Рішення

від 02.07.2015 по справі 925/904/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2015 року Справа № 925/904/15

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: Лук"яненко Г.О.- за довіреністю у справі;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Комунального підприємства «Смілакомуненерго» до Комунального підприємства «Готельний комплекс «Сміла» про стягнення 26 883,56 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Виправивши описки при зазначенні сум боргу у заявленому позові, позивач просить стягнути з відповідача 27 101,29 грн., з яких 22 772,60 грн. основного боргу, 1722,69 грн. інфляційних, 52,74 грн. як 3% процентів річних, 2325,53 грн. пені та 227,73 грн. штрафу на підставі умов договору № 2 про реструктуризацію заборгованості від 13.03.2014 року, укладеного між сторонами.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав повністю та просить його задовольнити.

Відповідач свого представника у жодне судове засідання не направив, заперечень проти позову суду не надав.

Суд вважає за можливе розгляд справи провести за відсутності представника відповідача за наявними у справі документами згідно ст. 75 ГПК України.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З матеріалів справи вбачається наступне:

13 березня 2014 року між КП «Смілакомуненерго» (Кредитор, позивач) та КП «Готельний комплекс «Сміла» (Боржник, відповідач) був укладений договір № 2 (Договір) про реструктуризацію заборгованості ( а.с. 15).

Відповідно до предмету Договору, в порядку та на умовах визначених цим договором, сторони домовились про розстрочення заборгованості у вигляді основного боргу, що виникла у Боржника-відповідача перед Кредитором-позивачем за Договором № 20384 про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води (п. 1.1).

Згідно з умовами Договору Боржник зобов'язується сплатити у повному обсязі суму основного боргу, вказану у п. 2.1. Договору, шляхом сплати зобов'язання частинами по 1840,90 грн. на місяць, відповідно до графіку погашення заборгованості, який викладено у додатку № 1 до договору. Грошові кошти по платежах поточного місяця згідно з графіком погашення заборгованості повинні надходити від Боржника на рахунок Кредитора у сумі, визначеній цим графіком, не пізніше останнього числа місяця, в якому платіж підлягає виконанню.

Однак на протязі дії Договору відповідач, як Боржник, систематично порушував умови та порядок погашення заборгованості, а саме: неналежним чином та не в повній мірі виконував умови п. 2.2. Договору та не дотримувався графіку погашення заборгованості, сплативши лише 3 000,00 грн., внаслідок чого утворилася заборгованість по Договору в сумі 22 772,60 грн. за період березня 2014 року по квітень 2015 року включно:

( 1840,90 х 14 місяців - 3000,00 = 22772,60 грн.).

Вказаний борг відповідачем не було погашено, строк виконання зобов'язання вже є таким, що настав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 22 772,60 грн. основного боргу за договором про реструктуризацію.

У відповідності до ст. 193 ГК та 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином та в установлений строк, згідно вимог договору між сторонами.

За прострочення проведення розрахунків між сторонами по договору № 2 про реструктуризацію заборгованості від 13.03.2014 року, позивач просить стягнути з відповідача пеню, інфляційні, проценти річних та штраф.

Дані вимоги теж підлягають до повного задоволення, виходячи з наступного:

Позивач вказав, що у справі № 925/128/15 господарським судом Черкаської області вже розглядається спір між сторонами про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 58 513 грн. 68 коп.

Судовим рішенням від 09.04.2015 року суд стягнув з відповідача на користь позивача 1488 грн. 43 коп. інфляційних нарахувань, 203 грн. 18 коп. 3% річних та 150 грн. 66 коп. витрат на сплату судового збору. За вимогою про стягнення 38000 грн. основного боргу позовну заяву суд залишив без розгляду, а в задоволенні решти позову - відмовив.

При прийнятті рішення у справі № 925/128/15 суд встановив, що 01 жовтня 2009 року комунальне підприємство "Смілакомунтеплоенерго" як виробник теплової енергії і КП "Готельний комплекс "Сміла ", як споживач, уклали між собою договір про надання послуг з централізованого опалення від 01.10.2009 №20384, згідно з яким виробник зобов'язався надавати споживачеві послуги з централізованого опалення готелю площею 1614,9 кв. м., розташованого по вул. Свердлова, 91 у м. Сміла за встановленим тарифом, а споживач зобов'язався щомісячно оплачувати ці послуги не пізніше 10 числа місяця, що наступає за звітним.

У п. 2.3 договору про надання послуг з централізованого опалення від 01.10.2009 №20384 його сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань споживач сплачує виробнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

У період з жовтня 2009 року по квітень 2010 року позивач надав відповідачу послуги з централізованого опалення на загальну суму 94 749 грн. 72 коп.

13 березня 2014 року комунальне підприємство "Смілакомунтеплоенерго" як кредитор і комунальне підприємства "Готельний комплекс "Сміла " як боржник уклали договір про реструктуризацію боргу від 13.03.2014 №2, згідно з яким визнали борг боржника перед кредитором за договором про надання послуг з централізованого опалення від 01.10.2009 №20384 станом на 13.03.2012 у сумі 40500 грн. і встановили такий графік погашення цього боргу: по 1840 грн. 90 коп. щомісячно, починаючи з березня 2014 року і по листопад 2015 року та 1841 грн. у грудні 2015 року.

