Рішення

від 02.07.2015 по справі 910/11520/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2015Справа №910/11520/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий друк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Залізний Світ Україна»

про стягнення 80981 грн. 04 коп.

Суддя Демидов В.О.

За участю представників:

від позивача - Заїка А.О. (довіреність №2 від 01.10.2014)

від відповідача - не прибув

ВСТАНОВИВ:

05.05.2015 позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою, в якій просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Залізний Світ Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий друк» заборгованість за договором підряду №170 на виготовлення друкованої продукції від 13.05.2013 у розмірі 51760 грн. 60 коп., 7326 грн. 10 коп. пені, 17660 грн. 51 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, 12% річних у розмірі 4233 грн. 83 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем договірних зобов'язань, що полягає у частковому перерахуванні позивачу оплати за виготовлену на замовлення та відвантажену продукцію відповідно до договору підряду №170 на виготовлення друкованої продукції від 13.05.2013.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином шляхом надсилання за належною юридичною адресою відповідача ухвали господарського суду. Відзив на позовну заяву відповідачем не наданий.

З урахуванням фактичних обставин справи суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

13.05.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новий друк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Залізний Світ Україна» було укладено договір підряду №170 від 13.05.2013 на виготовлення друкованої продукції (далі за текстом - договір), згідно п.1.1 замовник доручає, а виконавець зобов'язується виготовити друковану продукцію у відповідності є її описом і на умовах,які викладаються в додаткових угодах до цього договору, що є його невід'ємними додатками, та передати її замовнику у власність.

За умовами договору вартість та ціна продукції викладається в додаткових угодах до даного договору (п. 2.1 договору).

Умови платежів і порядок взаєморозрахунків визначаються додатковими угодами та рахунками-фактурами (п. 3.1 договору).

За порушення термінів сплати вартості чи строку прийняття продукції замовник, крім сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 12 % річних від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочки (п.7.3. договору).

Сторони погодили, що даний договір діє з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін з поставленням печатки і до 31.12.2013, а стосовно розрахунків - до повного розрахунку сторін. Якщо за 14 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не виявить наміру його припинення, договір вважається кожного разу автоматично пролонгований до 31 грудня наступного календарного року на тих же умовах (п.11.1 договору).

23.05.2014 сторони уклали додаткову угоду №6/14 (далі - додаткова угода №6/14), що є додатком до договору, згідно якої вартість продукції складає 50408 грн. 93 коп. Замовник протягом 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами цієї додаткової угоди повинен перерахувати на розрахунковий рахунок виконавця попередню оплату у розмірі 70% вартості продукції. Вартість продукції, що залишилася, у розмірі 30%, замовник сплачує виконавцю протягом 3-х банківських днів з моменту відвантаження виконавцем замовнику виготовлену продукцію (п. 4.1, п. 4.2 додаткової угоди №6/14).

25.07.2014 сторони уклали додаткову угоду №8/14 (далі - додаткова угода №8/14), що є додатком до договору, згідно якої вартість продукції складає 51700 грн. Замовник протягом 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами цієї додаткової угоди повинен перерахувати на розрахунковий рахунок виконавця попередню оплату у розмірі 70% вартості продукції. вартість продукції, що залишилася, у розмірі 30%, замовник сплачує виконавцю протягом 3-х банківських днів з моменту відвантаження виконавцем замовнику виготовлену продукцію (п. 4.1, п. 4.2 додаткової угоди №8/14).

Позивачем на виконання умов договору було здійснено поставку товару відповідачу, що підтверджується відповідними видатковими накладними: № СФ-00007079 від 17.09.2014 на суму 51760 грн., №РН-00000000 від 26.06.2014 на суму 50408 грн. 93 коп., які підписані уповноваженими представниками сторін. Зазначені видаткові накладні підписані уповноваженими особами сторін.

Позивачем відповідачу була надіслана претензійна вимога №089 від 16.04.2015 на суму 51760 грн. 60 коп. з вимогою в найкоротший термін здійснити погашення заборгованості за отриману продукцію в сумі 51760 грн. 60 коп., а також сплатити передбачені договором штрафна санкції, а саме пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 12% річних та інфляційні нарахування від суми заборгованості за кожний день прострочення, починаючи з дати отримання продукції. Однак відповідь на претензію позивачем не отримана, заборгованість у сумі 51760 грн. 60 коп. відповідачем не сплачена.

У зв'язку із частковим виконанням відповідачем зобов'язань за вказаним договором по оплаті поставленої продукції, позивачем у позовних вимогах заявлена до стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 51760 грн. 60 коп.

Крім того, у зв'язку із виникненням вказаної заборгованості по оплаті товару за договором позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 17660 грн. 51 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, 7326 грн. 10 коп. пені та 12% річних у розмірі 4233 грн. 83 коп.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Стаття 853 Цивільного кодексу України закріплює обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частина 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявна в матеріалах справи видаткова накладна № СФ-00007079 від 17.09.2014 на суму 51760 грн. містить підпис особи, яка передавала товар та приймала його. Доказів відмови відповідача від отримання товару, що поставлений згідно вказаної накладної, та прийняття його у встановленому порядку суду не надано.

Враховуючи викладене, додатковою угодою №8/14 та видатковою накладною № СФ-00007079 від 17.09.2014 було зафіксовано факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних правовідносин, які є документальним підтвердженням передачі відповідачу товару та доказом права вимоги щодо оплати грошових коштів за поставку цього товару.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість у сумі 51760 грн. 60 коп.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, а відповідачем не спростовано факт поставки обумовленого договором товару за вказаною вище видатковою накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін на суму 51760 грн. Відповідачем не спростовано факт наявності заборгованості за поставлений товар у розмірі 51760 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимога щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором по оплаті за поставлену продукцію в сумі 51760 грн. 60 коп. підлягає частковому задоволенню в сумі 51760 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції

Договором передбачено, що заа порушення термінів сплати вартості чи строку прийняття продукції замовник, крім сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки (п.7.3 договору).

Перевіривши розрахунки позивача відповідно до вимог статті 232 Господарського кодексу України, п. 7.3 договору щодо строків оплати послуг, суд дійшов висновку про необхідність здійснення перерахунку суми пені: за 70 % передплати у сумі 36232 грн. за період з 31.07.2014 по 12.11.2014 пеня складає 2605 грн. 73 коп., за період з 13.11.2014 по 26.01.2014 пеня складає 1861 грн. 23 коп.; за 30 %, що залишилися у сумі 15528 грн. за період з 23.09.2014 по 12.11.2014 пеня складає 542 грн. 42 коп., за період з 13.11.2014 по 05.02.2015 пеня складає 1012 грн. 51 коп., за період з 06.02.2015 по 03.03.2015 пеня складає 431 грн. 38 коп., за період з 04.03.2015 по 21.03.2015 пеня складає 459 грн. 46 коп., загалом 6912 грн. 73 коп.

Таким чином, за розрахунками суду сума пені складає 6912 грн. 73 коп., у зв'язку із чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 7326 грн.10 коп. підлягають частковому задоволенню в розмірі 6912 грн. 73 коп. В решті вимог про стягнення пені слід відмовити за необґрунтованістю.

Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача інфляційних нарахувань за період з 31.07.2014 по 21.04.2015 на суму заборгованості 36232 грн. у розмірі 12536 грн. 27 коп. та за період з 23.09.2014 по 21.04.2015 на суму заборгованості 15528 грн. у розмірі 5124 грн. 24 коп. дійшов такого висновку.

Відповідно до п. 3.2 Постанови від 17.12.2013 № 14 розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи показники індексу інфляції у перевірений судом період з 31.07.2014 по 21.04.2015 на суму заборгованості 36232 грн., за період з 23.09.2014 по 21.04.2015 на суму заборгованості у розмірі 15528 грн., позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань на суму заборгованості у розмірі 17660 грн. 51 коп. підлягають задоволенню.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 12% річних від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочки, суд дійшов висновку, що вимоги в цій частині є обґрунтованими, у зв'язку із чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню за період з 31.07.2014 по 21.04.2015 на суму заборгованості 36232 грн. у розмірі 3156 грн. 65 коп. та за період з 23.09.2014 по 21.04.2015 на суму заборгованості 15528 грн. у розмірі 1077 грн. 18 коп.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість у розмірі 51760 грн., 6912 грн. 73 коп. пені, 17660 грн. 51 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості та 12% річних у розмірі 4233 грн. 83 коп. В решті позову слід відмовити за необґрунтованістю.

Судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Залізний Світ Україна» (49101, м. Дніпропетровськ, проспект Кірова, 28 «а», код 38556808) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий друк» (01024, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1, код 22891092) заборгованість у розмірі 51760 грн. (п'ятдесят одну тисячу сімсот шістдесят) грн., 6912 (шість тисяч дев'ятсот дванадцять) грн. 73 коп. пені, 17660 (сімнадцять тисяч шістсот шістдесят) грн. 51 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, 12% річних у розмірі 4233 (чотири тисячі двісті тридцять три) грн. 83 коп. та 1817 грн. 86 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3 . В решті позову відмовити.

В судовому засіданні 02.07.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складене та підписане 07.07.2015.

Суддя В.О. Демидов