Рішення

від 02.07.2015 по справі 923/611/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2015 р. Справа № 923/611/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Ковтун В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона", м. Херсон

до Колективного житлово-експлуатаційного підприємства "Таврійський-3", м. Херсон

про стягнення 44758 грн. 04 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Собчук О.В., представник, довіреність № 01/04-08/1940 від 05.09.2014р;

від відповідача: Жорова Н.С., директор, наказ № 54 від 06.12.2005р.

Міським комунальним підприємством "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" (позивач) заявлено позов до Колективного житлово-експлуатаційного підприємства "Таврійський-3" (відповідач) про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення у загальній сумі - 44 758 грн. 04 коп., з якої: 20 742 грн. 08 коп. - сума основного боргу, 20 742 грн. 08 коп. - пеня, 2 083 грн. 90 коп. - втрати від інфляції, 1 189 грн. 98 коп. - 3% річних.

В ході розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути 29188грн. 35 коп., із них 10880 грн. 53 коп. основного боргу, пені у розмірі 10880 грн. 53коп., втрати від інфляції у розмірі 2083 грн. 90 коп., 3 % річних в розмірі 1189 грн. 98 коп. (т.1 арк.168-170)

Відповідач позовні вимоги не визнав. Відповідач вважає, що позовні вимоги завищені, оскільки позивач не прийняв до уваги усі сплати відповідача, провів нарахування боргу поза межами строків позовної давності. На думку відповідача позивач безпідставно провів нарахування пені на умовах договору у розмірі 1% від суми заборгованості, оскільки відповідач не є прибутковою організацією, тому у позивача відсутні підстави для нарахування пені. Також відповідач подав заяву про застування строків позовної давності щодо суми основного боргу та нарахувань.

В судовому засіданні 01.07.2015р. оголошувалась перерва до 12 год. 00 хв. 02.07.2015 р.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд

в с т а н о в и в:

Згідно договору про подачу холодної води та послуги каналізації №8540 від 15.10.2012 року (далі - договір №8540) за період з 15.10.2012 року по 01.06.2015 року МКП "ВУВКГ м. Херсона надало відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 17801,26 грн., яка були оплачені частково в сумі 6920,73 гривень.

Станом на 01.06.2015 року, за даними позивача, заборгованість відповідача за надані послуги складає 121425,63 грн.

Позивач при визначенні обсягу послуг з водопостачання та водовідведення визначався відповідно до "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затверджних наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008 року зареєстрованих Міністерством юстиції України 07.10.2008 року та додатків договору №9220.

Факт отримання споживачем послуг з водопостачання та водовідведення фіксується щомісячно в актах-рахунках, складених сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і договору. Часткова оплата Відповідачем цих актів-рахунків є підтвердженням факту їх надання.

Відповідач додатково підтвердив факт надання йому комунальних послуг, актом звіряння розрахунків за надані послуги з водопостачання та водовідведення.

Відповідно до вимог ст.ст.22, 23 ЗУ "Про питну воду та питне водопостачання", п.3.7 "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008 року зареєстрованих Міністерством юстиції України 07.10.2008 року, пункту 2.2.1 договору №9220, відповідач зобов'язаний своєчасно та самостійно вносити плату за надані послуги з водопостачання та водовідведення відповідно до встановлених тарифів на підставі виписаних та пред'явлених позивачем рахунків, не пізніше 5-ти банківських днів з моменту вручення рахунку.

Послуги з водопостачання та водовідведення відповідно до пункту 1 частини 3 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" віднесено до комунальних послуг.

Згідно зі статтею 1 цього ж Закону комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також ввезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Згідно статті 193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умова звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається (ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 ЦК України).

На вимогу суду сторони провели звірку заборгованості, про що склали акт звірки та надали його на огляд суду ( т.1 арк. 158). З урахуванням уточнених підстав для стягнення, а саме, позивач просить стягнути заборгованість, яка склалась за договором від 15.10.2012, відповідно період стягнення слід рахувати з 15.10.2012 по квітень 2015 року включно, сума боргу складає 8417 грн. 23 коп.

Відповідач не заперечує проти зазначеної суми, однак не надав доказів добровільної сплати цієї суми.

Суд дійшов до висновку, що зазначена сума доведена позивачем та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до п.5.5 договору №8540 за несвоєчасну оплату наданих послуг відповідач оплачує пеню в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу, згідно ЗУ "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" від 20 травня 1999 року № 686-ХІV.

За змістом частини 3 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження своєї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 % загальної суми боргу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" встановлено, що за несвоєчасну оплату послуг споживач сплачує пеню в установлених законом та договором розмірах (пункт 23).

Позивач нарахував з урахуванням вищенаведених норм пеню у сумі 12811 грн.28 коп. за період з квітня 2014 року по березень 2015 року включно, однак просить стягнути 10880 грн.53 коп., тобто суму не більшу від суми основного боргу, заявленого до стягнення.

В обґрунтування своєї позиції він доводить, що вищезазначені законодавчі акти були чинним станом на момент укладення договору та є чинним на момент розгляду справи та вони є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини, що виникають при несвоєчасному внесенні плати за комунальні послуги суб'єктами підприємницької діяльності.

Також позивач обґрунтовує свою позицію нормами статі 627 ЦК України, де передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

На думку позивача, відповідно до вимог ст.627 ЦК України сторони договору визначили, що мірою відповідальності за порушення грошового зобов'язання у сфері відносин з надання житлово-комунальних послуг є неустойка (пеня) визначена частини 3 статті 1 Закон України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", що набуває обов'язковості за відсутності домовленості сторін про інше.

Також позивач доводить, що відповідно до правових позицій ВСУ (постанова від 16 квітня 2013 року по справі №3-6гс13, Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини, що виникають при своєчасному внесенні плати за комунальні послуги суб'єктами підприємницької діяльності, без значення додаткових умов щодо суб'єктів до яких він застосовується.

Відповідач не погоджується з доводами позивача в цій частині позовних вимог та зазначає, що Закон України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" не може бути застосований при розгляду цієї справи, оскільки його дія розповсюджується на осіб, яким належить на праві власності або в оренді нежилі будинки та приміщення. Відповідач наголошує, що він не є суб'єктом підприємницької діяльності, не використовує нежилі будинки та приміщення, будинки, які він обслуговує не належать йому на праві власності та не перебувають в оренді.

Суд погоджується з доводами відповідача, однак, звертає увагу на п.5.5 договору від 15.10.2012, яка передбачає відповідальність за порушення виконання грошових зобов'язань у розмірі 1% від суми прострочення платежу. Зазначений договір підписаний сторонами, протокол розбіжностей не складався. На день розгляду справи зазначений пункт не визнаний недійсним, в межах розгляду цієї справи, відповідач відповідного клопотання до суду не подавав.

При таких обставинах, суд вважає, що позивач правомірно провів нарахування пені на умовах договору від 15.10.2012.

Між тим, з урахуванням усіх обставин справи у відповідності до правил ст.233 ГК України та п.3 ст.83 ГПК України суд зменшує нараховану пеню та задовольняє позовні вимоги в цій частині на суму 1281 грн. 11 коп., що складає 10% від нарахованої суми та 12% від заявленої до стягнення суми пені.

Відповідно до п. 3 ст. 233 ГК України при зменшенні суми штрафних санкцій суд має прийняти до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, інші обставини, які заслуговують на увагу.

Суд, зменшуючи пеню, прийняв до уваги ті обставини, що відповідач є неприбуткове підприємство, фактично не використовує подачу холодної води та каналізації, хоча договір № 8540 від 15.10.12 не розірвав достроково. Крім того, оскільки позивачем заявлені 3 % річних та інфляційні втрати до стягнення, суд вважає, що в сукупності цих сум, позивач компенсував свої втрати від несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань на принципах справедливості.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач в уточненій заяві просив стягнути втрати від інфляції у сумі 2083 грн. 90 коп. та 3 відсотки річних у сумі 1189 грн. 98 коп., що відповідає заявленим сумам у позовній заяві. Як витікає із заяви, позивач 3% річних нарахував за період з травня 2012 року по березень 2015 року включно, виходячи із суми основного боргу, заявленої в позові - 20742 грн.08 коп., інфляційні витрати також обраховані із цієї ж суми за період з січня 2014 року.

Суд провів перерахування суми 3 % річних від задоволеної суми за період з листопада 2012 року та з урахуванням того, що протягом 2013-14 років відповідач добровільно частково сплачував борг, то сума нарахування складає 167 грн. 49 коп., яку суд стягує з відповідача.

Інфляційні втрати також судом перераховані від задоволеної суми основного боргу за період з 01.01.2014р. по березень 2015 року включно. Сума інфляційних страт складає 812 грн. 88 коп., які судом задовольняються.

Що стосується заяви про застосування строків позовної давності, то з урахуванням заяви про уточнення (зменшення) суми позовних вимог, вони заявлені у межах позовної давності, визначеної ст.257 ЦК України.

Судовий збір у справі покладається на відповідача, пропорційно задоволеній сумі згідно ч.3 ст.49 Господарського процесуального кодексу України у сумі 666 грн. 86 коп. (10678 грн.71 коп.: 29188 грн. 35 коп. = 36,5%, 1827 грн. х 36,5% = 666 грн. 86 коп.)

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити на суму 10678 грн.71 коп., в решті відмовити.

2. Стягнути з колективного житлово-експлуатаційного підприємства "Таврійський-3" (73000, м. Херсон, пр-т 200 років Херсона, буд. 26, корпус 1, р/р 26007000062349 в ООД ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, код ЄДРПОУ 24947610) на користь міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" (73000, м. Херсон, пл. ім. Ю. Тутушкіна, 9, р/р 26009680411 в ПАТ "Марфін Банк", МФО 328168, код ЄДРПОУ 03355726) суму основного боргу - 8417грн. 23 коп., три відсотки річних у сумі - 167 грн. 49 коп., пеню у сумі - 1281грн.11коп., інфляційні втрати у сумі - 812 грн. 88 коп. та в рахунок відшкодування судових витрат - 666 грн. 86 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.07.2015р.

Суддя Л.М. Немченко