Постанова

від 30.06.2015 по справі 910/1941/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2015 р. Справа№ 910/1941/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від Прокуратури міста Києва: Некрасов О.М. -прокурор відділу;

Від позивача: Горбенко К.О.-представник;

Аніщенко В.П.-представник;

Від відповідача-1: Раілко С.В. - представник;

Від відповідача-2: не з"явився;

Від третіх осіб 1-4: не з"явився;

Від третьої особи-5: ОСОБА_6

Від третіх осіб-6-64: не з"явились;

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" та Приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2015

у справі № 910/1941/14 (головуючий суддя Пригунова А.Б., судді: Демидов В.О., Марченко О.В.)

за позовом Української студії телевізійних фільмів "Укртелефільм"

до 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД"

2. Приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна

компанія "Інтерінвестсервіс"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

1. Державна реєстраційна служба України

2. Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого

органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1

3. ОСОБА_7

4. ОСОБА_8

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6 (третя особа 5), ОСОБА_9 (третя особа 6), ОСОБА_10 (третя особа 7), ОСОБА_11 (третя особа 8), ОСОБА_12 (третя особа 9), ОСОБА_13 (третя особа 10), ОСОБА_14 (третя особа 11) ОСОБА_15 (третя особа 12), ОСОБА_16 (третя особа 13), ОСОБА_17 (третя особа 14), ОСОБА_18 (третя особа 15), ОСОБА_19 (третя особа 16), ОСОБА_20 (третя особа 17), ОСОБА_21 (третя особа 18), ОСОБА_22 (третя особа 19), ОСОБА_23 (третя особа 20), ОСОБА_24 (третя особа 21), ОСОБА_25 (третя особа 22), ОСОБА_26 (третя особа 23), ОСОБА_27 (третя особа 24), ОСОБА_28 (третя особа 25), ОСОБА_29 (третя особа 26), ОСОБА_30 (третя особа 27), ОСОБА_31 (третя особа 28), ОСОБА_32 (третя особа 29), ОСОБА_33 (третя особа 30), ОСОБА_34 (третя особа 31), ОСОБА_35 (третя особа 32), ОСОБА_36 (третя особа 33), ОСОБА_37 (третя особа 34), ОСОБА_38 (третя особа 35), ОСОБА_39 (третя особа 36), ОСОБА_40 (третя особа 37), ОСОБА_41 (третя особа 38), ОСОБА_42 (третя особа 39), ОСОБА_43 (третя особа 40), ОСОБА_44 (третя особа 41), ОСОБА_45 (третя особа 42), ОСОБА_46 (третя особа 43), ОСОБА_47 (третя особа 44), ОСОБА_46 (третя особа 45), ОСОБА_48 (третя особа 46), ОСОБА_49 (третя особа 47), ОСОБА_50 (третя особа 48), ОСОБА_51 (третя особа 49), ОСОБА_52 50), ОСОБА_53 (третя особа 51), ОСОБА_54 (третя особа 52), ОСОБА_55 (третя особа 53), ОСОБА_56 (третя особа 54), ОСОБА_57 (третя особа 55), ОСОБА_58 (третя особа 56), ОСОБА_59 (третя особа 57), ОСОБА_60 (третя особа 58), ОСОБА_61 (третя особа 59), ОСОБА_62 (третя особа 60), ОСОБА_63 (третя особа 61), ОСОБА_64 (третя особа 62), ОСОБА_65 (третя особа 63), ОСОБА_66 (третя особа 64)

за участю Прокуратури міста Києва

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" та Приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" з наступними позовними позовними вимогами:

- про визнання недійсним інвестиційного договору № 1 від 17.06.2013 та усіх додатків до нього з моменту укладання;

- визнання недійсною передачі Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" майнових прав на об'єкти нерухомості відповідно до актів прийому-передачі майнових прав від 03.07.2013 , що підписані Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" та Приватним акціонерним товариством "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" на виконання умов інвестиційного договору № 1 від 17.06.2013 ;

- визнання довіреності від 12.06.2013 недійсною в частині уповноваження Приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" на укладення від імені учасників договору про спільну діяльність без створення юридичної особи від 30.01.2004 інвестиційних договорів.

Позовні вимоги обґрунтовані укладенням оспорюваного договору всупереч вимогам чинного законодавства України, оскільки вказаним договором не передбачено визначеного ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" порядку інвестування та фінансування будівництва, що відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України тягне наслідком недійсність договору.

