Постанова

від 30.06.2009 по справі 2а-20266/09/1270

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-20266/09/1270

Справа

№ 2а-20266/09/1270

Категорія №2.11

    ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30

червня 2009 року.                                                                                  

    Луганський окружний адміністративний суд у

складі:

    судді                           Качуріної Л.С.

    при секретарі             Смішливій І.М.,

в

присутності сторін:

від позивача:                         Керімов Р.Р.,

довіреність від 03.02.09; Полєжаєва Г.Л., довіреність №9 від 09.04.09;

від відповідача:            Леонова З.Є., довіреність №2048/10

від 24.01.09; Леоненко І.В., довіреність №4858/10 від 09.04.09;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

адміністративну справу за адміністративним позовом Страхової компанії

Товариство з додатковою відповідальністю «Олві» до Державної податкової

інспекції в м. Лисичанську Луганської області про визнання недійсним

податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

    05 лютого 2009 року до Луганського окружного

адміністративного суду звернулася Страхова компанія Товариство з додатковою

відповідальністю «Олві» з адміністративним позовом до Державної податкової

інспекції в м. Лисичанську Луганської області про визнання недійсним

податкового повідомлення-рішення.

У позовній заяві позивач просив суд визнати недійсним та

нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Лисичанську №0001512301/1 від

16.01.2009 року про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток

у сумі 12057 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 5996,90 грн.,

судові витрати покласти на відповідача.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні

вимоги та пояснив, що з 10.11.2008 року по 05.12.2008 року фахівцями ДПІ у м.

Лисичанську була здійснена планова виїзна перевірка фінансово-господарської

діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого

законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2008 року, оформлена актом

№93/23-20187383 від 15.12.2008 року, на підставі якого було винесене податкове повідомлення-рішення

№0001512301/1 від 16.01.2009 року про донарахування податкових зобов'язань з

податку на прибуток у сумі 12057 грн. та застосування штрафних санкцій у

розмірі 5996,90 грн. за порушення п.п.7.2.3. п.7.2. ст..7, п.п.8.1. п.8.1.,

п.п.8.3.2., 8.3.4. п.8.3. ст.8, п.16.4. ст.16 Закону України від 28.12.1994

№334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

Позивач вказує, що повністю незгодний з винесеним

податковим повідомленням-рішенням і вважає його неправомірним та таким, що

суперечить вимогам чинного законодавства України, тому просив задовольнити

позовні вимоги у повному обсязі.

13 квітня 2009 року у судовому засіданні позивач надав

зміни до адміністративної позовної заяви, в якій просив суд визнати недійсним

та нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Лисичанську №0001512301/2

від 31.03.2009 року про донарахування податкових зобов'язань з податку на

прибуток у сумі 12057 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 5996,90

грн., судові витрати покласти на відповідача, обґрунтовуючи свої зміни тим, що

відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001512301/2 від

31.03.2009 року після звернення до суду з адміністративним позовом.

Відповідно до частині 1 ст. 51 Кодексу адміністративного

судочинства України позивач має право змінити підставу або предмет

адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або

відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового

розгляду.

13 квітня 2009 року у судовому засіданні відповідач

надав заперечення до адміністративного позову, в якому просив суд відмовити

позивачеві в задоволенні адміністративного позову, обґрунтовуючи свої

заперечення тим, що вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі

порушень п.п.7.2.3. п.7.2. ст..7, п.п.8.1. п.8.1., п.п.8.3.2., 8.3.4. п.8.3.

ст.8, п.16.4. ст.16 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування

прибутку підприємств», які призвели до завищення частки валових витрат за

періоди три квартали 2006 року - півріччя 2008 року.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши

матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов  підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач - суб'єкт

господарювання Страхова компанія Товариство додатковою відповідальністю «Олві»

(надалі - СК ТДВ «Олві») зареєстрована державним реєстратором Лисичанської

міської ради Луганської області, свідоцтво №1 381 120 0000 000007 від

16.05.2001 року, має свідоцтво про реєстрацію фінансової установи від 21.08.2004

року, реєстраційний номер 11100470, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 20187383,

адреса місцезнаходження: 93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул.

Свердлова, 349.

За наявними у справі доказами суд установив, що СК ТДВ

«Олві» є власником частки п'ятиповерхового будинку з підвальним приміщенням,

яке розташовано за адресою: м. Лисичанськ, вул. Свердлова, 349. Вказане

приміщення знаходиться на земельній ділянці прощею 0,1195 га, яка належить СК

ТДВ «Олві» згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки

несільськогосподарського призначення від 25.11.2003 року №4686 та державного

акту від 25.12.2003 року №3984 на право власності на земельну ділянку. Цільове

призначення (використання) земельної ділянки - експлуатація офісу, готелю,

кафе-бару.

В період з 10.11.2008 року по 05.12.2008 року фахівцями

ДПІ у м. Лисичанську Луганської області 

на підставі направлення від 10.11.2008 року №356, згідно ч.1 ст.11-1

Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в

Україні» та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок

суб'єктів господарювання проведена планова виїзна документальна перевірка СК

ТДВ «Олві» з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого

законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2008 року.

За результатами перевірки був складений акт

№93/23-20187383 від 15.12.2008 року, згідно висновку якого встановлено

порушення:

-   ч.1 п.п.

7.2.3. п. 7.2. ст.7 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про

оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого СК ТДВ «Олві» була завищена

частка валових витрат за періоди три квартали 2006 року - півріччя 2008 року на

суму 3046 грн. у тому числі по періодам: за 3 квартали 2006 року - 706 грн., за

2006 рік - 1096 грн.; за 1 квартал 2007 року - 322 грн.; за півріччя 2007 року

644 грн.; за 3 квартали 2007 року - 966 грн.; за 2007 рік - 1288 грн.; за 1

квартал 2008 року - 331 грн.; за півріччя 2008 року.

-   п.п. 81.1.

п.8.1., п.п. 8.3.2., 8.3.4. п. 8.3. ст.8, п.16.4 ст. 16 Закону України від

28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» та порядку

складання декларації з податку на доходи (прибуток) страховика, затвердженого

наказом ДПА України від 10.04.2003 року №280/7601, погодженого рішенням

Комітету Верховної Ради України з питань фінансів та банківської діяльності від

31.03.2003 року №06-10/240, внаслідок чого СК ТДВ «Олві» була завищена частка

амортизаційних відрахувань за періоди 2006 рік - півріччя 2008 року на суму

45180 грн., у тому числі по періодам: за 2006 рік 5551 грн.; за 1 квартал 2007

року - 6731 грн.; за півріччя 2007 року - 13246 грн.; за 3 квартали 2007 року -

19636 грн.; за 2007 рік - 25782 грн.; за 1 квартал 2008 року - 6784 грн.; за

півріччя 2008 року - 13847 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за

ставкою 25% за періоди три квартали 2006 року - півріччя 2008 року на суму

12057 грн., у тому числі по періодам: за 3 квартали 2006 року 176 грн.; за 2006

рік -1662 грн.; за 1 квартал 2007 року 1759 грн.; за півріччя 2007 року - 3473

грн.; за 3 квартали 2007 року - 5150 грн.; за 2007 рік - 6768 грн.; за 1

квартал 2008 року - 1779 грн.; за півріччя 2008 року - 3627 грн.

25 грудня 2008 року керівником ДПІ у м. Лисичанську

Луганської області на підставі акту №93/23-20187383 від 15.12.2008 року було

прийняте податкове повідомлення-рішення №0001512301/0 від 25.12.2008 року про

донарахування СК ТДВ «Олві» податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі

12057 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 5996,90 грн. за порушення

п.п.7.2.3. п.7.2. ст..7, п.п.8.1. п.8.1., п.п.8.3.2., 8.3.4. п.8.3. ст.8,

п.16.4. ст.16 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування

прибутку підприємств».

Позивач, не погодившись з висновками, викладеними в акті

№93/23-20187383 від 15.12.2008 року, в порядку ст.5 Закону України від

21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків

перед бюджетами та державними цільовими фондами» оскаржив податкове

повідомлення-рішення №0001512301/0 від 25.12.2008 року до начальника ДПІ у м.

Лисичанську Луганської області, направивши первинну скаргу вих.№141 від

29.12.2008 року.

Рішенням начальника ДПІ у м. Лисичанську Луганської

області №573/23 від 16.01.2009 року про результати розгляду первинної скарги

№141 від 29.12.2008 року, податкове повідомлення-рішення №0001512301/0 від

25.12.2008 року залишила без змін, а скаргу СК ТДВ «Олві» без задоволення.

16 січня 2009 року керівником ДПІ у м. Лисичанську з

урахуванням результатів розгляду первинної скарги №141 від 29.12.2008 року було

прийняте податкове повідомлення №0001512301/1 від 16.01.2009 року про

донарахування СК ТДВ «Олві» податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі

12057 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 5996,90 грн. за порушення

п.п.7.2.3. п.7.2. ст..7, п.п.8.1. п.8.1., п.п.8.3.2., 8.3.4. п.8.3. ст.8,

п.16.4. ст.16 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування

прибутку підприємств».

Позивач, не погодившись з результатами розгляду

первинної скарги, викладеними в рішенні начальника ДПІ у м. Лисичанську №573/23

від 16.01.2009 року, а також висновками, викладеними в акті №93/23-20187383 від

15.12.2008 року, посилаючись ст.5 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ

«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та

державними цільовими фондами» звернувся з вторинною скаргою вих.№7 віл

21.01.2009 року до ДПА в Луганській області на податкове повідомлення-рішення

№0001512301/1 від 16.01.2009 року.

Рішенням ДПА в Луганській області №5171/25-08 від

20.03.2009 року про результати розгляду вторинної скарги №7 від 21.01.2009

року, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001512301/1 від 16.01.2008

року було залишено без змін, а скарга СК ТДВ «Олві» без задоволення.

31 березня 2009 року керівником ДПІ у м. Лисичанську

було прийняте податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Лисичанську №0001512301/2

від 31.03.2009 року про донарахування СК ТДВ «Олві» податкових зобов'язань з

податку на прибуток у сумі 12057 грн. та застосування штрафних санкцій у

розмірі 5996,90 грн. за порушення п.п.7.2.3. п.7.2. ст..7, п.п.8.1. п.8.1.,

п.п.8.3.2., 8.3.4. п.8.3. ст.8, п.16.4. ст.16 Закону України від 28.12.1994

№334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

Але, з урахуванням матеріалів справи суд погоджується з

доводами позивача щодо необґрунтованості прийнятого відповідачем податкового

повідомлення-рішення про донарахування СК ТДВ «Олві» податкових зобов'язань з

податку на прибуток у сумі 12057 грн. та застосування штрафних санкцій у

розмірі 5996,90 грн.

В тім, суд сприяв сторонам, які брали участь у справі, у

доказуванні шляхом витребування та надання доказів, уточнення з урахуванням

гіпотези норми матеріального права, яка підлягає застосуванню, кола фактів, які

необхідно доказати.

    Відповідно до частини 1 ст. 71 Кодексу

адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна

довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім

випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України

встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім

переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин

справи в їх сукупності.

У зв'язку з цим, завданням суду, як одного з різновидів

державної влади в системі розподілу влад є вирішення спору про право,

поновлення порушених суб'єктивних прав громадян і організацій, зміцнення

законності в державі.

Отже, суд установив, що відповідач обґрунтовуючи

підстави визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток

виходив з того, що СК ТДВ «Олві» є власником частки п'ятиповерхового будинку з

підвальним приміщенням, яке розташовано за адресою: м. Лисичанськ, вул.

Свердлова, 349. Вказане приміщення знаходиться на земельній ділянці прощею

0,1195 га, яка належить СК ТДВ «Олві» згідно договору купівлі-продажу земельної

ділянки несільськогосподарського призначення від 25.11.2003 року №4686 та

державного акту від 25.12.2003 року №3984 на право власності на земельну

ділянку. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - експлуатація

офісу, готелю, кафе-бару.

Відповідно до витягу з технічної документації про

нормативну грошову оцінку землі, відбулися зміни щодо цільового призначення

земельної ділянки, а саме: реконструкція офісу, готелю, кафе-бару. В періоді,

що перевірявся відповідачем, частка п'ятиповерхового будинку з підвальним

приміщенням за адресою: м. Лисичанськ, сул Свердлова, 349 перебувала в стадії

реконструкції, у зв'язку з чим, вважає відповідач, не використовувалася з метою

отримання доходів від діяльності іншої ніж страхова. В той же час, податок на

землю у сумі 3046 грн., нарахований на зазначену земельну ділянку, СК ТДВ

«Олві» в повному обсязі відносила до складу валових витрат, пов'язаних з

отриманням доходів від діяльності іншої ніж страхова (рядок 4.4. Додатку К1 до

рядка 13 декларації з податку на доходи (прибуток) страховика), що, на думку

відповідача, є порушенням підпункту 7.2.3. п. 7.2. ст.7 Закону України «Про

оподаткування прибутку підприємств».

Суд не погоджується з даним висновком відповідача як з

таким, що не відповідає чинному законодавству з питань оподаткування з огляду

на наступне.

Згідно ч.4 п.п. 7.2.1 Закону України «Про оподаткування

прибутку підприємств» для цілей оподаткування страхової діяльності під

оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових

внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних

(нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами

страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами,

зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій),

сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

Згідно п.п. 7.2.2. Закону України «Про оподаткування

прибутку підприємств» страховик здійснює окремий податковий облік операцій, що відповідно

до підпункту 7.2.1 цього пункту оподатковуються за різними ставками за

правилами, встановленими у порядку, визначеному законом для встановлення форми

відповідної податкової декларації (розрахунку).

Тобто, СК ТДВ «Олві» веде окремий облік доходів

зазначених у п.п. 7.2.1., а саме: доходів, отриманих внаслідок виконання

договорів із інших видів страхування (інших, ніж страхування життя) та окремий

облік доходів, не пов'язаний зі страхуванням, у тому числі доходів у вигляді

орендних платежів, отриманих внаслідок передачі в оренду приміщень іншим

юридичним особам.

Згідно п.п. 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України  «Про оподаткування прибутку підприємств»

визначено, що якщо страховик одержує доходи із інших джерел, ніж ті, що

визначені у підпункті 7.2.1 цього пункту, такі доходи оподатковуються за

ставкою, встановленою пунктом 10.1 ст.10 цього Закону. При цьому до категорії

валових витрат, повязаних з одержанням таких доходів, не включаються витрати,

які понесені страховиком під час здійснення операцій із страхування

(перестрахування).

Тобто, Закон України 

від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»

не розрізняє ці доходи за джерелом та місцем їх отримання, а прямо вказує:

-   доходи із

джерел інших, ніж ті, що визначені у пункті 7.2.1 цього пункту, та

-   валові

витрати, повязані з одержанням таких доходів, тобто усі інші, які понесені

страховиком не під час здійснення операцій із страхування (перестрахування).

Крім того, у відповідності до діючого законодавства

користування землею в Україні є платним. За матеріалами справи суд установив,

що СК ТДВ «Олві» нараховує та сплачує земельний податок до бюджету, та на

підставі п.п. 5.2.5. ст.5 Закону України 

від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»

включає зазначені суми до складу валових витрат компанії, повязаних з

отриманням доходу від діяльності іншої, ніж страхова, у тому числі від надання

в оренду приміщень.

За таких підсав, висновок відповідача про порушення СК

ТДВ «Олві» частини першої п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст.7 Закону України  від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про

оподаткування прибутку підприємств» - завищення частки валових витрат за

періоди три квартали 2006 року - півріччя 2008 року на суму 3046,00 грн. - є

таким, що не грунтується на діючому законі, оскільки з огляду на норми

законодавства та фактичні осбтавини, СК ТДК «Олві» при визначенні суми

оподатковуваного доходу правомірно зменшувала доходи від діяльності, іншої ніж

страхова, на суму витрат не повязаних з отриманням таких доходів (податок на

землу у сумі 3046 грн.).

Що стосується висновку відповідача про порушення СК ТДВ

«Олві» п.п. 8.1.1. п.8.1, п.п.8.3.2., 8.3.4. ст.8, п.16.4. ст.16 Закону

України  від 28.12.1994 року №334/94-ВР

«Про оподаткування прибутку підприємств» та Порядку складання декларації з

податку на доходи (прибуток) страховика, затвердженого наказом ДПА України від

10.04.2003 року №280/7601, погодженого рішенням Комітету Верховної Ради України

з питань фінансів та банківської діяльності від 31.03.2003 року №06-10/240 та завищення

таким чином частки амортизаційних відрахувань за періоди 2006 рік - півріччя

2008 року на суму 45180,00 грн.

У відповідності до ч.3 Порядку складання декларації з

податку на доходи (прибуток) страховика (надалі - Порядок №280/7601) - Порядку

заповнення декларації, при заповненні рядка 7 («частка амортизаційних

відрахувань») Додатка К1 до рядка 13 декларації «У разі заповнення цього рядка

складається розрахунок амортизаційних відрахувань (відомості Р2), в якому

вказуються амортизаційні відрахування за основними фондами та нематеріальними

активами, що використовуються пр ипровадженні діяльності, не повязаної зі

страхуванням (перестрахуванням). Розмір суми амортизаційних відрахувань

(частка) за таким основними фондами та нематеріальними активами визначається у

порядку, передбаченому для розрахунку валових витрат страховика, а саме в

порядку, який визначений при заповненні рядка 4 К3 Додатка К1 до рядка 13

декларації наступним чином: У разі заповнення цього рядка складається

розрахунок витрат (відомості К3), в якому вказуються валові витрати, повязані з

отриманням доходів з джерел інших, ніж сума валових внесків. Платник податку

веде окремий облік таких витрат.

При чому, тільки в разі неможливості прямим

підрахуванням визначити розмір витрат, повязаних з отриманням доходів від

страхової діяльності та окремо з інших джерел. Такий розмір (частка)

визначається пропорційно питомій вазі валових доходів від страхової діяльності

та валових доходів, не повязаних із страхуванням (перестрахуванням), у

загальній сумі валового доходу страховика та розраховується за формулами,

визначеними у Порядку.

Тому, з огляду на наявні у справі докази суд вважає, що

відповідач не обгрунтовано включив до складу валових витрат СК ТДВ «Олві»

частку амортизаційних відрахувань, розрахованих податковим методом пропорційно

площі приміщень (м кв.), що надані компанією в оренду іншим юридичним особам.

Суд установив, що СК ТДВ «Олві» має можливість визначити

прямим підрахуванням частку валових витрат та амортизаційних відрахувань, не

повязаних з отриманням доходів від страхової діяльності, а саме: шляхом

розрахунку орендної плати із амортизаційними відрахуваннями з одного

орендатора, якщо орендаторів декілька. Згідно матеріалам справи у позивача

орендують приміщення під офіси декілька компаній згідно договорів-оренди, які

були надані відповідачеві та суду. З матеріалів справи вбачається, що

розрахунок орендної плати за даними договорами поновлюється кожний квартал у

вигляді додаткової угоди до діючих договорів. Тобто, кожний квартал при розрахунку

орендної плати загальна балансова вартість приміщень позивача ділиться на

загальну площу приміщень для отримання балансової вартості одного квадратного

метра приміщень. Потім, дана балансова вартість одного квадратного метра

приміщень умножується на 1,25% (норму амортизації для обєкту першої групи на

податковий квартал) і ділиться на три (число місяців у кварталі), таким  чином отримується орендна плата за один

місяць за один квадратний метр приміщень, що орендуються з урахуванням

амортизації, що власне і є прямим підрахунком частини валових витрат і

амортизаційних відрахувань.

Тому, суд погоджується з позивачем, що при заповненні

декларації з податку на прибуток страховика підстав для використовування

пропорційного методу підрахунку частки валових витрат немає.

Таким чином, суд установив, що СК ТДВ «Олві» при

визначенні валових витрат за періоди три квартали 2006 року - півріччя 2008

року на суму 45180,00 грн., у тому числі по періодам: за 2006 рік 5551 грн.; за

1 квартал 2007 року - 6731 грн.; за півріччя 2007 року - 13246 грн.; за 3

квартали 2007 року - 19636 грн.; за 2007 рік - 25782 грн.; за 1 квартал 2008

року - 6784 грн.; за півріччя 2008 року - 13847 грн., що призвело до заниження

податку на прибуток за ставкою 25% за періоди три квартали 2006 року - півріччя

2008 року на суму 12057 грн., у тому числі по періодам: за 3 квартали 2006 року

176 грн.; за 2006 рік -1662 грн.; за 1 квартал 2007 року 1759 грн.; за півріччя

2007 року - 3473 грн.; за 3 квартали 2007 року - 5150 грн.; за 2007 рік - 6768

грн.; за 1 квартал 2008 року - 1779 грн.; за півріччя 2008 року - 3627 грн.,

правильно керувалося виключно нормами діючого податкового законодавства.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені судом

обставини та аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства, суд приходить

до висновку, що відповідач не надав суду доказів та не навів обставин в

обґрунтування законності та відповідності чинному законодавству винесення

оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що дає підстави суду для визнання їх

недійсними та нечинними.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи

державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи

зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України.

Це означає, що акт державного чи іншого органу

управління повинен бути прийнятий в межах компетенції відповідного органу, не

порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб,

відповідати вимогам діючого законодавства і бути прийнятним у формі та порядку,

визначеному законом.

Отже суд, при вирішенні цієї справи керується принципом

законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого

самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на

підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і

законами України.

У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що позовні вимоги

позивача щодо визнання недійсним та нечинним податкового повідомлення-рішення

ДПІ у м. Лисичанську Луганської області 

№0001512301/2 від 31.03.2009 року про донарахування податкових

зобов'язань з податку на прибуток у сумі 12057 грн. та застосування штрафних

санкцій у розмірі 5996,90 грн., відповідають чинному законодавству України,

документально обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають

задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 ст. 94 КАС України якщо судове

рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень,

суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з

Державного бюджету.

Згідно платіжному дорученню №23 від 26.01.2009 року СК

ТДВ «Олві» сплатило державне мито за надання адміністративного позову до

Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області в загальній

сумі 3,40 грн. С удове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом

владних повноважень.

    Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного

судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи,

оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників

сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом

5-денного строку.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст.

2, 17, 87, 94, 98, 158, - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Страхової компанії Товариство з

додатковою відповідальністю «Олві» до Державної податкової інспекції в м.

Лисичанську Луганської області про визнання недійсним податкового

повідомлення-рішення, задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним та нечинним податкове

повідомлення-рішення ДПІ у м. Лисичанську Луганської області №0001512301/2 від

31.03.2009 року про донарахування Страховій компанії Товариство з додатковою

відповідальністю «Олві» податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі

12057 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 5996,90 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь

Страхової компанії Товариство з додатковою відповідальністю «Олві» державне

мито у сумі 3,40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до

Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції

шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня

проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі

відповідно до ст..160 цього Кодексу-з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів

після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути

подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга

подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

    Постанова суду набирає законної сили після

закінчення строку апеляційного оскарження.

    Постанову складено у повному обсязі та

підписано 05 липня 2009 року.

СУДДЯ