Ухвала

від 03.07.2015 по справі 692/368/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1544/15Головуючий по 1 інстанції Категорія : 19,23 Чепурний О. П. Доповідач в апеляційній інстанції Демченко В. А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоДемченка В. А. суддівПодороги В. М. , Василенко Л. І. при секретаріВолвенко А. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника позивачів - ОСОБА_6 на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 29 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лани Драбівщини», третя особа - Відділ Держземагенства у Драбівському районі Черкаської області про визнання недійсними договорів оренди землі та застосування правових наслідків недійсності правочинів , -

в с т а н о в и л а :

Позивачі звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лани Драбівщин», третя особа - Відділ Держземагенства у Драбівському районі Черкаської області про визнання недійсними договорів оренди землі та застосування правових наслідків недійсності правочинів.

Свої вимоги обґрунтовували тим, що вони є власниками земельних ділянок, що розташовані в смт. Шрамківка Драбівського району Черкаської області.

01.03.2012 року між ними, а також ОСОБА_17, яка є спадкоєцем позивача ОСОБА_9, та ТОВ «Лани Драбівщини» були укладені письмові договори оренди землі, предметом яких є строкове платне користування земельними ділянками, що належать позивачам. Дані договори 07.05.2012 та 19.04.2012 року були зареєстровані у Відділі Держкомзему у Драбівському районі. Передача земельної ділянки оформлена актом прийому передачі від 01.03.2012 року.

Згідно ст. 17 ЗУ «Про оренду землі», передача об'єкта оренди здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі. У п. 20 договору зазначається, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у триденний строк після державної реєстрації договору за актом її приймання-передачі. Зі змісту даного пункту договору є незрозумілим: чому земельна ділянка була передана в оренду 01.03.2012 року, у той час, як державна реєстрація права оренди відбулася 07.05.2012 року (19.04.2012 року ОСОБА_9, ОСОБА_16 ), а початок строку оренди було узгоджено сторонами в п. 8 договору лише з 27.06.2013 року (ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_18, ОСОБА_16.) (з 13.02.2013 року ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12.) (з 06.12.2012 року ОСОБА_19 ). Тобто, орендар приступив до використання земельних ділянок ще за рік до того, як у нього виникло право оренди.

Зважаючи на вимоги законодавства України, земельні ділянки могли бути передані в оренду лише після реєстрації речових прав оренди, а тому акти приймання-передачі повинні бути складені та підписані сторонами після державної реєстрації договорів оренди, а саме після 07.05.2012 року (після 19.04.2012 року ОСОБА_9, ОСОБА_16). З викладеного слідує, що акти приймання-передачі земельних ділянок від 01.03.2012 року складено з порушенням вимог закону та п. 8 договору.

Крім того, завчасно (майже за рік), приступивши до використання земельних ділянок, відповідач в порушення прав власників земельних ділянок та п. 8 договору самовільно, без належних на те правових підстав, користувався чужою власністю, адже п. 8 договору визначено, що строк оренди починається з 27.06.2013 року ( ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 ОСОБА_16 ) (з 13.02.2013 року ОСОБА_9, ОСОБА_20, ОСОБА_12.) (з 06.12.2012 року ОСОБА_19.), а не з 01.03.2012 року. Постільки у відповідності до земельного законодавства України право оренди землі виникає у орендаря лише після реєстрації такого права та відповідно до строку, визначеному у договорі, то у даних ситуаціях орендар штучно збільшив на один рік строк оренди земельних ділянок, чим порушив права та інтереси власників цих земельних ділянок та узгоджену сторонами домовленість щодо строку оренди.

Також, порушенням балансу відносин сторін при укладенні спірних договорів є наступне. У п. 5 укладених з позивачами та зареєстрованих орендарем у 2012 році договорів оренди нормативна грошова оцінка земельних ділянок вказана у розмірі 97248, 07 грн. Згідно п. 9 договорів оренди орендна плата визначена у розмірі 2917,44 грн. З аналізу п. 9 договорів оренди землі вбачається, що у порушення п. 3 ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про оренду землі», у договорах не визначено: форм платежу орендної плати, порядку її внесення та відповідальності за її несплату. Всупереч вимогам законодавства, у спірних договорах, окрім наведених вище недоліків, не зазначено кадастрового номера земельної ділянки, як однієї з основних істотних умов її ідентифікації у порівнянні з іншими земельними ділянками, що розташовані в адміністративних межах Шрамківської селищної ради Драбівського району Черкаської області. Також, невід'ємною частиною договору оренди землі відповідно до ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлення земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі. В порушення вищезазначених вимог закону до договорів не були долучені план або схема земельних ділянок, які передаються в оренду, та її кадастровий план.

