Рішення

від 02.07.2015 по справі 760/11509/15-ц

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 760/11509/15-ц

провадження № 2/760/5135/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2015 року м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва у складі судді Шевченко Л. В.,

за участю секретаря судового засідання Бугайчука О. Р.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача-1 Семенченка О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Кооператив Залізничник», державного нотаріуса Дев'ятої Київської держаної нотаріальної контори Кароєвої-Яремчук Тетяни Михайлівни про визнання права власності, -

Позиції осіб, які беруть участь у справі:

15.06.2015 позивач звернувся до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Кооператив Залізничник», державного нотаріуса Дев'ятої Київської держаної нотаріальної контори Кароєвої-Яремчук Тетяни Михайлівни, в якому просив визнати за позивачем право власності на гаражний бокс НОМЕР_2, площею 18,8 кв. м, який розташований в Обслуговуючому кооперативі «Кооператив «Залізничник».

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі рішення загальних зборів ГБК «Залізничник» від 12.03.1992 вітчим позивача ОСОБА_4 став членом ГБК «Залізничник», правонаступником якого наразі є Обслуговуючий кооператив «Кооператив «Залізничник».

ОСОБА_4 вніс пайовий внесок і став власником гаражного боксу НОМЕР_2.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. Відповідно до заповіту від 22.03.2010 ОСОБА_4 заповів гаражний бокс НОМЕР_2 ОСОБА_1

29.09.2014 позивач подала до Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за заповітом.

Проте, державний нотаріус Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Кароєва-Яремчук Т. В. своєю постановою від 10.04.2015 відмовила позивачу у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва на право власності на спадщину за заповітом на гаражний бокс НОМЕР_2 в ГБК «Залізничник» по вул. Льва Толстого, 64 в м. Києві, після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2.

Крім того, Обслуговуючий кооператив «Кооператив «Залізничник» своїм листом № 505 від 05.06.2015 відмовив позивачу у прийнятті її, як спадкоємиці ОСОБА_4, до членів цього кооперативу та в перереєстрації на її ім'я гаражного боксу НОМЕР_2, що належав ОСОБА_4

Обґрунтування вищезазначених рішень відповідачів зводиться до того, що спадкодавець ОСОБА_4 за життя не зареєстрував за собою право власності на гаражний бокс НОМЕР_2, а тому без правовстановлюючих документів на цей гаражний бокс неможливо зареєструвати право власності на нього за позивачем, як спадкоємицею.

Позивач вважає, що відсутність правовстановлюючих документів на гаражний бокс НОМЕР_2 не позбавляє її права успадкувати його від імені померлого ОСОБА_4 за заповітом і наразі вона є єдиним законним власником цього гаражного боксу.

На підтвердження цих обставин позивач надав такі докази: копію довідки ГБК «Залізничник» № 278 від 05.11.2007 (а.с. 7), копію технічного паспорту на гаражний бокс НОМЕР_2 по вул. Льва Толстого, 64 у м. Києві від 21.11.2007 (а.с. 8-11), копію заповіту ОСОБА_4, посвідченого державним нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Бодак О. М. 22.03.2010 (а.с. 12), копію свідоцтва про смерть ОСОБА_4, серії НОМЕР_3, виданого Відділом реєстрації смерті у м. Києві 26.08.2014 (а.с. 13), копію постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Кароєвої-Яремчук Т. М. від 10.04.2015 (а.с. 14), копію листа Обслуговуючого кооперативу «Кооператив «Залізничник» від 05.06.2015 № 505 (а.с. 15).

У судовому засіданні позивач позов підтримав і просив його задовольнити у повному обсязі, а саме: визнати за позивачем право власності на гаражний бокс НОМЕР_2, площею 18,8 кв. м, який розташований в Обслуговуючому кооперативі «Кооператив «Залізничник».

Представник відповідача, Обслуговуючого кооперативу «Кооператив «Залізничник», Голова правління Семенченко О. В., позов визнав та просив його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, державний нотаріус Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Кароєва-Яремчук Т. М., у судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час і місце судового розгляду була повідомлена належним чином (а.с. 26). Причини своєї неявки суду не повідомила. Суд за згодою осіб, які беруть участь у справі, визнав можливим здійснити судовий розгляд справи за відсутності відповідача.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, суд

встановив:

Відповідно до довідки ГБК «Залізничник» № 278 від 05.11.2007 (а.с. 7) ОСОБА_4 є членом ГБК «Залізничник» згідно з рішенням загальних зборів членів ГБК «Залізничник» від 12.03.1992, затвердженим рішенням ВК райради від 23.12.1992 № 38. ОСОБА_4 є власником гаражного боксу НОМЕР_2, вніс суму пайового внеску в розмірі 500 крб. 14.01.1995. Гаражний бокс НОМЕР_2 побудований господарчим способом та введений в експлуатацію у липні 1998 року. Рішення ВК Київміськради про відведення земельної ділянки для будівництва гаражів від 20.11.1978 № 1621/2 та від 08.04.1985 № 292.

Згідно з технічним паспортом від 21.11.2007 гаражний бокс НОМЕР_2 знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Льва Толстого, 64, І поверх, його площа складає 18,8 кв. м. (а.с. 8-11).

22.03.2010 ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Бодак О. М. (а.с. 12). За заповітом ОСОБА_4 заповів ОСОБА_1 гаражний бокс НОМЕР_2, що знаходиться в ГБК «Залізничник» по вул. Льва Толстого, 64 в м. Києві.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. Цей факт встановлений на підставі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3, виданого Відділом реєстрації смерті у м. Києві 26.08.2014 (а.с. 13).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина і ОСОБА_1 звернулася до Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Державний нотаріус Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Кароєва-Яремчук Т. М. своєю постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10.04.2015 відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом щодо майна померлого ОСОБА_4 на гаражний бокс НОМЕР_2 в ГБК «Залізничник» по вул. Льва Толстого, 64 в м. Києві. Постанова мотивована тим, що право власності на гаражний бокс НОМЕР_2 не було зареєстровано власником (спадкодавцем) у відповідних органах, на які до 01.01.2013 покладалися функції щодо реєстрації права власності, а саме БТІ (а.с. 14).

Обслуговуючий кооператив «Кооператив «Залізничник» своїм листом № 505 від 05.06.2015 повідомив ОСОБА_1, що до нових членів кооперативу приймаються лише особи, які набули право власності на гаражні бокси на законних підставах та зареєстрували це право у порядку встановленому чинним законодавством. Тому запропонував позивачу подати документи, що підтверджують право власності на гаражний бокс НОМЕР_2.

Встановивши усі обставини справи та здійснивши загальну оцінку доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково з таких підстав.

У Конституції України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання й захисту усіх форм власності (статті 13, 41 Конституції України).

Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про власність» в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних відносин, «об'єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення».

Частина перша статті 15 вищезазначеного Закону передбачає, що «член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно».

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини четвертої статті 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, ОСОБА_4, який повністю вніс свій пайовий внесок 14.01.1995, набув право власності на гаражний бокс НОМЕР_2.

Згідно з статтю 319 ЦК власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК).

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 5 від 28.06.1991 «Про практику розгляду судами цивільних справ, пов'язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів» роз'яснив, що «член ГБК, який повністю вніс свій пай за гараж, наданий йому в користування, набуває право власності на це майно і вправі розпоряджатись ним на свій розсуд - продавати, заповідати, здавати в оренду, обміняти, вчиняти відносно нього інші угоди, що не заборонені законом» (підпункт а) пункту 8).

Таким чином, ОСОБА_4, як власник гаражного боксу НОМЕР_2, мав право розпорядитися ним на власний розсуд, зокрема, заповісти.

Відповідно до статті 1218 ЦК «до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті».

Частина перша статті 1223 ЦК передбачає, що «право на спадкування мають особи, визначені у заповіті».

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив, що «у разі смерті члена житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного кооперативу, члена садівницького товариства, яким до дня смерті не були внесені повністю пайові внески, до складу спадщини входять частина внесеного паю та інші суми, які підлягають поверненню, а не квартира, дача, гараж, садовий будинок. Частка пайового внеску, що належала померлому, входить до складу спадщини на загальних підставах. Якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж , садовий будинок, інші будівлі та споруди».

Отже, ОСОБА_1, як спадкоємиця за заповітом після померлого ОСОБА_4, успадкувала гаражний бокс НОМЕР_2.

Відповідно до статті 392 ЦК «власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності».

З аналізу зазначеної правової норми випливає, що позов про визнання права власності подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності у неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто метою подання цього позову є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам частини другої статті 16 ЦК.

З урахуванням викладеного суд робить висновок про визнання за позивачем права власності на гаражний бокс НОМЕР_2. У зв'язку з цим позовні вимоги до Обслуговуючого кооперативу «Кооператив «Залізничник» належить задовольнити.

Що стосується позовних вимог до державного нотаріуса Дев'ятої Київської держаної нотаріальної контори Кароєвої-Яремчук Т. М., то вони задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» «Нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності».

Виходячи з норм Закону України «Про нотаріат» у нотаріуса немає спільних чи однорідних прав та обов'язків стосовно позивача. Це суперечить правовому статусу нотаріуса, визначеному в статтях 1, 9 вищезазначеного Закону. Нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов'язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями.

Отже, нотаріуси в розумінні статей 30, 34, 35 ЦПК не є особами, прав і обов'язків яких стосується спір сторін, оскільки відсутня їх юридична заінтересованість у результатах вирішення справи судом і реалізації ухваленого в ній рішення.

Зважаючи на обставини справи, досліджені у судовому засіданні докази та системний аналіз положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Розподіляючи судові витрати відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд зазначає, що з Обслуговуючого кооперативу «Кооператив «Залізничник» належить стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 243 гривні 60 копійок.

Керуючись статтями 13, 41 Конституції України, статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року), статтями 16, 319, 321, 392 ЦК, Законом України «Про власність», Законом України «Про нотаріат», статтями 1, 4-11, 18, 57-66, 79, 88, 157-196, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Кооператив Залізничник», Державного нотаріуса Дев'ятої Київської держаної нотаріальної контори Кароєвої-Яремчук Тетяни Михайлівни про визнання права власності - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на гаражний бокс НОМЕР_2, площею 18,8 кв. м, який розташований в Обслуговуючому кооперативі «Кооператив «Залізничник» (код ЄДРПОУ 22864847), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Льва Толстого, 64.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Кооператив Залізничник» (код ЄДРПОУ 22864847), який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Льва Толстого, 64 на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 243,60 грн. (двісті сорок три гривні 60 копійок) судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л. В. Шевченко