Постанова

від 30.06.2015 по справі 810/2311/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2015 року 810/2311/15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрод-Сервіс" доІрпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпрод-Сервіс" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Укрпрод-Сервіс", результати якої оформлено Актом від 02.03.2015 №292/22-4-38007149, щодо коригування податкової звітності ТОВ "Укрпрод-Сервіс" в Інформаційній системі "Податковий блок" на підставі вказаного акта та зобов'язання відновити в Інформаційній системі "Податковий блок" показники податкової звітності ТОВ "Укрпрод-Сервіс" шляхом вилучення з них або анулювання відомостей, внесених на підставі Акта від 02.03.2015 №292/22-4-38007149.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача не було правових підстав для проведення перевірки на підставі п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, оскільки він не надсилав на адресу позивача обов'язкового письмового запиту про витребування документів, та згідно з п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" №71-VІІІ від 28.12.2014 з 1 січня 2015 року заборонено проведення перевірок суб'єктів господарювання у 2015-2016 роках за умов отримання ними обсягу доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік без дозволу Кабінету Міністрів України та без заявки суб'єкта господарювання щодо його перевірки. Позивач вважає, що твердження посадових осіб податкового органу про нереальність операцій по придбанню та реалізації товару є також безпідставними, оскільки жодного аналізу первинних облікових та інших фінансово-господарських документів позивача податковим органом не здійснювалось. Позивач також стверджував, що жодних податкових повідомлень-рішень з приводу збільшення або зменшення його податкових зобов'язань податковим органом не приймалось, але до інформаційних баз даних податкового органу відповідачем було внесено інформацію про суми відхилення між задекларованими показниками податкових зобов'язань і податкового кредиту, а також що господарські операції позивача з низкою контрагентів не спричиняють правових наслідків та про відсутність об'єктів оподаткування за цими операціями.

Таким чином, на думку позивача, податковий орган порушив законні права і інтереси позивача шляхом проведення зустрічної звірки та коригування даних податкової звітності.

Відповідач будь-яких пояснень та заперечень проти позову до суду не надав.

До початку розгляду справи по суті представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

В судове засідання, призначене на 30.06.2015, представник відповідача, який належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не прибув, про поважність причин неприбуття суду не повідомив.

Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Крім того, частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідачем не надано суду доказів поважності причин неможливості забезпечення явки представника відповідача на судове засідання, а тому судом на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпрод-Сервіс" зареєстровано як юридичну особу Макарівською районною державною адміністрацією Київської області 16.12.2011, як платник податків перебуває на обліку в органах державної податкової служби з 20.12.2011 за №541. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Основним видом діяльності позивача є неспеціалізована оптова торгівля.

Як вбачається з матеріалів справи, в лютому 2015 року посадовою особою Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі наказу від 17.02.2015 №141 та згідно з п.75.1 ст. 75, п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Укрпрод-Сервіс" (код за ЄДРПОУ 38007149) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Тігма-Продукт" (код за ЄДРПОУ 38953596) за період з 01.07.2014 по 31.08.2014, щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Пальмагуртсировина" (код за ЄДРПОУ 39280485) за період з 01.08.2014 по 31.10.2014, за результатами якої складено Акт від 02.03.2015 №292/22-4/38007149 (надалі - Акт перевірки).

Згідно висновків вказаного Акту перевірки, податковим органом встановлено наступне:

- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.ст. 135, 137, 138, 187, 198, 201 Податкового кодексу України. Дані, відображені в деклараціях з податку на додану вартість внаслідок операцій з ТМЦ (робіт, послуг), отриманих за липень-жовтень 2014 року з підприємствами постачальниками та реалізованими покупцями є недійсними;

- неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності ТОВ "Укрпрод-Сервіс" у порядку, передбаченому діючим законодавством України по зазначеним операціям по взаємовідносинам за липень-жовтень 2014 року з підприємствами постачальниками та відповідно подальшого руху придбаних товарно-матеріальних цінностей на адресу контрагентів-покупців.

