Постанова

від 30.06.2015 по справі 925/1923/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2015 р. Справа№ 925/1923/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко О.В.

Тарасенко К.В.

секретар Бовсунівська Л.О.

за участю представників:

від позивача: Савчук І.С. (представник за довіреністю)

від відповідача: Шульгін Є.Г. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Колос авто"

на рішення господарського суду Черкаської області

від 13.05.2015р.

у справі №925/1923/14 (головуючий суддя: Хабазня Ю.А.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нокіан шина"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Колос авто"

про стягнення 43017,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нокіан шина" звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Колос авто" про стягнення 43017,64 грн., з яких: 41955,50 грн. основного боргу, 113,80 грн. 3% річних за період з 18.09.2014 по 20.10.2014, 948,31 грн. пені за період з 18.09.2014 по 20.10.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості отриманого товару (літні шини для легкових автомобілів) за договором поставки літніх шин №014 від 01.02.2009 р.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 13.05.2015р. у справі №925/1923/14 позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Колос Авто" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Нокіан шина" 41955,50 грн. основного боргу, 113,80 грн. 3% річних, 1786,72 грн. судових витрат - разом 43856,02 грн. (сорок три тисячі вісімсот п'ятдесят шість гривень 02 коп.). У решті вимог за позовною заявою відмовлено.

18.05.2015 р. господарським судом Черкаської області прийнято додаткове рішення у справі №925/1923/14, яким стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Колос Авто" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Нокіан шина" 8828,98 грн. судових витрат на проведення експертизи.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Колос авто" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 13.05.2015 р. та додаткове рішення господарського суду Черкаської області від 18.05.2015 р у справі №925/1923/14 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Колос авто" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 913 грн. 50 коп.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник вказує на те, що поставка за видатковими накладними №НШ-0000888 від 03.06.2010 р., №НШ-0000959 09.06.2010 та специфікаціями від 03.06.2010 р. та 09.06.2010 р. є окремою господарською операцією і до неї не можуть застосовуватися положення договору поставки літніх шин №014 від 01.02.2009 р., оскільки термін вказаного договору закінчився 15.09.2009 р. Також відповідач стверджував про існування видаткової накладної (повернення товару) №КА-000043 (вх.№НШ-0000888 від 03.06.2010 р.) від 19.01.2011 р. на суму 26223,94 грн. Крім того, скаржник зазначає про сплив позовної давності (клопотання про застосування строків позовної давності було заявлено при розгляді справи в суді першої інстанції). Також скаржник вказує на те, що судом безпідставно віднесено платіж за платіжним дорученням №18 від 28.10.2011 р. (призначення платежу якого було зазначено - оплата за автошини за договором №014 (НШ-0000041) від 01.02.2009 р. до видаткової накладної №НШ-0000888 та зазначено про переривання строку позовної давності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 р. (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Зубець Л.П.) прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Колос авто" на рішення господарського суду Черкаської області від 13.05.2015р. до провадження; розгляд апеляційної скарги призначено на 30.06.2015 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 р. змінено склад судової колегії.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 р. (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Колос авто" на рішення господарського суду Черкаської області від 13.05.2015 р. до провадження; розгляд апеляційної скарги призначено на 30.06.2015 року.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 13.05.2015 р. та додаткове рішення господарського суду Черкаської області від 18.05.2015 р у справі №925/1923/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Колос авто" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 913 грн. 50 коп. Крім того, представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції стверджував, що кошти в сумі 4044,50 грн., перераховані згідно платіжного доручення №18 від 28.10.2011 р. є такими, що набуті позивачем без достатньої правової підстави, а тому в червні 2015 р. відповідач пред'явив позивачу вимогу про їх повернення.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, рішення господарського суду Черкаської області від 13.05.2015 р. та додаткове рішення господарського суду Черкаської області від 18.05.2015 р у справі №925/1923/14 залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

01.02.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нокіан шина", як постачальником, та товариством з обмеженою відповідальністю "Колос авто", як покупцем, було укладено договір поставки літніх шин №014, за умовами якого постачальник на умовах, передбачених цим договором, зобов'язується передавати (поставляти) у власність покупцю, а покупець зобов'язується приймати і оплачувати в порядку, встановленому цим договором, шини для легкових автомобілів (п.1.1 договору).

Як передбачено пунктом 1.4 договору, конкретні кількість, ціна (вартість), асортимент, номенклатура товару, його часткове співвідношення за видами, марками визначаються Специфікаціями у вигляді додатків до цього договору, що підписуються сторонами, скріплюються їх печатками та становлять невід'ємну частину цього договору.

03.06.2010 р. та 09.06.2010 р. сторонами підписано специфікації на партію товару: шини легкових автомобілів, що поставляються згідно з договором поставки №014 від 01.02.2009 р. (додаток №21 до договору та додаток №22 до договору відповідно), в яких визначили найменування кількість, ціну товару.

Крім того, в даних специфікаціях сторони погодили, що до відносин сторін щодо поставки шин згідно цих специфікацій застосовуються положення Договору поставки №014 від 01.02.2009 р., за винятком п.4.2 щодо строків оплати та п.10.2 щодо дії договору. Як зазначено у даних специфікаціях, партія шин згідно цих специфікацій підлягає оплаті до 15.09.2010 р.; вказаний строк застосовується щодо всіх посилань на п.4.2 договору в тексті договору відповідно; дія договору продовжена виключно на поставку шин згідно цих специфікацій, тобто до 03.06.2010 р. та 09.06.2010 р. відповідно, однак в будь-якому випадку до моменту повного і належного виконання сторонами зобов'язань за договором.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що підписання сторонами вказаних специфікацій є укладання між сторонами додатків до договору поставки №014 від 01.02.2009 р. зі зміною його окремих умов, відповідно до п.1.4 договору.

Згідно з договором поставки літніх шин №014 від 01.02.2009 р. та специфікаціями до нього від 03.06.2010 р. та 09.06.2010 р. (додаток №21 до договору та додаток №22 до договору відповідно), за видатковими накладними від 03.06.2010 №НШ-0000888 на суму 66823,92 грн. та від 09.06.2010 №НШ-0000959 на суму 10160,02 грн. відповідач отримав від позивача автошини в кількості, асортименті та по цінах, вказаних у накладних та специфікаціях, на загальну суму 76983,94 грн.

Частину отриманого товару відповідач повернув позивачу згідно з видатковими накладними (повернення) №КА-0000015 (згідно накладної НШ-000888 від 03.06.10) від 19.01.2011 р. на суму 28647,97 грн. та №КА-0000242 (вх.№НШ-0000888 від 03.06.10) від 11.07.2011 р. на суму 5640 грн., загальна вартість якого становить 34287,91 грн., що сторонами не заперечується.

Платіжним дорученнями від 28.10.2011 №18 відповідач перерахував позивачу 4044,50 грн., вказавши цільовим призначенням платежу "автошини зг. дог. №014 (НШ-0000041) від 01.02.2009р., у т.ч. ПДВ 139,62 грн.". Позивач вказує, що зі здійсненого за цим платіжним дорученням платежу ним зараховано у погашення боргу за накладною №НШ-0000888 частину суми у розмірі 740,47 грн., так як решта суми була зарахована у погашення боргу за іншими попередніми накладними, які складалися сторонами в рамках дії цього ж договору.

07.08.2014 р. позивач направив на адресу відповідача претензію №16 від 05.08.2014 з вимогою про сплату боргу в 10-ти денний термін. Дана поштова кореспонденція не була отримана відповідачем і повернена поштовим відділенням "за закінченням терміну зберігання".

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням, на думку позивача, відповідачем зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за отриманий та неповернутий товар, у зв'язку з чим позивач вказує на обов'язок відповідача сплатити суму основного боргу - 41955,50 грн., 113,80 грн. 3% річних за період з 18.09.2014 по 20.10.2014, 948,31 грн. пені за період з 18.09.2014 по 20.10.2014.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач порушив зобов'язання щодо строків та порядку розрахунку за отриманий згідно з договором поставки літніх шин №014 від 01.02.2009 р. та специфікаціями до нього від 03.06.2010 р. та 09.06.2010 р. (додаток №21 до договору та додаток №22 до договору відповідно), за видатковими накладними від 03.06.2010 №НШ-0000888 на суму 66823,92 грн. та від 09.06.2010 №НШ-0000959 на суму 10160,02 грн. (та не повернутий) товар, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 41955,50 грн.

Твердження скаржника про те, що поставка за видатковими накладними та специфікаціями від 03.06.2010 р. та 09.06.2010 р. є окремою господарською операцією і до неї не можуть застосовуватися положення договору поставки літніх шин №014 від 01.02.2009 р., оскільки термін вказаного договору закінчився 15.09.2009 р. колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки підписання сторонами вказаних специфікацій є укладання між сторонами додатків до договору поставки №014 від 01.02.2009 р. зі зміною його окремих умов, що передбачено пунктом 1.4 договору.

Посилання відповідача на те, що частину отриманого за видатковою накладною №НШ-0000888 товару на суму 26223,94 грн. було повернено згідно з видатковою накладною (повернення) №КА-00043 від 19.01.2011 р. є безпідставним та необґрунтованим, оскільки як вбачається з висновку судового експерта Кононенка В.М. Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 08.04.2015 №17/253/15-23, складеного за результатами проведення комплексної судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи, призначеної у справі, відтиск печатки ТОВ "Нокіан шина" на видатковій накладній (повернення) №КА-000043 від 19.01.2011 (а.с.103 т.1, подана відповідачем) та відтиск печатки ТОВ "Нокіан шина" на платіжному дорученні №4425 від 10.10.2014 (а.с.12 т.1), довіреності №201014 від 20.10.2014 (а.с.13 т.1) та довідці №277 від 22.12.2014 (а.с.113 т.1) нанесені різними печатками; відтиск печатки ТОВ "Нокіан шина" на видатковій накладній (повернення) №КА-000043 від 19.01.2011 (а.с.103 т.1, подана відповідачем) та відтиск печатки ТОВ "Нокіан шина" на видатковій накладній (повернення) №КА-0000015 від 19.01.2011 (а.с.104 т.1, подана відповідачем) нанесені однією і тією ж печаткою; відтиск печатки ТОВ "Нокіан шина" на видатковій накладній (повернення) №КА-000043 від 19.01.2011 (а.с.103 т.1, подана відповідачем) та відтиски печатки ТОВ "Нокіан шина" на видатковій накладній (повернення) №КА000015 (згідно накладної НШ-0000888 від 03.06.2010) від 19.01.2011 (а.с.106 т.1, подано позивачем) і видатковій накладній (повернення) №КА-0000242 (вх.№НШ-0000888 від 03.06.2010) від 19.01.2011 (а.с.108 т.1) нанесені різними печатками.

Доказів на підтвердження наявності у позивача двох печаток суду не надано.

Отже, видаткова накладна (повернення) №КА-00043 від 19.01.2011 р. не є належним та допустимим доказом на підтвердження повернення відповідачем позивачу товару на суму 26223,94 грн.

Твердження відповідача про те, що судом безпідставно віднесено платіж за платіжним дорученням №18 від 28.10.2011 р. (призначення платежу якого було зазначено - оплата за автошини за договором №014 (НШ-0000041) від 01.02.2009 р. до видаткової накладної №НШ-0000888 та зазначено про переривання строку позовної давності, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Як встановлено вище, платіжним дорученням від 28.10.2011 №18 відповідач перерахував позивачу 4044,50 грн., вказавши цільове призначення платежу "автошини зг. дог. №014 (НШ-0000041) від 01.02.2009р., у т.ч. ПДВ 139,62 грн.". Позивач вказує, що зі здійсненого за цим платіжним дорученням платежу ним зараховано у погашення боргу за накладною №НШ-0000888 частину суми у розмірі 740,47 грн., так як решта суми була зарахована у погашення боргу за іншими попередніми накладними, які складалися сторонами в рамках дії цього ж договору.

