Постанова

від 02.07.2015 по справі 920/835/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2015 року Справа № 920/835/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяБакуліна С.В., суддіГрейц К.В., Яценко О.В. розглянувши матеріали касаційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бакирівське" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 року у справі№ 920/835/14 господарського судуСумської області за позовомСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бакирівське" доБакирівської сільської ради Охтирського району Сумської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Управління Державного земельного агентства в Охтирському районі Сумської області проскасування рішення та визнання договору оренди землі недійсним

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Кучменко С.В. дов. б/н від 15.01.2015 року, - відповідача:не з'явився - третьої особи:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Бакирівське"далі за текстом - СТОВ "Бакирівське") звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Бакирівської сільської ради Охтирського району Сумської області про скасувати рішення Бакирівської сільської ради від 18.06.2009 року "Про надання в оренду земельних ділянок СТОВ "Бакирівське" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території сільської ради" та визнати недійсним договір оренди землі від 19.06.2009 року, укладений між Бакирівською сільською радою та СТОВ "Бакирівське".

Рішенням господарського суду Сумської області від 25.06.2014 року позовні вимоги СТОВ "Бакирівське" задоволено: скасовано рішення Бакирівської сільської ради від 18.06.2009 року "Про надання в оренду земельних ділянок СТОВ "Бакирівське" для введення товарного сільськогосподарського виробництва на території сільської ради"; визнано недійсним договір оренди землі від 19.06.2009 року, укладений між Бакирівською сільською радою та СТОВ "Бакирівське".

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Бакирівська сільська рада звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення господарського суду Сумської області від 25.06.2014 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 року, в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Управління Державного земельного агентства в Охтирському районі Сумської області.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 року у справі № 920/835/14 апеляційну скаргу Бакирівської сільської ради задоволено, рішення господарського суду Сумської області від 25.06.2014 року скасувати, прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, СТОВ "Бакирівське" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 року у справі № 920/835/14, а рішення господарського суду Сумської області від 25.06.2014 року залишити без змін, аргументуючи порушення норм права, зокрема ст. ст. 4, 5, 6, 15 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 12, 17, 83, 84, 123 Земельного кодексу України, ст. ст. 4, 32 - 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 23.06.2015 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Ходаківської І.П., суддів - Фролової Г.М., Яценко О.В. (доповідач) касаційна скарга сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бакирівське" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 02.07.2015 року.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 01.07.2015 року № 03-05/1088 для розгляду касаційної скарги у справі № 920/4547/14, у зв'язку з перебуванням у відпустці суддів Ходаківської І.П. та Фролової Г.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Бакуліна С.В., судді Грейц К.В., Яценко О.В. (доповідач).

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги СТОВ "Бакирівське", місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем було порушено припис ст. 12 Земельного кодексу України, у зв'язку з відсутністю повноважень по передачі в оренду позивачу земельних ділянок загальною площею 16, 6748 га, оскільки дані земельні ділянки в розмірі 4,5 га виходять за межі населеного пункту Бакирівка.

Так, місцевий господарський суд в якості доказу прийняв наявне в матеріалах справи викопіювання з Проекту зміни та встановлення меж сільських населених пунктів на території Бакирівської сільської ради. Відповідно до зазначеного викопіювання, орендована позивачем земельна ділянка площею 4, 5 га знаходиться за межами населеного пункту - села Бакирівка.

Враховуючи встановлені обставини та приписи ч. 4 ст. 4 Закону України "Про оренду землі",місцевий господарський суд дійшов висновку, що вказане рішення прийняте відповідачем з перевищенням повноважень, оскільки земельна ділянка надана в оренду частково відноситься до земель державної власності і повноваження по розпорядженню такими землями мають місцеві державні адміністрації.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду та вважає його помилковим з огляд на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.04.2008 року рішенням Бакирівської сільської ради "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку СТОВ "Бакирівське" позивачеві було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку площею 18, 5 га. в селі Бакирівка та в селі Литовка для розміщення та обслуговування господарських приміщень.

Як встановлено судами, 18.06.2009 року рішенням Бакирівської сільської ради "Про надання в оренду земельних ділянок СТОВ "Бакиривське" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території сільської ради" було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки, які використовуються СТОВ "Бакирівське" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та надано позивачеві в оренду земельні ділянки загальною площею 16, 6748 га, а саме: с. Бакирівка - 11, 2907, с. Литовка - 5, 3841 га. (угіддя - сільськогосподарські землі, в т.ч. під господарськими дворами і будівлями) на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу на території Бакирівського сільської ради в межах населених пунктів.

