Ухвала

від 25.06.2015 по справі 804/428/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 червня 2015 рокусправа № 804/428/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.

суддів: Юхименка О.В. Мельника В.В.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2015 року у справі № 804/428/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрновотранс" до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У січні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрновотранс" (надалі - Позивач) звернулося з позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - Відповідач), у якому просили визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004602202 від 16.12.2014 р., яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 90 671,49 грн., з яких за основним платежем 60 440, 99 грн. та штрафної (фінансової) санкції у сумі 30 230,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ними до перевірки було надано всі первинні документи, які підтверджують факт реальності господарських відносин Позивача із контрагентами. Звертають увагу на те, що висновки податкового органу, викладені у акті перевірки, ґрунтуються на висновках акту перевірки контрагента Позивача, що є недопустимим, оскільки вказаний акт не містить належних та допустимих доказів здійснення ТОВ «Біатек» діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних із наданням податкової вигоди третім особам. Вважають, що не можуть нести відповідальність за стан господарської діяльності контрагента та порушення, вчинювані ним. (а.с.4-8)

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрновотранс" - задоволено у повному обсязі.

Рішення суду обґрунтовано тим, що Позивачем до перевірки було надано усі необхідні первинні документи, оформлені належним чином, в той час, як висновки податкового органу про відсутність факту реального здійснення господарських відносин ґрунтуються лише на припущеннях. (а.с.110-112)

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Новомосковська ОДПІ подала апеляційну скаргу, відповідно до якої, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Кіровоградського Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2015 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовували тим, що судом першої інстанції не враховано, що Позивачем ні до перевірки, ні до суду не надавалися специфікації, документи на підтвердження транспортування товару, довіреності на отримання товару та/або журнал обліку доручень, договір з перевізником (експедитором), договори оренди транспортних засобів. Звертають увагу на те, що не простежується походження товару по ланцюгу постачання від контрагента ТОВ «Біатек», у зв'язку з чим придбані товари та послуги не можуть бути включені до складу податкового кредит навіть за наявності формально складених, але недостовірних первинних документів. (а.с.128-123, 128-132).

Заперечень на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Сторони в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому, у відповідності до положення ст. 41 КАС України, фіксування судового процесу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмежено відповідальністю "Укрновотранс" зареєстровано як юридична особа 18.12.2012 року та є платником податку на додану вартість. (а.с.10,11)

Посадовими особами Новомосковської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Укрновотранс" з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Біатек" (код ЄДРПОУ 38607438) за жовтень 2013 року, за наслідками якої складено акт перевірки №672/222/38470349 від 28.11.2014 року. (а.с.63-72)

Перевіркою встановлено порушення п.198.1., п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у жовтні 2013 року на суму 60 460,99 грн.

На підставі вказаного акту перевірки було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0004602202 від 16.12.2014 р., яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 90 671,49 грн., з яких за основним платежем 60 440, 99 грн. та штрафної (фінансової) санкції у сумі 30 230,50 грн. (а.с.61)

Визнання протиправними та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення і було предметом судового розгляду.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Укрновотранс", суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем до перевірки було надано усі необхідні первинні документи, оформлені належним чином, в той час, як висновки податкового органу про відсутність факту реального здійснення господарських відносин ґрунтуються лише на припущеннях.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення), забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, товариство здійснює наступні види діяльності, зокрема: торгівля, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку ( а.с.13)

Позивач протягом періоду, що перевірявся, мав взаємовідносини з ТОВ «Біатек».

Між ТОВ "Біатек" (Продавець) та ТОВ "Укрновотранс" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №23-09/2013 від 23.09.2013 року, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити у відповідності до умов Договору запасні частини до вантажних автомобілів. (а.с.35-38).

На виконання умов договору ТОВ "Біатек" передало у власність ТОВ "Укрновотранс" запасні частини до вантажних автомобілів, на що виписано (оформлено) податкові накладні, видаткові накладні, складено рахунок-фактуру за жовтень 2013 року на загальну суму 362 765,96 грн., в т.ч. ПДВ на суму 60 460,99 грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за надані товари проводились в безготівковій формі згідно банківських виписок на загальну суму 415 894,96 грн. в т.ч. ПДВ 69 326,32 грн. (а.с.50-57)

З огляду на встановлені судом обставини та наявні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської операції і до змісту яких у Відповідача претензій не виникало, суд дійшов обґрунтованого висновку про правомірність включення до податкового кредиту сум ПДВ за поставлений контрагентом - ТОВ «Біатек» - товар.

В той же час, висновки податкового органу щодо нереальності здійснення господарських відносин між Позивачем та його контрагентами згідно з Актом були здійснені лише на підставі даних актів перевірки по ТОВ «Біатек» з контрагентами по ланцюгу постачання, при цьому про ніякі порушення (ненадання первинної документації) з боку Позивача у Акті перевірки податковим органом не зазначались.

Вказане свідчить про те, що єдиним доказом про допущене Позивачем порушення податкового законодавства, є лише припущення податкового органу про те, що контрагент Позивача має ознаки фіктивності, проводить транзитні фінансові потоки, спрямовані на надання податкової вигоди контрагентам, які не виконують податкові зобов'язання. Однак Відповідачем не зазначено конкретних доказів на підтвердження таких припущень, як це передбачено частиною 2 статті 71 КАС України .

При цьому в акті перевірки зазначено, що придбані ТМЦ ТОВ «Укрновотратранс» оприбутковані по Дт 201,203 рахунків та, як слідство, використані у власній господарській діяльності ( а.с.67). Не містить акт перевірки і будь-яких зауважень до наданих Позивачем первинних документів на підтвердження реальності вчиних господарських операцій.

Більш того, Податковий кодекс не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання по ланцюгу постачання.

А в силу вимог статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Щодо посилань заявника апеляційної скарги на те, що реальність господарських відносин між Позивачем та його контрагентом не можливо підтвердити з огляду на відсутність товарно-транспортних документів, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. п. 11.4, 11.5, 11.6, 11.7 вказаних Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Тобто, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів. Відсутність саме товарно-транспортних накладних не є підставою для не включення вартості придбаних товарів до валових витрат та формування податкового кредиту.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, а у межах доводів апеляційної скарги підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, 206 КАС України, суд, -

ухвалив :

Апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2015 року у справі № 804/428/15 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у строки, визначені статтею 212 КАС України.

Головуючий: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: В.В. Мельник