Ухвала

від 06.07.2015 по справі 924/1093/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

УХВАЛА

"06" липня 2015 р.Справа № 924/1093/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали заяви про застосування заходів забезпечення позову

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліграфіст”, м. Хмельницький

до Товариство з обмеженою відповідальністю „Поліграфіст-2”, м. Хмельницький

про стягнення 278 234,75 грн.

Представників сторін: не викликались.

Суть спору: Позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю „Поліграфіст”) звернувся до суду із позовом про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліграфіст-2” 278 234,75 грн. заборгованості, що виникла через неналежне виконання останнім умов договору оренди обладнання від 02.01.2015р.

Ухвалою суду від 06.07.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі за №924/1093/15.

Крім того, разом із позовною заявою позивачем в порядку ст.ст.66,67 ГПК України подано заяву про застосування заходів забезпечення позову від 06.07.2015р. (вх.№05-08/1869/15). Відповідно до вказаної заяви позивач просить суд до прийняття рішення по суті вжити заходів до забезпечення позову, а саме:

1) заборонити ТОВ „Поліграфіст-2” вчиняти будь-які дії по відчуженню майна, що належить йому на праві власності та передачі прав на нього будь-яким іншим особам;

2) накласти арешт на рухоме майно, що належить ТОВ „Поліграфіст-2” на праві власності, загальною вартістю 259 057,08 грн. (всього 21 найменування предметів)

Суд, розглянувши заву позивача про застосування заходів забезпечення позову та оцінивши доводи, викладені у ній на відповідність фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства України, приймає до уваги таке.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року №9 (з подальшими змінами від 12.06.2009р.) „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено перелік заходів до забезпечення позову, який є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Зокрема, позов забезпечується забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Згідно з абз.2 п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від №16 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” (далі Постанова Пленуму ВГСУ №16) особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до абз.3 п.1. Постанови Пленуму ВГСУ №16 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Абзацом 2 пункту 3 Постанови Пленуму ВГСУ №16 визначено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому, відповідно до абз.3 п.3 Постанови Пленуму ВГСУ №16 адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Абзацом 4 п.3 Постанови Пленуму ВГСУ №16 передбачено, що обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Судом до уваги приймається, що відповідно до п.7 Постанови Пленуму ВГСУ №16 обираючи, який саме захід забезпечення позову слід застосовувати у тій чи іншій справі, господарський суд повинен виходити з такого.

Зокрема, п.7.1. вказаної Постанови передбачено, що у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Пунктом 7.2. Постанови визначено, що за позовами про визнання права власності (іншого речового права) або витребування майна арешт може бути лише накладений на індивідуальне визначене майно, і притому лише таке, що відноситься до предмета спору. В такому разі в ухвалі про забезпечення позову мають зазначатися ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна, та за необхідності місцезнаходження майна.

Відповідно до п.9 вказаної Постанови Пленуму ВГСУ №16 передбачено, що виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно зазначити, які саме дії забороняється вчиняти.

Як вбачається з позовної заяви, позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою до ТОВ „Поліграфіст-2” про стягнення 278 234,75 грн. заборгованості за договором оренди обладнання від 02.01.2015р. Таким, чином предметом позову у справі є майнові вимоги.

Водночас, у заяві про забезпечення позову позивач просить суд заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії щодо майна, яке належить йому на праві власності, передавати права на вказане майно будь-яким іншим особам та накласти арешт на рухоме майно відповідача, яке йому належить (всього 21 найменування предметів).

Відтак, враховуючи положення ст.67 ГПК України та абз.3 п.1, п.7.1 Постанови Пленуму ВГСУ №16, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про заборону відповідачу вчиняти будь-які дії щодо майна, яке належить йому на праві власності та накладення арешту на рухоме майно відповідача за позовом, у якому предметом позову є стягнення коштів, не відповідає вимогам чинного законодавства та є неадекватним у розумінні положень абз.3 п.3 Постанови Пленуму ВГСУ №16 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про непов'язаність предмету позову з заходами забезпечення позову, вказаними позивачем у заяві. В контексті зазначених вище роз'яснень суд вважає, що заходи забезпечення позову, визначені позивачем, не відповідають вимогам розумності, обґрунтованості та адекватності, а тому суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні заяви про застосування заходів забезпечення позову від 06.07.2015р. (вх.№05-08/1869/15).

Керуючись ст.ст.66,67,86 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліграфіст-2” від 06.07.2015р. (вх.№05-08/1869/15) про застосування заходів забезпечення позову у справі №924/1093/15 відмовити.

Суддя                                                                                                     В.В. Магера

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу ТОВ „Поліграфіст” (вул. Курчатова, 8, м. Хмельницький, 29025) – рекоменд. із повідомл.;

3 - відповідачу ТОВ „Поліграфіст-2” (вул. Курчатова, 8, м. Хмельницький, 29025) – рекоменд. з повідомл.