Рішення

від 30.06.2015 по справі 908/2547/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/67/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2015 Справа № 908/2547/15-г

за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кварц" (86060, Донецька область, м.Авдіївка, пров. Комсомольський, буд. 1)

про стягнення 8445, 00 грн. штрафу

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача -не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

14.04.2015р. до господарського суду Запорізької області звернулося Державне підприємство "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кварц", Донецька область, м.Авдіївка про стягнення 8445, 00 грн. штрафу.

Статтею 1 Закону України від 12.08.2014 р. № 1632-VII «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» встановлено, що у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим в районі проведення антитерористичної операції таким судам, та зобов'язано забезпечити розгляд: господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, - господарськими судами, що визначаються головою Вищого господарського суду України.

Розпорядженням Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р «Про зміну територіальної підсудності господарських справ» у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя господарськими судами Донецької і Луганської областей, Донецьким апеляційним господарським судом у районі проведення антитерористичної операції на підставі ст. 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» встановлено, що розгляд господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області, здійснюється господарським судом Запорізької області.

Згідно Довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 14.04.2015 р. справу № 908/2547/15-г призначено до розгляду судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою від 14.04.2015р. порушено провадження у справі № 908/2547/15-г, справі присвоєно номер провадження 4/67/15, судове засідання призначено на 21.05.2015р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору. Ухвалою суду від 21.05.2015р., на підставі ст.ст. 69, 77 ГПК України, продовжено процесуальний строк вирішення спору у справі № 908/2547/15-г на п'ятнадцять днів, до 30.06.2015 р., розгляд справи відкладено на 30.06.2015 р.

За інициативою суду розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У судовому засіданні 30.06.2015 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи та письмовий відзив не надав. Про час та місце слухання справи відповідач повідомлений належним чином, ухвала суду про порушення провадження у справі № 908/2547/15-г від 14.04.2015р. та ухвала № 908/2547/15-г від 21.05.2015р. були направлені засобами поштового зв'язку на адресу вказану у позовній заяві, а саме: 86060, Донецька область, м.Авдіївка, пров. Комсомольський, буд. 1, однак у зв'язку з неможливістю здійснення поштових відправлень у м.Авдіївка, направлені не були.

Відповідно до п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014р. № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за таких умов, зокрема: 1) Якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому слід мати на увазі, що згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін. 3) Якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення; 4) За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

На підставі викладеного, суд належним чином повідомив відповідача про час та місце судового засідання шляхом надсилання відповідачу телефонограми, про що свідчить телефонограма за вих. № 10 від 25.05.2015р., проте за зазначеним засобом зв'язку виклику не було. Також, інформацію про час і місце судового засідання розміщено на сторінці суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет, про що свідчить відповідні витяги які міститься в матеріалах справи від 15.04.2015р. та від 10.06.2015р.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, проте не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 14.01.2015 року за відсутності представника відповідача.

Крім того, суд виходить з тих обставин, що відповідно до ч. 1 ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Процесуальний строк вирішення спору закінчується - 30.06.2015р. На думку суду сторони мали достатньо часу для надання суду наявних доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне розглянути справу по-суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Представник позивача в судове засідання 30.06.2015р. не з'явився, однак 26.06.2015р. на електрону адресу суду від позивача надійшло клопотання, в якому останній просить розглянути справу без участі уповноваженого представника ДП "Придніпровська залізниця", у зв'язку з економічною доцільністю витрат коштів на поїздку уповноваженого представника.

Розглянувши заявлене клопотання, судом клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника ДП "Придніпровська залізниця" задоволено.

Заявлені позовні вимоги, викладені в позовній заяві, які мотивовано наступними обставинами. У жовтні 2014 р. зі станції Авдіївка Донецької залізниці відповідач здійснив відправлення вантажу (пісок кварцовий, крім будівельного марки ПК-070-У) групою вагонів згідно з накладною № 52914983 на станцію ім. Кожушко А.М. Донецької залізниці. На станції Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці на підставі ст. 24 Статуту залізниць України проведено перевірку маси вантажу в вагонах, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вагоні № 67918615 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній № 52914983. У накладній № 52914983 у вагоні №67918615 вказана маса вантажу 71000 кг, фактично ж встановлено, що маса вантажу складає 74250 кг, що на 3250 кг більше, ніж вказано у накладній. Контрольне переважування вагону проводилось на 150-тонних вагах, тобто таким же способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення, про що було складено акт загальної форми № 1498/Ваги від 21.10.2014 р. та комерційний акт РА №004845/514/1 від 21.10.2014 року. У зв'язку з виявленням факту неправильного зазначення у залізничній накладній №52914983 маси вантажу, залізницею на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України нараховано штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати, що становить за вагон №67918615 суму у розмірі 8 445,00грн. (розмір провізної плати 1689,00 грн.). Обґрунтовуючи позов ст.ст. 24, 118, 122 Статуту залізниць України, позивач просить стягнути з відповідача штраф за неправильно зазначену масу вантажу у розмірі 8445,00грн. грн.

Розглянувши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

08.10.2014 року зі станції відправлення Авдіївка Донецької залізниці на станцію ім. Кожушко А.М. Донецької залізниці за залізничною накладною № 52914983 Товариство з обмеженою відповідальністю "Кварц" у групі вагонів, в тому числі вагоні №67918615 було відправлено вантаж (пісок кварцовий, крім будівельного марки ПК-070-У) масою 71000 кг., вантаж навантажений навалом. Провізна плата склала 1689,00 грн.

