Рішення

від 01.07.2015 по справі 908/2882/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.07.2015р. Справа № 908/2882/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Говор О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агротехнологія", м. Сіверськ

про стягнення заборгованості за кредитним договором №21 від 02.03.2005р. в сумі 546624,54 грн.

Представники сторін

Від позивача: Шевченко А.О. - за довіреністю

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агротехнологія", м. Сіверськ про стягнення заборгованості за кредитним договором №21 від 02.03.2005р. в сумі 546 624,54грн., в тому числі заборгованість за кредитом в розмірі 90 000,00грн., заборгованість за відсотками в розмірі 178 160,00грн., заборгованість за комісією в розмірі 1 400,00грн., пеня в розмірі 277 064,54грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов кредитного договору №21 від 02.03.2005р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.04.2015р. позовна заява Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ до відповідача, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агротехнологія", м. Сіверськ про стягнення заборгованості за кредитним договором №21 від 02.03.2005р. в сумі 546624,54грн. направлено для розгляду за територіальною підсудністю до господарського суду Донецької області.

13.05.2015 року згідно автоматичного розподілу справ між суддями позовну заяву передано на розгляд судді Курило Г.Є.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.05.2015р. порушено провадження по справі №908/2882/15.

10.06.2015р. від позивача через канцелярію суду надійшла заява про уточнення позовних вимог від 10.06.2015р., в якій позивач зменшив розмір пені та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в розмірі 90 000,00грн., заборгованість за відсотками в розмірі 178 160,00грн., заборгованість за комісією в розмірі 1 400,00грн., пені в розмірі 85332,68грн.

01.07.2015р. від позивача через канцелярію суду надійшла заява про зменшення розміру пені до 81 726,34грн.

Частина 4 статті 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Позивач в судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача є: 84523, Донецька обл., Артемівський р-н, місто Сіверськ, вул. Журби, 5.

Приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою відповідача, яка наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, враховуючи позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розгляд справи неодноразово відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 01.07.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши в засіданні пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

02.03.2005 року між Відкритим акціонерним товариством Акціонерний банк „Приватінвест" та відповідачем, Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Агротехнологія", м. Сіверськ (позичальником) було укладено кредитний договір № 21 (кредитний договір), згідно з яким Відкрите акціонерне товариство Акціонерний банк „Приватінвест" взяло на себе зобов'язання надати відповідачу кредит у сумі 90000,00 грн. для поповнення обігових коштів, придбання паливномастильних матеріалів, а відповідач зобов'язався повернути кредит відповідно до графіку погашення кредиту - додаток №1 даного договору (п.п. 1.1., 1.2., 1.3 кредитного договору).

Додатком № 1 від 02.03.2005 року до кредитного договору, сторонами встановлений графік погашення кредиту: 26.12.2005р. - 30000,00грн., 31.01.2006р. - 30000,00грн., 02.03.2006р. - 30000,00грн.

За своєю правовою природою договір №21 від 02.03.2005р. є кредитним договором, згідно з яким, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Надання кредиту в розмірі 90 000,00грн. позичальнику підтверджується меморіальним ордером № 1861400 від 02.03.2005р., копія якого наявна в матеріалах справи.

За користування кредитом позичальник сплачує відсотки в розмірі 17 % річних. При порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 34% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. Сплата відсотків за користування кредитом здійснюється 25 числа кожного поточного місяця (п. 4.1., 4.2., 4.3 кредитного договору).

Позичальник сплачує банку комісійну винагороду за відкриття за обслуговування позичкового рахунку згідно додатку до кредитного договору (п. 4.4 кредитного договору).

Пунктом п. 5.1 кредитного договору передбачено, що при порушенні позичальником якого-небудь із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п.2.2.2., 4.1, 4.2, 4.3 цього договору, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 1.3, 2.2.3, 2.3.2 договору, винагороди, передбаченої п.п.2.2.5, 4.4., 4.5 цього договору, відповідач повинен сплатити позивачу за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більш подвійної дисконтної ставки НБУ, що діяла в період за який виплачується пеня.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора, згідно ст. 514 Цивільного кодексу України, переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

31.03.2006 року між ВАТ АБ „Приватінвест" (кредитор) та Закритим акціонерним товариством комерційний банк „Приватбанк" (правонаступником якого є позивач) був укладений договір відступлення прав вимоги № 2, відповідно до якого Закритому акціонерному товариству комерційний банк "Приватбанк" перейшли права вимоги отримання на свою користь від боржника -відповідача по справі, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агротехнологія", м. Сіверськ платежів по кредиту, відсоткам, комісіям, інших платежам, неустойки у повному обсязі, що випливають з кредитного договору № 21 від 02.03.2005 року.

Таким чином, кредитором по кредитному договору № 21 від 02.03.2005 року став позивач та до нього перейшли всі права первісного кредитора.

У відповідності зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Позивач доводить банківськими виписками, що прострочена заборгованість за кредитом становить 90 000,00грн., прострочена заборгованість за відсотками за користування кредитом становить 178160,00 грн., заборгованість за комісією становить 1 400,00грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, позивач направив відповідачу претензію від 25.03.2015р. про сплату заборгованості за кредитним договором. Докази направлення претензії на юридичну адресу відповідача наявні в матеріалах справи.

Відповідачем до прийняття судового рішення не надано доказів погашення заборгованості за кредитним договором, в результаті чого господарський суд робить висновок, що сплату цих сум заборгованості не здійснено до теперішнього часу, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 90 000,00грн., простроченої заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 178160,00 грн., простроченої заборгованості за комісією у розмірі 1 400,00грн. є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача відповідно до п. 5.1. кредитного договору пеню в сумі 81 726,34 грн. за період з 03.04.2006р. по 03.04.2009р.

У відповідності до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення виконання грошового зобов'язання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Водночас, частина 1 вказаної правової норми зазначає, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Статтями 1 та 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, наразі розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Застосування дисконтної ставки НБУ, що передбачена п. 5.1. кредитного договору суперечить приписам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а також ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України, таким чином нарахування пені позивачем в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більш подвійної облікової ставки НБУ є правомірним.

Згідно частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором

У відповідності до п. 5.4 кредитного договору, нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань здійснюється протягом 3 років із дня, коли відповідне зобов'язання повинне було бути виконане позичальником, таким чином, нарахування пені може бути здійснено за 3 роки, що відповідає частині 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Суд перевіривши розрахунок пені вважає, що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню в розмірі 81 726,34грн.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 5.7 кредитного договору, строки позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки встановлюється протягом 5 років.

Згідно статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, згідно статті 257 Цивільного кодексу України, встановлюється тривалістю у три роки.

Поряд з цим, правилами статті 258 Цивільного кодексу України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Одночасно згідно зі ст. 259 Цивільного кодексу України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Згідно з пунктом 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони, зробленою до винесення ним рішення.

Оскільки відповідачем не заявлялось про застосування позовної давності, суд її не застосовує.

Судовий збір підлягає віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 47, 49,75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агротехнологія", м. Сіверськ про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 90000,00грн., заборгованості за відсотками в розмірі 178160,00грн., заборгованості за комісією в розмірі 1400,00грн., пені в розмірі 81 726,34грн. задовольнити.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агротехнологія" (84523, Донецька обл., Артемівський р-н, м. Сіверськ, вул.Журби, буд.5, ЄДРПОУ 33244635) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом в розмірі 90000,00грн., заборгованість за відсотками в розмірі 178160,00грн., заборгованість за комісією в розмірі 1400,00грн., пеню в розмірі 81726,34 грн., судовий збір в розмірі 7025,73грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути Публічному акціонерному товариству комерційний банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 3906,77грн., сплачений платіжними дорученнями №PROM5BMPFE tr. PROMF0325BMPFE 1 від 25.03.2015р. та №PROM2BNLL4 tr. PROMF0422 BNLL4 1 від 22.04.2015р. у зв'язку з внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 01.07.2015р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення буде складено та підписано 06.07.2015р.

Суддя Г.Є. Курило