Отже, перевіркою не підтверджено реальність здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ "Укрпрод-Сервіс" за липень-жовтень 2014 року у ТОВ "Пальмагуртсировина" (код за ЄДРПОУ 39280485) всього у сумі 3293443,08 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 548907,18 грн., та ТОВ "Тігма-Продукт" (код за ЄДРПОУ 38953596) всього у сумі 2144843,76 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 357473,96 грн.

Перевіркою також не підтверджено реальність здійснення операцій з продажу товарів (робіт, послуг) ТОВ "Укрпрод-Сервіс" за липень-жовтень 2014 року на адресу ТОВ "Напої Плюс" (код ЄДРПОУ 36843876) всього у сумі 3632400,60 грн., у т.ч. ПДВ 605400,10 грн., ТОВ "Сандора" (код ЄДРПОУ 22430008) всього у сумі 97772,00 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 16295,33 грн., ІП "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" (код ЄДРПОУ 21651322) всього у сумі 639811,39 грн., у т.ч. ПДВ 106635,23 грн., АТ "ВО "Конті" (код ЄДРПОУ 25112243) всього у сумі 135629,00 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 22604,83 грн., ТОВ "Адам Компані" (код ЄДРПОУ 35920729) всього у сумі 5325,00 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 887,50 грн., ПАТ "ОСОБА_1 Україна" (код ЄДРПОУ 00447103) всього у сумі 854920,00 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 142486,60 грн., ТОВ "Істерн Беверідж Трейдінг" (код ЄДРПОУ 38679871) всього у сумі 46594,49 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 7765,75 грн., ОСОБА_2 (код НОМЕР_1) всього у сумі 26593,50 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 4432,25 грн., ТОВ "Ключі здоров'я" (код ЄДРПОУ 32867882) всього у сумі 124469,04 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 20744,84 грн., ТОВ "Агропереробка" (код ЄДРПОУ 22572181) всього у сумі 5250,00 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 875,00 грн., ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" (код ЄДРПОУ 25392182) всього у сумі 107076,26 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 17846,04 грн., ТОВ "Темпо-Логістик" (код ЄДРПОУ 38540641) всього у сумі 23494,50 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 3915,75 грн. (в частині сум сформованих ТОВ "Укрпрод-Сервіс" за рахунок постачальників ТОВ "Тігма-Продукт" (код за ЄДРПОУ 38953596) та ТОВ "Пальмагуртсировина" (код за ЄДРПОУ 39280485)).

Жодних оформлених документально рішень (податкових повідомлень-рішень) за результати перевірки відповідачем прийнято не було.

Разом з тим, як стверджує позивач, висновки Акта перевірки від 02.03.2015 №292/22-4/38007149 внесені відповідачем до інформаційної системи "Податковий блок", що призвело до автоматичного коригування до нуля задекларованих позивачем сум податкового кредиту та податкових зобов'язань, що, у свою чергу, вплинуло на майнові права та інтереси позивача.

Вважаючи дії відповідача щодо проведення позапланової перевірки та коригування податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача протиправними, останній звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вважаючи дії відповідача щодо проведення вказаної перевірки та її висновки протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Основним завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі №1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", а саме зазначено, що цей термін слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Порушення законного інтересу позивача полягає у встановленні конкретних фактів порушень податкового або будь-якого іншого законодавства через формування своєї бухгалтерської та податкової звітності з урахуванням нікчемних правочинів, а також у формуванні висновків вказаного Акту перевірки, який є службовим документом і носієм доказової інформації щодо зафіксованих порушень та може бути використаний для аналогічних коригувань податкової звітності його постійних контрагентів, що потягне негативні наслідки для позивача у вигляді відмови з боку цих контрагентів від подальшої співпраці.

Враховуючи викладене, суд визнає такий інтерес законним та таким, що може бути самостійним об'єктом судового захисту. Тому суд оцінює дії відповідача з точки зору наявності чи відсутності порушення такими діями прав та законних інтересів позивача.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дій органів державної податкової служби під час здійснення функцій з контролю за правильністю і повнотою справляння зобов'язань визначається Податковим Кодексом України.

