Рішення

від 02.07.2015 по справі 914/1477/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2015 р. Справа№ 914/1477/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (м. Львів) в особі відокремленого підрозділу «Будівельно-монтажне експлуатаційне управління № 1» (м. Львів)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сім сім сім» (м. Львів)

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області (м. Львів)

про: стягнення заборгованості за Договором оренди індивідуально-визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 118 від 31.08.2009 року в сумі 12968,78 грн.

Суддя: .Пазичев В.М.

При секретарі: Черменєвій В.С.

Представники:

від позивача: Мисак В.О. - довіреність № НЮ-56 від 02.01.2015 року.

від відповідача: Не з'явився.

від третьої особи: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (м. Львів) в особі відокремленого підрозділу «Будівельно-монтажне експлуатаційне управління № 1» (м. Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сім сім сім» (м. Львів) про стягнення заборгованості за Договором оренди індивідуально-визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 118 від 31.08.2009 року в сумі 12968,78 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.05.2015 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 13.05.2015 року. Ухвалою суду від 13.05.2015 року розгляд справи відкладено до 19.05.2015 року, в зв'язку з відсутністю представників сторін. Ухвалою суду від 19.05.2015 року розгляд справи відкладено до 27.05.2015 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 27.05.2015 року розгляд справи відкладено до 09.06.2015 року, в зв'язку з клопотанням відповідача та відсутністю його представника. Ухвалою суду від 09.06.2015 року розгляд справи відкладено до 18.06.2015 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 18.06.2015 року розгляд справи відкладено до 25.06.2015 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 25.06.2015 року розгляд справи відкладено до 02.07.2015 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача та третьої особи.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 08.05.2015 року, про відкладення від 13.05.2015 року, від 19.05.2015 року, від 27.05.2015 року, від 09.06.2015 року, від 18.06.2015 року, від 25.06.2015 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

09.06.2015 року за вх. № 2401/15 позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 9269,82 грн. основного боргу, 156,83 грн . - 3% річних, 2174,46 грн. - пені, 1946,00 грн. - штрафу та 3789,68 грн. - інфляційних втрат.

18.06.2015 року за вх. № 25081/15 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 08.05.2015 року, про відкладення від 13.05.2015 року, від 19.05.2015 року, від 27.05.2015 року, від 09.06.2015 року, від 18.06.2015 року, від 25.06.2015 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить Реєстр № 724 на відправлення рекомендованої кореспонденції за 26.06.2015 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

27.05.2015 року від відповідача надійшло електронне повідомлення про відкладення розгляду справи.

Третя особа вимог ухвали суду про відкладення від 09.06.2015 року, від 18.06.2015 року, від 25.06.2015 року не виконала, явку поважного представника в судове засідання не забезпечила, хоча і була своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлена про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить Реєстр № 724 на відправлення рекомендованої кореспонденції за 26.06.2015 року, а явка третьої особи була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну і резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 02.07.2015 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (надалі - Орендодавець, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сім сім сім" (надалі - Орендар, відповідач) укладений Договір індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 118 від 31 серпня 2009 року (надалі - Договір), відповідно до умов якого, Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне майно - нежитлові приміщення аптеки, площею 72,40 м 2 за адресою: м. Львів, вул. Широка, 75. Дане приміщення розміщене на 1-му поверсі житлового будинку відокремленого підрозділу "Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд № 6" ДТГО "Львівська залізниця" (надалі - Балансоутримувач, позивач) та знаходиться на його балансі.

Позивач зазначає, що, відповідно до наказу ДТГО «Львівська залізниця» "Про реорганізацію відокремлених підрозділів залізниці" № 388/Н від 18.05.2012 р., відокремлений підрозділ "Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд № 6" реорганізовано у відокремлений підрозділ "Будівельно-монтажне експлуатаційне управління № 1" ДТГО "Львівська залізниця".

Відповідно до п. 5.3 Договору, Орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно із п. 3.1. Договору, Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786.

Позивач звертає увагу на те, що, відповідно до п. 3.6. Договору, орендна плата перераховується до Державного бюджету та Балансоутримувача щомісяця, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітнім, відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні:

70 % до Державного бюджету;

30% на рахунок Балансоутримувача.

Позивач наголошує, що п. 3.7. Договору передбачено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до Бюджету та Балансоутримувача у визначеному п. 3.6. Договору співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

За твердженням позивача, всупереч п. 5.3. Договору, Орендар несвоєчасно сплачує орендну плату, у зв'язку із чим йому Балансоутримувачем були пред'явлені претензія № БМЕС-836-ю від 21.10.2014 р. на суму 6182,78 грн. та претензія № БМЕС-20/51 від 19.01.2015 р. на суму 3 393,03 грн.

Проте, за твердженням позивача, Орендар лише частково сплатив Балансоутримувачу орендну плату, а саме: в жовтні 2014 р. було сплачено 5386,93 грн.; у січні 2015 р. сплачено 275 грн.; у лютому 2015 р. сплачено 500 грн.

Таким чином, за твердженням позивача, сума основної заборгованості Орендаря перед Балансоутримувачем, станом 01.03.2015 р. становить 8115 ( вісім тисяч сто п'ятнадцять) грн. 32 коп., а враховуючи індекс інфляції - 10872 (десять тисяч вісімсот сімдесят дві) грн. 62 коп.

Частиною 1 ст. 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, у разі порушення ним грошового зобов'язання, не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції, відповідно до вимог, встановлених Кодексом та іншим законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Три проценти річних за прострочення орендної плати з жовтня 2014 р. по лютий 2015 року становлять 34 грн. 11 коп.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 3.7. Договору, орендна плата, що перерахована несвоєчасно, підлягає стягненню, з урахуванням пені - подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Таким чином, розмір пені за весь період прострочення оплати становить 358 грн. 05 коп.

Позивач наголошує, що, відповідно до п. 3.8. Договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує також штраф у розмірі 21 % від суми заборгованості (Договір від 26.09.2014 р. про внесення змін до Договору оренди нерухомого державного майна від 31.08.2009 р. № 118). Таким чином, штраф за прострочення сплати орендної плати становить 1704 грн.

Між представниками ДТГО «Львівська залізниця» та ТЗОВ «Сім сім сім» підписаний акт звірки взаєморозрахунків станом на 20 травня 2015 року, відповідно до якого основна сума заборгованості становить 9 тис. 269 грн. 82 коп.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач зазначає, що, на підставі суми заборгованості, зазначеної в акті звірки взаєморозрахунків станом на 20 травня 2015 року, ДТГО «Львівська залізниця» скориговано розрахунок штрафних санкцій за прострочення сплати орендної плати Балансоутримувача, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Так, за твердженням позивача, інфляційні нарахування за прострочення виконання зобов'язання становлять 3789 грн. 68 коп., три проценти річних за весь період прострочення орендної плати становлять 156 грн. 83 коп., розмір пені за весь період прострочення оплати становить 2174 грн. 46 коп., а штраф за прострочення сплати орендної плати становить 1946 грн.

09.06.2015 року за вх. № 2401/15 позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 9269,82 грн. основного боргу, 156,83 грн . - 3% річних, 2174,46 грн. - пені, 1946,00 грн. - штрафу та 3789,68 грн. - інфляційних втрат.

На момент розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із вимогами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції, зокрема, у вигляді пені, за порушення грошових зобов"язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (надалі - Орендодавець, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сім сім сім" (надалі - Орендар, відповідач) укладений Договір індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 118 від 31 серпня 2009 року (надалі - Договір), відповідно до умов якого, Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне майно - нежитлові приміщення аптеки, площею 72,40 м 2 за адресою: м. Львів, вул. Широка, 75. Дане приміщення розміщене на 1-му поверсі житлового будинку відокремленого підрозділу "Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд № 6" ДТГО "Львівська залізниця" (надалі - Балансоутримувач, позивач) та знаходиться на його балансі.

Відповідно до наказу ДТГО «Львівська залізниця» "Про реорганізацію відокремлених підрозділів залізниці" № 388/Н від 18.05.2012 р., відокремлений підрозділ "Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд № 6" реорганізовано у відокремлений підрозділ "Будівельно-монтажне експлуатаційне управління № 1" ДТГО "Львівська залізниця".

Відповідно до п. 5.3 Договору, Орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно із п. 3.1. Договору, Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786.

Відповідно до п. 3.6. Договору, орендна плата перераховується до Державного бюджету та Балансоутримувача щомісяця, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітнім, відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні:

70 % до Державного бюджету;

30% на рахунок Балансоутримувача.

Крім того, п. 3.7. Договору передбачено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до Бюджету та Балансоутримувача у визначеному п. 3.6. Договору співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Всупереч п. 5.3. Договору, Орендар несвоєчасно сплачує орендну плату, у зв'язку із чим йому Балансоутримувачем були пред'явлені претензія № БМЕС-836-ю від 21.10.2014 р. на суму 6182,78 грн. та претензія № БМЕС-20/51 від 19.01.2015 р. на суму 3 393,03 грн.

Проте, Орендар лише частково сплатив Балансоутримувачу орендну плату, а саме: в жовтні 2014 р. було сплачено 5386,93 грн.; у січні 2015 р. сплачено 275 грн.; у лютому 2015 р. сплачено 500 грн.

Частиною 1 ст. 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, у разі порушення ним грошового зобов'язання, не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції, відповідно до вимог, встановлених Кодексом та іншим законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивач зазначає, що, відповідно до п. 3.7. Договору, орендна плата, що перерахована несвоєчасно, підлягає стягненню, з урахуванням пені - подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Таким чином, розмір пені за весь період прострочення оплати становить 358 грн. 05 коп.

Позивач наголошує, що, відповідно до п. 3.8. Договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує також штраф у розмірі 21 % від суми заборгованості (Договір від 26.09.2014 р. про внесення змін до Договору оренди нерухомого державного майна від 31.08.2009 р. № 118). Таким чином, штраф за прострочення сплати орендної плати становить 1704 грн.

Судом встановлено, що між представниками ДТГО «Львівська залізниця» та ТЗОВ «Сім сім сім» підписаний акт звірки взаєморозрахунків станом на 20 травня 2015 року, відповідно до якого основна сума заборгованості становить 9 тис. 269 грн. 82 коп.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач зазначає, що, на підставі суми заборгованості, зазначеної в акті звірки взаєморозрахунків станом на 20 травня 2015 року, ДТГО «Львівська залізниця» скориговано розрахунок штрафних санкцій за прострочення сплати орендної плати Балансоутримувача, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Так, інфляційні нарахування за прострочення виконання зобов'язання становлять 3789 грн. 68 коп., три проценти річних за весь період прострочення орендної плати становлять 156 грн. 83 коп., розмір пені за весь період прострочення оплати становить 2174 грн. 46 коп., а штраф за прострочення сплати орендної плати становить 1946 грн.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

09.06.2015 року за вх. № 2401/15 позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 9269,82 грн. основного боргу, 156,83 грн . - 3% річних, 2174,46 грн. - пені, 1946,00 грн. - штрафу та 3789,68 грн. - інфляційних втрат.

Отже, судом встановлено, що виходячи з наданих суду доказів, з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача 9269,82 грн. основного боргу, 156,83 грн . - 3% річних, 2174,46 грн. - пені, 1946,00 грн. - штрафу та 3789,68 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх уточнених позовних вимог, а відповідач уточнені позовні вимоги не заперечив та не спростував, суд прийшов до висновку, що уточнені позовні вимоги Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Будівельно-монтажне експлуатаційне управління № 1» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сім сім сім» про стягнення заборгованості за договором оренди індивідуально-визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 118 від 31.08.2009 року в сумі 9269,82 грн., 156,83 грн . - 3% річних, 2174,46 грн. - пені, 1946,00 грн. - штрафу та 3789,68 грн. - інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 1827,00 грн., та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 617 від 23.04.2015 року на суму 1827,00 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Уточнені позовні вимоги - задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сім сім сім» (79031, м. Львів, вул. Скорини, 6а/51, код ЄДРПОУ 30649795) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Будівельно-монтажне експлуатаційне управління №1» (79025, м. Львів, вул. Таллінська, 3, ЄДРПОУ 38287689, Банк ТВБВ № 10013/0289 ФЛОУ Ат "Ощадбанк", МФО 325796, № рах. 26006301189389) заборгованість за договором оренди індивідуально-визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 118 від 31.08.2009 року в розмірі 9269 (дев'ять тисяч двісті шістдесят дев'ять) грн. 82 коп., 156 (сто п'ятдесят шість) грн. 83 коп. - 3% річних, 2174 (дві тисячі сто сімдесят чотири) грн. 46 коп. - пені, 1946 (одна тисяча дев'ятсот сорок шість) грн. 00 коп. - штрафу, 3789 (три тисячі сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 68 коп. - інфляційних втрат та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено 06.07.2015 року.