Рішення

від 30.06.2015 по справі 910/10494/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2015Справа №910/10494/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Спецресурс»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Домкраст»

Про стягнення 77 808,30 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Гук О.М. представник за довіреністю № 02 від 08.04.15.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Спецресурс» (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домкраст» (далі - відповідач) про стягнення 46 943,75 грн. - основного боргу, 12 556,49 грн. - пені, 16 899,75 грн. - збитків від інфляції, 1 408,32 грн. - 3% річних.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем не сплачено грошові кошти за Договором № ОСТ 060712-01 про надання послуг спецтехніки від 06.07.12., що зумовило виникнення заборгованості, нарахування пені, 3% річних, збитків від інфляції та звернення позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.15. порушено провадження у справі № 910/10494/15 та призначено її до розгляду на 19.05.15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.15. в зв'язку з неявкою відповідача розгляду справи, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 04.06.15.

В зв'язку з неявкою с судове засідання 04.06.15. представників сторін та невиконання ними вимог ухвал суду в даній справі на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 30.06.15.

30.06.15. позивачем через відділ діловодства суду було подано клопотання про продовження на підставі ст. 69 ГПК України строку вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні 30.06.15. позивачем підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 30.06.15. не з'явився, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/10494/15.

В судовому засіданні 30.06.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.07.12. між позивачем (далі - Виконавець) та відповідачем (далі - Замовник) було укладено Договір № ОСТ 060712-01 про надання послуг спецтехніки (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Виконавець зобов'язався надати Замовнику послуги спецтехніки, а Замовник - прийняти і оплатити надані послуги відповідно до умов Договору.

Строк дії Договору сторонами погоджено в п. 6.1 з моменту підписання і скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами зобов'язань.

Відповідно до 2.3 Договору, загальна вартість послуг за Договором регламентується та складається з сум актів наданих послуг згідно виставлених Виконавцем та сплачених Замовником рахунків.

Згідно з п. 2.4 Договору, оплата за Договором проводить в безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування коштів на рахунок Виконавця на умов передоплати.

Спір у справі виник в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором по оплаті виконаних робіт за здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, обґрунтувань соє правової позиції у справі не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що між сторонами було складено, підписано та скріплено печатками:

- акт № ОУ-0000074 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 25.07.12. на суму 10 100,00 грн. (складений по рахунку № СФ-000098 від 12.07.12. );

- акт № ОУ-0000076 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 08.08.12. на суму 10 331,25 грн. (складений по рахунку № СФ-000113 від 08.08.12. );

- акт № ОУ-0000087 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 08.08.12. на суму 28 600,00 грн. (з посиланням на Договір );

- акт № ОУ-0000071 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.07.12. на суму 39 000,00 грн., на загальну суму 88 031,25 грн. (з посиланням на Договір ).

Відповідно до 2.3 Договору, загальна вартість послуг за Договором регламентується та складається з сум актів наданих послуг згідно виставлених Виконавцем та сплачених Замовником рахунків.

Згідно з п. 2.4 Договору, оплата за Договором проводить в безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування коштів на рахунок Виконавця на умовах передоплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Рахунків, що виставлялись позивачем відповідачу, Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал Спецресурс» на вимогу суду надано не було.

У відповідності до наявних в матеріалах справи банківських виписок по особовому рахунку позивача вбачається, що відповідач сплатив відповідачу 41 087,50 грн. в погашення заборгованості за вказаними вище актами.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, за наявними матеріалами справи судом встановлено, що повної оплати наданих послуг за вказаними актами відповідач не здійснив, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 46 943,75 грн. (88 031,25 грн. - 41 087,50 грн.) заборгованості по оплаті наданих послуг.

З огляду на все викладене вище позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю в розмірі 46 943,75 грн.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача 12 556,49 грн. - пені, суд відзначає наступне.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст. 546 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пеня, за визначенням ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

З ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

З п. 2.1 Постанови № 14 від 17.12.13. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вбачається, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Тобто, пеня стягується тільки у тому разі, коли її розмір визначено в договорі.

Разом з тим, умовами Договору не передбачено відповідальності Замовника за порушення строків оплати наданих послуг.

Суд також зазначає, що інших доказів забезпечення виконання зобов'язань з оплати наданих послуг за вказаним Договором пенею у формі, що передбачена чинним цивільним законодавством, сторонами до матеріалів справи не представлено.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 12 556,49 грн. пені задоволенню не підлягають.

Далі, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 16 899,75 грн. - збитків від інфляції, 1 408,32 грн. - 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як відзначалось судом, рахунків, що виставлялись позивачем відповідачу, Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал Спецресурс» на вимогу суду надано не було, в призначеннях платежу часткових проплат, що здійснювались відповідачем, зазначено або рахунки, або Договір, а тому суд не вбачає за можливе встановити на виконання конкретно яких саме актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) відбувалось погашення заборгованості.

Крім того, доказів направлення позивачем відповідачу вимоги (претензії) про оплату заборгованості не надано, а умовами Договору не встановлено конкретної дати чи періоду, в який відповідач повинен оплатити надані послуги, а лише вказано, що оплата здійснюється на умовах передоплати.

Таким чином, оскільки суд не вбачає за можливе встановити періоди для розрахунку пред'явлених до стягнення 3% річних та збитків від інфляції з врахуванням здійснених відповідачем часткових проплат, вимоги позивача про стягнення з відповідача 16 899,75 грн. - збитків від інфляції, 1 408,32 грн. - 3% річних задоволенню не підлягають.

Заява, яка було подана позивачем 30.06.15. про продовження строку вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів задоволенню не підлягає з огляду на вищевикладене.

Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домкраст» (02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, б. 19, кімната 1309; ідентифікаційний код 33741324) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Спецресурс» (04074, м. Київ, вул. Шахтарська, б. 5; ідентифікаційний код 37939019) 46 943 (сорок шість тисяч дев'ятсот сорок три) грн. 75 коп. - основного боргу, 1 102 (одну тисячу сто дві) грн. 28 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.07.15.

Суддя Т.М. Ващенко