Постанова

від 05.02.2007 по справі 34/555-06-13101а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

34/555-06-13101А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"05" лютого 2007 р. Справа  № 34/555-06-13101А

05.02.2007р. в 14год.41хв. господарський суд Одеської області

у складі судді Фаєр Ю.Г.

при секретарі судового засідання Артем'євій В.В.,

за участю представників від позивача: Чикригіна О.В.- директора МПП „Альтаір-Атаргатіс”; від відповідача: Насирової К.В.- начальника юридичного відділу ДПІ у Київському районі м. Одеси, діючої на підставі довіреності №1264/9/10-0 від 22.01.2007р.;

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань господарського суду Одеської області №416 в м. Одесі адміністративну справу №34/555-06-13101А

за позовом Малого приватного підприємства „Альтаір-Атаргатіс”

до відповідача Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси

про визнання нечинним акту Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси №2667/16-00/263 від 30.11.2005р. та зобов'язання вчинити певні дії

СУТЬ СПОРУ: Мале приватне підприємство „Альтаір-Атаргатіс” звернулося до суду з позовною заявою, змінами та доповненнями до позовної заяви, відповідно до остаточної редакції яких просить визнати повністю нечинним акт Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси №2667/16-00/263 від 30.11.2005р. та зобов'язати Державну податкову інспекцію у Київському районі м.Одеси поновити реєстрацію позивача в Реєстрі платників податку на додану вартість з 30.11.2005р. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що правова норма п.9.8 ст.9 Закону України „Про податок на додану вартість” в ред. від 03.06.2005р., на підставі якої відповідач анулював позивачу свідоцтво платника податку на додану вартість, набуває чинності з нового бюджетного року, тобто з 01.01.2006р. відповідно до ст.1 Закону України „Про систему оподаткування”, не має зворотної дії в часі і не поширюється на правовідносини, які мали місце до набрання нею чинності. Тому на момент прийняття оскаржуваного акту не було правових підстав для анулювання позивачу реєстрації платника податку на додану вартість.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, наведених у запереченні на позовну заяву, зокрема посилається на те, що позивач на протязі останніх дванадцяти послідовних календарних місяців подавав податкові декларації, що свідчать про відсутність оподатковуваних операцій, що є підставою для анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та давши їм оцінку в сукупності, суд встановив наступне.

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси прийняла акт від 30.11.05р. за №2667/16-00/263, яким анульовано видане позивачу Свідоцтво платника податку на додану вартість №22416439, індивідуальний податковий номер 138991415409, видане 12.08.1997р. серії НВ №87/596.

Анулювання реєстрації платника податку на додану вартість проведено на підставі підпункту „ґ” п.9.8 ст.9 Закону України “Про податок на додану вартість”, яка передбачає, що свідоцтво платника податку на додану вартість може бути анульоване у випадку подання платником податку на протязі останніх дванадцяти послідовних податкових місяців податкових декларацій, які б свідчили про відсутність оподатковуваних операцій протягом такого періоду.

Суд приймає до уваги, що вказана правова норма була внесена ст.9 Закону України “Про податок на додану вартість” Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” від 25.03.2005р. №2505-IV, який набрав чинності 31.03.05р.

За загальним правовим принципом закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплено у ч.1 ст.58 Конституції України. Як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 09.12.1999р. №1рп/99, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце”. На переконання суду, норма Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” від 25.03.2005р. №2505-IV, якою було доповнено ст.9 Закону України “Про податок на додану вартість” підпунктом „ґ” п.9.8, не має зворотної дії в часі і не поширюється на правовідносини, що мали місце до набрання нею чинності.

Отже, початком відрахування спливу строку, зазначеного у підпункті „ґ” п.9.8 ст.9 Закону України “Про податок на додану вартість” є дата набрання зазначеною нормою чинності, тобто 31.03.05р., а не, як стверджує позивач, з нового бюджетного року, з 01.01.2006р. відповідно до ст.1 Закону України „Про систему оподаткування”, оскільки дана норма стосується змін і доповнень до цього Закону, інших законів України про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати, що вносяться до цього Закону, інших законів України про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року. Це правило не застосовується у випадках зменшення розміру ставок податків, зборів (обов'язкових платежів) або скасування пільг з оподаткування та інших правил, які призводять до порушення правил конкуренції та створення податкових переваг окремим суб'єктам підприємницької діяльності або фізичним особам.

При визначенні періоду, протягом якого позивач подавав податкові декларації, які свідчили про відсутність оподатковуваних операцій, відповідач визначив початком відрахування дванадцятимісячного строку жовтень 2004 року, тобто період, коли відповідна норма підпункту „ґ” п.9.8 ст.9 Закону України “Про податок на додану вартість” не була чинною, що суперечить ч.1 ст.58 Конституції України.

Враховуючи, що датою складання оскарженого акту відповідачем є 30.11.05р., то на момент його прийняття не закінчився встановлений законом дванадцятимісячний строк, із спливом якого у податкового органу виникає обов'язок анулювати свідоцтво платника податку на додану вартість у разі подання платником податкових декларацій, що свідчать про відсутність оподатковуваних операцій протягом зазначеного періоду.

Тому анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, у даному випадку, проведено з порушенням закону, а оскаржений акт відповідача є протиправним.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача належним чином підтверджено у повному обсязі матеріалами справи та нормами чинного законодавства.

Отже, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. З урахуванням викладеного, позивачу підлягає відшкодуванню судовий збір на суму 3,4грн.

Керуючись ст.ст. 2, 7–12, 71, 72, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги Малого приватного підприємства „Альтаір-Атаргатіс” задовольнити повністю.

2.          Визнати нечинним акт Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси №2667/16-00/263 від 30.11.2005р. про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість Малого приватного підприємства „Альтаір-Атаргатіс” повністю.

3.          Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Київському районі м.Одеси поновити реєстрацію позивача в Реєстрі платників податку на додану вартість з 30.11.2005р. згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №22416439.

4.          Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31117095600008, банк - ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460 МФО 828011 код платежу 22090200) на користь Малого приватного підприємства „Альтаір-Атаргатіс” (код ЄДРПОУ 13899143, адреса: м.Одеса, Люстдорфська дорога, 140а, оф.10) судовий збір на суму 3(три)грн.40коп.

5.          Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.

Постанова господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано; якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Про апеляційне оскарження рішення суду (постанови) першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                 Фаєр Ю.Г.