Постанова

від 26.06.2015 по справі 804/4004/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2015 р. Справа № 804/4004/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представника позивача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом спільного українсько-литовсько-британського товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Скарб» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Спільне українсько-литовсько-британське товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Скарб» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000382204 від 09.02.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті, вважає, що пода ткове повідомлення-рішення, винесене за результатами перевірки, суперечить діючому пода тковому законодавству та підлягає скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, у зв'язку з чим судом було ухвалено проводити розгляд справи без участі представника відповідача.

Заслухавши пояснення, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку спільного українсько-литовсько-британського товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Скарб» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платниками податків з ТОВ «Консалтінг Технолоджі» (код ЄДРПОУ 39035549) та ТОВ «Бігліон» (код ЄДРПОУ 37165657) за вересень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт №836/22-04/24236144 від 26.12.2014 року, у висновках якого встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено податковий кредит на суму 89 995,41 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000382204 від 09.02.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 134 992,50 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

В силу пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

У відповідності до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що між ТОВ «Консалтінг Технолоджі» (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір №25/04-14 від 25.04.2014 року, у відповідності до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору товар, ціна, кількість та якість якого зазначаються у відвантажувальних документах.

Транспортування відбувалось за умовами договору №28/04 від 28.04.2014 року, відповідно до якого замовник (позивач) замовляє, а виконавець (ТОВ «Консалтінг Технолоджі») надає послуги з внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом у внутрішніх сполученнях.

Факт поставки товару підтверджується товарно-транспортними накладними №020914 від 02.09.2014 року, №040914 від 04.09.2014 року, №090914 від 09.09.2014 року, №100914 від 10.09.2014 року.

Виконання умов даних договорів підтверджується податковим накладними №99 від 02.09.2014 року, №100 від 02.09.2014 року, №101 від 04.09.2014 року, №102 від 04.09.2014 року, №103 від 09.09.2014 року, №104 від 09.09.2014 року, №105 від 10.09.2014 року, №106 від 10.09.2014 року, №107 від 12.09.2014 року, №108 від 15.09.2014 року, №109 від 16.09.2014 року, №110 від 17.09.2014 року, №111 від 18.09.2014 року, №112 від 19.09.2014 року, №113 від 22.09.2014 року та видатковими накладними/актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №PH-0902/05 від 02.09.2014 року, №PH-0904/05 від 04.09.2014 року, №РН-0909/02 від 09.09.2014 року, №РН-0910/05 від 10.09.2014 року, №ОУ-0902/01 від 02.09.2014 року, №ОУ-0904/01 від 04.09.2014 року, №ОУ-0909/02 від 09.09.2014 року, №ОУ-0910/02 від 10.09.2014 року, №ОУ-0912/01 від 12.09.2014 року, №ОУ-0915/03 від 15.09.2014 року, №ОУ-0916/01 від 16.09.2014 року, №ОУ-0917/01 від 17.09.2014 року, №ОУ-0918/02 від 18.09.2014 року, №ОУ-0919/02 від 19.09.2014 року, №ОУ-0922/04 від 22.09.2014 року.

Розрахунки між спільним українсько-литовсько-британським товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством «Скарб» та ТОВ «Консалтінг Технолоджі» проводились у безготівковій формі.

Також до перевірки було надано копію книги виписки довіреностей, згідно якої довіреність видана позивачем на ім'я ОСОБА_4 б/н від 02.09.2014 року, від 04.09.2014 року, від 09.09.2014 року, від 10.09.2014 року.

За умовами договору №25/08-14 від 25.08.2014 року продавець (ТОВ «Бігліон») зобов'язується передати у власність покупця (позивач) товар, визначений у пункті 1.2 даного договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору товар.

ТОВ «Бігліон» було виписано та надано підприємству позивача податкові накладні №254 від 12.09.2014 року, №255 від 15.09.2014 року, №256 від 16.09.2014 року, №257 від 17.09.2014 року, №258 від 18.09.2014 року, №259 від 19.09.2014 року, №260 від 22.09.2014 року та видаткові накладні №РН-0912/09 від 12.09.2014 року, №РН-0915/13 від 15.09.2014 року, №РН-0916/03 від 16.09.2014 року, №РН-0917/09 від 17.09.2014 року, №РН-0918/05 від 18.09.2014 року, №РН-0919/10 від 19.09.2014 року, №РН-0922/12 від 22.09.2014 року.

Розрахунки між контрагентами проводились у безготівковій формі.

