Ухвала

від 02.07.2015 по справі 814/3311/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/3311/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

представника позивача - Ткаченка Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Южноукраїнська атомна енергетична компанія» до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Миколаївської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Южноукраїнська атомна енергетична компанія» (далі - позивач, ТОВ «ЮАЕК») звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Миколаївської області (далі - Южноукраїнська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000612201 від 16 жовтня 2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 38 709,00 грн. (основний платіж - 25 806,00 грн., штрафні санкції - 12 903,00 грн.).

В обґрунтування позову зазначено, що висновки податкового органу про нереальність господарських операцій є безпідставними, оскільки реалізація укладених договорів супроводжувалась належним чином оформленими первинними документами, що підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Суд скасував податкове повідомлення-рішення №0000612201 від 16 жовтня 2014 року.

В апеляційній скарзі Южноукраїнська ОДПІ ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, у зв'язку з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та про прийняття нової постанови, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник апелянта в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, належним чином сповіщений про дату, час та місце судового розгляду справи (а.с.167).

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторони, належним чином повідомленої про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі проведеної Южноукраїнською ОДПІ у вересні 2014 року документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЮАЕК» з питань достовірності нарахування податкового кредиту по взаємовідносинам із ПП «Стрікс» за період квітень 2014 року, ПП «Євроальянсбуд» за травень 2014 року, складений акт №31/14-09-22-01/35153970 (далі - Акт перевірки) (а.с.16-31).

За результатами перевірки було встановлено порушення податкового законодавства, а саме: п.198.1., п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 25 806,00 грн.

Контролюючий орган на підставі своїх висновків про порушення позивачем норм податкового законодавства, 16 жовтня 2014 року прийняв податкове повідомлення-рішення №0000612201, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 38 709,00 грн., в тому числі за основним платежем - 25 806,00 грн. та за штрафними санкціями - 12 903,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що між позивачем та його контрагентами відбулись реальні господарські операції, на підтвердження чого надано первинну документацію податкового та бухгалтерського обліку, яка була досліджена податковим органом під час проведення перевірки, її невідповідність або відсутність в акті перевірки не зафіксовані.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні, відповідає вимогам ст.159 КАС України, виходячи з наступного.

Так, суд першої інстанції, аналізуючи правомірність прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення, виходив з наступного.

Між ТОВ «ЮАЕК» (замовник) та ПП «Євроальянсбуд» (підрядник) 17 квітня 2014 року було укладено договір №14-04-2014 на виконання будівельно-монтажних робіт на об'єктах ТОВ «ЮАЕК» (а.с.34-38).

Предметом даного договору було зобов'язання підрядника виконати за дорученням замовника якісно та у відповідності з умовами даного договору будівельно-монтажні роботи на об'єктах замовника, а саме: поточний ремонт покрівлі об'єктів бази Гідроспецбуду 1-ї черги.

Вартість робіт за договором визначено в п.2 вказаного Договору та складає 127 417,14 грн., яка узгоджена сторонами розрахунком договірної ціни (а.с.39).

У травні 2014 року вказані роботи були виконані, на підтвердження чого, позивачем до суду першої інстанції надано наступну первинну документацію:

- копію рахунку фактури №549 від 30 травня 2014 року на суму з ПДВ 127 417,14 грн. (а.с.46);

- податкову накладну від 30 травня 2014 року №244 на загальну суму з ПДВ 127 417,14 грн. (а.с.47);

- реєстр виданих та отриманих податкових накладних за звітний (податковий) період - травень 2014 року (а.с.43-45);

- акт №411 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2014 року (а.с.49-52);

- підсумкову відомість ресурсів до акту №411 (витрати - по факту) (а.с.53-55).

Що стосується іншого контрагента позивача - ПП «Стрікс», суд першої інстанції виходив з наступних матеріалів справи.

Між ПП «Стрікс» (постачальник) та ТОВ «ЮАЕК» (покупець) 01 квітня 2014 року укладено договір поставки №01/04 (а.с.60-63).

Предметом даного договору було передати у власність покупця будівельний товар, який вказаний в рахунку, накладних на відпустку і податкових накладних.

В п.2.1.2 даного договору було передбачено, що постачання товару здійснюється автотранспортом постачальника за його рахунок.

Факт виконання умов даного договору підтверджують первинні документи, які містяться в матеріалах справи, а саме:

- видаткова накладна № 232 від 11 квітня 2014 року (а.с.70);

- рахунки-фактури №272 від 09 квітня 2014 року (а.с.73), №273 від 11 квітня 2014 року (а.с.71), №271 від 07 квітня 2014 року (а.с.75);

- реєстр виданих та отриманих податкових накладних за звітний (податковий) період квітень 2014 року (а.с.67-69);

- видаткові накладні №229 від 07 квітня 2014 року (а.с.74), № 231 від 09 квітня 2014 року (а.с.72), №232 від 11 квітня 2014 року (а.с.70);

- податкові накладні №50 від 07 квітня 2014 року, №76 від 09 квітня 2014 року, №97 від 11 квітня 2014 року (а.с.76-78);

- платіжні доручення, які підтверджують факт сплати за поставлений товар (а.с.85-87,89).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Питання, які пов'язані з формуванням позивачем податкового кредиту та податку на додану вартість, врегульовано ст.ст.198 Податкового кодексу України.

Підпунктом «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом наведених правових норм, право на формування податкового кредиту для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, виникає у разі фактичного здійснення та підтвердження належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Южноукраїнська ОДПІ при проведенні перевірки ТОВ «ЮАЕК» не зазначила в акті перевірки невідповідність або недійсність первинних документів.

Крім того, контролюючий орган, роблячи висновки про відсутність реальності операцій між сторонами, не звернув уваги на те, що ПП «Євроальянсбуд» 05 серпня 2013 року отримало ліцензію серії АЕ № 273634 на будівництво об'єктів архітектури, строк дії якої по 26 липня 2016 року.

Також, контрагенти позивача зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, на момент здійснення операцій знаходились за своїм місцезнаходженням про, що свідчать відповідні витяги, які наявні в матеріалах справи (а.с.106-111).

Єдиним доводом апеляційної скарги представника податкового органу є посилання на неправильність висновків суду першої інстанції, оскільки останнім не взято до уваги акти ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18 серпня 2014 року та від 05 вересня 2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача - ПП «Стрікс» та ПП «Євроальянсбуд» відповідно.

Колегія суддів вважає такі доводи безпідставними, враховуючи наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1232 затверджено «Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок». Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011року №236 затверджено «Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок».

Згідно з п.п.4.4 п.4 Методичних рекомендацій, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема, у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу ДПС забезпечує проведення такої звірки.

Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки по суті є актом про неможливість з'ясування реальності та повноти відображення господарських операцій в обліку платника податків, у зв'язку з чим такий акт виключає можливість викладання в ньому висновків щодо змісту господарської діяльності платника податків. До того ж, форма акта про неможливість проведення зустрічної звірки (Додаток 3 до вказаних Методичних рекомендацій) не передбачає графи, в якій би викладалися такі висновки, натомість передбачає конкретизацію податкової інформації, яка стосується господарської діяльності платника податків (додаток 3, графа 15 акта).

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що отримання податковим органом акта про неможливість проведення зустрічної звірки, в якому викладено висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку щодо самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону. До того ж, акт перевірки контрагента чи акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиційного значення при розгляді справи судом, та не має статусу документа, що достовірно та безумовно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Також, неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача не може розцінюватися як свідчення необґрунтованості податкової вигоди платника, адже чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит за результатами зустрічної звірки його постачальника, з повнотою відображенням ним у податковій звітності господарських операцій та зі сплатою ним податкових зобов'язань. У свою чергу, платник податків не зобов'язаний перевіряти дотримання його постачальником податкової дисципліни, на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, Южноукраїнська ОДПІ, в порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України, не надало належних доказів щодо правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що ТОВ «ЮАЕК» підтвердив належними доказами факт придбання товару та послуг від вказаних контрагентів, а тому вказане податкове повідомлення рішення №0000612201 від 16 жовтня 2014 року не може бути визнано законним та підлягає скасуванню.

Виходячи зі змісту апеляційної скарги та оскаржуваного судового рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права, апеляційна скарга є необґрунтованою, оскільки наведені обґрунтування позбавлені правового забезпечення відповідними правовими нормами, які відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для зміни чи скасування судового рішення, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно вирішив справу по суті спору.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Миколаївської області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Южноукраїнська атомна енергетична компанія» до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Миколаївської області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова