Рішення

від 30.06.2015 по справі 916/1590/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2015 р.Справа № 916/1590/15-г

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Ніколаєві П.В.

за участю представників сторін :

від позивача: Кирієнко Н.М. за довіреністю від 14.03.2015р.;

від відповідача: Цимбал С.Ю. за довіреністю від 01.04.2015р.;

Бойчук В.Г. за довіреністю від 01.04.2015р.;

від 3-ої особи (ТОВ «АТІС»): Морозов М.М. - директор, паспорт серії КЕ086303;

від 3-ої особи (ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" в особі Філії "Одеське регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та кредит"): не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/1590/15-г:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СІ УІНД";

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СМТ Южний ЛТД";

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АТІС";

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" в особі Філії "Одеське регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та кредит"

про стягнення 2 270 027,59 грн., -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «СІ УІНД» (далі - Позивач, виконавець) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «СМТ Южний ЛТД» (далі - Відповідач, замовник) про стягнення заборгованості, процентів та штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань за договором посилаючись на наступне.

15 листопада 2014 р. між Позивачем, від імені якого діяло ТОВ «АТІС» на підставі договору доручення № 121114/1 від 12.11.2014 р. та довіреності від 12.11.2014 р. та Відповідачем був укладений договір № 17 про надання буксирних послуг (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору Позивач зобов'язаний надавати Відповідачу буксирні послуги.

Відповідно до п. 3.5. Договору Замовник забезпечує 100% сплату рахунку за надані послуги не пізніше 12 банківських днів від дати отримання рахунку.

В період строку дії договору, згідно лоцманських квитанцій та актів здачі-приймання робіт, Позивачем були надані Відповідачу буксирні послуги на загальну суму 88 826, 76 доларів США.

Проте Відповідачеві виставлені але не сплачені ним рахунки за фактично надані буксирні послуги, а саме:

- № 114 від 30.12.2014 р. на суму 19 797,40 доларів США;

- № 115 від 31.12.2014 р. на суму 9 687,72 доларів США;

- № 3 від 02.01.2015 р. на суму 25 677,30 доларів США;

- № 5 від 04.01.2015р. на суму 33 664,44 доларів США, - всього на загальну суму 88 826,76 доларів США, які залишаються несплаченими.

Вказані рахунки виставлені Відповідачеві за фактично надані буксирні послуги Позивача.

Таким чином, загальна сума боргу Відповідача за надані послуги становить 88 826,76 доларів США (2 082 332,42 грн. за офіційним курсом НБУ на день заявлення вимоги) є основний борг.

На вказану суму боргу Відповідачеві, з підстав п. 3.6 Договору нараховано пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 23.01.2015 р. по 31.03.2015 р. в розмірі 176 056,93 грн. та з підстав ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних за той ж період в сумі 11638,24 грн., за розрахунком, що доданий до позову.

Враховуючи вищенаведене, на підставі ст.ст. 526, 530, 599, 610, 615, 625, Цивільного кодексу України, Позивач просить стягнути з Відповідача на його користь вказані вище суми.

Відповідач з вимогами не згоден про що зазначив у відзиві на позов, в якому вказує наступне.

Відповідач на наступний день після отримання від Позивача зазначених рахунків, а саме 16.01.2015 р. надав у філію «Одеське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит», в якому здійснюється розрахунково-касове обслуговування ТОВ «СМТ Южний ЛТД» на підставі Договору № 40/БК від 14.10.2008 р. (далі - Банк), платіжне доручення №77 на перерахування валютних коштів на суму 88 826,76 доларів США.

21 січня 2015 року платіжне доручення №77 від 16.01.2015 р. було виконано Банком у повному обсязі, валютні кошти у сумі 88 826,76 доларів США були списані з рахунку ТОВ «СМТ Южний ЛТД» та зараховані на рахунок ТОВ «АТІС», що підтверджується завіреною Банком копією платіжного доручення з відмітками про виконання, та випискою по валютному рахунку ТОВ «СМТ Южний ЛТД» за 21.01.2015 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.05.2015 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "АТІС".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.06.2015 р. за клопотанням Відповідача залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Одеське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит».

25.06.2015 р. Відповідач подав до суду заяву про часткове визнання позову, в якій просить позовні вимоги Позивача задовольнити частково, а саме: стягнути з банківського рахунку ТОВ «СМТ Южний ЛТД» (№ 26008203862301 у Філії «Одеське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит», МФО 328823) на користь ТОВ «СІ УІНД» 88 826,76 дол. США за надані послуги.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25 травня 2015р. строк вирішення спору продовжений на 15 днів по 30 червня 2015 р. за правилами ст. 77 ГПК України.

В засіданні суду оголошено перерву з 25 травня по 23 червня 2015 р. за правилами ст. 77 ГПК України.

В засіданні суду 30 червня 2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення за правилами ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представників сторін, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.

За ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

За ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7ст.193 ГК України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності п. 1.4. Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

Як випливає з матеріалів справи, приведені Позивачем обставини справи цілком підтверджуються наданими ним доказами, а саме: вказаним вище Договором, Додатком № 1 до Договору, Договором доручення, Додатковими Угодами №№1,2 до Договору доручення, рахунками, лоцманськими квитанціями, актами здачі - приймання робіт (надання послуг),

Проаналізувавши вказані докази, суд приймає їх до уваги як такі що доводять правомірність вимог Позивача. Вказані докази сумніву у суду не викликають.

На думку суду, Відповідач вчинив всі залежні від нього дії для належного виконання зобов'язання, які передбачені законодавством та Договором, а саме - в рамках строку визначеного Договором надав відповідне платіжне доручення до Банку для перерахування зазначених валютних коштів; на підтвердження здійснення даної операції Відповідач отримав від Банку відповідні документи; зазначені валютні кошти були списані з банківського рахунку Відповідача, в підтвердження чого була надана відповідна виписка з рахунку; за переказ зазначених валютних коштів Банк утримав комісію, що підтверджується відповідними відмітками.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено законом або договором. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про відсутність вини в діях Відповідача, як обов'язкового елементу складу правопорушення, а тому і відсутній склад цивільного правопорушення, як підстава для цивільно-правової відповідальності у вигляді процентів та пені. Виходячи з цього суд вважає, що у задоволені вимоги про стягнення з Відповідача 3 % річних у розмірі 11 638,24 грн. та суми пені у розмірі 176 056,93 грн. відмовити.

Відповідно до ст. 116 Кодексу торговельного мореплавства України Відповідач є агентською організацією (морським агентом), які за договором морського агентування за винагороду надають послуги в галузі торговельного мореплавства.

Морські агенти, субагенти є посередниками, які за дорученням і за рахунок судновласника-нерезидента на підставі зовнішньоекономічного договору з останнім вчиняють певні дії в його інтересах.

Оплата судновласником-нерезидентом посередницьких послуг, які надав йому морський агент, проводиться в іноземній валюті, оскільки здійснюється нерезидентом - стороною зовнішньоекономічного договору за послуги, отримані в Україні, і є формою розрахунків в межах торговельного обороту між нерезидентом та резидентом, які регулюються ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Порядок здійснення таких розрахунків врегульований нормами Інструкції «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 року № 492 (далі - Інструкція).

Відповідно до абзацу 9 підпункту "а" пункту 5.3 глави 5 Інструкції на поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб-резидентів зараховуються такі кошти:

- перераховані з-за кордону нерезидентом на рахунок резидента, який виступає посередником, для подальшого перерахування іншим резидентам - суб'єктам господарювання, за дорученням яких на підставі договорів комісії, доручення, консигнації або агентських угод було здійснено продаж продукції, робіт, послуг;

- перераховані з-за кордону згідно з контрактом (договором, угодою) юридичній особі-резиденту, яка є агентом юридичної особи-нерезидента згідно з Кодексом торговельного мореплавства України, для виплати капітану судна, що належить судновласнику-нерезиденту, на експлуатаційні потреби. Під час отримання коштів в іноземній валюті, що надійшли на ім'я фізичних осіб або капітана судна, яке належить судновласнику-нерезиденту, юридичні особи-резиденти (посередники) здійснюють облік таких коштів окремо. Ці кошти не можуть бути використані на потреби, що не пов'язані з виконанням зобов'язань перед фізичними особами або капітаном судна, яке належить судновласнику-нерезиденту;

Згідно Листа Головного Управління Національного банку України по м. Києву і Київській області від 09.08 2005 р. № 18-207/13997 кошти в іноземній валюті надходять від судновласника-нерезидента на рахунок морського агента, який утримує з них суму своєї винагороди, а решту перераховує іншим резидентам (субагентам) - безпосереднім продавцям продукції (робіт, послуг) судновласнику-нерезиденту.

Така ж позиція викладена в Листі НБУ від 16.10.2013 року № 29-113/18005. У відповідності до п. 8 зазначеного Листа обов'язковий продаж надходжень в іноземній валюті на рахунки морських агентів здійснюється з урахуванням вимог законодавства України, якими визначений особливий статус морського агента, який діє як постійний представник нерезидента, від його імені та за його рахунок. У разі, якщо відповідно до норм законодавства України та укладених договорів, право власності на кошти в іноземній валюті не належить резидентам - морським агентам, такі надходження підлягають подальшому використанню для розрахунків з третіми особами-резидентами за надані останніми послуги, пов'язані з перебуванням судна в порту, сплати портових зборів, тощо.

Виходячи з даних норм, кошти отримані на відповідний рахунок Відповідача від судновласників за буксирні послуги не є його власними коштами і вони не можуть бути використані інакше, ніж для оплати саме зазначених послуг, які були надані Позивачем.

Тому суд вважає, що сума коштів у розмірі 88 826, 76 доларів США за надані буксирні послуги повинна бути стягнута саме з банківського рахунку на який зазначені кошти перераховувались судновласниками для оплати зазначених послуг та які не можуть бути використані на будь-які інші потреби.

За приписами п. 9.13 Постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 р. № 6 господарські суди повинні зазначати у рішеннях зі спорів, пов'язаних із стягненням грошових сум, зокрема, дані, визначені в п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження". Залежно від конкретних матеріалів і обставин справи в наказі господарського суду можуть бути зазначені банківські рахунки в національній або іноземній валюті, а також реєстраційні рахунки.

З огляду на приведене суд вважає, що позовні вимоги є законними, обгрунтованими, доведеними наявними у справі доказами і тому підлягають задоволенню частково без урахування суми пені та 3% річних.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України при задоволенні позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СІ УІНД» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СМТ Южний ЛТД» (67543, Одеська область, Комінтернівський район, с. Визирка, вул. Чапаєва, 60, банківський рахунок № 26008203862301 у Філії «Одеське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит», МФО 328823 , код ЄДРПОУ 20937387) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІ УІНД» (65026, Одеська область, м. Одеса, вул. Преображенська, буд. 32, оф.5, код ЄДРПОУ 37550281) заборгованість в сумі 88826,76 (вісімдесят вісім тисяч вісімсот двадцять шість) доларів США 76 центів, що в еквіваленті по офіційному курсу Національного Банку України становить 2082332,42 грн. (два мільйони вісімдесят дві тисячі триста тридцять дві) гривні 42 копійки.

3. В решті вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СМТ Южний ЛТД» (67543, Одеська область, Комінтернівський район, с. Визирка, вул. Чапаєва, 60, код ЄДРПОУ 20937387) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІ УІНД» (65026, Одеська область, м. Одеса, вул. Преображенська, буд. 32, оф.5, код ЄДРПОУ 37550281) судовий збір у сумі 41646,65 грн. (сорок одна тисяча шістсот сорок шість) гривень 65 коп.

Повний текст рішення складено та підписано 06 липня 2015 р.

Суддя М.І. Никифорчук