Відповідно до п. 3.4 договору про реструктуризацію боргу від 13.03.2014 №2 за прострочення виконання зобов'язань, передбачених графіком погашення заборгованості, боржник сплачує кредитору пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 1% від суми простроченого платежу.

Станом на 22.01.2015 року - день здійснення позивачем розрахунку стягуваної суми боргу, відповідач на виконання договору про реструктуризацію боргу від 13.03.2014 №2 сплатив позивачу лише 2500 грн. боргу. Відповідно сума боргу становила 38000 грн. (40500 грн. - 2500 грн.).

Суд також визначився, що передбаченими договором про реструктуризацію боргу від 13.03.2014 № 2 зобов'язаннями відповідача, сторони замінили його попередні (первісні) зобов'язання за договором про надання послуг з централізованого опалення від 01.10.2009 №20384. Тому первісні зобов'язання, а також пов'язані з ними додаткові зобов'язання в силу ст. 604 Цивільного кодексу України припинилися.

Прострочення у сплаті щомісячних платежів за графіком, передбаченим договором про реструктуризацію боргу від 13.03.2014 №2, почалося з 01.04.2014 стосовно платежу, який мав був здійснений відповідачем у березні 2014 року, і так по кожному з наступних щомісячних платежів: з першого числа місяця, наступного за місяцем платежу.

Виходячи з цього, судовим рішенням у справі № 925/128/15 суд стягнув з відповідача інфляційні втрати в сумі 1488,43 грн. за період квітня-грудня 2014 року та 3% річних в сумі 203,18 грн. за період квітня 2014 року - 22 січня 2015 року.

Згідно ст. 35 ГПК України не підлягають повторному доказуванню обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У позові по справі № 925/904/15 позивач просить стягнути інфляційні та 3% річних за наступний період, після охопленого судовим рішенням у справі № 925/128/15, а саме: інфляційні за січень-квітень 2015 року в сумі 1722,69 грн. та 3% річних в сумі 52,74 грн. за період з 23.01.2015 року по 20.05.2015 року (розрахунок а.с. 5) на підставі ст. 625 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунки інфляційних та 3% річних позивачем зроблено вірно та у відповідності до умов договору про реструктуризацію заборгованості № 2 від 13.03.2014 року.

Доказів проведення розрахунків за цими платежами відповідач суду не надав, а тому до стягнення з відповідача на користь позивача належить 1722,69 грн. інфляційних та 52,74 грн., як 3% річних.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 2 325,53 грн. за період з 21.05.2014 року по 21.05.2015 року за прострочення щомісячної сплати реструктуризованих платежів у розмірі 1840,90 грн. та 227,73 грн. штрафу як 1% від суми простроченого боргу (22772,60 х 1%).

Дані вимоги підлягають до повного задоволення, виходячи з такого:

У відповідності до ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно положень ст. 546,547 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У відповідності до ст. 1,3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 3.4. договору між сторонами № 2 від 13.03.2014 року про реструктуризацію заборгованості встановлено, що за прострочення виконання зобов'язань, вказаних у п. 2.2. договору (про сплату боргу за графіком розстрочення), відповідач повинен сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу від суми боргу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 1% від суми простроченого платежу.

Згідно п. 2.1. роз'яснення постанови Пленуму ВГСУ від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" -- пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Доказів про не існування боргу чи відсутності факту прострочення його сплати, як підстави для нарахування пені та штрафу, відповідач суду не надав.

У відповідності до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Розрахунок пені та штрафу, зроблений позивачем ( а.с. 6,7), є вірним.

Доказів проведення розрахунку по штрафу та пені відповідач суду не надав, доказів наявності підстав для звільнення його від майнової відповідальності перед позивачем, суду не представив.

Оскільки строки виконання всіх зобов'язань, про які вказано у позові, для відповідача вже є такими, що настали, доказів проведення повного розрахунку за позовними вимогами відповідач суду не надав, тому позов підлягає до повного задоволення і до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 22 772,60 грн. основного боргу, 1 722,69 грн. інфляційних, 52,74 грн. 3% річних, 2 325,53 грн. пені та 227,73 грн. штрафу на підставі укладеного сторонами договору № 2 про реструктуризацію заборгованості від 13.03.2014 року.

На підставі ст. 49 ГПК України, при задоволенні позову, з відповідача на користь позивача належить до стягнення 1827,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з комунального підприємства "Готельний комплекс "Сміла" (ідентифікаційний номер 32480477, Черкаська область, м. Сміла, вул. Свердлова,91) на користь комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" (ідентифікаційний номер 33648312, Черкаська область, м. Сміла, вул. Дзержинського, 72-А) -- 22 772,60 грн. основного боргу, 1 722,69 грн. інфляційних, 52,74 грн. 3% річних, 2 325,53 грн. пені та 227,73 грн. штрафу та 1 827,00 грн. судового збору.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 03 липня 2015 року

Суддя Н.М. Спаських