Рішення

від 30.06.2015 по справі 905/289/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.06.2015 Справа № 905/289/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при помічнику судді (секретарі судового засідання) Буховець С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа», м. Маріуполь, Донецька область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНУС», м. Маріуполь, Донецька область

про стягнення суми боргу у розмірі 17114,83грн., пені - 2018,62грн., суми інфляційних витрат у розмірі 6528,84грн., 3% річних - 358,77грн.

за участю уповноважених представників :

від позивача - Вінтоняк Д.О. (за довіреністю № 41/01 від 21.11.2014р.);

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа», м. Маріуполь, Донецька область звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНУС», м. Маріуполь, Донецька область про стягнення суми боргу у розмірі 17144,83грн., пені - 2018,62грн., суми інфляційних витрат у розмірі 6528,84грн., 3% річних - 353,77грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем грошових зобов'язань за договором про постачання теплової енергії № 171-01 від 01.11.2007р, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, 3 % річних, та інфляційних нарахувань.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав (у копіях): договір про постачання теплової енергії № 171-01 від 01.11.2007р; додаткову угоду № 1 від 01.11.2007р., додаткову угоду № 2 від 02.2009р., додаткову угоду № 3 від 01.03.2010р.; свідоцтво про державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНУС»; акт на включення центрального опалення від 17.10.2013р., акт на включення центрального опалення б/д; картку обліку витрати теплової енергії; рахунки-фактури: № 11-600152/01 від 21.11.2013р., № 12-600152/01 від 25.12.2013р., № 01-600152/01 від 28.01.2014р., № 02-600152/01 від 20.02.2014р., № 03-600152/01 від 24.03.2014р., № 04-600152/01 від 25.04.2014р., № 11-600152/01 від 30.11.2014р., № 12-600152/01 від 30.12.2014р., № 01-600152/01 від 30.01.2015р., № 02-600152/01 від 27.02.2015р., № 03-600152/01 від 31.03.2015р., № 04-600152/01 від 30.04.2015р.; реєстри вручення рахунків-фактур.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: правоустановчі документи позивача; акт звіряння взаєморозрахунків та письмові пояснення щодо нього; банківські виписки; картка обліку витрат теплової енергії; інформацію про тарифи за теплопостачання; заяву про виправлення описки в додатку № 1 до позовної заяви; письмові пояснення щодо п.4.1. договору. Крім того, позивачем надано заяву про виправлення описки в прохальній частині позовної заяви, в якій просили вважати вірною суму 3% річних (згідно додатку № 4 до позовної заяви) - 358,77грн. Зазначене клопотання було задоволене судом у судовому засіданні, про що була винесена відповідна ухвала суду від 30.06.2015р.

Суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених у позовній заяві з урахуванням виправлених описок: про стягнення з відповідача основного боргу за поставлену теплову енергію у сумі 17114,83грн., пені - 2018,62грн., суми інфляційних витрат у розмірі 6528,84грн., 3% річних - 358,77грн.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, хоча належним чином повідомлявся про судове засідання, шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи та у витягу з ЄДРПОУ. Відповідно до витягу з ЄДРПОУ місцезнаходження юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНУС» значиться за адресою: 87516, Донецька область, м. Маріуполь, Орджонікідзевський район, пр. Перемоги, буд. 39, кв. 41.

З урахуванням нормативних строків щодо пересилання поштової кореспонденції відповідно до Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів» (У межах області та між обласними центрами України - Д+3, пріоритетної - Д+1) відповідач повинен був отримати ухвалу про порушення провадження у справі в період з 15.06.2015р. по 17.06.2015р.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33, 77 Господарського процесуального кодексу України, не вливають на таку кваліфікацію та не є підставою для відкладання розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2007р. між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Споживач) був укладений договір про постачання теплової енергії № 171-01 (далі договір), згідно умов п. 1.1. якого Постачальник приймає зобов'язання постачати теплову енергію для об'єктів Споживача, перерахованих в додатку (дислокації) до договору ( в редакції дислокації до додаткової угоди № 3 від 01.03.2010р. - опалення приміщення загальною площею 86,74кв.м. за адресою: м. Маріуполь, пр. Будівельників,89/22 кв. 22,23).

Сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та нормативними документами, що регламентують поставку теплової енергії (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 3.2. договору Споживач зобов'язується щомісячно сплачувати послуги теплопостачання у відповідності з об'ємами теплоспоживання.

Згідно п. 4.1. договору ( в редакції додаткової угоди № 3 від 01.03.2010р.) Споживач за поставлену теплову енергію проводить оплату по фіксованих тарифах, затверджених Маріупольським виконкомом міської ради, які установлені із розрахунку споживання теплової енергії протягом всього опалювального періоду. Оплата проводиться відповідно виставленим рахункам у строк, що не перевищує 5 банківських днів з моменту отримання рахунку. Рахунок вручається Постачальником під розписку уповноваженій особі або працівникам організації (установи, підприємства тощо) Споживача. У випадку неотримання рахунку до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, Споживач зобов'язаний самостійно отримати рахунок у Постачальника.

Відповідно до п. 4.3. договору, у випадку несплати рахунку у визначений строк споживачу нараховуються пеня відповідно до Закону України № 543/96 ВР від 22.11.1996р., у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який сплачується пеня. Споживачу - суб'єкту підприємницької діяльності пеня нараховується у відповідності до Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги №686-ХІV від 20.05.1999р. у розмірі 1% за кожен день прострочення.

Договір укладений строком на 2 роки. Умови договору можуть бути змінені або доповнені за взаємною згодою сторін у письмовій формі. Договір вважається продовженим на той самий строк та на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення строку не буде подана заява однієї зі сторін про відмову від цього договору або його перегляді (п. 5.1. договору).

Оскільки в матеріалах справи не міститься доказів припинення договору, суд вважає що строк дії договору продовжено.

Господарським судом встановлено, що позивачем послуги з опалення об'єкту відповідача надані належним чином у відповідності до умов договору, про що свідчать підписані сторонами без зауважень та заперечень акти на включення опалення.

Позивачем поставлено відповідачу теплову енергію та відповідно до умов договору виставлено рахунки-фактури: №11-600152/01 від 21.11.2013р. на суму 1461,03грн., № 12-600152/01 від 25.12.2013р. на суму 1441,42грн., № 01-600152/01 від 28.01.2014р. на суму 1853,74грн., № 02-600152/01 від 20.02.2014р. на суму 1654,68грн., № 03-600152/01 від 24.032014р. на суму 1296,03грн., № 04-600152/01 від 25.04.2014р. на суму 1193,90грн., № 11-600152/01 від 30.11.2014р. на суму 1757,77грн., №12-600152/01 від 30.12.2014р. на суму 1510,42грн., № 01-600152/01 від 30.01.2015р. на суму 2184,17грн., № 02-600152/01 від 27.02.2015р. на суму 1945,32грн., № 03-600152/01 від 31.03.2015р. на суму 1864,72грн., № 04-600152/01 від 30.04.2015р. на суму 1095,63грн., які були пред'явлені відповідачу, що підтверджується матеріалами справи.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором, позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідно до приписів статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач процесуальними правами передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався, своєї позиції по суті спору до відома суду не довів.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у стягненні з відповідача заборгованості за послуги з теплопостачання, надані позивачем на підставі договору про постачання теплової енергії № 171-01 від 01.11.2007р., а також 3% річних, інфляційних нарахувань та пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті послуг.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України і умовами договору про постачання теплової енергії № 171-01 від 01.11.2007р.