Отже, враховуючи вимоги законодавства України та те, що у спірних договорах не вказано усіх істотних умов, визначених ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про оренду землі», це є підставою для визнання таких договорів недійсними відповідно до ч. 2 ст. 15 ЗУ «Про оренду землі». Оспорюванні договори оренди земельних ділянок є недійсними в силу ст. 15 ЗУ «Про оренду землі», оскільки вони укладені без дотримання вимог цієї норми щодо узгодження таких істотних умов, як: об'єкт оренди (відсутній кадастровий номер земельної ділянки); форма платежу орендної плати та порядку її внесення і відповідальності за її несплату; умови передачі земельних ділянок орендарю в користування; умови, наведені у пунктах 3, 4, 6, 7, 14 договору, сторонами не узгодженні (не заповнені); умова щодо передачі земельної ділянки у заставу чи внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки (п. 30 договору) викладена як альтернативна; умова щодо визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини, взагалі не включена до договору; до договору не додано (не складався) акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а акт приймання-передачі об'єкта оренди є недійсним відповідно до п. 8 договору. Отже, відсутність у договорах оренди землі хоча б однієї з істотних умов, передбачених у ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про оренду землі», є підставою для визнання таких договорів недійсними відповідно до ч. 2 ст. 15 ЗУ «Про оренду землі». Визнання правочину недійсним пов'язане з анулюванням майнових наслідків його вчинення і встановленням наслідків, передбачених законом. Визнаний недійсним правочин не створює для сторін тих прав і обов'язків, які він має встановлювати, а породжує наслідки, передбачені законодавством. І хоча реституція не передбачена у ст. 16 ЦК України як один із способів захисту, проте норма ч. 1 ст. 216 ЦК України є імперативною і суд має забезпечити зазначені у ній правові наслідки.

В судовому засіданні суду першої інстанції представник позивачів підтримала позов, додатково пояснювала, що відсутність у договорах оренди землі кадастрового номера земельної ділянки, який ідентифікує об'єкт оренди, є доказом неузгодженості сторонами предмету оренди, що є порушенням права власності позивача права розпорядження власним майном, направленим на передачу саме цього майна в оренду. Неузгодженість у договорах оренди землі форм платежу та порядку внесення орендної плати призводить до порушення прав позивачів власників земельних ділянок на отримання в повному обсязі орендної плати, а саме у разі проведення орендарем розрахунків у вигляді сільгосппродукції, орендодавці не мають можливості перевірити її дійсну вартість та по яким цінам її було обраховано. Не визначення в договорах оренди сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення майна об'єкта оренди чи його частини порушує майнові права орендаря.

Представник відповідача в судовому засіданні суду першої інстанції позов не визнав, надавши суду письмові заперечення і пояснював, що формою платежу по договорах є грошова (п.9 договору), вноситься вона до 01 грудня (п.11 договору), договором передбачено можливість проводити платіж в натуральній формі (п.12 договору), порядок внесення орендної плати передбачений цими ж пунктами договору, а саме гроші або продукція передається орендодавцю. Відповідальність за несплату орендної палати визначено в розділі 13 договору, а саме в його пунктах 45, 46. Кадастрові номера земельних ділянок містяться у його додатках, а саме державних актах на право власності на землю, а тому дана істотна умова визначена в договорі. В цих же актах містяться і плани земельних ділянок. Оскільки на землі позивачів не встановлювались обмеження або обтяження, то згідно діючого законодавства їм не видавався кадастровий план разом з державними актами на право власності на землю, а про відсутність обмежень або обтяжень щодо використання земельних ділянок оговорено в пунктах 28-30 договорів. Умови передачі земельної ділянки орендарю в користування визначені в розділі 6 у пунктах 18-20 укладених договорів. Щодо незаповнених п. 3, 4, 6, 7 договорів та відсутність у договорах актів визначення меж земельних ділянок в натурі та визначення дійсності чи недійсності акта прийому - передачі об'єкта оренди, то вищезазначене не є істотними умовами в розумінні ст.638 ЦК України, і їх обов'язковість не вказана у законі. В позові не наведено у чому полягає порушене право позивачів через відсутність в договорах умови передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, а судова практика свідчить що захисту підлягають лише порушені права. Якщо у тексті договорів не визначено хто несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини шляхом викреслення непотрібного у тексті договору, то цей текст потрібно розуміти, що обидві сторони несуть ризик порівну.

