Рішення

від 30.06.2015 по справі 915/901/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2015 року Справа № 915/901/15

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Гриньової-Новицької Т.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Заливчий Я.В., дов. №149-К-О від 19.01.2015;

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,

49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50,

адреса для листування: Сафір Федір Олегович,

54030, м. Миколаїв, вул. Мостобудівників, 17/12,

до Приватного підприємства «Юридична фірма «Інтербізнесконсалт»,

55253, Миколаївська область, Первомайський район, с. Софіївка, вул. Радянська, 20,

про стягнення 17035 грн. 68 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Юридична фірма «Інтербізнесконсалт» (далі - відповідач) заборгованості за Договором банківського обслуговування б/н від 11.09.2013 у сумі 17035 грн. 68 коп., з яких: 8495 грн. 67 коп. - основний борг; 5676 грн. 05 коп. - проценти за користування кредитом; 2863 грн. 96 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Ухвалою від 29.05.2015 господарський суд призначив справу до розгляду у судовому засіданні та витребував у сторін низку документів.

На виконання вимог ухвали від 29.05.2015 позивач надав суду всі витребувані матеріали.

Про дату, час і місце судового засідання сторони повідомлені у встановленому ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) порядку. Ухвала про порушення провадження у справі отримана представником відповідача 06.06.2015, що підтверджується відміткою на Рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, правом участі в судовому засіданні не скористався.

За таких обставин, відповідно до ст. 75 ГПК спір розглянуто за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову. Висновок суду ґрунтується на такому: 11.09.2013 відповідач підписав заяву про відкриття йому поточного рахунку й таким чином приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі - Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http//privatbank.ua, які разом складають Договір банківського обслуговування б/н від 11.09.2013 та взяв на себе зобов'язання виконувати умови Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Цивільним законодавством України передбачено, що договір укладається шляхом приєднання до умов, встановлених однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах.

Укладання між банком та відповідачем договору у спрощений спосіб підтверджується заявою про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, підписаною відповідачем 11.09.2013. У цій заяві вказано, що операції по заявці виконуються відповідно до Умов - розділ 3.1.1, 3.2.2 або окремо укладених з клієнтом договорів, які регулюють надання послуги "Гарантований платіж"

За своєю юридичною природою укладений сторонами договір є змішаним договором здійснення банківських операцій, який містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.

Статтею 339 ГК передбачено, що банками здійснюється фінансове посередництво у формі банківських операцій, зокрема розрахункових, кредитних. Розрахункові операції банків спрямовані на забезпечення взаємних розрахунків між учасниками господарських відносин, а також інших розрахунків у фінансовій сфері (ч.1 ст.341 ГК), а кредитні операції полягають у розміщені банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян (ст.345 ГК).

Для здійснення розрахунків суб'єкти господарювання зберігають грошові кошти в установах банків на відповідних рахунках (ч.2 ст.341 ГК). Юридичні особи та громадяни-підприємці мають право відкривати рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій у будь-яких банках України за своїм вибором (ч.4 ст. 342 ГК). За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком ( ч.1 ст.1066 Цивільного кодексу України (далі - ЦК). Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором (ч.4 ст.1068 ЦК). Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 ЦК), якщо інше не встановлено договором або законом (ст.1069 ЦК).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Умовами, які є невід'ємною частиною укладеного між сторонами договору від 11.09.2013, передбачено таке.

Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнтові кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом та на цілі, зазначені в заявці на договірне списання коштів (надалі - гарантованій платіж або заявка), в обмін на зобов'язання клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в обумовлені договором строки. Відновлювана кредитна лінія (далі - кредит) надається банком для виконання клієнтом платежів за заявками на договірне списання коштів з датою виконання в майбутньому за господарськими договорами, яка не перевищує терміну повернення кредиту та може бути змінена або скасована позичальником за згодою одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування інтернет-клієнт-банк "Приват24"), шляхом перерахування Банком кредитних коштів на рахунок №3648 з подальшим перерахуванням у дату виконання на поточний рахунок одержувачів, що вказані в заявці. Кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту. Банк здійснює обслуговування ліміту відповідача, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо (п. 3.2.2.1 Умов).

Клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці, в строк до 30 днів з дати виконання заявки.

У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014 клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки в розмірі 28% річних, а починаючи з 01.07.2014 - в розмірі 36% річних від суми заборгованості.

У разі не погашення заборгованості Клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом Клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості (п.3.2.2.2 Умов).

На підставі заявок на гарантований платіж №17 від 14.01.2015 на суму 600 грн. та №18 від 14.01.2014 на суму 8500 грн. банк надав відповідачу кредитні кошти в сумі 8495 грн. 67 коп., що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача.

Із виписки з особового рахунку також вбачається, що у спірний період відповідач використав надані йому банком кредитні кошти, проте у повному обсязі не повернув їх на банківський рахунок.

Згідно з поданим Банком розрахунком заборгованість з повернення отриманих за договором кредитних коштів становить 8495 грн. 67 коп.

Через невиконання умов укладеного сторонами Договору, банк звернувся до відповідача з претензією від 06.04.2015 №30911NKP0S0RP про погашення заборгованості, направлення якої підтверджується копією фіскального чеку поштового відділення від 10.04.2015 та описом вкладення до цінного листа. Дану претензію відповідач залишив без реагування та виконання.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 1069 ЦК якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Відповідачем не спростовано факт наявності вказаної заборгованості, як і не подано суду доказів оплати боргу. Отже, вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 8495 грн. 67 коп. є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до Умов договору у період 20.01.2014 по 10.04.2015 банком нараховувалися відсотки за користування кредитними коштами, при цьому по поточній заборгованості з повернення кредитних коштів у період з 20.01.2014 по 19.02.2014 - за відсотковою ставкою 28 % річних; по простроченій заборгованості з повернення кредитних коштів за період з 20.02.2014 по 10.04.2015 - виходячи із ставки 56 % річних.

Станом на 10.04.2015 заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами становить 5676 грн. 05 коп.

Як вбачається з поданого суду розрахунку, позивачем правомірно, відповідно до вимог вищевказаних положень Умов, застосовано процентну ставку за користування кредитом. Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 5676 грн. 05 коп. заборгованості зі сплати відсотків є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положення п. 6 ст. 232 ГК України відносно нарахування штрафних санкцій за прострочку виконання зобов'язання в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин у випадку, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 3.2.2.10.1. Умов, які є складовою частиною укладеного сторонами Договору,у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.2.6.2, 3.2.2.9.1-3.2.2.9.3 цього договору, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.2.2, 3.2.2.6.3, 3.2.2.6.16, 3.2.2.7.2 цього договору, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу протягом 15 років від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п.3.2.2.10.4 Умов).

Судом перевірено та встановлено, що розрахунок пені здійснено арифметично правильно. Отже, вимога про стягнення пені в сумі 2863 грн. 96 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача ґрунтуються на Договорі сторін, чинному законодавстві України, матеріалами справи підтверджені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Юридична фірма «Інтербізнесконсалт» (55253, Миколаївська область, Первомайський район, с. Софіївка, вул. Радянська, 20, ідентифікаційний код 35424750) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код 14360570) грошові кошти у сумі: 8495 (вісім тисяч чотириста дев'яносто п'ять) грн. 67 коп. - основний борг; 5676 (п'ять тисяч шістсот сімдесят шість) грн. 05 коп. - проценти за користування кредитом; 2863 (дві тисячі вісімсот шістдесят три) грн. 96 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. - судовий збір.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК.

Повне рішення складено та підписано 6 липня 2015 року.

Суддя Т.В.Гриньова-Новицька