Рішення

від 02.07.2015 по справі 904/4416/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.07.15р. Справа № 904/4416/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго", 49107, м. Дніпропетровськ, шосе Запорізьке, 22

до Новомосковського міського відділу (з обслуговування міста Новомосковськ та Новомосковського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, 51200, Дніпропетровська обл., м.Новомосковськ, вул. Радянська, 7

про стягнення 11 136,29 грн.

Суддя Панна С.П.

Представники:

від позивача Денисенко Н.М. - юрисконсульт відділу з правового забезпечення продаж крупним споживачем департаменту з правового забезпечення продаж за довіреністю від 12.05.2015 року

від відповідача Пустовіт Р.І. - представник за довіреністю від 15.06.2015 року за № 4981

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Новомосковського міського відділу (з обслуговування міста Новомосковськ та Новомосковського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про стягнення боргу за перевищення договірної величини споживання електричної енергії в сумі 11136,29 грн., судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору постачання від 03.02.2014 року за № 119 в частині дотримання обумовлених договором обсягів електроспоживання в зв'язку з чим позивачем розраховано вартість перевищення договірної величини споживання електричної енергії, яка не сплачена відповідачем добровільно та є предметом спору.

Відповідач з позовними вимогами не погоджується (заперечення проти позову від 30.06.2015 року за № 5405) посилаючись на те, що у лютому 2014 року відповідачем спожито електроенергії в обсязі 21915 кВт/год, вартість якої повністю оплачена, що не заперечується позивачем. Крім того, позивачем пропущено річний строк позовної давності для звернення за позовом про стягнення штрафу до суду.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у справі оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.02.2014 року між Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпрообленерго", як постачальником, та Новомосковським міським відділом (з обслуговування міста Новомосковськ та Новомосковського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, як споживачем, укладено договір № 119 про постачання електричної енергії за змістом п. 1.1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу у точці (точках) продажу електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 87,5 кВт, величини якої по об'єктах споживача визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Точка (точки) продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію, визначена додатком "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатації відповідальності сторін" та/або "Загальна схема електропостачання", які є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідно до п. 3.2.1 договору споживач має право звернутись до постачальника не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення поточного розрахункового періоду у порядку, визначеному умовами розділу 5 цього договору, за зміною (коригуванням) договірної величини споживання електричної енергії цього періоду та договірної граничної величини споживання електричної потужності (у разі, якщо споживач розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, та/або являється споживачем постачальника за нерегульованим тарифом, електроустановки якого обладнані засобами диференційованого (погодинного) обліку електричної енергії), зазначених у додатках "Обсяги постачання електричної енергії споживачу" ат "Обсяги споживання електричної потужності споживачем".

За перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно з вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50000 кВт*год і більше (п. 4.2.2 договору).

За змістом п. 5.1 договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 01 жовтня поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії за формою додатку "Обсяги очікуваного споживання електричної енергії та потужності споживачем".

Перевищення споживачем договірних величин споживання електричної енергії визначається постачальником як різниця фактично спожитої активної електричної енергії за розрахунковий період, підтвердженої додатком "Акт прийняття-передавання товарної продукції", та договірною величиною споживання електричної енергії, встановленою на цей розрахунковий період згідно з умовами розділу 5 цього договору (п. 5.6 договору).

Розрахунковий період для визначення обсягу спожитої електричної енергії становить один місяць, а саме з 21 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця (п. 1 додатку № 3 до договору № 119 від 03.02.2014 року про постачання електричної енергії).

Пунктом 2.1 додатку № 3 до договору № 119 від 03.02.2014 року про постачання електричної енергії передбачено, що оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, рахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, пеня, 3% річних, індекс інфляції та інші платежі (за надання споживачу податкових послуг, суми завданих споживачем збитків тощо) згідно з умовами цього договору, здійснюється на рахунки постачальника, вказані у розділі 10 договору, на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

Оплата вартості електроенергії здійснюється до уповноваженого банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, відомості про який наведені у розділі 10 договору. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок зі спеціальними режимом використання постачальника електроенергії (п. 3.1 додатку № 3 до договору № 119 від 03.02.2014 року про постачання електричної енергії).

Обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті споживачем за звітний розрахунковий період визначаються з урахуванням вимог п.п. 4.1.1-4.1.7 цього додатку та підтверджуються актом прийняття-передавання товарної продукції за формою, що є додатком до договору, який споживач надає постачальнику протягом доби після закінчення розрахункового періоду (п. 4.3 додатку № 3 до договору № 119 від 03.02.2014 року про постачання електричної енергії).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 28.02.2014 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 9.8 договору).

Як вбачається з додатку № 1 до договору № 119 від 03.02.2014 року про постачання електричної енергії сторонами погоджено обсяги постачання електричної енергії відповідачу та на лютий місяць 2014 року погоджено обсяг 12,926 тис. кВт*год (а. с. 20).

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з електропостачання у лютому 2014 року, що підтверджується підписаним сторонами актом про використану електричну енергію за лютий 2014 року на 8989 кВт*год (погоджено обсяг електроенергії - 12926 кВт*год., спожито - 21915 кВт*год.) (а. с. 21).

Згідно із п. 4.4 Правил користування електричною енергією споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії (п. 3.2.1 договору).

Відповідно до 5 абзацу ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживачів (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактичної спожитої і договірної величини (п. 4.2.2 договору, п. 5 додатку № 3 до договору).

Позивачем виставлено відповідачу рахунок № 231/119/2/5 від 21.02.2014 року на суму 11136,29 (а. с. 22), підтвердженням отримання якого відповідачем є підпис особи відповідача на примірнику рахунку в графі одержувач (а. с. 22).

В порушення прийнятих на себе за договором зобов'язань відповідач не розрахувався з позивачем та не сплати борг за перевищення договірної величини споживання електричної енергії. Сума боргу відповідача перед позивачем склала 11136,29 грн., яка підтверджується матеріалами справи та підлягає до стягнення.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено наступне: зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Умовами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено наступне: якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Доводи відповідача стосовно порушення позивачем строків позовної давності щодо стягнення штрафу згідно зі ст. 258 Цивільного кодексу України відхиляються судом з огляду на наступне:

Відповідно ст. 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.

Приписами ст. 236 Господарського кодексу України передбачено наступне:

У господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій:

1) одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною; відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони; відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо;

2) відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо);

3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;

4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов'язання.

Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачена спеціальна позовна давність, а саме позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи зі змісту законодавства, порядок нарахування неустойки може бути різним: у вигляді відсотків від суми договору чи його невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання; у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; у фіксованій сумі, тобто порядок нарахування неустойки поставлений в залежність від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання, тоді як двократна вартість фактичної спожитої і договірної величини нараховується на одиницю продукції, виражається в ціновому показнику і не може бути виражена певною сумою невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Враховуючи, що сума за перевищення договірної величини споживання електричної енергії обчислюється не у відсотках, а у подвійному розмірі за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності спірна сума не є неустойкою в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України.

Аналіз вищевказаного законодавства та умов укладеного між сторонами договору № 119 від 03.02.2014 року про постачання електричної енергії свідчать про те, що санкції, які позивач просить суд стягнути з відповідача за вказаним договором є оперативного-господарськими санкціями, а не неустойкою і відповідно до правовідносин сторін у суду відсутні підстави застосовувати спеціальну позовну давність передбачену ст. 258 Цивільного кодексу України (щодо неустойки).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 12.02.2015 року у справі № 904/2935/13, від 14.04.2015 року у справі № 904/9127/14.

Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 599, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Новомосковського міського відділу (з обслуговування міста Новомосковськ та Новомосковського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (51200, м.Новомосковськ, вул. Радянська, 7, код ЄДРПОУ 08671024) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" (49107, м.Дніпропетровськ, шосе Запорізьке, 22, код ЄДРПОУ 23359034) 11136 (одинадцять тисяч сто тридцять шість) грн. 29 коп. - боргу за перевищення договірної величини споживання електричної енергії, 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору, про що видати наказ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено - 06.07.2015 року.

Суддя С.П. Панна