21.10.2014 р. на станції Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці здійснено контрольне перезважування вагону №67918615 та виявлено невідповідність маси вантажу з документами, за результатами перевірки складено акт загальної форми №1498/Ваги.

Того ж дня, 21.10.2014 р. на підставі акту загальної форми №1498/Ваги від 21.10.2014 р. станцією Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці здійснено контрольне перезважування вантажу у вагоні №67918615 на 150-тонних вагонних вагах та встановлено, що відповідно до документа у вагоні №67918615 значиться тара - 21100 кг., нетто - 71000 кг. Фактично виявилось: у вагоні № 67918615 брутто - 95350 кг., тара - 21100 кг., нетто - 74250 кг., що більше ваги вказаної в документі на 3250 кг. За даними обставинами складено комерційний акт РА № 004845/514/1 від 21.10.2014 р. В технічному та комерційному відношенні вагон справний, вагон без торцевих дверей, розгрузочні люки з обох сторін закриті, погрузла рівномірна нижче бортів на 40 см, без заглиблень, просипання вантажу немає.

Позивач звернувся до суду з позовом, за яким порушено провадження у даній справі, про стягнення з відповідача штрафу в сумі 8 445,00грн. (5-ти кратна провізна плата) на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України, нарахованого в зв'язку з невірним визначенням відповідачем маси вантажу.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Аналогічний припис містить ст. 307 ГК України.

Частиною 5 ст. 307 ГК України визначено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998р. № 457 (надалі Статут) визначено, що Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Відповідно до ст. 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Аналогічне викладено в Правилах оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р. Згідно з п. 1.3 даних Правил усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи.

Частинами 1, 2 ст. 24 Статуту визначено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Відповідно до ст. 37 Статуту, п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р., під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Спосіб визначення маси зазначається у накладній. Маса вантажів визначається відправником. Тип ваг указується у накладній.

Відповідно до додатку 3 Правил оформлення перевізних документів визначено, що "маса вантажу визначена відправником" заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказуються маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом). Відповідно до п. 2.3 зазначених Правил, правильність внесених в перевізний документ відомостей своїм підписом засвідчує представник відправника.

Як вбачається з залізничної накладної № 52914983, в графі 26 "Спосіб визначення маси" зазначено: "на вагонних вагах (150 т)", в графі 24 "Маса вантажу, визначена відправником" зазначено: "209000".

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно з п. 5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Пунктом 22 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. N 644, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення.

Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Пунктом 1 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. N 334, встановлено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6 до Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу від 25.02.99 N 113 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.99 за N 165/3458).

Згідно абзацу 3 п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення затвер джених наказом МТУ від 21.11.2000 р. № 644 залізниця приймала вантаж до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його марку вання (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кілько сті. Таким чином працівник залізниці здійснивши візуальний огляд вагону не міг визначити масу вантажу при відправці без зважування. Залізниця не приймала участі у зважуванні вантажу, за правильність внесе них даних до залізничної накладної відповідальність згідно п. 2 Правил оформлення перевізних документів затверджених наказом МТУ від 21.11.2000 р. № 644 зі змінами та доповненнями несе вантажовідправник, за виключенням тих випадків коли залізниця за заявою вантажовідправника та після проведення відповідної оплати приймає участь у зважуванні ван тажу.

Як свідчать матеріали справи, 21.10.2014 р. комерційним актом РА №004845/514/1 засвідчено невідповідність маси вантажу на 3250 кг. даним, зазначеним відповідачем у залізничній накладній № 52914983.

Відповідно до Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 р. № 04-5/225 у застосуванні статті 118 Статуту залізниць слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення, так і на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Вивчивши та оцінивши комерційний акт РА №004845/514/1 від 21.10.2014р., суд вважає його таким, що складений відповідно до вимог, які ставляться до його складання.

Зважування вантажу, згідно з накладною № 52914983, здійснювалося відповідачем на вагонних вагах (150 т). У комерційному акті РА №004845/514/1 від 21.10.2014р. зазначено, що переважування було здійснено на 150-тонних тензометричних вагах, тобто таким самим способом, як і при завантаженні вантажу.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про невірне зазначення відповідачем у залізничній накладній № 52914983 маси вантажу.

Згідно розрахунку позивача штраф за невірно зазначену масу вантажу у накладній №52914983 на вагон № 67918615 складає суму 8445,00 грн. (1689 (провізна плата, грн.) х 5 =8445,00 грн. штраф).

Таким чином, розрахунок штрафу позивачем здійснено вірно, а вимоги про його стягнення, на підставі зазначеного вище, суд визнає обґрунтованими та доведеними.

Таким чином, позовні вимоги задовольняються повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кварц", Донецька область, м.Авдіївка задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кварц" (86060, Донецька область, м.Авдіївка, пров. Комсомольський, буд. 1, код ЄДРПОУ 30956504) на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, код ЄДРПОУ 01073828, в особі відокремленого підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень) 8 445 (вісім тисяч чотириста сорок п'ять) грн. 00 коп. штрафу та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп . судового збору Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "01" липня 2015 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.