Рішення

від 06.10.2014 по справі 906/1063/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "06" жовтня 2014 р. Справа № 906/1063/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А. ,

за участю представника позивача Кузнєцової Т.І., дов. №2 від 15.07.2014р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Юнона" (м. Новоград-Волинський)

до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м.Житомир)

про стягнення 24728,44 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 24728,44грн., з яких 18904,44грн. основного боргу, 5824,00грн. - штрафні санкції.

Ухвалою господарського суду від 05.08.2014р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 19.08.2014р.

Ухвалою від 19.08.2014р. розгляд справи було відкладено на 23.09.2014р.

Ухвалою від 23.09.2014р. розгляд справи відкладено на 06.10.2014р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. В судовому засіданні в усному порядку надала пояснення, що стосуються обставин справи, зокрема, щодо господарських правовідносин, які виникли між сторонами.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив. На виконання вимог ухвали суду від 23.09.2014р. відповідач подав копії, витребуваних документів.

Представник відповідача, який був присутній в судовому засіданні 23.09.2014р. проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.61-66).

Заслухавши пояснення учасника судового процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно п. 1.1 Положення філія "Новоград-Волинська ДЕД" створена як відособлений структурний підрозділ ДП "Житомирський облавтодор".

Пунктом 3.2 Положення, філія здійснює свою господарську діяльність на принципах внутрішнього господарського розхрахунку, підпорядкованості та підзвітності органам управління підприємства. Підприємство несе відповідальність по зобов'язанням філії.

Відповідно до п. 3.3 Положення, філія може від імені і за дорученням директора підприємства укладати договори відповідно до предмета діяльності підприємтства.

25 січня 2011 року між ТОВ фірма "Юнона" (продавець, позивач) та філією "Новоград-Волинська ДЕД", яка діяла на підставі доручення №9 від 24.01.2011р., укладено договір купівлі-продажу №2 (а.с.7), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця щебінь, відсів, а покупець - прийняти й оплатити його (п.1.1 договору).

Пунктом 1.2 договору купівлі-продажу сторони узгодили, що вартість товару становить 99000,00 грн. Кількість, асортимент та якість товару наведені в специфікації (додаток № 1 до цього Договору), що є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно пояснень позивача протягом 2011 р. на виконання умов договору відповідачу здійснювався відпуск товару на підставі видаткових накладних (а.с. 53, 55, 57, 59).

17.10.2011 р. за видатковою накладною №1 Філії Новоград-Волинський ДЕД ДП "Житомирський облавтодор" позивач відвантажив товар на загальну суму 37394,65грн. (а.с.8, 53).

Позивач зазначив, що відпуск товару здійснено на підставі довіреністі філії "Новоград-Волинська ДЕД" ДП "Житомирський облавтодор" № 239 від 10.10.2011р., яка видана майстру Кабаннік В.В. на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Умови оплати вартості товару, яка вказана у п. 1.2 договору (99000,0 грн.) сторони визначили у п. 7.1 договору. При цьому, визначили лише строки оплати 50% вартості товару, вказавши, що оплата вказаної частини здійснюється після отримання товару та переходу права власності на нього, відповідно до п. 5.2 договору.

Згідно пояснень позивача, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 24-30, 96, 97) протягом 2011 р. відповідач провів розрахунки на загальну суму 121044,00 грн. Вказані кошти занесені в рахунок оплати раніше відпущеного відповідачу товару.

Позивач вказав, що оплата поставленого товару за накладною № 1 від 17.10.2011р. здійснена частково на суму 18490,00грн. Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість у розмірі 18904,44грн.

Як зазначає позивач, 13.03.2014р. на адресу відповідача надіслано претензію (а.с.12) про сплату боргу, яка залишена без задоволення.

За вказаних обставин, ТОВ фірма "Юнона" звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача 18904,44грн. основного боргу та 5824,00грн. пені за неналежне виконання грошового зобов'язання протягом 865 днів.

За даними актів звірки розрахунків, які проведені між Філією "Новоград-Волинський ДЕД" ДП "Житомирський облавтодор" та позивачем, заборгованість на користь ТОВ "Юнона" станом на 18.08.2014 р. становить 18904,44 грн. (а.с. 31, 47).

Відповідач заперечує проти позовних вимог. Вважає, що:

- позивач безпідставно вимагає стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги саме договором купівлі-продажу № 2 від 25.01.2011 р., оскільки докази замовлення товару відповідачем відсутні. На думку відповідача, за умовами договору, доказом замовлення товару є специфікація;

- доказом передачі товару відповідачу є належним чином оформлена довіреність на отримання ТМЦ. Довіреність №239 від 10.10.2011р., видана Кабанніку В.В., не містить посилання на договір №2 від 25.01.2011р. та видана для отримання від ТОВ "Юнона" щебеню у кількості 610 т та горної маси у кількості 30,5т. Довіреності на уповноваження посадової особи філії видавати довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей відповідач не видавав;

- накладна №1 від 17.10.2011р. не може бути належним доказом отримання товару, оскільки не відповідає вимогам, визначеним у ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в Положенні про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. В ній відсутні відомості про місце складання, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка отримала товар, і яка відповідає за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. Також не зазначені дані, які дають змогу ідентифікувати особу, що здійснювала господарську операцію (відсутнє посилання на довіреність);

- обов'язок відповідача щодо оплати спірної продукції не міг настати, оскільки позивачем не доведено факт виконання умов п. п. 4.2 та 5.2 договору, а саме факт передачі відповідачу видаткової накладної, сертифікату якості та специфікації. Крім того, в порядку ст. 530 ЦК України, позивач не направляв відповідачу вимогу про виконання зобов'язання щодо оплати товару.

