Постанова

від 29.04.2015 по справі 810/1388/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2015 року № 810/1388/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«СИГМА, ЛТД.КВ» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ В«СИГМА, ЛТД.КВ» з позовом до Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.03.2015 №0000502204 та №0000512204.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства є необґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення - протиправними.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити та розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача позовних вимог не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, просив у задоволенні позову відмовити. Представник відповідача також просив суд здійснювати розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

ТОВ В«СИГМА, ЛТД.КВ» зареєстроване як юридична особа 20.08.1991, перебуває як платник податків на обліку в Ірпінській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

У січні 2015 року посадовою особою Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ В«СИГМА, ЛТД.КВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.06.2012 по 30.06.2012 та податку на прибуток за 2 квартал 2012 року по розрахунках з ТОВ «Укртехстройсервіс» (код ЄДРПОУ 21399689) та щодо нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.08.2012 по 31.08.2012 та податку на прибуток за 3 квартал 2012 року по розрахунках з ТОВ «Адіс-Медіа-Холдінг» (код ЄДРПОУ 33440189).

За наслідками перевірки складено Акт від 28.01.2015 № 107/22-4/13703915 (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено наступні порушення:

- п. 138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2-3 квартали 2012 року в сумі 21 303,00 грн., в т.ч. у 2 кварталі 2012 року в сумі 12 709,00 грн., у 3 кварталі 2012 року в сумі 8 594,00 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за червень, серпень 2012 року на загальну суму 20 289,00 грн., у т.ч. у червні 2012 року на суму 12 104,00 грн., у серпні 2012 року на суму 8 185,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки Ірпінською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.03.2015: №0000502204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 20 289,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 5 072,25 грн., та №0000512204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 21 303,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 5 325,75 грн.

Вважаючи висновки податкового органу необґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Як встановлено судом, у 2012 році ТОВ В«СИГМА, ЛТД.КВ» мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Укртехстройсервіс» та з ТОВ «Адіс-Медіа-Холдінг».

У червні 2012 року ТОВ «Укртехстройсервіс» поставив ТОВ В«СИГМА, ЛТД.КВ» товарно-матеріальні цінності (кабіну ліфта металеву, стулки дверей кабіни (шахти)), що підтверджується видатковою накладною від 26.06.2012 №Ф-0158, податковими накладними від 26.06.2012 №40, від 25.06.2012 №38.

ТОВ «Укртехстройсервіс» виставлено ТОВ В«СИГМА, ЛТД.КВ» рахунок-фактуру від 25.06.2012 СФ-0164 на загальну суму 72 624,00 грн., у т.ч. ПДВ - 12 104,00 грн.

Позивачем оплачено ТОВ «Укртехстройсервіс» грошові кошти у сумі 72 624,00 грн. за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями від 25.06.2012 №60, від 26.06.2012 №67

Суму ПДВ, сплачену на користь ТОВ «Укртехстройсервіс», позивачем віднесено до складу податкового кредиту за червень 2012 року.

Також у серпні 2012 року ТОВ «Адіс-Медіа-Холдінг» поставив ТОВ В«СИГМА, ЛТД.КВ» товарно-матеріальні цінності (визивний апарат, конденсатор, контактор МК, контакт рухомий контактора, контакт нерухомий контактора, реле, ел. лампочки), що підтверджується видатковими накладними від 02.08.2012 №Т-000203, від 03.08.2012 №Т-000206, податковими накладними від 03.08.2012 №5, від 02.08.2012 №1.

ТОВ «Адіс-Медіа-Холдінг» виставлено ТОВ В«СИГМА, ЛТД.КВ» рахунок-фактуру від 02.08.2012 № 00216 на загальну суму 49 110,00 грн., у т.ч. ПДВ - 8 185,00 грн.

Позивачем оплачено ТОВ «Адіс-Медіа-Холдінг» грошові кошти у сумі 49 110,00 грн. за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями від 27.08.2012 №82, від 28.08.2012 №85

Суму ПДВ, сплачену на користь ТОВ «Адіс-Медіа-Холдінг», позивачем віднесено до складу податкового кредиту за серпень 2012 року.

Дослідивши вказані документи, суд приходь до висновку, що вони відповідають вимогам закону щодо оформлення та заповнення документів первинної фінансової звітності.

Зі змісту Акту перевірки слідує, що висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на обставинах, викладених в Актах перевірок ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 25.04.2013 №1699/22-621/21399686 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укртехстройсервіс» (код ЄДРПОУ 21399686) щодо підтвердження господарських відносин по взаємовідносинах з ТОВ «Адіс-Медіа-Холдінг» (код ЄДРПОУ 33440189) за березень 2012 року, ТОВ «Експерт ОСОБА_1» (код ЄДРПОУ 33946745) за квітень, травень 2012 року, ТОВ «Транс Ліберо» (код ЄДРПОУ 37017664) за червень 2012 року, ПП «БВФ» (код ЄДРПОУ 25409629) за червень 2012 року, ТОВ «Сота-Прес-Карт» (код ЄДРПОУ 33885578) за листопад 2012 року» та ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 01.11.2012 №1064/22-911/33440189 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Адіс-Медіа-Холдінг» (код ЄДРПОУ 33440189) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами покупцями та постачальниками за період січень-червень 2012 року, серпень 2012 року», згідно висновків яких документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Укртехстройсервіс» та ТОВ «Адіс-Медіа-Холдінг» з контрагентами-покупцями за вказані вище періоди 2012 року.

На думку податкового органу у зв'язку відсутністю у ТОВ «Укртехстройсервіс» та у ТОВ «Адіс-Медіа-Холдінг» фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення господарських операцій та відсутністю підтвердження факту придбання ТМЦ, перевіркою не встановлено факту постачання товарів (робіт, послуг) по ланцюгу від ТОВ «Укртехстройсервіс» та від ТОВ «Адіс-Медіа-Холдінг» до ТОВ В«СИГМА, ЛТД.КВ» та не підтверджено податковий кредит з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Укртехстройсервіс» та з ТОВ «Адіс-Медіа-Холдінг».

У той же час суд, дослідивши документи, оформлені сторонами вказаного правочину, дійшов висновку, що вони містять повний перелік всіх обов'язкових реквізитів, визначених ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в УкраїніВ» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення № 88).

Разом з тим, податковим органом не вказано жодних зауважень щодо форми, правильності заповнення чи наявності обов'язкових реквізитів зазначених документів.

Також вказані господарські операції відображені і у податковій звітності позивача, що не заперечувалось податковим органом та підтверджується відомостями Акту перевірки.

Як встановлено судом, придбані у ТОВ «Укртехстройсервіс» та у ТОВ «Адіс-Медіа-Холдінг» товарно-матеріальні цінності пов'язані із основним видом діяльності позивача, оскільки використовувались для здійснення будівельних і ремонтно-будівельних робіт та організації торгівельної діяльності.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Згідно пп. В«аВ» п.198.1, п.198.2, абз. 1 п.198.3 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів робіт/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК України).

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріпленою печаткою (за наявності) податкову накладну.

З викладеного слідує, що законодавством визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця, фіктивність операцій/відсутність поставки (нездійснення оподатковуваної операції) та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів, податкових накладних або видача їх юридичною особою, яка не є платником ПДВ. У свою чергу пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за №233/2037 визначено один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту - якщо вона заповнена юридичною особою, яка не зареєстрована як платник ПДВ.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Водночас статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 цієї статті та пунктів 2.4., 2.5., 2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, зокрема, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які повинні мати всі необхідні реквізити, передбачені законодавчими вимогами.

Правочин, що відображає здійснення фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Укртехстройсервіс» та з ТОВ «Адіс-Медіа-Холдінг», належним чином задокументовано і оформлено з дотриманням вимог бухгалтерського законодавства, та відображено у податковій звітності позивача.

У той же час суд звертає увагу на те, що податковим органом у Акті перевірки не вказано жодного об'єктивного та документально підтвердженого доказу недійсності первинних документів, складених між позивачем і його контрагентами на виконання правочинів, а саме - відповідного судового рішення, висновків судово-почеркознавчої експертизи, призначеної та проведеної у встановленому законом порядку, тощо.

Натомість, позивачем надано документи, що підтверджують факт придбання товарно-матеріальних цінностей у вказаних підприємств.