Статтею 20 Податкового кодексу України передбачено права контролюючих органів, до яких відноситься, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Відповідно до вимог статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З викладеного слідує, що документальною позаплановою невиїзною перевіркою є перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, первинних документів, податкової інформації тощо, яка не передбачена у плані роботи контролюючого органу, та в приміщенні контролюючого органу.

Разом з тим, пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 №71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" визначено наступне: установити, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

З викладеного слідує, що обмеження стосовно проведення перевірок (в частині їх проведення виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України) стосуються лише підприємств, з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній рік. Підприємства, у яких обсяг доходів перевищує 20 мільйонів гривень за попередній рік, не підпадають під ці обмеження. Тобто, визначальним у даному випадку є обсяг доходів за попередній рік.

Як встановлено з наявної в матеріалах справи копії податкової декларації позивача з податку на прибуток підприємства за 2014 рік, сума загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження господарської діяльності за 2014 рік становить 16045337,00 грн., тобто менше 20 мільйонів.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у відповідності до пункту 8 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня - червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

Судом встановлено, що позивач будь-яких заяв до Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області щодо проведення перевірки не подавав.

До суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари позивач не відноситься.

До того ж матеріали справи не містять доказів того, що Кабінет Міністрів України надавав дозвіл Ірпінській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Укрпрод-Сервіс" (код за ЄДРПОУ 38007149) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Тігма-Продукт" (код за ЄДРПОУ 38953596) за період з 01.07.2014 по 31.08.2014, щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Пальмагуртсировина" (код за ЄДРПОУ 39280485) за період з 01.08.2014 по 31.10.2014.

Також, матеріали справи не містять доказів того, що оскаржувану перевірку проведено згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

З викладеного слідує, що дії відповідача з проведення невиїзної перевірки ТОВ "Укрпрод-Сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Тігма-Продукт" за період з 01.07.2014 по 31.08.2014 та з ТОВ "Пальмагуртсировина" за період з 01.08.2014 по 31.10.2014, та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг) на користь контрагентів-покупців, є протиправними.

Щодо висновків Акту перевірки, суд зазначає наступне.

Так, зі змісту Акту слідує, що за результатами аналізу баз даних встановлено, що контрагентами-постачальниками ТОВ "Укрпрод-Сервіс", а саме ТОВ "Тігма-Продукт" та ТОВ "Пальмагуртсировина" не здійснювався імпорт поставляємого товару (ароматизатори, барвники). Крім того, по ланцюгу постачання також відсутній імпорт даних товарів, при дослідженні постачальників харчових добавок по ланцюгу поставок не виявлено підприємства, яке б здійснювало імпортні операції, щодо ввезення харчових складників до України з Болгарії, Німеччини та Італії.

На підставі цього податковим органом зроблено висновок про не підтвердження фактичного постачання товарів та послуг між позивачем та його контрагентами.

З урахуванням викладеного суд зазначає, що оскільки судом встановлена протиправність дій відповідача щодо проведення перевірки, зокрема порушення визначеного законом обмеження щодо проведення перевірок, відповідно, і її висновки не можуть вважатись об'єктивними.

Також суд зазначає наступне.

Згідно пп..14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів робіт/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріпленою печаткою (за наявності) податкову накладну.

З викладеного слідує, що законодавством визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця, фіктивність операцій/відсутність поставки (нездійснення оподатковуваної операції) та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів, податкових накладних або видача їх юридичною особою, яка не є платником ПДВ.

У свою чергу пунктом 8 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 №10, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2014 за №185/24962, визначено випадки недійсності податкової накладної, а отже, і неможливості формування на її підставі податкового кредиту, якщо вона заповнена юридичною особою, яка не зареєстрована як платник ПДВ, якщо порушено порядок її заповнення або складання її платником податку, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Водночас статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 2 цієї статті та пунктів 2.4., 2.5., 2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, зокрема, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

Відтак, підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою операцією.

При дослідженні факту здійснення господарських операцій оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тих операцій, на підставі яких сформовані дані податкового обліку.

