Ухвала

від 31.08.2009 по справі 2а-7139/09/0570

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 У Х В А Л А

Іменем

України

31 серпня  2009 року                     справа № 2а-7139/09/0570

приміщення

суду, зала судових засідань№10 за адресою: 

м. Донецьк бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького

апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді:   Ханової Р.Ф.

                       суддів:  

Василенко Л.А.

Малашкевича С.А.

 при секретарі судового засідання:                                                 

  за участю сторін:  від 

позивача:  від

відповідача : 

   Крючковій К.М.   Сергієнка О.Г.- за дов. від 29 квітня 2009

року  ОСОБА_1. - за дов. від 12 травня

2009 року

розглянувши

апеляційну скаргу

Товариства

з обмеженою відповідальністю „Меркурій” 

на

Постанову Донецького  окружного

адміністративного суду 

від

17

липня  2009 року ( повний текст

виготовлений 22 липня 2009 року)

по

адміністративній справі

№

2а-7139/09/0570 (суддя Могильницький М.С.)

за позовом

Товариства

з обмеженою відповідальністю „Меркурій” 

до

Східної

митниці

 про   

 про скасування рішення про визначення митної

вартості № 700000024/2009/000170/1 від 28 квітня 2009 року, визнання

недійсної картки відмови № 700000024/2009/020184 від 28 квітня 2009 року та

зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИЛА

Постановою

Донецького окружного адміністративного суду від 17 липня 2009 року по справі №

2а-7139/09/0570 було відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю

„Меркурій” у задоволенні позовних вимог про скасування рішення про визначення

митної вартості  № 700000024/2009/000170/1

від 28 квітня 2009 року, визнання недійсної картки відмови №

700000024/2009/020184 від 28 квітня 2009 року та зобов'язання здійснити

розмитнення товарів за методом визначення вартості 1 (основний метод за ціною

угоди), визнання дій Східної митниці такими, що суперечать  приписам статей 40, 264, 266, 267, 413

Митного кодексу України.

Позивач в

апеляційній скарзі (арк. справи 83), посилаючись на порушення судом першої

інстанції норм матеріального права, просив скасувати постанову Донецького

окружного адміністративного суду від 17 липня 2009 року та ухвалити нове

рішення яким задовольнити позовні вимоги, скасувати картку відмови №

700000024/2009/020184 від 28 квітня 2009 року, та рішення про визначення митної

вартості № 700000024/2009/000170/1 від 28 квітня 2009 року.

Представник

відповідача у запереченнях на апеляційну скаргу та під час апеляційного

перегляду проти доводів скарги заперечує, просить апеляційну скаргу залишити

без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін як прийняту у

відповідності до вимог чинного законодавства.

        Апеляційний розгляд справи здійснювався

із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до

статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.  

 Колегія суддів, заслухавши доповідь

судді-доповідача, пояснення сторін, перевірив наявні в матеріалах справи

документи  і обговоривши доводи

апеляційної скарги встановила наступне.

21 липня

2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Меркурій” та „DW Oil

Traiding GmbH” був укладений контракт № 210708 

(арк. справи 8). За умовами зазначеного контракту „DW Oil Traiding GmbH”

(продавець) зобов'язався продати, а Товариство з обмеженою відповідальністю

„Меркурій” (покупець) купити парафіно-воскову продукцію за цінами, кількістю та

у відповідності із якістю, визначеними укладеним контрактом до додатками до

нього. Відповідно до п. 4.1. Контракту № 210708 від 21 липня 2008 року ціна за

одну метричну тону продукції визначається додатковими угодами до контракту.

Відповідно

до додатку № 7 від 03 квітня 2009 року 

до укладеного між сторонами контракту № 210708 від 21 липня 2008 року

сторони дійшли згоди про постачання партії воску захисного ЯВ-1 упакованого в

період з 03 по 20 квітня 2009 року за ціною 730,00 доларів США за 1 тону у

кількості до 8 тон.

Відповідно

до додатку № 8 від 03 квітня 2009 року 

до укладеного між сторонами контракту № 210708 від 21 липня 2008 року

сторони дійшли згоди про постачання партії Церезину 75  в період з 03 по 20 квітня 2009 року за ціною

900,00 доларів США за 1 тону у кількості до 13,5 тон.

На виконання

умов укладеного товару на адресу позивачу у квітні 2009 року надійшов товар,

постачання якого було обумовлено Контрактом № 210708 від 21 липня 2008 року, що

підтверджується транспортною накладною CMR (арк. справи 21).

27 квітня

2009 року позивачем з метою здійснення митного оформлення товару, що надійшов

на його адресу, було надано митному органу наступні документи:  накладну CMR від 23 квітня 2009 року (арк.