Позов в частині визнання недійсною довіреності від 12.06.2013 мотивований відсутністю в Української студії телевізійних фільмів "Укртелефільм" та Приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" повноважень щодо укладення інвестиційних договорів та, відповідно, неможливістю делегування таких повноважень на підставі довіреності.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2014 у справі № 910/1941/14 визнано недійсним інвестиційний договір № 1 від 17.06.2013 разом з усіма додатками, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" та Приватним акціонерним товариством "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс", з моменту укладання; визнано недійсною передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" майнових прав на об'єкти нерухомості відповідно до актів прийому-передачі майнових прав від 03.07.2013 , підписаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" та Приватним акціонерним товариством "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" на виконання умов інвестиційного договору № 1 від 17.06.2013 ; визнано довіреність № б/н від 12.06.2013 недійсною в частині уповноваження Приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" на укладення від імені учасників договору про спільну діяльність без створення юридичної особи від 30.01.2004 інвестиційних договорів; присуджено до стягання з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" на користь Української студії телевізійних фільмів "Укртелефільм" судовий збір в розмірі 1 827 грн. 00 коп.; присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" на користь Української студії телевізійних фільмів "Укртелефільм" судовий збір в розмірі 1 827 грн. 00 коп.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2014 у справі № 910/1941/14 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2014 у справі № 910/1941/14 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2015 позов Української студії телевізійних фільмів "Укртелефільм" задоволено частково.

Визнано недійсною довіреність від 12.06.2013 в частині уповноваження Приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" на укладення від імені учасників договору про спільну діяльність без створення юридичної особи від 30.01.2004 інвестиційних договорів.

Визнано недійсним інвестиційний договір № 1 від 17.06.2013 , укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" та Приватним акціонерним товариством "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" та додатки до нього з моменту укладання.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням,ТОВ «Сілтек ЛТД» та Приватне акціонерне товариство "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс звернулись до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2015 змінити, у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним інвестиційного договору № 1 від 17.06.2013 та визнання недійсною довіреності від 12.06.2013 в частині надання повноважень на укладення від імені учасників договору про спільну діяльністю без створення юридичної особи від 30.01.2004 інвестиційних договорів відмовити. В іншій частині рішення залишити без змін.

Апеляційні скарги обгрунтовані тим, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2015 прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілтек ЛТД» у справі № 910/1941/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В, суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.

Згідно з п.п.2.2.44. п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс після визначення судді-доповідача (головуючого судді) у судовій справі № 910/1941/14, передано раніше визначеному складу суду (Головуючий суддя Отрюх Б.В, судді Михальська Ю.Б. та Тищенко А.І.).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 зазначені апеляційні скарги прийняті до провадження, розгляд справи призначено на 30.06.2015.

23.06.2015 від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні, призначеному на 30.06.2015, представники прокуратури, позивача, відповідача-1 та третьої особи-5 надали свої пояснення по справі.

Представники відповідача-2, третіх осіб 1-4, 6-64 у вказане судове засідання не з"явились, причини неявки суду невідомі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 лютого 2013 року № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвали Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 у справі № 910/1941/14 були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвали.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача-2, третіх осіб 1-4, 6-64.

Крім того, колегія суддів враховує наявні в матеріалах справи зворотні поштові повідомлення та заяви третіх осіб про участь справи у їх відсутність.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30.01.2004 р. між Закритим акціонерним товариством "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "МІК "Інтерінвестсервіс" (оператор) та Українською студією телевізійних фільмів "Укртелефільм" укладено договір про спільну діяльність без створення юридичної особи метою якого є забезпечення спільного інвестування та залучення коштів щодо об'єкту інвестування, здійснення спільного будівництва об'єкту інвестування, ведення спільної господарської діяльності по продажу та іншій реалізації приміщень об'єкту інвестування та отримання прибутку для його учасників.

29.05.2004 р. між Закритим акціонерним товариством "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "МІК "Інтерінвестсервіс" та Українською студією телевізійних фільмів "Укртелефільм" укладено додаткову угоду № 1 до договору про спільну діяльність від 30.01.2004 р., відповідно до якої під об'єктом інвестування розуміється адміністративно-житловий комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом, розташований на земельній ділянці орієнтовною площею 1, 45 га у АДРЕСА_1.

За змістом п. 2.2 договору про спільну діяльність в редакції додаткової угоди № 1 від 29.05.2004 р. внески до спільної діяльності визначають розподіл часток спільної власності між учасниками в наступній пропорції: Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" - 13,5%; Приватне акціонерне товариство "МІК "Інтерінвестсервіс" - 86,5%.

За змістом п. 13.4 договору про спільну діяльність від 30.01.2004 р., у редакції додаткової угоди від 07.06.2005 р. кожна сторона має право передавати майнові права на свою частку в спільному майні для залучення фінансових ресурсів.

Рішенням Київської міської ради № 80/2656 від 27.01.2005 р. Українській студії телевізійних фільмів (Укртелефільм), за умови виконання пункту 3 цього рішення, передано в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 1,45 га для будівництва адміністративно-житлового будинку з підземним паркінгом на АДРЕСА_1 за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення виконкому Київської міської Ради депутатів трудящих від 31.03.1959 № 484 "Про відвід земельної ділянки комітету по радіомовленню і телебаченню при Раді Міністрів Української радянської соціалістичної республіки під будівництво кінозйомочного комплексу в Дарницькому районі".

Пунктом 3.9 рішення Київської міської ради № 80/2656 від 27.01.2005 р. зобов'язано Українську студію телевізійних фільмів (Укртелефільм) передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 5 % загальної площі будинку (крім службової) на підставі п. 41 рішення Київської міської ради від 18.12.2003 р. № 267/1142 "Про бюджет міста Києва на 2004 рік".

03.06.2008 р. Українською студією телевізійних фільмів "Укртелефільм" та Приватним акціонерним товариством "МІК "Інтерінвестсервіс" підписано акт розподілу часток сторін в адміністративно-житловому комплексі за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до п. 1 якого у зв'язку з наявністю технічної документації по адміністративно-житловому комплексу за адресою: АДРЕСА_1 у власність позивача переходить 13, 5 % житлових та нежитлових площ; у власність відповідача 2 - 86, 5% житлових і нежитлових площ.

Згідно акту № 196 від 15.11.2010 р. Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" передала, а Головне управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийняло 28 квартир (№№ 318, 409, 412, 416, 417, 439, 450, 448, 454, 472, 474, 483, 487, 488, 505, 508, 537, 538, 539, 552, 553, 555, 567, 570, 571, 578, 580 та 587) загальною площею 3 041,94 кв.м в рахунок 5 % відрахувань за житловий будинок по АДРЕСА_1 згідно рішення Київської міської ради № 80/2656 від 27.01.2005 р.

24.02.2009 р. Українською студією телевізійних фільмів "Укртелефільм" та Приватним акціонерним товариством "МІК "Інтерінвестсервіс" підписано акт розподілу квартир в адміністративно-житловому комплексі за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до якого у між сторонами розподілені житлові та нежитлові площі, які переходять у власність позивача та відповідача.

12.06.2013 р. Українською студією телевізійних фільмів "Укртелефільм" в особі виконуючого обов'язки генерального директора Петренка Віктора Михайловича видано довіреність, якою уповноважено Приватне акціонерне товариство "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс", яке є оператором згідно договору про спільну діяльність без створення юридичної особи від 30.01.2004 р., вчиняти дії, що передбачені вказаним договором, зокрема, укладати від імені учасників договори, що стосуються будівельних робіт, інвестиційні договори, договори на придбання товарів, робіт, послуг та додаткові угоди до них для задоволення потреб спільної діяльності за договором, а також за власний рахунок здійснювати розрахунки за вказаними договорами.

17.06.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "МІК "Інтерінвестсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" укладено інвестиційний договір № 1 відповідно до п. 1.1 якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" зобов'язалось інвестувати грошові кошти в об'єкт інвестування - майнові права на об'єкти нерухомості, що знаходяться в адміністративно-житловому комплексі з підземним паркінгом в АДРЕСА_1, а Публічне акціонерне товариство "МІК "Інтерінвестсервіс" - прийняти від інвестора інвестиційний внесок в порядку та на умовах, визначених цим договором, та передати інвестору у власність об'єкт інвестування.

Відповідно до п. 1.2. інвестиційного договору № 1 від 17.06.2013 р. під об'єктом інвестування мається на увазі майнові права на об'єкти нерухомості, що знаходяться в адміністративно-житловому комплексі з підземним паркінгом в АДРЕСА_1.