Як встановлено судом, у перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з наступними контрагентами: ТОВ "Тігма-Продукт" та ТОВ "Пальмагуртсировина".

Позивачем надано відповідні документи на підтвердження реальності та фактичного виконання господарських операцій з вказаними підприємствами, копії яких містяться в матеріалах справи.

У той же час відповідачем не надано будь-яких доказів, які б підтверджували неналежне декларування позивачем своїх податкових зобов'язань та формування податкового кредиту за перевіряємий період, або невідповідності податкових накладних вимогам закону.

Як зазначалось судом, податкові зобов'язання визначено позивачем у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагентам у складі вартості придбаних товарів, а також віднесення до складу витрат, витрати на придбання цих товарів.

Разом з цим, про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Дослідивши надані позивачем на підтвердження реальності господарських взаємовідносин документи, судом не встановлено відсутності мети у позивача щодо реального настання правових наслідків та укладення правочину задля заниження об'єкту оподаткування і несплати податків при купівлі товару.

Факт поставки товару позивачу підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості товару, посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Крім цього, відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентами зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для постачання та переробки товарів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору; належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (ч. 1 ст. 138 КАС України).

Також суду не надано доказів наявності на час вчинення господарських операцій будь-яких порушень вимог закону у правовому статусі контрагентів позивача.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Враховуючи викладені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що висновки Акту перевірки є необґрунтованими.

З приводу внесення податковим органом до інформаційних баз даних відомостей про суми відхилення між задекларованими показниками податкових зобов'язань і податкового кредиту з податку на додану вартість позивача на підставі вказаного Акту перевірки, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, позивачем згідно вимог Податкового кодексу України подано до податкового органу звітність за перевіряємий період, в якій відображено наслідки господарських взаємовідносин з вказаними контрагентами.

Як зазначив позивач, податковий орган вніс до ІС "Податковий блок" відомості, відображених в Акті перевірки. Відповідачем протилежного суду надано не було.

Відповідно до ст. 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатись та опрацьовуватись в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про інформацію" податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації" інформація, що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень, належить до службової, тому, в силу статті 6 цього Закону, є інформацією з обмеженим доступом.

Так, для здійснення податкового контролю податковими органами використовується інформація, що міститься у складі інформаційних аналітичних систем податкових органів, у тому числі ІС "Податковий блок" та інших.

У відповідності з Порядком ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів (затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 №765 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за №217/2499) за даними оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, коштів передоплати та єдиного внеску Міндоходів та його територіальними органами в автоматичному режимі формуються звітність і зведена інформація про нарахування та надходження податків, зборів, митних платежів, коштів передоплати, єдиного внеску, податковий борг, недоїмку із сплати єдиного внеску відшкодування податку на додану вартість, результати перевірочної роботи, розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), надміру сплачених сум платежів та єдиного внеску тощо. Контроль за достовірністю та повнотою відображення інформації в інформаційній системі забезпечується структурними підрозділами, на які покладено функції з введення відповідної інформації. З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником. За даними оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, коштів передоплати та єдиного внеску Міндоходів та його територіальними органами в автоматичному режимі формуються звітність і зведена інформація про нарахування та надходження податків, зборів, митних платежів, коштів передоплати, єдиного внеску, податковий борг, недоїмку із сплати єдиного внеску відшкодування податку на додану вартість, результати перевірочної роботи, розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), надміру сплачених сум платежів та єдиного внеску тощо. Зворотний бік інтегрованої картки відображає стан розрахунків платника (суми нарахованого та сплаченого платежів, пені, штрафних (фінансових) санкцій, процентів за користування розстроченням (відстроченням) грошових зобов'язань (податкового боргу), суми податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, надміру та/або помилково сплачені, заявлені до відшкодування тощо) за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами, операції, що проводяться з коштами передоплати. На лицьовому боці інтегрованої картки відображається додаткова інформація щодо стану розрахунків платника за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами та передоплатою. Занесення/перенесення, виключення/включення операцій в інформаційній системі проводяться структурними підрозділами територіальних органів Міндоходів, на які покладено функції з введення відповідної інформації. Нарахування податків, зборів та сум єдиного внеску в інтегрованій картці платника здійснюються відповідно до звітності, що подається платником до територіального органу Міндоходів, а також митних та інших платежів - на підставі оформленої митної декларації.

Наведені положення законодавства дають підставу для висновку про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані карток особових рахунків правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету.

Крім того, відповідно до Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України (затверджених наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2012 №516) декларація, надана платником, вважається прийнятою за умови дотримання вимог, встановлених ст. ст. 48 і 49 Податкового кодексу України. За відсутності зауважень до оформлення податкової звітності, зазначених у пункті 4.7 Методичних рекомендацій, інспектори, що здійснюють приймання такої звітності, реєструють датою її фактичного отримання ОДПС. Така податкова звітність вважається прийнятою. Цей факт засвідчують відповідні відмітки: штамп, дата реєстрації документа та реєстраційний номер. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом приймання та обробки податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків на паперових (електронних) носіях, несуть відповідальність підрозділи, що приймають податкову звітність.

Отже, з наведених нормативних актів вбачається, що обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Таким чином, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в ІС "Податковий блок", формуються на підставі показників, поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ з додатком № 5, і повинні їм відповідати.

При цьому, суд зазначає, що Податковим кодексом України передбачено лише два способи визначення податкових зобов'язань платника податків: самим платником податків шляхом подання податкової декларації (податкового розрахунку) або податковим органом шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення. Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому порядку.

Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту нарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Отже, з наведеного слідує, що самостійна зміна відповідачем в ІС "Податковий блок" показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача на підставі Акту перевірки від 02.03.2015 №292/22-4/38007149 без прийняття податкового повідомлення-рішення та без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання декларацій (розрахунків) порушує права та інтереси позивача, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що задекларовані позивачем у деклараціях з ПДВ, показникам з централізованої бази даних податкової звітності, має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, оскільки така невідповідність може мати для позивача негативні наслідки, як то: погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій, тощо.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 14.05.2014 К/800/17701/13 та постанові Вищого адміністративного суду України від 05.06.2014 К/800/7581/14.

Оскільки за результатами вищезазначеної перевірки відповідачем не виносились податкові-повідомлення рішення про визначення позивачу сум грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, а сам по собі Акт є лише суб'єктивною думкою перевірячого та не створює будь-яких наслідків для позивача (саме такої думки дотримується податковий орган у своїх запереченнях), суд дійшов висновку, що у податкового органу не виникло права вносити зміни у дані, задекларовані позивачем у податкових деклараціях, а тому дії відповідача щодо коригування показників податкової звітності позивача в інформаційній системі "Податковий блок" є протиправними.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині та в частині зобов'язання відповідача вилучити з інформаційної системи "Податковий блок" інформацію, внесену на підставі Акта перевірки від 02.03.2015 №292/22-4/38007149, та поновити таку інформацію, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивач вимог про відшкодування судових витрат не заявляв, судові витрати стягненню з Державного бюджету України на користь позивача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69-71, 86, 97, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрод-Сервіс" - задовольнити.

Визнати протиправними дії Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрод-Сервіс" (код за ЄДРПОУ 38007149) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Тігма-Продукт" за період з 01.07.2014 по 31.08.2014, щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Пальмагуртсировина" за період з 01.08.2014 по 31.10.2014, за наслідками якої складено Акт від 02.03.2015 №292/22-4/38007149.

Визнати протиправними дії Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області щодо коригування показників податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрод-Сервіс" (код за ЄДРПОУ 38007149) в Інформаційній системі "Податковий блок" на підставі Акту від 02.03.2015 №292/22-4/38007149.

Зобов'язати Ірпінську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області поновити в Інформаційній системі "Податковий блок" показники податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрод-Сервіс" (код за ЄДРПОУ 38007149) шляхом вилучення з неї інформації, внесеної на підставі Акту від 02.03.2015 №292/22-4/38007149.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.