Проаналізувавши положення укладеного між сторонами договору № 171-01 від 01.11.2007р., суд дійшов висновку, що виниклі на його підставі правовідносини регламентуються нормами параграфу 5 глави 54 Цивільного кодексу України, який визначає загальні положення про енергопостачання.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Статтею 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків по оплаті спожитої теплової енергії, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що рахунки-фактури на оплату теплової енергії: №11-600152/01 від 21.11.2013р. на суму 1461,03грн., № 12-600152/01 від 25.12.2013р. на суму 1441,42грн., № 01-600152/01 від 28.01.2014р. на суму 1853,74грн., № 02-600152/01 від 20.02.2014р. на суму 1654,68грн., № 03-600152/01 від 24.032014р. на суму 1296,03грн., № 04-600152/01 від 25.04.2014р. на суму 1193,90грн., № 11-600152/01 від 30.11.2014р. на суму 1757,77грн., №12-600152/01 від 30.12.2014р. на суму 1510,42грн., № 01-600152/01 від 30.01.2015р. на суму 2184,17грн., № 02-600152/01 від 27.02.2015р. на суму 1945,32грн., № 03-600152/01 від 31.03.2015р. на суму 1864,72грн., № 04-600152/01 від 30.04.2015р. на суму 1095,63грн. були отримані останнім.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт звірки заборгованості, підписаний головними бухгалтерами сторін, складений станом за період: 01.11.2013р. - 30.04.2015р. на суму 25193,06грн.

Як вбачається з письмових пояснень позивача, зазначена сума включила в себе заборгованість, що виникла до 01.11.2013р. та була стягнута за рішенням суду по справі №905/4334/13, та заборгованість, що виникла за період 01.11.2013р. - 30.04.2015р., яка є предметом даного позову. 18.05.2015р. відповідач здійснив часткову оплату теплової енергії у розмірі 544,00грн., що підтверджується банківською випискою та письмовими поясненнями позивача.

Відповідачем дане у порядку встановлену господарським процесуальним законодавством не спростовано та під час розгляду справи не заперечувалось.

З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача основного боргу в сумі 17114,83грн.

Щодо нарахованих позивачем пені, 3% річних та інфляційних нарахувань то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Суд враховує, що умовами договору сторони встановили строк оплати на поставлену теплову енергію, тобто Споживач проводить оплату відповідно виставленим рахункам у строк, що не перевищує 5 банківських днів з моменту отримання рахунку. Рахунок вручається Постачальником під розписку уповноваженій особі або працівникам організації (установи, підприємства тощо) Споживача. У випадку неотримання рахунку до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, Споживач зобов'язаний самостійно отримати рахунок у Постачальника.

У своїх поясненнях від 30.06.2015р., доданих до матеріалів справи, представник зазначив, що усі рахунки за спірний період було вручено працівникам відповідача відповідно до реєстрів вручення, жодних заяв щодо неотримання рахунків від відповідача на адресу підприємства не надходило, самостійно за отриманням рахунків відповідач не звертався.

Таким чином,враховуючи умови укладеного договору, пояснення позивача та встановлені судом обставини, позивач помилково визначив дату виникнення права вимоги за пред'явленими рахунками-фактурами - 11-те число місяця, наступного за розрахунковим, внаслідок чого періоди для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань також є невірними.

Крім того, суд зазначає, що оскільки у реєстрі вручення рахунків не міститься інформація щодо дати пред'явлення рахунка-фактури № 12-600152/01 від 25.12.2013р. відповідачу, момент виникнення права вимоги за вказаним рахунком виникає після спливу п'ятиденного строку після закінчення розрахункового місяця, в даному випадку - 06.01.2014р.

Отже, в силу ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право вимоги сплати боргу за рахунками: №11-600152/01 від 21.11.2013р. - 13.12.2013р., № 12-600152/01 від 25.12.2013р. - 06.01.2014р., № 01-600152/01 від 28.01.2014р. - 11.02.2014р., № 02-600152/01 від 20.02.2014р. - 14.04.2014р., № 03-600152/01 від 24.032014р. - 11.04.2014р., № 04-600152/01 від 25.04.2014р. - 11.05.2014р., № 11-600152/01 від 30.11.2014р. - 18.12.2014р., №12-600152/01 від 30.12.2014р. - 20.01.2015р., № 01-600152/01 від 30.01.2015р. - 17.02.2015р., № 02-600152/01 від 27.02.2015р. - 16.03.2015р., № 03-600152/01 від 31.03.2015р. -16.04.2015р., № 04-600152/01 від 30.04.2015р. -20.05.2015р.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі платниками та одержувачами коштів - підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності згідно зі статтями 1,3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно ст. Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» передбачено, що за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги споживачі- суб'єкти підприємницької діяльності сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Пунктом 4.3. договору встановлено, що у випадку несплати рахунку у визначений строк споживачу нараховуються пеня відповідно до Закону України № 543/96 ВР від 22.11.1996р., у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який сплачується пеня. Споживачу - суб'єкту підприємницької діяльності пеня нараховується у відповідності до Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги №686-ХІV від 20.05.1999р. у розмірі 1% за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, суд зазначає, що позивачем невірно визначено періоди нарахування пені, тоді як вірними періодами з урахуванням проплат відповідача є: з 13.12.2013р. по 16.12.02013р. на суму 1461,03грн. (за рахунком № 11-600152/01 від 21.11.2013р.); з 17.12.2013р. по 12.06.2014р. на суму 461,03грн. (за рахунком № 11-600152/01 від 21.11.2013р.); з 08.01.2014р. по 08.07.2014р. на суму 1441,42грн. (за рахунком № 12-600152/01 від 25.12.2013р.); з 11.02.2014р. по 12.02.2014р. на суму 1853,74грн. (за рахунком № 01-600152/01 від 28.01.2014р.); з 13.02.2014р. по 11.08.2014р. на суму 1253,74грн. (за рахунком № 01-600152/01 від 28.01.2014р.); з 14.04.2014р. по 12.10.2014р. на суму 1654,68грн.(за рахунком № 02-600152/01 від 20.02.2014р.); з 11.04.2014р. по 09.10.2014р. на суму 1296,03грн. (за рахунком № 03-600152/01 від 24.03.2014р.); з 11.05.2014р. по 08.11.2014р. на суму 1193,90грн. (за рахунком № 04-600152/01); з 18.12.2014р. по 20.05.2015р. на суму 1757,77грн. (за рахунком № 11-600152/01 від 30.2014р.); з 20.01.2015р. по 20.05.2015р. на суму 1510,42грн. 9за рахунком № 12-600152/01 від 30.12.2014р.); з 17.02.2015р. по 20.05.2015р. на суму 2184,17грн. (за рахунком № 01-600152/01 від 30.01.2015р.); з 16.03.2015р. по 20.05.2015р. на суму 1945,32грн. (за рахунком № 02-600152/01 від 27.02.2015р.); з 16.04.2015р. по 20.05.2015р. на суму 1864,72грн.(за рахунком № 03-600152/01 від 31.03.2015р.).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, інфляційних нарахувань та пені, правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення цих вимог в сумі 1906,69грн. пені, 318,59грн. 3% річних, 6528,84грн. інфляційних нарахувань.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 530, 549, 610, 611, 625, 714 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193, 216-218, 275 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44,49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа», м. Маріуполь, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНУС», м. Маріуполь, Донецька область про стягнення суми боргу у розмірі 17114,83грн., пені - 2018,62грн., суми інфляційних витрат у розмірі 6528,84грн., 3% річних - 358,77грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНУС» (87516, Донецька область, м. Маріуполь, Орджонікідзевський район, пр. Перемоги, буд. 39, кв. 41, ЄДРПОУ 30073350) на користь Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (87534, Донецька область, м. Маріуполь, Жовтневий район, пр. Леніна, буд. 70, ЄДРПОУ 33760279) 17114,83грн. суми основного боргу, пені - 1906,69грн., 3 % річних - 318,59грн., інфляційних нарахувань - 6528,84., а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 1816,40грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 40,18грн., пені у розмірі 111,93грн. відмовити.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 30.06.2015р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.07.2015р.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 1200/15

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

1 - позивачу

1 - відповідачу