Згідно п.п. 2.1., 2.2., 2.4 об'єкт інвестування передається відповідачем 2 відповідачу 1 шляхом підписання актів прийому-передачі майнових прав. Право власності на об'єкт інвестування переходить від відповідача 2 до відповідача 1 після підписання вказаного акту. Оформлення права власності інвестора на об'єкт інвестування завершується видачею органами реєстраційної служби України свідоцтва про право власності на це майно, як на об'єкт нерухомого майна, на підставі цього договору та акту прийому-передачу.

При цьому, додатками №1 та №2 до вищевказаного договору сторони за договором узгодили номери квартир, секції, поверхи, кількість кімнат, площа, вартість житлових та нежитлових приміщень що знаходяться в адміністративно-житловому комплексі з підземним паркінгом в АДРЕСА_1 та які є об'єктом інвестування згідно з ст. 1 договору та майнові права на які передаються Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД".

Виходячи зі змісту інвестиційного договору № 1 від 17.06.2013 р., об'єктами інвестування грошових коштів фактично є майбутні об'єкти нерухомості в адміністративно-житловому комплексі з підземним паркінгом в АДРЕСА_1, будівництво якого здійснюється позивачем згідно договору про спільну діяльність без створення юридичної особи від 30.01.2004 р., що укладений між Приватним акціонерним товариством "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" та Українською студією телевізійних фільмів "Укртелефільм".

Як встановлено судом, у подальшому було змінено техніко-економічні показники адміністративно-житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1,у зв'язку зі зміною нумерації та площі квартир відповідно до технічних паспортів бюро технічної інвентаризації, про що сторонами складено та підписано порівняльну відомість від 26.06.2013 р.

Як вбачається із порівняльної відомості від 26.06.2013 р., на підставі договору про спільну діяльність без створення юридичної особи від 30.01.2004 р. та акту розподілу квартир від 24.02.2009 р. позивач набув у власність майнові права на квартири №№, 2, 38, 3, 1, 5, 25, 29, 61, 65, 69, 126 в секції "А", 138, 150, 93, 121, 149, 108, 144, 148 в секції "Б", №№ 162, 170, 194, 202, 235, 239, 165, 197, 221, 237 в секції "В", №№ 259, 291, 299, 318, 256, 280, 306, 308, 249, 281 в секції "Г", №№ 333,393, 323, 359, 324, 332, 364, 380, 396 в секції "Д", №№ 409, 417, 450, 454, 474, 419, 427, 439, 448, 472, 483, 487, 488, 412, 416 в секції "Є", №№ 505, 537, 538, 553, 570, 578, 539, 555, 567, 571, 587 в секції "Ж", що становить 13, 5 % від загальної житлової площі будинку.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що інвестиційний договір від 17.06.1013 р. суперечить нормами Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції, чинній на момент його укладення), що відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України тягне наслідком недійсність договору.

Крім того, позивач зазначає, що укладаючи оспорюваний договір, Приватне акціонерне товариство "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" розпорядилось майновими правами, які фактично йому не належать, оскільки відповідач 2 за відсутності відповідних повноважень передав Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" майнові право на об'єкти нерухомості, які раніше були розподілені у власність позивача відповідно до акту розподілу квартир від 24.02.2009 р.

В обґрунтування заявлених вимог про визнання недійсною довіреності від 12.06.2013 р. позивач зазначає, що договором про спільну діяльність без створення юридичної особи від 30.01.2004 р. не передбачено право сторін на укладення інвестиційних договорів, що зумовлює неможливість делегування таких повноважень іншій особі.

Також позивач зазначає, що Приватне акціонерне товариство "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" відповідно до актів прийому-передачі майнових прав від 03.07.2013 р., що підписані Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" та Приватним акціонерним товариством "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" на виконання умов інвестиційного договору № 1 від 17.06.2013 р. передало майнові права, які фактично йому не належать, що зумовлює недійсність такої передачі.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

У відповідності до положень ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України також передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 237 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 Цивільного кодексу України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

У відповідності до ч. 1 ст. 245 Цивільного кодексу України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

За правилами ст. 246 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Довіреністю від 12.06.2013 р. Приватне акціонерне товариство "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" було уповноважено вчиняти дії, що передбачені договором про спільну діяльність в межах, передбачених вказаним договором та цією довіреністю від 12.06.2013 р.

