Рішення

від 02.07.2015 по справі 911/2169/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2015 р. Справа № 911/2169/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Продіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1»

про стягнення 49 569, 29 грн.

Представники:

від позивача: Рахильчук О.В.

від відповідача: не з'явилися

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 49 569, 29 грн. заборгованості за договором поставки № 2183 від 07.04.2014, з яких: 30 150, 17 грн. - основного боргу, 6 530, 61 грн. - пені, 453, 49 грн. - 3 % річних та 12 435, 02 грн. - інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати вартості поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.05.2015 порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 15.06.2015.

11.06.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання № 1/06 від 11.06.2015 (вх. № 13854/15 від 11.06.2015), до якого додано документи по справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.06.2015 розгляд справи відкладено на 02.07.2015 у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

До господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позов б/н б/д (вх. № 15030/15 від 25.06.2015), у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог.

01.07.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові письмові пояснення по справі № 1/07 від 01.07.2015 (вх. № 15457/15 від 01.07.2015).

До господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог № 2/07 від 02.07.2015 (вх. № 15612/15 від 02.07.2015), у якій позивач зменшує свої позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 47 866, 47 грн. заборгованості за договором поставки № 2183 від 07.04.2014, з яких: 27 381, 42 грн. - основного боргу, 7 821, 33 грн. - пені, 506, 37 грн. - 3 % річних та 12 157, 35 грн. - інфляційних втрат.

Суд, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, прийняв вищезазначену заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, до розгляду. Таким чином, судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача 47 866, 47 грн. заборгованості за договором поставки № 2183 від 07.04.2014.

Присутній у судовому засіданні 02.07.2015 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 02.07.2015, відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

07.04.2014 між сторонами, з урахуванням додаткової угоди про заміну сторони у зобов'язанні від 18.11.2014, укладено договір поставки № 2183, за умовами якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити товари згідно з замовленням відповідача та товаросупровідною документацією на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.7 договору право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від позивача до відповідача з моменту, коли товари поставлено відповідачу вивантаженим на приймальну платформу магазину, і сторони підписали накладну, що засвідчує те, що товари були отримані відповідачем.

Згідно з п. 2.9 договору позивач буде вважатись таким, що виконав зобов'язання з поставки товару, якщо він поставив товари в магазин, зазначений у замовленні відповідача, із усією супроводжувальною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та цим договором, і якщо внаслідок прийняття було встановлено, що товари повністю відповідають вимогам, передбаченим законодавством України, умовам замовлення відповідача та цьому договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що позивач поставляє, а відповідач оплачує товари за цінами, зазначеними у специфікації (додаток № 2), затвердженої сторонами.

Відповідно до п. 3.3 договору відповідач здійснює вчасний розрахунок за товари. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок позивача, зазначений у статті 9 цього договору протягом терміну платежу зазначеного у пункті 1.1 додатку № 3 «Спеціальні умови», за умови, що сума платежу не менше 50 грн. 00 коп., та що позивач надасть належним чином оформлені рахунки та накладні (у формі відповідно до інструкцій відповідача) на адресу відповідача, яка вказана в статті 9. Якщо позивач не надасть рахунки та накладні вчасно, відповідач має право затримати розрахунок на відповідний час затримки у наданні документів. Відповідач зобов'язаний попередити позивача про недоліки у одержаних рахунках-фактурах та/чи накладних. Платіжне зобов'язання вважається виконаним відповідачем після списання коштів з його банківського рахунку.

Згідно з п. 3.8 договору за несвоєчасну оплату продукції відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення. Затримка платежу за товари, поставлені до будь-якого нового магазину рахується з дати офіційного відкриття магазину, а не з дати отримання товарів за видатковою накладною.

Пунктом 4 договору передбачено, що спеціальні умови наводяться у додатку № 3, який є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 8.1 договору цей договір укладений строком до 31 грудня 2014 року. Строк дії цього договору автоматично подовжується на додаткові однорічні терміни у випадку, якщо не менше ніж на 30 днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір припинити його дію.

Додатком № 3 до договору поставки № 2183 від 07.04.2014 сторони визначили спеціальні умови, відповідно до п. 1.1 яких відповідач оплачує реалізовані товари за період один календарний тиждень у магазинах відповідача протягом 10 банківських днів з дня закінчення календарного тижня за умови, що позивач надасть належним чином оформлені рахунки та накладні (у формі відповідно до інструкції відповідача) на адресу відповідача, яка вказана в статті 9 договору протягом не більше ніж 7 днів з дня поставки. Якщо у позивача є борги по документам, відповідач має право затримати розрахунок на відповідний час затримки наданих документів.