Так, на підставі вищезазначеного рішення Бікирівської сільської ради 19.06.2009 року між сторонами було укладено договір оренди землі відповідно до якого відповідач надає, а позивач приймає в строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельні ділянки загальною площею 16, 6748 га, у тому числі під господарськими будівлями і дворами: с. Бакирівка - 11, 2907 га с. Литовка - 5, 3841 га. Вищезазначений договір оренди землі був зареєстрований у Охтирському районному відділі ДП "Центр Державного земельного кадастру" при Держкомземі України про що у державному реєстрі земель вчинено запис № 040961501249 від 24.11.2009 року.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 28.04.2014 року позивач листом за № 36 звернувся до Управління Держземагентства в Охтирському районі з проханням надати витяг про земельну ділянку № 5920380400:02:001:5119, а останнє листом № 27-28-0.1-1279/2-14 від 28.04.2014 року повідомило, що при обробці відомостей даної земельної ділянки з'ясовано, що вона перетинається з межами населеного пункту, що не дає можливості надати коректні відомості з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, а саме: форма власності та власник земельної ділянки.

Звертаючись з даним позовом СТОВ "Бакиривське" обґрунтовує свої вимоги тим, що рішення Бакирівської сільської ради від 18.06.2009 року "Про надання в оренду земельних ділянок СТОВ "Бакирівське" для введення товарного сільськогосподарського виробництва на території сільської ради" прийняте з перевищенням повноважень, оскільки земельна ділянка надана в оренду частково відноситься до земель державної власності і повноваження по розпорядженню такими землями мають місцеві державні адміністрації.

За приписами ч. ч. 1, 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Підставою для визнання рішення Бакирівської сільської ради від 18.06.2009 року "Про надання в оренду земельних ділянок СТОВ "Бакирівське" для введення товарного сільськогосподарського виробництва на території сільської ради" незаконним є встановлення судом порушення вимог законодавства в момент його винесення.

Згідно пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначенихв абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Положеннями ст. 83 Земельного кодексу України передбачено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

В силу приписів ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій було досліджено викопіювання з Проекту зміни та встановлення меж сільських населених пунктів на території Бакирівської сільської ради та встановлено, що зі змісту даного викопіювання вбачається поверхневе схематичне зображення меж населеного пункту Бакирівка і Литовка та схематично відображено розташування земельної ділянки за межами населеного пункту Бакирівка. Однак, судом апеляційної інстанції встановлено, що дане схематичне зображення не містить деталізованих обов'язкових відомостей, на підставі яких можливо дійти висновку про перетинання орендованою земельною ділянкою межі сільського населеного пункту Бакирівка, як то: координати точок зовнішніх меж земельних ділянок, відображення суміжних землекористувачів, координат кутів повороту меж сільських населених пунктів Бакирівка та Литовка, кадастрові номери земельних ділянок, опис меж земельних ділянок та інші.

Так, апеляційним господарським судом досліджено, що всупереч пункту 5.23 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року № 55, у викопіюванні взагалі відсутні відомості щодо особи його виконавця, його посади та підпису, що ставить під сумнів дійсність та достовірність зазначеної інформації.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції в силу приписів ст. 32, 33, 34 ГПК України погоджується з висновком апеляційного господарського суду про помилковість висновку місцевого господарського суду про належність наданого доказу, прийнявши зазначений доказ на підтвердження знаходження орендованої позивачем земельної ділянки площею 4, 5 га за межами населеного пункту - Бакирівка, оскільки питання визначеності перетинання меж потребує спеціальних відомостей і знань, та не може базуватись виключно на схематичному зображенні сільських населених пунктів Бакирівка та Литовка.

Крім того, апеляційним господарським судом встановлено, що згідно довідки, виданої Відділом держкомзему у Охтирському районі Сумської області 05.03.2009 року № 740, земельним ділянкам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться за адресою: с. Бакирівка, с.Литовка плошами 7, 1269 га, 0, 1693 га, 3, 9945 га та 5, 3841 га були присвоєні кадастрові номера, зокрема, в зазначеній довідці Відділом Держкомзему у Охтирському районі було зазначено про розташування даних ділянок - територія с. Бакирівка та с. Литовка.

Судом апеляційної інстанції досліджено, що зі змісту Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки, які використовуються СТОВ "Бакирівське" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в с. Бакирівка та с. Литовка, підтверджується знаходження орендованої позивачем земельної ділянки в межах сільських населених пунктів Бакирівка та Литовка. Так в актах прийому передачі межових знаків на зберігання та погодження (встановлення), закріплення в натурі меж земельних ділянок від 24.03.2009 року було здійснено закріплення межових знаків орендованих земельних ділянок, визначено кути поворотів, схематично відображено розмір, склад угідь та місцезнаходження даних земельних ділянок, та безпосередньо зазначено про їх перебування на території сільських населених пунктів Бакирівка та Литовка. При цьому дані акти були затверджені представником Відділу Держкомзему у Охтирському районі Сумської області, суміжними землекористувачами, представником підрядної організації, землевпорядником сільської ради.

