Рішення

від 30.06.2015 по справі 927/670/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

30 червня 2015 року Справа №927/670/15

За позовом: Приватного підприємства „Колос",

вул. П'ятницька, 11-а, м. Чернігів, 14001,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ІБК „Конкріт Транс",

проспект Перемоги, 155/23, м. Чернігів, 14000,

про стягнення 2777,82 грн.

Суддя Блохіна Ж.В.

Представники сторін:

від позивача: Бундак А.С. - директор, наказ №1 п. 2 від 02.01.2004,

від відповідача: Воловник В.Н., довіреність №1 від 03.06.2015, Богданова І.Д. - адвокат.

Рішення прийнято після оголошеної в судовому засіданні 24.06.2015 перерви на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 30.06.2015 проголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Приватним підприємством „Колос" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „ІБК „Конкріт Транс" про стягнення 2173,22 грн., з яких 1500 грн. попередньої оплати, 125,01 грн. 3% річних та 548,21 грн. інфляційних нарахувань.

Представник позивача в судовому засіданні 03.06.2015 подав заяву про збільшення розміру позовних вимог на суму 1073,00 грн.

В судовому засіданні 10.06.2015 представник позивача знов подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, з якої вбачається, що позивач збільшив позовні вимоги на суму 604,60 грн., з яких 595,84 грн. інфляційних нарахувань за березень, квітень та травень 2015 рок; 8,76 грн. 3% річних за період з 01.04.2015 по 10.06.2015. Таким чином позивач просить стягнути 2777,82 грн., з яких 1500,00 основного боргу, 1144,05 грн. інфляційних нарахувань, 133,77 грн. 3% річних.

Представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі і просить їх задовольнити.

Представники відповідача заперечують проти позовних вимог і просять у позові відмовити, а також пояснили, що на даний час відсутні будь-які грошові зобов'язання відповідача перед позивачем в зв'язку з тим, що фактично відповідач виконав роботи з постачання насосного обладнання позивачу. Роботи були виконані, але з причини, незалежної від відповідача, бетонний розчин не був перекачаний на замовлення позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03 травня 2012 року відповідач по справі, товариство з обмеженою відповідальністю „ІБК „Конкріт Транс", виписав рахунок-фактуру №СФ-0000005 на ім'я приватного підприємства „Колос" - позивача по справі на оплату 3000,00 грн. за оренду бетононасоса REED В50С.

03.05.2012 платіжним дорученнями №73 позивач перерахував на рахунок відповідача 1500 грн. за оренду бетононасосу згідно вищевказаного рахунку, що підтверджується банківською випискою за 03.05.2012, яка міститься в матеріалах справи.

В матеріалах справи міститься лист ПП „Колос" за №10 від 21.06.2012 адресований директору ТОВ „ІБК „Конкріт Транс", в якому зазначається про перерахування ПП „Колос" 03.05.2012 платіжним дорученням №73 на рахунок відповідача 1500 грн. предоплати за оренду бетононасосу REED В50С та про невиконання своїх договірних обов'язків відповідачем.

Також в даному листі позивач просить повернути попередню оплату з врахуванням пені в сумі 1531,50 грн.

За твердженнями позивача відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, предмет оренди не передав, отримані кошти в якості передоплати не повернув.

За таких обставин, позивач просить стягнути з відповідача на його користь 1500,00 грн. основного боргу (попередньої оплати), 1144,05 грн. інфляційних нарахувань та 133,77 грн. 3% річних, а всього 2777,82 грн.

Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення 1500,00 грн. попередньої оплати підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до частини 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч. 1 ст. 760 ЦК України).

Статтею 762 ЦК України унормовано, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 травня 2012 року відповідач надав позивачу рахунок-фактуру №СФ-0000005 на оплату 3000,00 грн. за оренду бетононасосу REED В50С, а позивач, в свою чергу, 03.05.2012 платіжним дорученнями №73 перерахував на рахунок відповідача 1500 грн. за оренду бетононасосу згідно вищевказаного рахунку.

З таких дій сторін вбачається укладення між ними договору оренди майна у спрощений спосіб.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України:

"Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином."

За приписами ст.ст. 765,766 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму. Якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором:

1) вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою;

2) відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Позивач направив відповідачу листа №10 від 21.06.2012 щодо повернення суми попередньої оплати в зв'язку з невиконанням останнім своїх зобов'язань. Як стверджує представник позивача, відповідач не передав майно в оренду відповідно до домовленості.

Відповідно до п. п. 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 „Про судове рішення" роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вимоги щодо належності та допустимості доказів встановлені ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що встановлено в ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 „Про судове рішення" передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судом достеменно встановлено факт укладення між сторонами договору оренди майна - бетононасосу REED В50С у спрощений спосіб, факт виконання позивачем умов договору щодо внесення плати за користування майном у сумі 1500 грн.

Проте відповідачем не спростовано твердження позивача про невиконання умов договору щодо передачі майна в оренду та повернення орендної плати. Відповідач не надав належних і допустимих доказів виконання ним обов'язку, встановленого ст. 765 ЦК України, щодо передачі наймачеві майна у користування.

Використовуючи своє право, передбачене ст. 766 ЦК України, позивач звернувся з позовом і вимагає у судовому порядку стягнення з відповідача на його користь 1500,00 грн. попередньої оплати.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги в цій частині відповідають фактичним обставинам і вимогам законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1144,05 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.09.2012 по 31.05.2015 та 133,77 грн. 3% річних за період з 21.06.2012 по 10.06.2015 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки повернення попередньої оплати не є грошовим зобов'язанням, а є правовим наслідком порушення умов договору щодо передачі майна в оренду, тобто майнового, а не грошового зобов'язання, позивачем неправомірно нараховано та заявлено до стягнення 1144,05 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.09.2012 по 31.05.2015 та 133,77 грн. 3% річних за період з 21.06.2012 по 10.06.2015 на підставі ст. 625 ЦК України, яка передбачає відповідальність за порушення саме грошового зобов'язання.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 1144,05 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.09.2012 по 31.05.2015 та 133,77 грн. 3% річних за період з 21.06.2012 по 10.06.2015 задоволенню не підлягають.

Суд, приймаючи рішення, враховує правову позицію, яка міститься в постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2014 року по справі №3/90-14гс.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення 1500,00 грн. попередньої оплати. В решті позовні вимоги задоволенню не підлягають

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог частково в сумі 987,00 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 35, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ІБК „Конкріт Транс" (проспект Перемоги, 155/23, м. Чернігів, р/р 26006151111 в АТ „Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО 380805, ідентифікаційний код 34654463) на користь Приватного підприємства „Колос" (вул. П'ятницька, 11-а, м. Чернігів, р/р 26007002929 в Полікомбанку, м. Чернігів, МФО 353100, ідентифікаційний код 24839546) 1500,00 грн. попередньої оплати та 987,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Відмовити в решті позову.

Повне рішення складено 06.07.2015.

Суддя Ж.В. Блохіна

.