Враховуючи те, що відповідачем не надано видаткової накладної №НШ-0000041 чи будь-яких інших документів, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що платіжне доручення від 28.10.2011 р. №18 є доказом сплати вартості товару за договором в цілому, а не по конкретній поставці.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в суді апеляційної інстанції відповідачем додано до матеріалів справи вимогу вих. №3-ю від 30.06.2015 р., відповідно до якої відповідач звертається до позивача з вимогою про повернення коштів в сумі 4044,50 грн., які були перераховані платіжним дорученням №18 від 28.10.2011 р. та зазначає, що з боку позивача не виставлялись платіжні документи за номером НШ-0000041, а кошти в розмірі 4044,50 грн. є такими, що набуті позивачем без достатньої правової підстави. В той же час, в апеляційній скарзі скаржник зазначає про те, що відповідач сплатив за поставку шин за видатковою накладною №НШ-0000041 згідно платіжного доручення №18 від 28.10.2011 р., а тому платіж за нею не може бути зарахований в оплату боргу за іншими накладними.

Невиконання відповідачем взятого на себе зобов'язання у строки, встановлені п.4.2 договору та пунктами 2 специфікацій від 03.06.2010 (додаток №21) та від 09.06.2010 (додаток №22), є правовою підставою для стягнення заявленої суми основного боргу.

Відповідачем при розгляді справи в суді першої інстанції заявлено про застосування строку позовної давності, посилаючись на те, що строк позовної давності сплив 15.09.2010 р.

Враховуючи те, що останнім днем строку оплати товару є 15.09.2010 р., строк прострочення, як і строк позовної давності, починає свій відлік з 16.09.2010 р., отже строк позовної давності для стягнення суми основного боргу закінчується 16.09.2013 р.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що строк позовної давності було перервано оплатою, здійсненою відповідачем згідно з платіжним дорученням від 28.10.2011 р. №18, у зв'язку з чим строк позовної давності відповідно до положень ст.264 ЦК України починається з 28.10.2011 р.

З позовною заявою позивач звернувся до суду 21.10.2014 р., тобто в межах позовної давності.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідач прострочив виконання зобов'язання по оплаті за договором, відповідачем не доведено відсутність заборгованості перед позивачем зі сплати вартості отриманого та не повернутого товару, позовна вимога про стягнення з відповідача 41955,50 грн. основного боргу є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 113,80 грн. 3% річних за період з 18.09.2014 по 20.10.2014, 948,31 грн. пені за період з 18.09.2014 по 20.10.2014.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За невиконання грошового зобов'язання, відповідно до ч.6 ст.231 та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", п.8.1 Договору, позивач має право на стягнення пені за прострочення сплати боргу.

Проте, позивачем невірно визначений період, протягом якого пеня могла бути нарахована, зокрема не враховано дати настання строку платежу 15.09.2010 р., протягом шести місяців починаючи з наступного дня від якої позивач і мав право на нарахування пені.

Отже, вимоги позивача про стягнення 948,31 грн. пені за період з 18.09.2014 по 20.10.2014 не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням встановлення факту прострочення відповідачем терміну виконання зобов'язання з оплати товару, колегія суддів вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 113,80 грн. 3% річних за період з 18.09.2014 по 20.10.2014.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду та додаткового рішення суду, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення та додаткове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду та додаткового рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Колос авто" залишити без задоволення, рішення господарського суду Черкаської області від 13.05.2015р. у справі №925/1923/14 та додаткове рішення господарського суду Черкаської області від 18.05.2015р. у справі №925/1923/14 - без змін.

2. Матеріали справи №925/1923/14 повернути до господарського суду Черкаської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді О.В. Тищенко

К.В. Тарасенко