Також, у висновку по розробці технічної документації із землеустрою від 30.03.2009 року № 1080 Відділом держкомзему у Охтирському районі Сумської області було погоджено надання СТОВ "Бакирівське" в оренду земельних ділянок площею 16, 67 га (в тому числі с. Бакирівка - 11, 2907 га, с. Литовка - 5, 3841) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що наданий позивачем лист Управління Держземагентства в Охтирському районі № 27-28-0.1-1279/2-14 від 28.04.2014 року, яким повідомлено про перетинання орендованої позивачем земельної ділянки з межами населеного пункту, не є безумовним доказом знаходження орендованої позивачем земельної ділянки за межами населеного пункту - села Бакирівка, оскільки на момент укладення оскаржуваного договору, чинною документацією було підтверджено перебування зазначених об'єктів в межах сільських населених пунктів Бакирівка та Литовка.

З матеріалів справи вбачається, що апеляційним господарським судом двічі було призначено земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання про те чи знаходиться земельна ділянка площею 7,1269 га за кадастровим номером 5920380400:02:001:5109, земельна ділянка площею 0,1693 га за кадастровим номером 5920380400:02:001:5110, земельна ділянка площею 3, 9945 га за кадастровим номером 5920380400:02:001:5119, земельна ділянка площею 5, 3841 га за кадастровим номером 5920380400:03:001:5083 в межах сільського населеного пункту Бакирівка або в межах сільського населеного пункту Литовка; та якщо земельна ділянка площею 7,1269 га за кадастровим номером 5920380400:02:001:5109, земельна ділянка площею 0,1693 га за кадастровим номером 5920380400:02:001:5110, земельна ділянка площею 3,9945 га за кадастровим номером 5920380400:02:001:5119, земельна ділянка площею 5, 3841 га за кадастровим номером 5920380400:03:001:5083 не знаходиться в межах сільського населеного пункту Бакирівка або в межах сільського населеного пункту Литовка, то яка площа даних земельних ділянок знаходиться за межами сільських населених пунктів Бакирівка або Литовка, яка в межах.

Однак, судовим експертом було повідомлено про неможливість визначення знаходження орендованої позивачем земельної ділянки за межами населеного пункту - села Бакирівка, у зв'язку з ненаданням додаткових документів.

За таких обстави, враховуючи встановлені у справі обставин, обґрунтованим є висновок апеляційного господарського суду про те, що відповідачем не доведено належним чином знаходження орендованої ним земельної ділянки площею 4, 5 га за межами населеного пункту - села Бакирівка, і як наслідок не було доведено порушення відповідачем приписів ст. 12 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим, у суд підставно зазначив про відсутність правових підстав для визнання недійсним рішення Бакирівської сільської ради від 18.06.2009 року "Про надання в оренду земельних ділянок СТОВ "Бакирівське" для введення товарного сільськогосподарського виробництва на території сільської ради".

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що у вирішенні спорів про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки суди мають з'ясовувати наявність на момент укладення оспорюваного договору оренди рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, оскільки його відсутність суперечить вимогам п. 5 ч. 4 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" та п. 3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 677.

В той же час, згідно ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

При цьому, рішення зазначених органів приймалось на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок; надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, здійснювалось на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що на час укладання між Бакирівською сільською радою та СТОВ "Бакирівське" договору оренди земельної ділянки, розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок здійснювалось за умови або зміни цільового призначення земельних ділянок або надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості), а тому доводи скаржника стосовно недійсності договору оренди землі від 19.06.2009 року, з підстав відсутності невід'ємної частини договору - проекту відведення земельної ділянки є необгрунтованими.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що в силу приписів ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Відтак, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Отже, звертаючись з вимогою про визнання недійсним правочину позивач повинен довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків.

Разом з тим, судами не встановлено факту зміни цільового призначення земельних ділянок.

Також, апеляційним господарським судом досліджено, що не доведеним є факт отримання в користування позивачем земельної ділянки, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості) під час укладання оскаржуваного договору з огляду на те, що в актах прийомки передачі межових знаків на зберігання та погодження (встановлення) закріплення в натурі меж земельних ділянок від 24.03.2009 року, зазначається про погодження та закріплення вже існуючих меж земельних ділянок, а тому і надання позивачу у користування земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою є правомірним, та не суперечило чинному, на момент укладення договору оренди, законодавству.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 2 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного суду України від 04.02.2015 року у справі №6-222цс14.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що позивачем не зазначено та не доведено, яке саме його право чи інтерес порушено, не визнається або оспорюється, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних відсутні.

Касаційна інстанція, в силу приписів ч. 2 ст. 111 7 ГПК України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Всі інші доводи скаржника не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, яким вже було надано оцінку апеляційним господарським судом.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарським судом вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі судового акту.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бакирівське" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 року у справі № 920/835/14 залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 року у справі № 920/835/14 залишити без змін.

Головуючий суддяС.В. Бакуліна СуддіК.В. Грейц О.В. Яценко