежитлових будівель в АДРЕСА_1, літери «Б» та «В».

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Зі змісту статті убачається, що позов може бути пред'явлений у випадку, коли захищається існуюче право власності, набуте на законних підставах.

Відповідно до загальних положень цивільного права, позови про визнання права власності заявляються як у випадку спірності правовідносин сторін із приводу майна, які є відносними, так і внаслідок реалізації абсолютних прав на спірне майно. Тобто, позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли інші особи не визнають належності йому цього майна або коли унеможливлюється реалізація позивачем свого права власності.

Разом з тим, позовні вимоги в частині виселення відповідача з орендованих нежилих приміщень є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 59, 60, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України; на підставі ст. 41 Конституції України, ст.ст. 16, 317, 321, 328, 392 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні нежилими будівлями літери «Б» загальною площею 672,0 кв.м. та літери «В» загальною площею 1141,5 кв.м., що розташовані по АДРЕСА_1.

Визнати за Публічним акціонерним товариством «Універсам № 14» (код ЄДРПОУ 02904438) право власності на нежилі будівлі літери «Б» загальною площею 672,0 кв.м. та літери «В» загальною площею 1141,5 кв.м., що розташовані по АДРЕСА_1.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: І.О. Набудович