Представник позивача в судовому засіданні від 06.10.2014 р. подала Специфікацію, яка була оформлена сторонами як додаток № 1 до договору купівлі-продажу № 2 від 25.01.2011 р. (а.с. 98).

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню. При цьому, суд враховує наступне.

Згідно ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини, які виникли між сторонами, є правовідносинами купівлі-продажу, зокрема поставки товару.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, факт поставки товару на суму 37394,65грн. позивач доводить договором купівлі-продажу № 2 від 25.01.2011 р., видатковою накладною №1 від 17.10.2011р. (а.с. 8) та довіреністю № 239 від 10.10.2011р. (а.с. 9).

Крім того, на підтвердження факту поставки та отримання товару відповідачем , позивачем подано копію податкової накладної від 17.10.2011 р., податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2011 р. та розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а.с. 101-106).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.

Видаткова накладна є двостороннім документом, яка підписується обома сторонами договору, скріплюється печаткою і повинна передбачати та конкретизувати основні умови поставки/передачі товару згідно договору.

Так, видаткова накладна № 1 від 17.10.2011р., яка вказує на відпуск товару відповідачу, містить реквізити щодо дати і місця її складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції. На накладній проставлено підпис особи, яка відвантажила товар та підпис особи, яка отримала товар. При цьому в накладній не вказані прізвища, посади або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

Однак, відсутність у видатковій накладній вищевикладених реквізитів не можуть бути беззаперечним доказом того, що господарська операція (в даному випадку - передача товару) не відбулась та ніяким чином не спростовують факт отримання відповідачем даного товару.

Згідно ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як наголошувалось вище, в підтвердження поставки відповідачу товару, до матеріалів справи позивачем додано копію податкової накладної від 17.10.2011 р., податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2011 р. та розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а.с. 101-106).

Як вбачається з розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту, до розділу 1 "Податкові зобов'язання" позивачем включено платника податку ІПН 320082706257 (ДП "Житомирський облавтодор"), обсяг постачання 31162,21 грн.; сума ПДВ 6232,44 грн. (а.с. 105).

На вимогу суду відповідачем також подано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2011 р. та розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а.с. 80-86).

При дослідженні вищевказаних документів, судом встановлено, що відповідачем до операцій з придбання з податком на додану вартість, які дають право на формування податкового кредиту, включено поставку товару ТОВ "Юнона" (ІПН 204016506159); обсяг постачання 31162,21 грн.; сума ПДВ 6232,44 грн. (а.с. 84).

Згідно преамбули Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

При цьому, ст. 9 Закону визначає підставу для бухгалтерського обліку господарських операцій - первинні та зведені облікові документи, а також вимоги до реквізитів вказаних документів.

Тобто, норми вказаного Закону не регулюють спірні правовідносини, які виникли між сторонами, оскільки предметом спору не є правильність ведення сторонами бухгалтерського обліку або складання фінансової звітності. Даний Закон не містить вимог щодо підтвердження факту передачі товарів та надання послуг певними доказами - документами з визначеними ст.9 Закону реквізитами. Неточність або неповнота відповідних даних у первинних облікових документах є підставою для застосування до відповідальних за ведення бухгалтерського обліку винних осіб визначеної чинним законодавством відповідальності.

За вказаних обставин, доводи відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву, свідчать про недоліки видаткової накладної як первинного документа, однак не спростовують факт отримання товару від позивача.

Зважаючи на заперечення відповідача щодо відсутності доказів передачі товару саме відповідачу, оскільки мають місце неточності при оформленні довіреності на отримання товару, суд приймає до уваги наступне.

Умови та порядок видачі довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей регламентовано Інструкцією №99 "Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р., дія якої поширюється на підприємства, установи та організації, їх відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Відповідно до п.2 Інструкції №99 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Відповідно до п.5 Інструкції №99 довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства.

Судом прийнято до уваги, що довіреність на отримання цінностей №239 від 10.10.2011р. є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства (філія "Новоград-Волинська ДЕД") про уповноваження конкретної фізичної особи (майстер Кабаннік В.В.) одержати для підприємства від ТОВ "Юнона" визначені перелік та кількість цінностей (щебінь та горна маса).

Довіреність №239 від 10.10.2011р. містить підписи керівника філії та головного бухгалтера та скріплена печаткою філії "Новоград-Волинська ДЕД".

Доказів анулювання виданої ним довіреності чи її відкликання з повідомленням про це позивача відповідачем не надано

Пояснення відповідача щодо не підписання ним довіреності на уповноваження посадової особи видавати довіреність на отримання ТМЦ суд вважає безпідставними, оскільки як випливає зі змісту Положення філії "Новоград-Волинська ДЕД" філія самостійно здійснює господарську діяльність відповідно до завдань, встановлених підприємством; здійснює бухгалтерський і податковий облік, несе відповідальність за його вірогідність (п.п. 5.1, 5.5).

Водночас, при дослідженні видаткової накладної №1 від 17.10.2011р. суд встановив відсутність посилання в ній саме на договір купівлі-продажу № 2 від 25.01.2011 р., що дає підстави вважати, що поставка товару здійснювалась поза межами договору купівлі продажу № 2 від 25.01.2011 р.

До того ж, як вбачається з договору купівлі-продажу № 2 від 25.01.2011 р., зі сторони покупця (відповідач) договір підписано начальником філії "Новоград-Волинська ДЕД", який діяв на підставі Положення та доручення № 9 від 24.01.2011 р.

При дослідженні копії, вищевказаної довіреності, яка подана позивачем (а.с. 99) судом встановлено, що остання видана ДП "Житомирський облавтодор" начальнику філії "Новоград-Волинська ДЕД" Марчуку М.В. на право заключати договори з іншими суб'єктами господарювання на суму 100000,00 грн по кожному договору.

Згідно п. 1.2 договору № 2 від 25.01.2011 р. сторони визначили, що вартість товару, яка підлягає передачі покупцю (відповідач) становить 99000,00 грн.

Як вбачається з акта звірки взаєморозрахунків сторін станом на 18.08.2014р., в 2011р. ТОВ фірмою "Юнона" було поставлено товару філії "Новоград-Волинська ДЕД" на суму 132511,29грн. (а.с.47), що також підтверджено видатковими накладними № 6 від 22.07.2011 р. на суму 26101,30 грн., № 2 від 05.08.2011 р. на суму 22371,29 грн., № 4 від 20.09.2011 р. на суму 46644,05 грн., та № 1 від 17.10.2011 р. на суму 37394,65 грн., копії яких долучено до матеріалів справи (а.с. 53, 55, 57, 59).

Поставка товару за накладною № 1 від 17.10.2011р. на суму 37394,65 грн. була останньою. До того товар було вівантажено на загальну суму 95116,64 грн., тобто в межах суми договору купівлі-продажу від 25.01.2011 р.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

На думку суду, вищевикладені обставини, дають підстави вважати, що правовідносини з купівлі-продажу товару згідно накладної №1 від 17.10.2011р. є позадоговірними правовідносинами, згідно яких у відповідача, внаслідок передання йому позивачем товару на загальну суму 37394,65грн., виник кореспондуючий обов'язок оплатити його.

Отже, згідно приписів ст.ст.173, 174 ЦК України між позивачем та відповідачем виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити отриманий товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.

Позивач зазначив, що відповідач здійснив часткову оплату, отриманого за накладною №1 від 17.10.2011р., товару на загальну суму 18490,00 грн.

Відповідач своє зобов'язання належним чином не виконав (в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про протилежне), розрахунків з позивачем за поставлений товар в повному обсязі не провів.

В силу ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, оскільки суд дійшов висновку, що поставка товару за накладною №1 від 17.10.2011р. здійснювалась не на виконання договору купівлі-продажу, тому умови договору від 25.01.2011 р. в частині строків проведення оплати товару не підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли на підставі вищевказаної накладної. В порядку ст. 692 ЦК України, яка є спеціальною нормою, що застосовується до правовідносин купівлі-продажу, обов'язок відповідача щодо оплати товару настав 18.10.2011 р.

За вказаних обставин, суд вважає безпідставними посилання відповідача у відзиві на позовну заяву, що строк виконання зобов'язання відповідача по оплаті товару не настав, так як останній не отримував від позивача належним чином оформленої вимоги відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України.

З огляду на викладене вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 18904,44 грн. є законними, обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявленої до стягнення пені в сумі 5824,00 грн. за порушення строків оплати поставленого товару, суд зазначає наступне.

Згідно приписів ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Як зазначено вище, суд дійшов висновку, що поставка товару на суму 37394,65грн. була проведена поза межами договору купівлі-продажу №2 від 25.01.2011р.

Оскільки чинним законодавством, що регулює правовідносини між сторонами, не передбачено відповідальності покупця за невиконання договірних зобов'язань у вигляді пені, враховуючи відсутність між сторонами правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчиненого у письмовій формі, вимога позивача про стягнення з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" 5824,00грн. пені є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню на суму 18904,44грн. основного боргу.

В частині стягнення 5824,00 грн. пені господарський суд відмовляє в позові.

В порядку ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (10003, Житомирська область, м.Житомир, вул. Перемоги, буд. 75, ідентифікаційний код 32008278)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнона" (11700, Житомирська область, м.Новоград-Волинський, вул. Борисова,17, ідентифікаційний код 20401652)

- 18904,44грн. основного боргу

- 1396,71грн. судового збору

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 13.10.14

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- до справи

2- відповідачу (рек. із зв. повід.)