Рішення

від 02.07.2015 по справі 922/3139/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2015 р.Справа № 922/3139/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши справу

за позовом Харківського індустріально-педагогічного технікума, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юність і К", м. Харків про стягнення 3444,72 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Харківський індустріально-педагогічний технікум звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юність і К" про стягнення заборгованості з відшкодування видатків на утримання орендованого нерухомого майна в розмірі 3444, 72 грн., яка виникла на підставі договору оренди №5413-Н від 15.03.2013 року, укладеного між Регіональнім Фондом державного майна України по Харківській області та відповідачем. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

24 червня 2015 року від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог за вх. № 25787, в якій позивач вказує на допущення технічної помилки під час виготовлення позовної заяви та просить врахувати позовні вимоги в новій редакції, а саме стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна в розмірі 3444, 72 грн.

У судове засідання 02 липня 2015 року представник позивача не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Розглянувши заяву позивача про уточнення позовних вимог, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", ГПК, зокрема ст. 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових позовних вимог і т.п. Тому у разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як : подання іншого позову, чи збільшення або зменшення позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Одже, виходячи з вищевказаного, суд приймає надану позивачем заяву, як заяву про зміну предмету позову та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

Представник відповідача у судове засідання 02 липня 2015 року не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав. Ухвала господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі повернулась до суду з позначкою пошти "Зачинено".

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статтею 4-3 та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

15 березня 2015 року між Регіональним відділенням Фонду державного України по Харківській області (орендодавцем) був укладений договір оренди №5413-Н з товариством з обмеженою відповідальністю "Юність і К" (відповідачем, орендарем).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно умов вищевказаного договору, відповідач отримав в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення кім. №9, розташоване на 1-му поверсі 2-х поверхового учбового корпусу, загальною площею 14,4 кв.м., які розташовані за адресою м. Харків, пр. Московський, 24, що перебуває на балансі Харківського індустріально-педагогічного технікуму.

Відповідно до акту приймання-передачі орендованого майна від 15.03.2013 року відповідачу передано майно в користування.

Пунктом 5.12 Договору оренди, орендаря зобов'язано укласти у продовж місяця з дати підписання Договору оренди з Балансоутримувачем орендованого майна (позивачем по справі) договір про відшкодування його витрат на утримання орендованого майна, договір компенсації плати на землю та договори з відповідними комунальними службами або з Балансоутримувачем на їх послуги.

На виконання вищевказаного пункту договору оренди, між позивачем та відповідачем 15.03.2013 року був укладений договір № 5413 ВКП про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, в також відшкодування сум земельного податку.

Строк дії договору встановлено до 15.03.2014 року, з правом пролонгації на той же строк в разі відсутності заявки в разі відсутності заяви про припинення договору однієї зі сторін за місяць до закінчення строку дії договору № 5413-Н від 15.03.2013 року.

Пунктом 1.1 вказаного договору передбачено, Балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходяться за адресою: м. Харків, пр. Московський, 24, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах Балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі та пропорційно кількості користувачів орендаря, в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Балансоутримувачем за цим договором.

Компенсація пропорційно займаної площі проводиться при розрахунку вивчення сплати за постачання опалення та сплати земельного податку, компенсація пропорційно кількості користувачів орендаря визначається при визначенні оплати за водопостачання та водовідведення. Визначення компенсації електроенергії визначається відповідно до лічильника.

Пунктом 2.2.3. Договору № 5413 ВКП передбачено, що не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітнім місяцем, вносити плату на рахунок Балансоутримувача будівлі, або організації, що обслуговує будівлю, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, а також за комунальні послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач своєчасно та в повному обсязі виконував умови договору, проте відповідач зі свого боку систематично порушував взяті на себе зобов'язання.

Так, під час дії договору № 5413ВКП, відповідачу позивачем було виставлено рахунків на загальну суму 5945,25 грн., з яких в свою чергу відповідачем була сплачена сума лише у розмірі 2500,00 грн.

Внаслідок неналежного виконання умов Договору № 5413 ВКП, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 3444,72 грн.

Окрім того, на адресу позивача від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області надійшов лист, в якому повідомлялось про припинення з відповідачем договору № 5413-Н від 15.03.2013 року на підставі наказу № 1453 від 04.07.2014 року.

18 вересня 2014 року за вих. № 581 позивачем була направлена вимога відповідачу про наявність заборгованості у розмірі 3444,00 грн. та необхідність її сплати. Крім того, відповідачу разом з вимогою був наданий акт звірки розрахунків з проханням упродовж 7-ми днів підписати його відповідачем, а у разі наявності заперечень щодо нарахованих сум надати їх у письмовому вигляді позивачу.

Однак, як вказує позивач оплата за рахунками відповідачем здійснена не була та заперечення щодо наданих розрахунків від відповідача не надходило.

На підставі вказаного, позивач був змушений звернутись до суду за захистом свого права та законного інтересу з відповідним позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 3444,72 грн.

Надаючи правову кваліфікацію вказаній вимозі, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов договору № 5413 ВКП від 15.03.2013 року та діючого законодавства, суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 3444,72грн. обґрунтованою, не спростованою відповідачем, та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юність і К" (61009, м. Харків, пров. Лиманський, 1, код ЄДРПОУ № 34471092) на користь Харківського індустріально - педагогічного технікуму (61001, м. Харків, пр. Московський, 24, код ЄДРПОУ 02501137) - 3444,72 грн. заборгованості з відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг, 1827,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.07.2015 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/3139/15