Крім того, позивачем надано суду докази того, що придбані у ТОВ «Укртехстройсервіс» та у ТОВ «Адіс-Медіа-Холдінг» ТМЦ були використані позивачем у власній господарській діяльності та були реалізовані Білоцерківському пологовому будинку, ПП «Юр'ївліфт», Білоцерківській філії ТОВ «СИГМА, ЛТД.К», що підтверджується відповідними видатковими накладними, податковими накладними, договором, договірною ціною, довідкою про вартість виконаних будівельних послуг по ремонту ліфта, актом приймання виконаних будівельних робіт по ремонту ліфта тощо.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вказані фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами є реальними, товарними, взаємними, оплатними, такими, що відбулись та потягнули за собою реальні зміни у майновому стані його учасників.

Отже, господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Укртехстройсервіс» та з ТОВ «Адіс-Медіа-Холдінг» здійснені в межах їх господарської діяльності, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Враховуючи викладене, позивачем виконано передбачені законом вимоги для підтвердження права на формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах з вказаними контрагентами.

Натомість, зі змісту Акту перевірки слідує, що висновки про порушення позивачем вимог законодавства по вказаних вище операціях ґрунтуються виключно на обставинах, викладених в актах про неможливість проведення зустрічної звірки його контрагентів.

Також суд зазначає, що згідно Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Згідно ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Оскільки правочин, який суперечить інтересам держави і суспільства, є за визначенням ЦК України оспорюваним, факт його укладення сторонами з таким наміром повинен бути встановлений виключно судом.

Такий висновок узгоджується з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9, згідно якої питання встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду виключно у судовому порядку у разі наявності відповідної суперечки.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Оскільки жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях, суд вважає, що посилання в Акті перевірки на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Крім того, суд звертає увагу на те, що законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Відповідно до Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

На підставі викладеного суд вважає, що для обґрунтування нікчемності правочину необхідні фактичні дані, що свідчать про нікчемність саме такого правочину, а не якогось іншого.

При розгляді податкових спорів слід виходити із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим передбачається, що дії платників податків, що мають за своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, актах виконаних робіт, банківських виписках, звітах достовірні.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України В«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людиниВ» є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі В«Інтерсплав проти УкраїниВ» ).

Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Таким чином, закон виходить з презумпції легітимності укладених договорів, тобто відповідні рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлене інше.

Вищий адміністративний суд України у своєму роз'ясненні від 02.06.2011 №742/11/13-11 наголошує на тому, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Також зазначено, що якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Згідно мотивувальної частини постанови Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 у справі №К/9991/50772/12 головною підставою для висновку про нікчемність правочину являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами перевірок, які б факти в цьому акті не були відображені.

Отже, отримання податковим органом відомостей про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд зазначає, що в Акті перевірки відповідачем як суб'єктом владних повноважень не викладено належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій вказаними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та його контрагентів, про відсутність використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності.

Первинні документи, які були надані податковому органу, не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог КАС України не виявлено.

Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Згідно ст. 2 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

У ч. 2 ст. 3 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , зокрема, зазначено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вимоги до первинного документу встановлені у ст. 9 Закону, де визначено, що: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинними документами є відповідні видаткова та податкова накладні, рахунок-фактури, платіжні доручення, складені за результатом проведення операції та які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Наслідки в податковому обліку створюють тільки реально здійснені господарські операції, тобто ті, які пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань або власного капіталу платника податку. Не може не визнаватися право на витрати в тому випадку, якщо відповідні товари реально були придбані платником податків або витрати на таке придбання реально були понесені.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що всі господарські операції позивача підтверджені первинними документами згідно вимог ст. 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , а тому є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Також суд враховує вимоги ст. 18 Закону України В«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємцівВ» , згідно якої відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як встановлено судом та не заперечувалось податковим органом в ході перевірки, на момент вчинення та виконання господарських договорів контрагенти позивача були належним чином зареєстровані юридичними особами, мали право укладати правочини та виписувати податкові накладні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач здійснив визначення сум податкового кредиту та валових витрат на підставі належним чином оформлених первинних документів, у тому числі на підставі податкових накладних відповідно до чинного законодавства України, а висновки Акту перевірки є необґрунтованими.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню, а висновки податкового органу про відсутність реального здійснення операцій по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Укртехстройсервіс» та з ТОВ «Адіс-Медіа-Холдінг» є безпідставними та непідтвердженими жодними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 97 КАС України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивач не звертався до суду з клопотанням про відшкодування судових витрат, дане питання при прийнятті рішення у справі судом не розглядається.

Керуючись ст. ст. 69-72, 86, 97, 122, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 12.03.2015 №0000502204 та №0000512204.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.