Транспортування товару також відбувалось за умовами договору №28/04 від 28.04.2014 року.

До перевірки позивачем було надано копію книги виписки довіреностей, згідно якої довіреності №97, 98, 99, 100, 103, 104, 105, 106, 107, 108, 111 видано на ім'я ОСОБА_4

Суд не погоджується з позицією податкового органу, що факт відсутності реєстрації автомобілів в базах даних АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України за підприємством ТОВ «ОСОБА_5 Прінт Солюшн» (автоперевізник) свідчить про відсутність поставки, оскільки умовами договору транспортування №28/04 від 28.04.2014 року передбачено право ТОВ «Консалтінг технолоджі» на залучення до перевезення третіх осіб, крім того, зазначено, що сторона, яка залучила до виконання умов договору третіх осіб, несе відповідальність за виконання третьою особою умов договору, як за свої власні дії.

Доставка товару від обох постачальників здійснювалась автомобілем Hyundai HD 500, державний номер LC48092/LC3085P, водій ОСОБА_6 Для кожної партії товару оформлялися погоджені заявки на доставку між позивачем і ТОВ «Консалтінг Технолоджі». Кожна заявка включала окрім дати, місця вантаження і розвантаження товару, вказівку від ТОВ «Консалтінг Технолоджі» про транспортний засіб доставки і фірму, що забезпечує перевезення. У вересні 2014 року такою фірмою виступало ТОВ «ОСОБА_5 Солюшнс».

Суд зазначає, що на позивача не покладено обов'язку, як і реальної можливості та право перевіряти майнове право ТОВ «ОСОБА_5 Солюшнс» на вказаний автомобіль або наявність договорів його оренди, оформлення проміжних договорів на доставку між ТОВ «Консалтінг Технолоджі» та ТОВ «ОСОБА_5 Солюшнс», їх умови та форми оплати.

За договором про надання транспортних послуг вибір як підприємства перевізника, так і транспортного засобу був правом ТОВ «Консалтінг Технолоджі», у зв'язку з чим в заявках на перевезення та відповідних товарно-транспортних накладних перевізником вказано ТОВ «ОСОБА_5 Солюшнс».

В акті №836/22-04/24236144 від 26.12.2014 року зазначається про ненадання до перевірки на придбані товари документів, які б містили відомості про походження товару (сертифікати якості виробника, технічні умови та інші документи).

Проте сертифікати якості на продукцію видаються безпосередньо виробником товару (продукції) на підтвердження відповідності продукції певним нормативним вимогам і стандартам якості. В Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого Наказом Держспоживстандарту України від 01.02.2005 року №28, придбані товари відсутні. Таким чином, на зазначені товари сертифікати якості виробником не видаються.

Крім того, такі документи не можуть вважатися первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та бути підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Суд також відхиляє доводи відповідача щодо помилок у оформленні товарно-транспортних документах. Так, в судовому засіданні представник позивача пояснив суду, що згідно з поясненнями, наданими ТОВ «Консалтінг Технолоджі», при заповненні товарно-транспортних накладних було допущено технічну помилку: державний номер транспортного засобу та причепу цілком було вказано в розділі «причіп/напівпричіп». Це було викликано тим, що повне заповнення розділу «марка, модель, тип транспортного засобу» не залишає місця для занесення в цей розділ державного номера тягача.

Проте суд зазначає, що помилки в оформленні певних документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відповідач також зазначає, що ТОВ «КонсалтінгТехнолоджі» та ТОВ «Бігліон» знаходяться у стані 9 та 0, але не надає жодних доказів на його підтвердження. Водночас з урахуванням статті 61 Конституції України передбачено індивідуальний характер відповідальності, яка розповсюджується в тому числі і у вигляді персональної відповідальності кожного платника за ведення податкового обліку.

Згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім ви падків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Якщо податковим органом встановлено нена лежне виконання контрагентом позивача своїх податкових обов'язків, відповідальність за їх невиконання або неналежне виконання повинно нести саме це підприємство.

При цьому судом встановлено, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, а надалі і включення до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість за такими договорами у позивача не було.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав усі підтверджуючі документи, що засвідчують факт виконання укладених договорів.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов спільного українсько-литовсько-британського товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Скарб» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0000382204 від 09.02.2015 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь спільного українсько-литовсько-британського товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Скарб» судові витрати у розмірі 269,99 грн. (двісті шістдесят дев'ять гривень дев'яносто дев'ять копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 01 липня 2015 року.

Суддя ОСОБА_1