Рішення

від 12.02.2013 по справі 926/47/2013

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2013 р. Справа № 926/47/2013.

За позовомПриватного підприємства «Дизайн Полідрук» до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Вольф» простягнення заборгованості - 12243,29 грн.. Суддя Швець Микола Васильович Представники : Від позивачане з'явився Від відповідачане з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Приватне підприємство «Дизайн Полідрук» звернулось із позовною заявою до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольф» заборгованості в сумі 12243,29 грн., у т.ч.: (основного боргу - 10882,56 грн., пені - 1135,75 грн. та 3% річних - 224,98 грн.).

Позивач належним чином був повідомлений про час та дату розгляду справи, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, проте надіслав клопотання вх. № 811 від 11.02.2013р. про підтримання позовних вимог та розгляд справи без участі представника позивача, а також довідку вх. № 836 від 11.02.2013р. про стан основного боргу станом на 12.02.2013 року.

Відповідач належним чином був повідомлений про час та дату розгляду справи, проте явку свого представника в судове засідання не забезпечив, правом наданим ст. 59 ГПК України на подання відзиву не скористався.

Нез'явлення представників сторін в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті, справу може бути розглянуто без їх участі за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, дослідивши докази які мають юридичне значення для розгляду позовної заяви суд встановив :

Згідно усної домовленості, позивач - ПП «Дизайн Полідрук» (Постачальник) поставив відповідачу - ТзОВ «Вольф» (Покупець), а останній прийняв у власність ізопропанол (Спирт ізопропиловий) на загальну суму 10882,56 грн., що підтверджується видатковими накладними № 2101 від 10.02.2012 року, № 2173 від 17.02.2012 року, № 5214 від 21.05.2012 року, № 6127 від 12.06.2012 року підписаними уповноваженим представником відповідача Фісуном В.Л. (на підставі довіреностей № 122 від 09.02.2012р.; № 161 від 17.02.2012р.; № 566 від 21.05.2012р.; № 656 від 12.06.2012р.).

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналогічні норми містяться і в статтях 205, 207 Цивільного кодексу України, в яких визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочинну, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Виходячи зі змісту наведених норм законодавства України, суд дійшов висновку про те, що факт поставки продукції за видатковими накладними № 2101 від 10.02.2012 року, № 2173 від 17.02.2012 року, № 5214 від 21.05.2012 року, № 6127 від 12.06.2012 року є самостійними угодами укладеними у спрощений спосіб.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Наведена норма матеріального права розміщена у главі 48 даного Кодексу "Виконання зобов'язань" і носить загальний характер, тобто, може бути застосована до будь-яких видів договірних зобов'язань, які виникають в цивільному обороті.

Як встановлено судом під час дослідження доказів, наявних у матеріалах справи, дії сторін, а саме: передача позивачем відповідачу товару за видатковими накладними, прийняття товару відповідачем, свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки стаття 692 Цивільного кодексу України є спеціальною нормою права, якою встановлений термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), а тому загальні положення частини 2 статті 530 даного Кодексу не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Проте відповідач не розрахувався за отриманий товар у власність, що спричинило виникненню основного боргу в сумі 10882,56 грн..

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. На цій підставі позивач правомірно заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми по кожній накладній за період 18.02.2012 року по 26.12.2012 року в сумі 224,98 грн..

Станом на день розгляду справи у суді за відповідачем рахується заборгованість в сумі 11107,54 грн., у т.ч.: (основного боргу - 10882,56 грн. та 3% річних - 224,98 грн.), що підтверджується довідкою про стан основного боргу станом на 12.02.2013 року та іншими матеріалами справи.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені в сумі 1135,75 грн. - слід відмовити, оскільки за змістом ст. ст. 546, 547 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою якою, в силу ст. 549 ЦК України, є штраф, пеня; правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, сторонами не укладався правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання у письмовій формі.

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач не надав доказів зменшення або погашення заборгованості.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч. 1 та п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір за розгляд даної позовної заяви має становити 1609,50 грн. (оскільки позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права 26.12.12р.), проте позивачем сплачено 1701 грн., тому різниця в сумі 91,50 грн. підлягає поверненню позивачу згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», в зв'язку з внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України, судовий збір в сумі 1609,50 грн. покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача - 1460,20 грн., решта частина сплаченого судового збору на позивача.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 33, 44, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з активів Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольф» (Чернівецька область, м. Чернівці, провулок Складський, 8; код 23395449)

на користь Приватного підприємства «Дизайн Полідрук» (Львівська область, м. Борислав, вул. Модрицька, 18/2; поштова адреса: Львівська область, Пустомитівський район, с. Муроване, вул. Вокзальна, 20, код 20767904)

- заборгованість в сумі 11107,54 грн., у т.ч.: (основного боргу - 10882,56 грн. та 3% річних - 224,98 грн.);

- відшкодування судового збору в сумі 1460,20 грн..

3. В частині стягнення пені в сумі 1135,75 грн. - відмовити.

4. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», повернути Приватному підприємству «Дизайн Полідрук» (Львівська область, м. Борислав, вул. Модрицька, 18/2; поштова адреса: Львівська область, Пустомитівський район, с. Муроване, вул. Вокзальна, 20, код 20767904) частину судового збору в сумі 91,50 грн., сплаченого за платіжним дорученням № 1134 від 26.12.2012р..

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя М.В. Швець