Довіреністю від 12.06.2013 р. Приватне акціонерне товариство "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" уповноважено на укладання договорів від імені учасників (а не від імені одного учасника) договору про спільну діяльність та проведення розрахунків за укладеними договорами за власний рахунок відповідача 2; проведення остаточних розрахунків з інвесторами по інвестиційним договорам в межах частки житлових, офісних та виробничих приміщень, котрі належать відповідачу 2, що становить 86, 5 % від загальної площі адміністративно-житлового комплексу.

Тобто, Приватне акціонерне товариство "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" було уповноважене виконувати тільки дії, пов'язані з організацією та веденням спільної діяльності, що одночасно передбачені договором про спільну діяльність від 30.01.2004 р. та довіреністю від 12.06.2013 р.

При цьому, повноважень на виконання укладених за довіреністю договорів, а також на підписання документів на таке виконання позивачем не надавалось, а відтак - укладення Приватним акціонерним товариством "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" оспорюваного інвестиційного договору та інших документів (правочинів) на його виконання суперечать як положенням довіреності, так і положенням договору про спільну діяльність.

Таким чином, виходячи з аналізу вищенаведених норм, а також враховуючи умови договору про спільну діяльність від 30.01.2004 р., обсяг повноважень за довіреністю не може перевищувати обсяг повноважень, встановлених договором про спільну діяльність.

В той же час, договором про спільну діяльність від 30.01.2004 р не передбачено права жодної із його сторін на укладення інвестиційних договорів, що, в свою чергу, зумовлює, неможливість делегування такого права іншій особі.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного правочину та набула чинності з 14.01.2006 р.) інвестування та фінансування будівництва об'єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов'язань, за якими здійснюється шляхом передачі об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що довіреність від 12.06.2013 р. в частині надання Приватному акціонерному товариству "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" повноважень на укладення від імені учасників договору про спільну діяльність без створення юридичної особи від 30.01.2004 р. інвестиційних договорів, суперечить ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" та не відповідає загальним вимогам щодо укладення правочину в частині необхідного обсягу дієздатності особи, яка його укладає, у зв'язку з чим такий правочин визнається судом недійсним на підставі ст. 215 кодексу України.

Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України врегульовані Законом України "Про інвестиційну діяльність", який спрямований на забезпечення рівного захисту прав, інтересів і майна суб'єктів інвестиційної діяльності незалежно від форм власності, а також на ефективне інвестування економіки України, розвитку міжнародного економічного співробітництва та інтеграції.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного правочину) Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного правочину) визначено, що об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

В той же час, як вже зазначалось вище, за змістом ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного правочину та набула чинності з 14.01.2006 р.) інвестування та фінансування будівництва об'єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов'язань, за якими здійснюється шляхом передачі об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва.

Таким чином, з 14.01.2006 р. законодавством встановлено особливий порядок інвестування та фінансування будівництва - за посередництвом вищезгаданих організацій (фондів фінансування будівництва, фондів операцій з нерухомістю, інститутів спільного інвестування) або шляхом емісії цільових облігацій.

Дослідивши зміст інвестиційного договору № 1 від 17.06.2013 р. та додаткових угод, які є його невід'ємною частиною, судом встановлено, що останній не передбачає визначеного ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного правочину) порядку інвестування та фінансування, що свідчить про недотримання Приватним акціонерним товариством "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" норм законодавства України, що регулює спірні відносини та є спеціальним нормативним актом в галузі інвестиційної діяльності.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені цим кодексом. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Крім того, судом встановлено, що на підставі інвестиційного договору № 1 від 17.06.2013 р., Приватне акціонерне товариство "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" майнові права на об'єкти нерухомості, що знаходяться в адміністративно-житловому комплексі за адресою: АДРЕСА_1, які відповідно до договору від 30.01.2004 р. та акту розподілу квартир від 24.02.2009 р. були розподілені у власність Української студії телевізійних фільмів "Укртелефільм".

Зазначене підтверджується додатком до інвестиційного договору № 1 від 17.06.2013 р., що є його невід'ємною частиною (відповідно до п. 1.3. договору).

При цьому, як зазначалось вище, частину квартир, які були розподілені Українській студії телевізійних фільмів "Укртелефільм" відповідно до договору про спільну від 30.01.2004 р. та акту розподілу квартир від 24.02.2009 р., позивачем передано Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за актом № 196 від 15.11.2010 р. у відповідності до рішення Київської міської ради № 80/2656 від 27.01.2005 р. - 28 квартир загальною площею 3 041,94 кв.м.

У статті 319 Цивільного кодексу України закріплено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом ст. 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.

У відповідності до ст. 367 Цивільного кодексу України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Тож, виходячи з аналізу вищенаведених норм, розпорядження майном є прерогативою власника такого майна.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що всупереч вимогам ст. 319, 321, 67 Цивільного кодексу України, укладаючи інвестиційний договір № 1 від 17.06.2013 р., Приватне акціонерне товариство "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" розпорядилось майновими правами на об'єкти нерухомості, які фактично йому не належать та за відсутності повноважень щодо такого розпорядження, наданих Українською студією телевізійних фільмів "Укртелефільм".

Приймаючи до уваги вищенаведене, з огляду на висновку суду щодо невідповідності інвестиційного договору № 1 від 17.06.2013 р. нормами чинного законодавства України, враховуючи передбачені законом наслідки такої невідповідності, суд дійшов висновку про його недійсність, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

При цьому, суд відзначає, що передача Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" майнових прав на об'єкти нерухомості, які визначені в інвестиційному договорі № 1 від 17.06.2013 р., фактично здійснена шляхом підписання Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" та Приватним акціонерним товариством "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" додатків №1 та №2, які є невід'ємними частинами договору, а відтак - недійсність договору зумовлює недійсність і його додатків.

Передача Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" майнових прав на об'єкти нерухомості не є ані правочином, ані актом у розумінні приписів ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, та крім того, суд не вбачає наслідком визнання недійсною такої передачі відновлення порушених прав позивача.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимоги позивача про визнання недійсною передачі Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" майнових прав на об'єкти нерухомості, які визначені в інвестиційному договорі № 1 від 17.06.2013 р.

Відповідно до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Враховуючи висновки та вказівки Вищого господарського суду України, що викладені у постанові від 31.07.2014 р. у справі № 910/1941/14, колегія суддів зазначає наступне.

Приписами ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено сторони правочину, або іншої заінтересованої сторони на оспорення такого правочину з підстав невідповідності його вимогам чинного законодавства України.

Тобто, закон не містить імперативних приписів щодо кола суб'єктів оспорення відповідного правочину, а відтак - таке право належить особі, права та інтереси якої такий правочин зачіпає.

Відповідно до ст. 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 388 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Відповідно до висновків Верховного Суду України, що викладені у постанові № 3-55гс12 від 04.12.2012 р., права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 Цивільного кодексу України У разі встановлення наявності речово-правових відносин, до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. У зобов'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 Цивільного кодексу України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. У випадку, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

В той же час, виходячи із предмету заявлених позивачем вимог, наведених ним обґрунтувань та встановлених у процесі розгляду даної справи обставин, суд відзначає, що наведена норма у даному випадку не підлягає застосуванню, оскільки передбачає право саме власника майна витребувати його від набувача у разі вибуття такого майна з володіння власника або особи, якій він передав його у володіння, не з їхньої волі.

Між тим, Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" обґрунтовує позов саме порушенням відповідачами вимог чинного законодавства України під час укладення інвестиційного договору № 1 від 17.06.2013 р., що регулюють спірні правовідносини, а також розпорядження відповідачем 2 майновими правами, що останньому не належить та не заявляє вимог про витребування майна.

При цьому, з наявних у справі документів вбачається, що власниками частини нерухомого майна, майнові права на яке є предметом оспорюваного інвестиційного договору № 1 від 17.06.2013 р,. на час розгляду даного спору є фізичні особи, які залучені до участі у розгляді спору третіми особами.

Тож, у даному випадку відсутні обставин, за наявності яких майно підлягає витребуванню у порядку ст. 388 Цивільного кодексу України.

Водночас, обраний позивачем спосіб захисту його прав шляхом визнання недійсним інвестиційного договору № 1 від 17.06.2013 р., відповідає правовому змісту правовідносин, з яких виник спір, що є предметом розгляду у даній справі.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Докази, які б спростовували вище встановлені обставини,сторонами не надано.

Заперечення скаржників з цього приводу, які містяться в матеріалах справи, в апеляційній скарзі та які були надані в судовому засіданні не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, тому є необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" та Приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2015 у справі №910/1941/14 залишити без змін.

Матеріали справи №910/1941/14 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.\

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко