Рішення

від 30.06.2015 по справі 908/3288/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.06.2015р. Справа №908/3288/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м.Горлівка, код ЄДРПОУ 00131268

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Янісоль», смт Велика Новосілка, код ЄДРПОУ 32967298

про стягнення 6043,39 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго», м.Горлівка звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Янісоль», смт Велика Новосілка про стягнення:

- боргу за активну електроенергію у розмірі 2680,93 грн, спожиту у квітні 2014 року;

- боргу за реактивну електроенергію у розмірі 108,96 грн, спожиту у квітні 2014 року;

- боргу за перевищення договірних величин споживання електроенергії у квітні 2014 року у розмірі 2234,11 грн;

- суми 3% річних у розмірі 71,10 грн, нарахованих з 15.05.2014р. по 20.03.2015р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у квітні 2014 року;

- суми інфляційних у розмірі 658,07 грн, нарахованих з 01.06.2014р. по 28.02.2015р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у квітні 2014 року;

- суми пені у розмірі 290,22 грн, нарахованої з 15.05.2014р. по 28.10.2014р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у квітні 2014 року.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.05.2015р. вказану позовну заяву з додатками направлено за підсудністю до господарського суду Донецької області.

Відповідно до ухвали господарського суду Донецької області від 25.05.2015р. за зазначеним позовом порушено провадження по справі №908/3288/15, судове засідання призначено на 09.06.2015р.

Згідно із ухвалою суду від 09.06.2015р. розгляд справи було відкладено на 30.06.2015р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №227 від 02.04.2007р. про постачання електричної енергії, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Янісоль» утворилась заборгованість за реактивну електроенергію у розмірі 108,96 грн, а також за активну електроенергію в сумі 2680,93 грн, що стало підставою для нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Представник позивача в судові засідання 09.06.2015р., 30.06.2015р. не з'явився, про розгляд справи був обізнаний, про що свідчать наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №6102215200506, пояснення №51юр-1044/15 від 02.06.2015р. Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго».

Відповідач в судові засідання не з'явився, будь-яких пояснень по суті спору не надав, витребуваних судом документів не представив. Одночасно, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Янісоль» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи з урахуванням наступних обставин.

За приписами ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом відомостей, які наявні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 09.04.2015р., місцезнаходженням відповідача є: Донецька обл., смт Велика Новосілка, вул.Пушкіна, буд.69.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвали суду від 25.05.2015р., 09.06.2015р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, призначеної на 09.06.2015р., 30.06.2015р.

Станом на 30.06.2015р. ухвали від 25.05.2015р., 09.06.2015р. або докази їх вручення до господарського суду Донецької області не повернулись.

Інформацію щодо будь-якої іншої адреси відповідача матеріали справи не містять.

У п.3.9.1 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Янісоль», яка наявна у матеріалах справи, в тому числі, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що сторони, зокрема, у судове засідання 30.06.2015р. на виклик суду не з'явились, справа може бути розглянута за наявними в ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка учасників судового процесу не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Як свідчать матеріали справи, 02.04.2007р. між Відкритим акціонерним товариством «Донецькобленерго» (найменування якого змінено на Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго») (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Янісоль» (споживач) було підписано договір №227 про постачання електричної енергії.

Згідно із п.1 вказаного договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 151 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Відповідно до п.9.5 договору №227 від 02.04.2007р. останній набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2009р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Приймаючи до уваги, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази припинення дії спірного правочину, враховуючи зміст пояснень №51юр-1044/15 від 02.06.2015р. позивача, суд дійшов висновку, що зобов'язання сторін за вказаною угодою автоматично продовжувалися кожний наступний рік та були чинними на момент існування спірних правовідносин.

Згідно із п.п.2.2.2 договору №227 від 02.04.2007р. постачальник зобов'язався постачати споживачу електроенергію, як різновид товару.

Як свідчать матеріали справи, у квітні 2014 року постачальник поставив споживачу активну електроенергію на суму 4787,03 грн (3864 кВт/год), реактивну електроенергію на суму 108,96 грн (3091 кВАр/год), що підтверджується наявним у матеріалах справи актом прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за квітень 2014 року.

Як вказує позивач, відповідач встановлений договором обов'язок по оплаті поставленої електричної енергії у повному обсязі та у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Донецькобленерго» заявлено вимоги, зокрема, про стягнення боргу за активну електроенергію в сумі 2680,93 грн та реактивну електроенергію у розмірі 108,96 грн.

Крім того, враховуючи що у квітні 2014 року відповідачем перевищено договірні величини електроспоживання, позивачем заявлено до стягнення 2234,11 грн.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами п.2.3.4 договору №227 від 02.04.2007р. споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно із умовами додатків №3 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» та №5 «Порядок розрахунків» до цього договору.

За приписами п.2, п.3 додатку №5 до вказаного договору споживач до 7 числа календарного місяця в поточному розрахунковому періоді на підставі виставленого постачальником рахунка здійснює попередню оплату за активну електричну енергію, яка буде спожита в наступному розрахунковому періоді.

Як свідчать матеріали справи, позивач надав, а відповідач прийняв 06.05.2014р. рахунок №65/227 за квітень 2014 року, у відповідності до якого до сплати протягом 5 днів належало 108,96 грн за реактивну електроенергію та 2680,93 грн за активну електроенергію.

Відтак, з урахуванням змісту п.2, п.3 додатку №5 до договору №227 від 02.04.2007р., господарським судом встановлено, що строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати електричної енергії на вказані суми настав.

Крім того, за приписами ч.6 ст.26 Закону України «Про електроенергетику» у разі перевищення договірних величин електроспоживання споживач зобов'язаний сплатити постачальнику двократну вартість різниці між фактично спожитою та встановленою договірною величиною електроспоживання.

Відповідно до п.4.2.2 договору №227 від 02.04.2007р. за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини.

Додатком №8 «Договірні величини споживання електричної енергії» до вказаного договору було встановлено обсяг постачання електричної енергії у квітні 2014 року на рівні 1,7 тис. кВт/год.

При цьому, у квітні 2014 року відповідач фактично спожив 3864 кВт/год, що на 2164 кВт/год перевищує встановлений договором ліміт.

06.05.2014р. позивач надав, а відповідач прийняв рахунок №65/227.155313 від 18.04.2014р. на оплату 2234,11 грн за перевищення договірних величин електроспоживання, яким визначено строк оплати - 5 днів.

Проте, як вказує позивач, зазначений рахунок також не було оплачено відповідачем.

Відповідачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України наявності вказаних обставин не спростовано, доказів проведення оплат на суми 2680,93 грн, 108,96 грн, 2234,11 грн не надано.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №227 від 02.04.2007р. виконав належним чином, зауважень щодо кількості та якості спожитої електричної енергії від відповідача не надходило, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за спірним договором обов'язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Янісоль» на користь позивача суми боргу за активну електроенергію - 2680,93 грн, реактивну електроенергію - 108,96 грн, а також 2234,11 грн за перевищення договірних величин електроспоживання підлягають задоволенню у повному обсязі.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В силу ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Пунктом 4.2.1 договору №227 від 02.04.2007р. встановлено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4 - 2.3.5 цього договору з порушенням термінів, визначених додатком №5 «Порядок розрахунків» до цього договору споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 2% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відтак, позивачем нараховано за період з 15.05.2014р. по 28.10.2014р. та заявлено до стягнення пеню в розмірі 290,22 грн виходячи з показників подвійної облікової ставки Національного банку України за відповідний період, що повністю узгоджується з приписами діючого законодавства відносно порядку нарахування неустойки.

Наразі, вказаний розрахунок пені є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись приписами вказаних норм, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 71,10 грн (період з 15.05.2014р. по 20.03.2015р.), інфляційні збитки в сумі 658,07 грн (період з 01.06.2014р. по 28.02.2015р.).

За розрахунком суду, 3% річних за визначений позивачем період становлять 71,09 грн, а сума втрат від інфляції - 633,31 грн, внаслідок чого позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню у вказаному судом розмірі.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м.Горлівка до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Янісоль», смт Велика Новосілка про стягнення:

- боргу за активну електроенергію у розмірі 2680,93 грн, спожиту у квітні 2014 року;

- боргу за реактивну електроенергію у розмірі 108,96 грн, спожиту у квітні 2014 року;

- боргу за перевищення договірних величин споживання електроенергії у квітні 2014 року у розмірі 2234,11 грн;

- суми 3% річних у розмірі 71,10 грн, нарахованих з 15.05.2014р. по 20.03.2015р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у квітні 2014 року;

- суми інфляційних у розмірі 658,07 грн, нарахованих з 01.06.2014р. по 28.02.2015р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у квітні 2014 року;

- суми пені у розмірі 290,22 грн, нарахованої з 15.05.2014р. по 28.10.2014р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у квітні 2014 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Янісоль» (85500, Донецька обл., Великоновосілківський район, селище міського типу Велика Новосілка, вулиця Пушкіна, будинок 69, код ЄДРПОУ 32967298) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601, Донецька обл., м.Горлівка, Центрально-Міський район, проспект Леніна, будинок 11, код ЄДРПОУ 00131268) борг за активну електроенергію - 2680,93 грн; борг за реактивну електроенергію - 108,96 грн; борг за перевищення договірних величин споживання електроенергії у квітні 2014 року - 2234,11 грн; 3% річних - 71,09 грн; суму інфляційних - 633,31 грн; пеню - 290,22 грн, а також судовий збір в сумі 1819,51 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

У судовому засіданні 30.06.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 06.07.2015р.

Суддя Ю.О.Паляниця