Рішення

від 23.06.2015 по справі 910/14166/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2015Справа №910/14166/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фешн рент";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд";

про стягнення 514 216,62 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача: Шпак О. А., представник, довіреність № б/н від 19.06.2015 р.;

Від відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фешн рент" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд" про стягнення з останнього заборгованості в розмірі 384 001,10 грн., 3% річних в сумі 3 495,16 грн. та 126 720,36 грн. інфляційних втрат з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2015 року порушено провадження у справі № 910/14166/15, розгляд справи призначено на 23.06.2015 р.

У судовому засіданні 23.06.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання своїх повноважних представників не направив. Через відділ діловодства господарського суду 22.06.2015 р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Огрунтовуючи своє клопотання відповідач зазначає про неможливість директора Сав'яка О. В. з'явитись у судове засідання 23.06.15 у зв'язку з перебуванням останнього у відрядженні. Судом відхилено зазначене клопотання з огляду на наступне.

У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують факт відсутності у відповідача, як юридичної особи, можливості направити представника у судове засідання.

З огляду на неявку представника відповідача в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ «Мегаполісжитлобуд» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фенн рент" (орендар) 12.02.2014р. було укладено попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, реєстр № 121 (далі - попередній договір), згідно умов якого сторони зобов'язуються протягом 90 днів після настання відкладальної обставини, на умовах, передбачених в цьому попередньому договорі, укласти договір оренди для розміщення магазину OGGI в торговому центрі (після відкриття торгового центру), по території вулиці Кільцева дорога, 1, 1а, 1в, обмеженої вулицями Кільцева дорога, західною межею забудови по вулицях Теремківській та Жулянській і міською межею, у Голосіївському районі м. Києва.

Відповідно до п. 1.14. попереднього договору відкладальна обставина - це настання в сукупності всіх наведених нижче обставин (умов): отримання орендодавцем акту введення в експлуатацію/сертифікату відповідності торгового центру; та свідоцтва на право власності на торговий центр; та витягу на приміщення, виданого БТІ або іншим уповноваженим державним органом (якщо такий необхідний відповідно до законодавства України), отримання орендодавцем інших документів щодо торгового центру та/або приміщення, які можуть бути необхідні для укладення договору оренди із нотаріальним посвідченням відповідно до законодавства України.

Згідно з п. 13.1. попереднього договору орендар зобов'язаний сплатити орендодавцеві на банківський рахунок, вказаний в цьому договорі, платіж у якості попередньої оплати (авансу) в рахунок сплати орендної плати (основної орендної плати, експлуатаційної орендної та маркетингової орендної плати) за договором оренди, сума якого вказана в п.10 додатку 2 (надалі - авансовий внесок).

Відповідно до п.10 додатку 2 до попереднього договору авансовий внесок становить 552 982,32 грн., ПДВ - 110596,46 грн., всього з урахуванням ПДВ - 663578,78 грн., але не менше гривневого еквіваленту 64 671,00 доларів США по курсу НБУ (без ПДВ).

Згідно з п. 11 додатку 2 до попереднього договору строк сплати авансового внеску:

- протягом 10 днів з моменту укладення попереднього договору орендар сплачує 316 675,17 грн., ПДВ - 63335,03 грн., всього з урахуванням ПДВ - 380 010,20 грн., але не менше гривневого еквіваленту 37035,00 доларів США по курсу НБУ (без ПДВ);

- Протягом 5 (п'яти) днів після підписання протоколу допуску орендар сплачує 236 307,15 грн., ПДВ - 47261,43 грн., всього з урахуванням ПДВ - 283568,58 грн., але не менше гривневого еквіваленту 27636,00 доларів США по курсу НБУ (без ПДВ).

З матеріалів справи вбачається, що 05.03.2014р. позивач на виконання умов договору сплатив відповідачу авансовий внесок у розмірі 384 001,10грн. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 05.03.2014 року. Таким чином позивач виконав свої зобов'язання щодо сплати авансового внеску.

Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що, на думку позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд" в порушення умов попереднього договору свої зобов'язання не виконало, торговий центр у встановлені договором строки не відкрило, внаслідок чого позивачем листом № 13 від 16.01.2015 в односторонньому порядку було достроково розірвано попередній договір № 121 від 12.02.2014 року та зобов'язано відповідача повернути сплачений аванс. Позивач зазначає, що станом на день розгляду справи відповідач аванс не повернув, у зв'язку з чим за ним рахується борг в сумі 384 001,10 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 1.16 попереднього договору сторони погодили, що дата відкриття торгового центру для громадськості попередньо призначена на IV квартал 2014року. Дата відкриття встановлюється відповідно до п. 3 додатку 2 до цього договору. Орендодавець має право змінити дату відкриття та встановити іншу дату як дату відкриття відповідно до положень цього договору, але така дата не може бути пізнішою ніж 01.04.2015 року.

Згідно з п.12.1. попереднього договору, попередньо визначений строк, протягом якого орендодавець має намір відрити торговий центр для відвідувачів, визначений в додатку 2 (п. 3). Орендодавець повідомляє орендаря про попередню дату відкритгя не менше як за 6 місяців. Дата відкритгя повинна наступити не пізніше спливу 3 місяців після закінчення вказаного в додатку 2 періоду, в якому попередньо заплановано дата відкриття торгового центру.

Відповідно до п. 3 додатку 2 до попереднього договору сторони встановили, що орієнтовна дата відкриття наступить в четвертому кварталі 2014 року.

Згіно з п.12.3. попереднього договору орендодавець має право неодноразово переносити повідомлену орендодавцем Дату відкриття, з урахуванням п.п. 1.16., 12.1 та 12.2. Повідомлення про перенесення дати відкритгя направляється орендареві не пізніше, ніж за 3 місяці до попередньо визначеної дати відкритгя (дати відкриття, визначеної в попередньому повідомленні про відкритгя).

Пунктом 12.4. попереднього договору сторони встановили, що на відміну від інших положень цього договору, у разі якщо дата відкриття настане після 01.04.2015р., орендар має право в односторонньому порядку достроково розірвати цей договір, при цьому орендодавець буде зобов'язаний повернути орендарю оплачений останнім авансовий платіж за цим договором, а також відшкодувати документально підтверджені витрати понесені на проведення та внаслідок виконання робіт орендаря проведених на дату припинення дії цього договору.

З вищевикладеного слідує, що відповідно до п.п. 1.16, 12.1, 12.2., 12.3., 12.4. відповідач мав право змінити дату відкриття та встановити іншу дату як дату відкриття, за умови повідомлення позивача про дату відкриття не менше як за 3 місяців та за умови, що інша дата, встановлена як дата відкриття, не може бути пізнішою ніж 01.04.2015р. та повинна наступити не пізніше спливу 3 місяців після закінчення четвертого кварталу 2014 року.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач неодноразово відкладав дату відкриття торгового центру, що підтверджується листами відповідача № 248 від 26.03.2014р. та № 450 від 15.05.2014 р.

Листом № 940 від 26.12.2014р. відповідач повідомив позивача про те, що дата відкриття торгового центру попередньо запланована на 14.05.2015р., тобто настане після 01.04.2015р. та пізніше спливу 3 місяців після закінчення вказаною в додатку 2 періоду, що є порушенням положень п.п. 1.16, 12.1, 12.4 попереднього договору.

Позивач, на підставі п.12.4 попереднього договору, листом №13 від 16.01.2015р. повідомив відповідача про дострокове розірвання попереднього договору та про необхідність повернути позивачу оплачений останнім авансовий платіж за попереднім договором в розмірі 384 001,10 грн.

У відповідь на лист позивача №13 від 16.01.2015р., відповідач листом №1191 від 21.01.2015р. повідомив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд" може переносити дату відкриття без застосування до нього будь-яких санкцій відповідно до п. 12.2. договору та посилався на те, що відкладення дати відкриття зумовлена складними політико-економічними обставинами в державі, що в значній мірі впливає на будівництво торгового центру, а також на не можливість виконання ремонтних робіт орендарями.

Суд не погоджується з вищенаведеними доводами відповідача з огляду на наступне.

В пункті 12.2. попереднього договору сторони встановили, що дата відкриття торгового центру відкладається, без жодних претензій з боку орендаря та без застосування до орендодавця будь яких негативних наслідків зі сторони орендаря у тому випадку, якщо наступають будь які обставини, які впливають на будівництво торгового центру, отримання акта введення в експлуатацію, сертифікату відповідності або свідоцтва на право власності, зокрема: обставини непереборної сили, інші причини або обставини поза межами контролю сторін (форс-мажорні обставини).

Жодних доказів настання обставин непереборної сили або форс-мажорів матеріали справи не містять.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Попереднім договором сторони встановили, що відповідач має право переносити дату відкриття дотримуючись умов попереднього договору, яким, зокрема, передбачено: інша дата, встановлена як дата відкриття не може бути пізнішою ніж 01.04.2015р. та повинна наступити не пізніше спливу 3 місяців після закінчення четвертого кварталу 2014 року (п. 1.16., п.12.1., п. 12.3.).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що перенесення відповідачем дати відкриття листом №940 від 26.12.2014р. та повідомлення, що дата відкриття настане після 01.04.2015р. є порушенням зобов'язань відповідача, передбачених п.п. 1.16, 12.1, 12.4 попереднього договору.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача, викладених в листі №1191 від 21.01.2015р., про те, що відповідач може переносити дату відкриття без застосування до нього будь-яких санкцій, а питання про можливість розірвання орендарем в односторонньому порядку попереднього договору може бути піднято лише після 01.04.2014р., оскільки вони не засновані на укладеному договорі. Пунктом 1.16 попереднього договору сторонами встановлено, що орендодавець має право змінити дату відкриття та встановити іншу дату як дату відкриття відповідно, але така дата не може бути пізнішою ніж 01.04.2015 року. Також враховуючи п.12.1 попереднього договору дата відкриття повинна наступити не пізніше 3 місяців після закінчення IV кварталу 2014року. При цьому відповідно до п. 12.3. попереднього договору орендодавець має право неодноразово переносити повідомлену орендодавцем дату відкриття, з урахуванням зокрема п.п. 1.16., 12.1 цього договору. Пунктом 12.4 попереднього договору сторони встановили право орендаря в односторонньому порядку достроково розірвати попередній договір у разі, якщо дата відкриття настане після 01.04.2015р. Отже, призначення відповідачем нової дати відкриття, яка настане після 01.04.2015р. (що було зроблено відповідачем в листі №940 від 26.12.2014р.), надає право позивачу достроково в односторонньому порядку розірвати укладений між сторонами попередній договір.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач листом № 940 від 26.12.2014р. повідомив позивача, що дата відкриття настане після 01.04.2015 року, у позивача виникло право, на підставі п. 12.4. договору, в односторонньому порядку достроково розірвати попередній договір та вимагати повернення сплаченого авансового платежу за цим договором.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, за змістом наведених норм, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і в односторонньому порядку. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлено законом або безпосередньо в договорі. Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. А у випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, при цьому у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін (ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України).

Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання, тобто зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.

Позивач листом №21 від 03.02.2015р. та претензією № 1 від 19.02.2015 р. звертався до відповідача з вимогами щодо повернення авансового платежу в розмірі 384 001,10 грн.

Пунктом 13.5. попереднього договору сторони встановили, що у випадку припинення дії даного договору (розірвання або відмови) з вини орендодавця, авансовий внесок (його залишок) підлягає поверненню орендарю протягом 10 календарних днів від дати припинення попереднього поговору з вини орендодавця та отримання від орендаря письмового повідомлення про повернення авансового внеску; якщо інше прямо не вказано в цьому договорі, будь-яких інших сум в такому випадку орендодавець не зобов'язаний сплачувати орендарю. У випадку розірвання даного договору з вини орендаря, авансовий внесок залишається у орендодавця.

Враховуючи положення п.п. 12.4, 13.5 попереднього договору, а також те, що лист позивача №13 від 16.01.2015р. був отриманий відповідачем 19.01.2015р., відповідач був зобов'язаний повернути авансовий внесок в сумі 384 001,10грн. в строк до 29.01.2015р. включно.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, всупереч приписам чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами правочину щодо строків повернення авансового внеску, відповідачем у визначені терміни перерахування грошових коштів в розмірі 384 001,10 грн. виконано не було, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд" у утворилася заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Фенн рент" на вказану суму.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказів здійснення оплати відповідачем суми заборгованості у розмірі 384 001,10 грн. суду надано не було.

Факт наявності боргу у відповідача за попереднім договором від 12.02.2014 року в розмірі 384 001,10 грн. позивачем належним чином доведений та відповідачем належними засобами доказування не спростований. Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенн рент" в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з простроченням виконанням відповідачем грошового зобов'язання, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3 495,16 грн. 3% річних та 126 720,36 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку в їх обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенн рент" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд" 3% річних у розмірі 3 495,16 грн. та інфляційних втрат у розмірі 126 720,36 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд" (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська/Басейна, 1-3/2 літ. А ; код ЄДРПОУ 34615529) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фешн рент" (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 18/14; код ЄДРПОУ 39062848) 384 001 (триста вісімдесят чотири тисячі одну) грн. 10 коп. основного боргу, 3 495 (три тисячі чотириста дев'яносто п'ять) грн. 16 коп. трьох процентів річних, 126 720 (сто двадцять шість тисяч сімсот двадцять) грн. 36 коп. інфляційних втрат та 10 284 (десять тисяч двісті вісімдесят чотири) грн. 33 коп. витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 30.06.2015 р.