справи 21), рахунок-фактуру № 1162/2009 від 23 квітня 2009 року (арк. справи 22),

зовнішньоекономічний контракт № 210708 від 21 липня 2008 року із додатками

(арк. справи 8) вантажну митну декларацію № 700000005/9/003878 від 27 квітня

2009 року. Відповідно до наданих позивачем документів, самостійно визначена

митна вартість отриманого ним товару була визначена ним у розмірі: 131 268,21

грн. (17047,82 доларів США), з яких сума вартості воску захисного ЯВ-1 у

кількості 7094 кг. складає 39 875,37 грн. (5 178,62 доларів США), сума вартості

церезину 75 у кількості 13188 кг. 91 392,84 грн. (11 869,20 доларів США).

Окремо, до складу митної вартості Позивачем було включено суму транспортних

витрат у розмірі 2 550,00 грн.

28 квітня

2009 року відповідачем було винесено рішення № 700000024/2009/000170/1 про

визначення митної вартості (арк. справи 20), відповідно до якого суму митної

вартості ввезеного позивачем товару (церезину 75) на митну територію України

було визначено за методом 6 (резервний метод) 

внаслідок чого, митна вартість збільшилася до 257 930,90 грн. (33 497,52

доларів США).

28 квітня

2009 року відповідачем було винесено картку відмови в прийнятті митної

декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через

митний кордон України № 700000024/2009/020184.

Засади

організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних,

організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної

служби України визначені Митним кодексом України.

Порядок

переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне

регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів,

процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та

порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України,

становлять митну справу.

Відповідно

до статті 40 Митного кодексу України усі товари і транспортні засоби, що

переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю. Митний

контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур,

необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної

справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно

до Митного Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних

договорів України, укладених в установленому законом порядку. За приписами п. 2

Постанови Кабінету міністрів України Про затвердження Порядку здійснення

контролю за правильністю визначення митної вартості товарів № 339 від  9 квітня 2008 р. N 339 контроль за

правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх

митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до

статті 41 Митного кодексу України шляхом проведення перевірки документів,

поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що

необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування

митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та

подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету

Міністрів України від 20 грудня 2006 р. N 1766; порівняння рівня заявленої

митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних

(аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено або наявною у

митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат

на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних

виробів, які входять до складу товарів.

Засвідчення

відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів,

що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого

контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України,

вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних

засобів є митним оформленням. Митне оформлення здійснюється посадовими особами

митного органу є метою митного оформлення.

Відповідно

до статті 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після

подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для

здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і

транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним

органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного

контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відповідних

відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Статтею 54

Митного кодексу України передбачено, що документи, необхідні для здійснення

митного контролю, подаються митному органові при перетинанні товарами і

транспортними засобами митного кордону України; декларуванні товарів і

транспортних засобів; повідомленні митного органу про намір здійснити

переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України;

здійсненні митними органами інших контрольних функцій відповідно до цього

Кодексу.

Статтею  45 Митного кодексу України встановлений

обов'язок осіб, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон

України, подавати митним органам документи та відомості, необхідні для

здійснення митного контролю. За приписами пункту 17 Постанови Кабінету

міністрів України № 80 від 1 лютого 2006 року „Про перелік документів,

необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і

транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України”, до зазначеного

переліку входять документи, що використовуються для визначення митної вартості

товарів

Статтею 81

Митного кодексу України визначено, що декларування здійснюється шляхом

заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних

відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний

кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного

контролю та митного оформлення.

Відповідно

до статті 88 Митного кодексу України декларант виконує всі обов'язки і несе у

повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того,

чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через

митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою.

До

обов'язків декларанта віднесені наступні: здійснити декларування товарів і

транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на

вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного

контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством

документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити

податки і збори.

Митна

декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що

визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання

митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних

супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом

Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається

митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і

до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації

фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставлянням

відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах

митного органу. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що

засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Митний орган

не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано

всі умови, встановлені цим Кодексом.

Відмова

митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про

причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.

Основні

засади визначення митної вартості товарів врегульовані розділом 10 Митного

кодексу України та іншими нормативно-правовими актами з митної справи.

Митною

вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що

була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно

до положень цього Кодексу.

Митна

вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається

декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Відомості

про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються

для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної

статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування

штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Митна

вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному

органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України

шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно

до статей 264, 265 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість

товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на

об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У

разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант

зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити

можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом

Міністрів України. Митний орган здійснює контроль правильності визначення

митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу.

Митний орган

має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи

декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Умови та

механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний

кордон України, подання декларантом відомостей для її підтвердження визначені

положеннями постанови Кабінету міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006

року, якою затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які

переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її

підтвердження.

Пунктом 6

цієї Постанови передбачено, що декларант самостійно заповнює декларацію митної

вартості, за винятком граф, призначених для відміток митниці.

Пунктом 7

Постанови Кабінету міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року визначений

перелік обов'язкових документів, що додаються декларантом на підтвердження

заявлених ним відомостей про визначення митної вартості.

За змістом

пункту 11 цієї Постанови для підтвердження митної вартості товарів на вимогу

митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.  Посадова особа митного органу у графі

"Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про

необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість

товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій

підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом.

 Відповідно до пунктів 13, 14 Постанови

Кабінету міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року  декларант зобов'язаний подати додаткові

документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів

після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. У разі відмови

подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням

дати, прізвища та проставляння свого підпису на зворотному боці основного

аркуша декларації митної вартості. Якщо декларантом не подано в установлений

строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну

вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із

законодавством.

Як

вбачається з наявних в матеріалах справи документів, а саме декларації митної

вартості (арк. справи 53) на виконання покладених на митний орган функцій

здійснення митного контролю та митного оформлення останнім було повідомлено

декларанта (позивача) про необхідність надання додаткових документів на

підтвердження заявленої ним митної вартості, відповідно до переліку, що

міститься в пунктах 8, 11 Постанови Кабінету міністрів України № 1766 від 20

грудня 2006 року. Із зазначеними вимогами було ознайомлено представника

позивача, про що свідчить його підпис на декларації митної вартості зроблений

27.квітня 2009 року. Окрім підтвердження ознайомлення із необхідністю надання

додаткових документів, представником позивача було повідомлено про відмову у

наданні додаткових документів згідно переліку, передбаченого пунктом 11

Постанови Кабінету монстрів № 1766, за причинами впевненості позивача у

достатності наданої ним інформації для визначення митної вартості та повідомив

про надання в строк до 28 квітня 2009 року документів, згідно переліку,

визначеного пунктом 8 цієї Постанови на підтвердження суми транспортних витрат.

З огляду на

зазначене колегія суддів апеляційного суд дійшла висновку стосовно

правомірності вимог митного органу до позивача про надання додаткових

документів на підтвердження митної вартості. За приписами викладених вище норм,

обов'язок позивача надати додаткові документи кореспондується лише із вимогою

митного органу про їх надання. Виконання зазначеного обов'язку закон жодним

чином не ставить у залежність від внутрішнього переконання декларанта щодо

достатності або недостатності вже наданих ним документів на підтвердження

митної вартості. Наслідком невиконання цього обов'язку є визначення митним

органом самостійно на підставі наявної в нього інформації  митної вартості товарів .

 Наведене вище підтверджує відповідність

положенням чинного законодавства України дій відповідача щодо самостійного

визначення митної вартості поставленого на адресу позивача товару.

Щодо

застосування відповідачем 6 (резервного) методу при визначенні митної вартості

товару адміністративний колегія судів зазначає наступне.

Відповідно

до статті 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які

імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: за ціною договору щодо

товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо

ідентичних товарів;  за ціною договору

щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі

додавання вартості (обчислена вартість); 

резервного.

Основним є

метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які

імпортуються (вартість операції).

Якщо митна

вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267

цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та

декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної

вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких

консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного

з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі

неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну,

відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або

ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані

в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271,

або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому

кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути

визначена шляхом застосування попереднього методу.

Колегія

судів апеляційного суду не погоджується із зазначеним апелянтом про можливість

визначення митної вартості за ціною угоди за наявними в матеріалах документами

та погоджується із висновками Донецького окружного адміністративного суду в

частині неможливості визначення митної вартості товарів через застосування

методу за ціною товарів через недостатність документів для визначення митної

вартості та узгоджує посилання відповідача стосовно застосування ним резервного

методу при визначенні митної вартості товарів через неможливість застосування

попередніх методів.

Таким чином,

дослідивши документи справи колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку,

що Постанова Донецького окружного адміністративного суду винесена за умови

правильного застосування норм матеріального та процесуального права, на

підставі правильно встановлених обставин, що за положеннями статті 200 Кодексу

адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної

скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення без змін.

        Керуючись статтями 24, 167, 184, 195,

196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства

України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

        Апеляційну скаргу Товариства з

обмеженою відповідальністю „Меркурій” на 

постанову Донецького окружного адміністративного суду  від 17 липня 2009 року у справі №

2а-7139/09/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду  від 17 липня 2009 року у справі №

2а-7139/09/0570 залишити без змін.

Ухвала складена  та підписана у

нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 31 серпня 2009 року у присутності

представників сторін.

       Ухвала суду апеляційної інстанції за

наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

       Ухвала може бути оскаржена до Вищого

адміністративного суду України   протягом

одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної

інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього

Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:                                                                     

                Р.Ф. Ханова

Судді:                                         

(підписи)                                        Л.А.

Василенко

С.А. Малашкевич

З оригіналом згідно:

Суддя                                                              

Р.Ф. Ханова