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 29 квітня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лани Драбівщини», третя особа - Відділ Держземагенства у Драбівському районі Черкаської області про визнання недійсними договорів оренди землі та застосування правових наслідків недійсності правочинів відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник позивачів - ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу на дане рішення, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, оскільки вважає його ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають обставинам справи, ухваливши нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивачів у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони по справі, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до відхилення.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення в частині стягнення моральної шкоди відповідає.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 2 ст. 792 ЦК України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з ст. ст. 16, 18, 19 Закону України «Про оренду землі» договір оренди земельної ділянки набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» ( у редакції на час виникнення правовідносин) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Невід'ємною частиною договору оренди землі на підставі ч. 4 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» є план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України та ч. 1 ст. 20 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі підлягає державній реєстрації й на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України та ст. 18 Закону України «Про оренду землі» є укладеним із моменту його державної реєстрації.

Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073, а відповідно до Указу Президента України від 17 лютого 2003 року «Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру» на Державний комітет України по земельних ресурсах покладено обов'язок щодо здійснення у складі державного земельного кадастру державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, а також договорів оренди земельних ділянок.

Відповідно до п. 2 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073, державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Так, колегією суддів за матеріалами справи встановлено, що позивачі є власниками земельних ділянок, які належать їм на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки, а саме ОСОБА_7 належить земельна ділянка площею 3,4000 га, кадастровий НОМЕР_1, серія акту ЧР № 028385, виданий 22.07.2003 року; ОСОБА_8-земельна ділянка площею 3,3998 га, кадастровий НОМЕР_2, серія акту ЯЕ №627813, виданий 14.11.2007 року; ОСОБА_10 - земельна ділянка площею 3,3980 га, серія акту ЧР № 023596, виданий 14.07.2003 року, кадастровий НОМЕР_3; ОСОБА_11 - земельна ділянка площею 3,3978 га, серія акту ЧР № 023585, виданий 10.07.2003 року, кадастровий НОМЕР_4; ОСОБА_12 - земельна ділянка площею 3,7234 га, серія акту ЧР № 023698, виданий 10.07.2003 року, кадастровий НОМЕР_5; ОСОБА_13 - земельна ділянка площею 3,7259 га, серія акту ЯД № 972431, виданий 17.03.2008 року, кадастровий НОМЕР_6; ОСОБА_15 - земельна ділянка площею 3,3981 га, серія акту ЧР № 028351, виданий 14.07.2003 року, кадастровий НОМЕР_7; ОСОБА_14. - земельна ділянка площею 3,3980 га, серія акту ЧР № 023538, виданий 09.07.2003 року, кадастровий НОМЕР_8; ОСОБА_16 - земельна ділянка площею 3,6988 га, серія акту ЯЕ № 621251, виданий 08.11.2008 року, кадастровий НОМЕР_9 ( а. с., 9, 31, 65, 87, 109, 127, 158 Т. 1; 15, 31, Т. 2).

Позивач ОСОБА_9 є власником земельної ділянки розміром 3,3882 га, яка розташована в адміністративних межах Шрамківської селищної ради Драбівського району, кадастровий НОМЕР_10, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.03.2014 року ( а. с. 49 Т. 1).

Всі земельні ділянки призначені для ведення товарного с/г виробництва та розташовані в смт. Шрамківка Драбівського району Черкаської області.

01.03.2012 року між позивачами ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10 , ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_9, яка є спадкодавцем ОСОБА_9, та ТОВ «Лани Драбівщини» були укладені письмові договори оренди землі, предметом яких є строкове платне користування земельними ділянками ( а. с. 10-11, 26 -28, 46- 47, 66 -67, 83 -84, 106 -107, 122-123, 159 -160 Т.1; 12-13, 29 -30, 67-68, 73-74, 76-77, 79 -80, 82- 83, 85- 86, 88 -89 Т.2).

Оспорювані договори оренди земельної ділянки були укладені у письмовій формі, пройшли відповідну державну реєстрацію, орендодавці мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було спрямоване на укладання договору оренди.

Відповідач користувався землею, сплачував за вказаними договорами орендну плату, а позивачі її приймали, що свідчить про обізнаність орендодавців щодо існування орендних правовідносин між сторонами на узгоджених умовах та відсутність спору з приводу виконання умов договору протягом тривалого часу, в тому числі щодо розміру, місця розташування земельної ділянки, розміру орендної плати і форми її отримання, умов використання земельної ділянки, тощо.

Розглядаючи спір щодо недійсності даних договорів оренди з підстав відсутності в ньому істотних умов, передбачених ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі», суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що в договорах оренди земельних ділянок визначено об'єкт оренди - місце розташування земельних ділянок та їх кадастрові номери, про що зазначено в актах прийому-передачі земельної ділянки (в адміністративних межах Шрамківської селищної ради Драбівського району Черкаської області ( а.с.13, 29, 48, 68, 85,108, 124, 161 Т.1; 14, 31, 66, 69, 71, 75, 78, 81, 84, 87, 91 Т.2 ) та в копіях державних актів на право приватної власності на землю , які, відповідно до п.51 розділу 14 Договорів є їх невід'ємною частиною.

А тому, суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги посилання позивачів на відсутність в договорі обов'язкової умови про місце розташування земельної ділянки.

Також, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що Договорами було передбачено в п.п.9-14 розділу 4 розмір та умови, форма, порядок та строк сплати орендної плати, підстави і строки її перегляду та відповідальність за несплату.

Як вбачається зі змісту Договорів ними також визначені: умови використання земельної ділянки (для сільськогосподарського використання) та збереження стану об'єкта оренди - розділ 5; умови та строки передачі земельної ділянки (на підставі акту прийому-передачі, який є невід'ємною частиною договору оренди землі) - розділ 6; умови повернення земельної ділянки - розділ 7; визначено сторону, що несе відповідальність за можливі втрати та негативні наслідки, пов'язані з орендою землі та визначено сторону, відповідальну за ризик випадкового знищення чи пошкодження об'єкту оренди - розділ 10.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 грудня 2013 року (справа № 6-94 цс 13), виходячи з того, що відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України та статті 3 Цивільного процесуального кодексу України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців у зв'язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІV «Про оренду землі», визначити істотність цих умов, а також з'ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

А тому, колегія суддів приходить до висновку, що укладеними договорами оренди землі права орендодавців не порушуються, і враховуючи встановлені обставини, районний суд дійшов до вірного висновку, що доводи позивача про невідповідність договору вимогам Закону - є безпідставні і не відповідають дійсним обставинам справи.

У поданій апеляційній скарзі представник позивачів не спростувала висновків суду першої інстанції та не надала належних доказів на підтвердження своїх вимог і заперечень. Посилання ж апелянта про невідповідність договору вимогам Закону - є безпідставні і не відповідають дійсним обставинам справи та були спростовані дослідженими судом доказами.

У судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно застосовано норми матеріального права та ухвалено рішення з додержанням положень чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Аналізуючи норми матеріального права, докази у справі, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не впливають на законність судового рішення, а тому апеляційна скарга підлягає до відхилення, а рішення суду першої інстанції до залишення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 303, ст. 304, ст. 307, ст. 308, ст. 314, ст. 315, ст. 317, ст. 319 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника позивачів - ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 29 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лани Драбівщини», третя особа - Відділ Держземагенства у Драбівському районі Черкаської області про визнання недійсними договорів оренди землі та застосування правових наслідків недійсності правочинів - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :