Рішення

від 02.07.2015 по справі 902/808/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 липня 2015 р. Справа № 902/808/15

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Публічного акціонерного товариства «Вінницяобленерго» (21036, м. Вінниця, вул. 1 Травня, 2) в особі Структурної одиниці «Немирівські електричні мережі» (22800, Вінницька область, м. Немирів, вул. Горького, 2)

до : Товариства з обмеженою відповідальністю «Мактранстрейд» (22800, Вінницька область, Немиріський район, с. Райгород)

про стягнення 1 584,09 грн.

при секретарі судового засідання Солоненко Т.В.

за участю представників сторін:

позивача: Сива В.Д. за довіреністю № 1-14-4633 від 01.01.2015 року;

відповідача: Різничук С.В. заступник директора.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Вінницяобленерго» в особі Структурної одиниці «Немирівські електричні мережі» звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мактранстрейд» заборгованості за договором про постачання електричної енергії № НЕ-504202 від 08.08.2015 року в загальному розмірі 1 584,09 грн..

У клопотанні б/н. від 02.07.2015 року представник позивача за дорученням Сива В.Д. зазначає, що в тексті позовної заяви було допущено помилку, заборгованість відповідача за договором про постачання електричної енергії № НЕ-504202 від 08.08.2015 року становить 15 814,09 грн..

Дослідивши дане клопотання суд зважає, що з тексту позовної заяви та з розрахунку ціни позову вбачається, що ціною позову є сума 15 814,09 грн.. Відтак, суд розцінює клопотання представника позивача як пояснення щодо ціни позову.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 08.08.2013 року між сторонами укладено договір № НЕ-504202 про постачання електричної енергії за умовами якого позивач здійснював постачання електричної енергії електроустановок відповідача, за яку останній зобовязався проводити розрахунки у строки визначені п. 2.3.3. договору та додатку № 3. Проте, відповідач розрахунки за спожиту електроенергію у квітні 2015 року не провів, чим порушив зобов'язання за договором.

Неналежне виконання зобов'язань за договором призвело до звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 15.06.2015 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/808/15 та призначено її до розгляду.

Відповідач в поясненнях б/н. від 29.06.2015 року зазначає, що на даний час підприємство не здійснило проплату за використану електроенергію у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку підприємства. Зобов'язується погасити борг в розмірі 15 814,00 грн., але у зв'язку із тимчасовим припиненням виробництва та важким матеріальним становищем на сьогоднішній день, просить суд відстрочити дану заборгованість терміном на 6 місяців.

У клопотанні від 02.07.2015 року відповідач визнає суму боргу в розмірі 15 814,09 грн. в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

08.08.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Вінницяобленерго» в особі директора СО «Немирівські електричні мережі» (позивач, за договором Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мактранстрейд» (відповідач, за договором Споживач) укладено договір постачання електричної енергії № НЕ-504202 (надалі Договір), відповідно до якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з дозволеною потужністю 200 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатків до Договору, що є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п.п. 2.2., 2.2.2. Договору, Постачальник зобов'язується виконувати умови Договору; постачати Споживачу електроенергію, як різновид товару:

- в обсягах, визначених додатком «Обсяги постачання електричної енергії Споживачу та субспоживачам» для кожного об'єкту Споживача згідно умов розділу 5 та з урахуванням вимог розділу 6 Договору;

- згідно з категорією струмоприймачів Споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком «Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін»;

- із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами.

Відповідно до п. 2.3. Договору Споживач зобов'язується виконувати умови Договору, дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього Договору та режиму роботи електроустановок, що визначений для кожного об'єкту Споживача у додатку «Відомості про об'єкти Споживача», оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків» та «Графік зняття показників засобів обліку електроенергії»

Пунктом 3.1.1. Договору встановлено, що Постачальник має право отримувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим Договором.

Згідно з п.7.1. Договору облік електроенергії, спожитої Споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж Споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення Споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх показники не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються Постачальником шляхом розрахунку згідно з вимогами додатку «Порядок розрахунків».

Додатком № 3 «Порядок розрахунків» до Договору встановлено порядок розрахунків, а саме:

- Споживач здійснює повну оплату вартості обсягу електричної енергії, заявленого на відповідний розрахунковий період до 5-го числа розрахункового періоду.

- Споживач здійснює остаточний розрахунок за спожиту електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплату рахунків за перетікання реактивної електричної енергії та інших платежів згідно з умовами цього Договору та підставі самостійно отриманих у Постачальника рахунків протягом 5-ти операційних днів з дня їх отримання.

- При остаточному розрахунку за спожиту електроенергію Постачальник враховує здійснену Споживачем попередню оплату та/або планові платежі станом на кінець розрахункового періоду.

Додатком 4 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» до Договору визначено, що дані про зняті покази розрахункових засобів обліку оформляються Споживачем за встановленою формою Додаток «Форма «Акт про використану електричну енергію», який надається Споживачем Постачальнику щомісячно протягом 24 годин з моменту зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії.

Судом встановлено, що 09.04.2015 року згідно акту № 40243 технічної перевірки вимірювального комплексу, було зроблено технічну перевірку вимірювального комплексу 0,4 кВ та зафіксовано показники вимірювального пристрою. Відповідно до даного акту проведено нарахування за використану електроенергію в сумі 8877,37 грн..

24.04.2015 року позивачем виставлено відповідачеві рахунок-фактуру № НЕ-504202/12410/1 на суму 8877,37 грн..

Пунктом 4.2.3. Договору визначено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього Договору Споживач сплачує Постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50000 кВт год. І більше.

Враховуючи, що Відповідачем було замовлено договірну величину - 300 кВ *год, на квітень, а використано - 5280 кВ*год., позивачем нараховано двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини в сумі 6977,48 грн..

29.04.2015 року позивачем виставлено відповідачеві рахунок-фактуру № НЕ-504202/12581/4 на суму 6977,48 грн..

Як свідчать матеріали справи та підтверджується представниками сторін відповідачем зазначені рахунки-фактури не оплачені, і заборгованість останнього складає 15 854,85 грн.. При цьому, позивачем заявлено до стягнення 15 814,09 грн.. Відповідно до пояснень представника позивача відповідачеві виставлено рахунок на оплату заборгованості по спожитій електроенергії на суму 8877,37 грн., однак у зв'язку з переплатою відповідачем електроенергії за попередні періоди на суму 40,76 грн., сума боргу за спожиту електроенергію за квітень 2015 року становить 8836,61 грн..

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч.6 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч.7 ст.276 ГК України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Беручи до уваги встановлені обставини та наведені вище приписи законодавчих норм суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 8836,61 грн. та 6977,48 грн. за перевищення договірної величини електроспоживання, підлягають задоволенню в повному обсязі як обґрунтовані та правомірні.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Щодо клопотання відповідача про відстрочку стягнення суми боргу на 6 місяців суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Згідно з п. 7.1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012 р. відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Відповідно до п. 7.2 вказаної постанови підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ст. 33 Господарського просувального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не обґрунтовано підстави для відстрочки виконання судового рішення. Посилання останнього на припинення виробництва та важке матеріальне становище підприємства не підтверджено доказами та не є тими виключними обставинами, які свідчать про беззаперечні підстави для відстрочки виконання судового рішення..

Беручи до уваги наведене вище, зважаючи на заперечення представника позивача щодо відстрочки виконання рішення суду, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача та відстрочки рішення суду.

Керуючись ст.ст.4 3 , 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Мактранстрейд» (22800, Вінницька область, Немирівський район, с. Райгород, код ЄДРПОУ 37898554) на користь Публічного акціонерного товариства «Вінницяобленерго» в особі Структурної одиниці «Немирівські електричні мережі» (22800, Вінницька область, м. Немирів, вул. Горького, 2 код ЄДРПОУ 25510400) 15 814 (п'ятнадцять тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 09 коп. - боргу та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07 липня 2015 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи