Постанова

від 01.07.2015 по справі 920/362/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2015 р. Справа № 920/362/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників сторін:

позивача – не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу громадської організації “Спортивний клуб Дружба” (вх. № 3009 С/3-11) на рішення господарського суду Сумської області від 27.04.2015р. у справі № 920/362/15

за позовом: Державного підприємства “Свеське лісове господарство”, смт. Свеса, Ямпільський район, Сумська область,

до: Громадської організації “Спортивний клуб Дружба”, м. Дружба, Ямпільський район, Сумська область,

про стягнення 23 037 грн. 82 коп.

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2015 р. ДП “Свеське лісове господарство” звернулось до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з громадської організації “Спортивний клуб Дружба” 23 741 грн. 52 коп. заборгованості за товар поставлений відповідно до товарно – транспортних накладних № 054781 від 20.05.2012 року, № 070756 від 11.10.2012 року та № 070762 від 20.12.2012 року.

23.04.2015 року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог б/н від 22.04.2015 року, в якій вказує на те, що у зв'язку з помилковим наданням до матеріалів справи товарно - транспортної накладної № 070762 від 20.12.2012 року на суму 703 грн. 70 коп. зменшує суму позовних вимог і просить суд стягнути з відповідача 23 037 грн. 82 коп. заборгованості за товар поставлений відповідно до товарно – транспортних накладних № 054781 від 20.05.2012 року, № 070756 від 31.10.2012 року. Також, позивач зауважив, що в позовній заяві помилково невірно зазначив дату товарно – транспортної накладної № 070756, а саме замість “від 31.10.2012 року” вказав “від 11.10.2012 року”.

Рішенням господарського суду Сумської області від 27.04.2015 р. (суддя Заєць С.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з громадської організації “Спортивний клуб “Дружба” на користь державного підприємства “Свеське лісове господарство” 23 037 грн. 82 коп. заборгованості за поставлений товар та 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Судові витрати покласти на позивача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2015 р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 01.07.2015 р.

Позивач 12.06.2015 р. надав за вх. № 9248 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги відповідача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду – без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

В судове засідання, призначене на 01.07.2015 р. представники сторін не з'явились, причину неявки не повідомили, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, будь-яких письмових клопотань (в т.ч. і про відкладення розгляду справи) не заявляли.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, відсутність будь-яких клопотань, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності представників сторін, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне:

Матеріалами справи, зокрема, товарно – транспортними накладними № 054781 від 20.05.2012 року, № 070756 від 31.10.2012 року, а також довіреностями № 1 від 20.05.2012 року та № 11 від 25.10.2012 року підтверджується факт передачі позивачем відповідачеві та отримання останнім товару на загальну суму 23 037 грн. 82 коп. (а.с. 10, 32-33, 46).

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно із статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії сторін (передача позивачем товару відповідачу за товарно - транспортними накладними, виготовлення довіреностей, прийняття товару відповідачем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

17.01.2014 року та 22 квітня 2014 року позивач направив відповідачеві претензії № 143 та № 588 з проханням погасити заборгованість. Проте, відповіді на претензію відповідач не подав, заборгованість не погасив.

Колегія суддів оцінює ігнорування претензії як недобросовісну поведінку боржника у цивільному обороті, оскільки в разі заперечення боргу або інших підстав, що тягнуть невиконання зобов'язання, добросовісний боржник повинний повідомити кредитора.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, не оплатив своєчасно та в повному обсязі поставлений товар, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 23 037 грн. 82 коп.

Згідно зі ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною першою статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що факт отримання відповідачем від позивача товару підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме товарно – транспортними накладними та довіреностями, при цьому відповідач не розрахувався за отриманий товар, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

На підставі викладеного та керуючись приписами ст. 692 Цивільного кодексу України, господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що у відповідача виник обов'язок оплатити товар.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт отримання відповідачем від позивача товару за товарно - транспортними накладними, сума боргу в розмірі 23037,82 грн. відповідачем не спростована, останній належних доказів погашення суми боргу не надав, а також враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, суд першої інстанції визнав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 23037,82 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано будь-яких доказів на спростування як суми основного боргу. Заперечення відповідача фактично зводяться до того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються нормами ст. 307 ГК України, а ні нормами ст. 692 ЦК України.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такі твердження відповідача позбавлені належної переконливості, оскільки, у відповідності до ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Так, в матеріалах справи не міститься доказів укладання між позивачем та відповідачем договору перевезення.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу громадської організації “Спортивний клуб Дружба” на рішення господарського суду Сумської області від 27.04.2015р. у справі № 920/362/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 27.04.2015р. у справі № 920/362/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 06.07.15

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.