На виконання умов договору поставки № 2183 від 07.04.2014 позивач по видаткових накладних № 106 від 30.04.2014 на суму 8 198, 53 грн., № 107 від 30.04.2014 на суму 8 198, 53 грн., № 108 від 30.04.2014 на суму 8 198, 53 грн., № 110 від 30.04.2014 на суму 8 198, 53 грн., № 110 від 30.04.2014 на суму 8 198, 53 грн., № 157 від 03.06.2014 на суму 1 665, 36 грн., № 179 від 19.06.2014 на суму 636, 42 грн., № 180 від 19.06.2014 на суму 145, 08 грн., № 180 від 19.06.2014 на суму 98, 76 грн., № 185 від 20.06.2014 на суму 30, 00 грн., № 185 від 20.06.2014 на суму 30, 00 грн., № 236 від 09.07.2014 на суму 4 237, 84 грн., № 237 від 09.07.2014 на суму 1 755, 24 грн., № 346 від 18.09.2014 на суму 5 127, 00 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 54 718, 35 грн., а відповідач вказаний товар отримав, що підтверджується наявністю підписів та печаток/штампів сторін на зазначених видаткових накладних, копії яких залучено до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуто.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за поставлений товар за вищевказаними видатковими накладними розрахувався частково, а також частково повернув отриманий товар, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 27 381, 42 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією б/н від 05.03.2015 з вимогою сплатити існуючу заборгованість за поставлений товар за договором поставки № 2183 від 07.04.2014. В підтвердження надсилання вказаної претензії позивачем до суду надано фіскальний чек № 7210 від 06.03.2015, опис вкладення у лист від 06.03.2015 та повідомлення про вручення поштового відправлення 10.03.2015, копії яких залучено до матеріалів справи.

Проте, відповідач не виконав свого зобов'язання щодо здійснення оплати за отриманий товар, на претензію не відповів, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, посилається на те, що позивачем не надано жодної накладної та довіреності на підтвердження факту поставки товарів відповідачу за договором поставки № 2183 від 07.04.2014.

Судом встановлено, що заперечення відповідача спростовуються наявними у матеріалах справи документами.

Разом з тим, відповідач жодними належними та допустимими доказами заявлених до нього вимог щодо стягнення заборгованості за отриманий товар за договором поставки № 2183 від 07.04.2014 не спростував, у судове засідання своїх представників не направив, будь-яких доказів, які підтверджують належне виконання ним зобов'язань за вказаним договором суду не надав.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що поставка товару була здійснена на виконання умов договору поставки № 2183 від 07.04.2014, строк оплати товару настав, доказів оплати товару відповідачем не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 27 381, 42 грн. основного боргу за договором поставки № 2183 від 07.04.2014 є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач, на підставі п. 3.8 договору, просить стягнути з відповідача за несвоєчасну оплату товару пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача за період з 19.11.2014 по 01.07.2015 складає 7 821, 33 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено розрахунок пені, здійснений позивачем, та встановлено, що він є невірним, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.1 додатку № 3 відповідач оплачує реалізовані товари за період один календарний тиждень у магазинах відповідача протягом 10 банківських днів з дня закінчення календарного тижня за умови, що позивач надасть належним чином оформлені рахунки та накладні (у формі відповідно до інструкції відповідача) на адресу відповідача, яка вказана в статті 9 договору протягом не більше ніж 7 днів з дня поставки.

З огляду на вищезазначений пункт додатку № 3 та положення ст. 253 Цивільного кодексу України, право на нарахування пені за порушення відповідачем строків сплати за поставлений товар, наприклад за видатковою накладною № 106 від 30.04.2014 виникає з 20.05.2014, а відтак враховуючи строки та порядок сплати за поставлений товар, визначені договором та положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а також заявлений позивачем період нарахування пені, суд здійснив власний розрахунок пені, відповідно до якого пеня підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 1 133, 38 грн.

Зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за отриманий товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача 3 % річних з простроченої суми за період з 19.11.2014 по 01.07.2015 складають 506, 37 грн., а інфляційні втрати з простроченої суми за період 19.11.2014 по 01.07.2015 складають 12 157, 35 грн.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 2183 від 07.04.2014 підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 41 178, 52 грн., з яких: 27 381, 42 грн. - основного боргу, 1 133, 38 грн. - пені, 506, 37 грн. - 3 % річних та 12 157, 35 грн. - інфляційних втрат.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Продіс» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1» (09000, Київська область, Сквирський район, місто Сквира, вулиця Леніна, будинок 19, квартира 13, ідентифікаційний код - 22863249) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Продіс» (08150, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Боярка, вулиця Фестивальна, будинок 3, ідентифікаційний код - 38851449) 27 381 (двадцять сім тисяч триста вісімдесят одна) грн. 42 коп. - основного боргу, 1 133 (одна тисяча сто тридцять три) грн. 38 коп. - пені, 506 (п'ятсот шість) грн. 37 коп. - 3 % річних, 12 157 (дванадцять тисяч сто п'ятдесят сім) грн. 35 коп. - інфляційних втрат та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 06.07.2015.

Суддя Т.В. Лутак