Постанова

від 01.07.2015 по справі 914/85/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2015 р. Справа № 914/85/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Желік М.Б.

суддів Марко Р.І.

Юрченко Я.О.

розглянувши апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства "Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району", м. Львів, вул. Льва, 4 (вих. № 167 від 16.04.2015 року)

на рішення Господарського суду Львівської області

від 30.03.2015 року у справі № 914/85/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суммус Ін", с Гряда, Жовківського району, Львівської області

до відповідача Львівського комунального підприємства "Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району", м. Львів

про стягнення заборгованості в сумі 301 442,98 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: - Телішевський І.Д. - представник за довіреністю.

Стороні роз'яснено її права та обов'язки, передбачені ст. 22, 27 ГПК України. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід складу суду не надходило.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

30.03.2015 року Господарським судом Львівської області (суддя Петрашко М.М.) винесено рішення у справі № 914/85/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СуммуC Ін" до відповідача Львівського комунального підприємства "Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району" про стягнення заборгованості в сумі 301 442,98 грн., відповідно до якого позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 96 664,45 грн. - основного боргу, 27 226,42 грн. - пені, 12 149,20 грн. - 3% річних, 54 163,83 грн. - втрат від інфляції та 3 803,68 грн. - судового збору, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням господарського суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 30.03.2015 року у даній справі скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 27 226,42 грн. пені, 12 149,20 грн. 3% річних та 54 163,83 грн. інфляційного знецінення коштів і прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення не враховано те, що обов'язок оплати поставленого товару виникає у покупця на підставі виставленого постачальником рахунку, однак матеріали справи не містять доказів направлення зазначених рахунків відповідачу на кожну партію товару, таким чином підстав для нарахування штрафних санкцій немає.

Згідно автоматизованого розподілу справ КП "Документообіг господарських судів", 23.04.2015 року справу за № 914/85/15 розподілено до розгляду судді - доповідачу Желіку М.Б., членам колегії суддям Костів Т.С. та Марку Р.І. Розпорядженнями голови Львівського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 року та 01.07.2015 року вносилися зміни до складу колегії суддів по розгляду даної справи. Відтак, розгляд справи здійснювався колегією суддів у складі головуючого судді Желіка М.Б. суддів Марка Р.І., Юрченка Я.О.

Зазначеному складу колегії суддів відводів не заявляли.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2015 року подані скаржником матеріали апеляційної скарги визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 20.05.2015року.

20.05.2015 року, 03.06.2015 року, 24.06.2015 року ухвалами Львівського апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав зазначених у них.

Від представника позивача 02.06.2015 року на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що рахунки на оплату виставлялися відповідачу одночасно з накладною на кожну партію товару, відтак доводи скаржника є необґрунтованими, та такими, що не підлягають до задоволення.

У судовому засіданні 01.07.2015 року представник відповідача участь уповноваженого представника у судове засідання забезпечив, який надав пояснення по суті вимог апеляційної скарги та просив суд врахувати їх при винесенні постанови.

Позивач участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи. Відтак, за наявності достатніх доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, з урахуванням строків розгляду апеляційної скарги на рішення господарського суду визначених ст. 102 ГПК України, відсутності підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла до висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають до задоволення, відтак рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2015 року у справі № 914/85/15 слід скасувати в частині на користь позивача 27 226,42 грн. пені, 12 149,20 грн. 3% річних та 54 163,83 грн. втрат від інфляції, прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, в решті рішення господарського суду залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, 25.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СуммуС Ін" (постачальник) та Львівським комунальним підприємством "Шляхово-ремонтним підприємством Галицького району" (покупець) укладено договір поставки № 25/04, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити будівельні матеріали такі як: щебінь, бетон, цемент, пісок, розчин вапняний. Керамзит, асфальтобетонну суміш, бітум дорожній (далі - товар), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти та оплатити товар. Орієнтована загальна вартість поставок за цим Договором складає 300 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.1., 4.2. Договору товар вважається поставленим продавцем з моменту доставки та передачі товару представнику замовника, за вказаною адресою. Датою поставки є дата отримання товару згідно накладної, що підтверджує прийняття товару. Поставка товару може здійснюватися партіями. Про поставку відповідної партії товару сторони оформляють видаткову накладну, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Порядок розрахунків за договором погоджений сторонами у п. 7 Договору. Tак, оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника протягом трьох робочих днів з моменту виставлення рахунку на відповідну партію товару. У випадку збільшення курсу долара США, установленого Національним банком України, більш ніж на 3 % за період з моменту передання товару до моменту його оплати, постачальник має право пропорційно збільшити ціну товару та вимагати його оплати покупцем згідно здійсненого перерахунку в повному обсязі.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу України.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ст. 11 Цивільного кодексу України). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 1,2 ст. 712 ЦК України).

Судом встановлено, що постачальником поставлено покупцеві товар на загальну суму 927 606,24 грн. згідно накладних № РН-0000045 від 29.04.2013 року на суму 47 539,50 грн.; № РН-0000070 від 18.06.2013 року на суму 10 640,00 грн.; № РН-0000072 від 25.06.2013 року на суму 125 600,00 грн.; № РН-0000074 від 25.06.2013 року на суму 39 250,00 грн.; № РН-0000073 від 08.07.2013 року на суму 24 302,00 грн.; № РН-0000078 від 15.07.2013 року на суму 4 860,00 грн.; № РН-0000082 від 15.07.2013 року на суму 4 860,00 грн.; № РН-0000079 від 16.07.2013 року на суму 4 860,00 грн.; № РН-0000080 від 17.07.2013 року на суму 4 860,00 грн.; № РН-0000081 від 18.07.2013 року на суму 4 860,00 грн.; № РН-0000083 від 22.07.2013 року на суму 1 872,00 грн.; № РН-0000084 від 23.07.2013 року на суму 1 872,00 грн.; № РН-0000085 від 24.07.2013 року на суму 1 989,00 грн.; № РН-0000086 від 24.07.2013 року на суму 108 360,00 грн.; № РН-0000087 від 25.07.2013 року на суму 2 223,00 грн.; № РН-0000088 від 26.07.2013 року на суму 108 360,00 грн.; № РН-0000089 від 26.07.2013 року на суму 4 860,00 грн.; № РН-0000090 від 29.07.2013 року на суму 2 700,00 грн.; № РН-0000091 від 30.07.2013 року на суму 2 700,00 грн.; № РН-0000092 від 31.07.2013 року на суму 2 700,00 грн.; № РН-0000093 від 09.08.2013 року на суму 46 440,00 грн.; № РН-0000110 від 09.08.2013 року на суму 40 248,00 грн.; № РН-0000118 від 16.08.2013 року на суму 30 960,00 грн.; № РН-0000099 від 20.08.2013 року на суму 29 944,00 грн.; № РН-0000107 від 29.08.2013 року на суму 8 100,00 грн.; № РН-0000117 від 29.08.2013 року на суму 7 600,00 грн.; № РН-0000108 від 30.08.2013 року на суму 6 210,00 грн.; № РН-0000109 від 30.08.2013 року на суму 11 094,54 грн.; № РН-0000114 від 30.08.2013 року на суму 12 100,80 грн.; № РН-0000106 від 03.09.2013 року на суму 5 748,00 грн.; № РН-0000111 від 06.09.2013 року на суму 58 824,00 грн.; № РН-0000112 від 06.09.2013 року на суму 59 598,00 грн.; № РН-0000113 від 06.09.2013 року на суму 58 050,00 грн.; № РН-0000116 від 06.09.2013 року на суму 22 344,00 грн.; № РН-0000131 від 12.09.2013 року на суму 14 580,00 грн. та № РН-0000007 від 20.01.2014 року на суму 6 497,40 грн.

Однак покупцем обов'язок щодо сплати товару виконано частково на суму 822 400,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку № 26009323480200 АТ "Укрсиббанк" за період з 01.03.2013 року по 08.12.2014 року (арк. справи 54-55), відтак, неоплаченим залишився товар на суму 105 206,24 грн. Доказів сплати вказаної заборгованості сторони не подали.

12.12.2014 року позивач надіслав відповідачу вимогу про погашення заборгованості за договором поставки № 25/04 від 25.04.2013 року, однак вказана вимога залишилася без задоволення.

З матеріалів справи також вбачається, що 27.01.2015 року відповідач в порядку вимог ст. 601 ЦК України звернувся до позивача з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 22 778,11 грн. посилаючись на те, що відповідачем поставлено позивачу товар (асфальтобетон) згідно накладних № РН-00094 від 20.05.2014 на суму 8 541,79 грн. та № РН-00116 від 30.05.2014 року на суму 14 236,32 грн.

Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. (ч. 1,2 ст. 601 ЦК України).

Колегія суддів погоджуючись із висновками суду першої інстанції, вважає, що зарахуванню підлягають лише зустрічні однорідні вимоги на суму 8 541,79 грн. згідно накладної № РН-00094, оскільки накладна № РН-00116 від 30.05.2014 року не підписана з боку позивача і поставка товару за вказаною накладною заперечується ним.

Із врахуванням зазначеного сума основної заборгованості відповідача перед позивачем із врахуванням зарахування зустрічних однорідних вимог становить 96 664,45 грн., є підтверджена документально, не заперечується сторонами, а відтак позовні вимоги в цій частині слід задоволити.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені, 3 % річних та інфляційних втрат колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Так, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 с. 692 ЦК України).

Умовами договору поставки № 25/04, зокрема, п. 7.1. сторони погодили, що оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника протягом 3 робочих днів з моменту виставлення рахунку на відповідну партію товару.

В матеріалах справи містяться рахунки на кожну партію товару, однак відсутні докази їх надіслання позивачем відповідачу, або ж їх отримання відповідачем, що в свою чергу не може свідчити про порушення взятих на себе відповідачем зобов'язань за вказаним договором щодо строку оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Oдностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Із врахуванням зазначеного, а також того, що обов'язок оплати виникає у відповідача після спливу трьохденного строку з моменту виставлення рахунку позивачем, колегія суддів визнаючи доводи скаржника обґрунтованими вважає, що підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій відсутні. У зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Окрім того, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення курсової різниці з огляду на те, що єдиним документом, який підтверджує вартість поставленого позивачем відповідачу товару є накладні, в яких визначено ціну товару лише в гривнях, а матеріали справи не містять жодного доказу, який би підтверджував узгодження сторонами ціни за поставлений товар в іноземній валюті.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам не відповідає, з огляду на те, що господарським судом не вірно здійснено висновок про наявність підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій, оскільки в даному випадку сторони погодили у договорі, що оплата за поставлений товар здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку.

Із врахуванням зазначеного та діючи в межах повноважень передбачених ст. 103, 104 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги підлягають до задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2015 року у справі № 914/85/15 скасуванню в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій, з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Окрім цього, враховуючи часткове скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів приходить до висновку про необхідність здійснення перерозподілу судових витрат у відповідності до положень ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Вимоги апеляційної скарги Львівського комунального підприємства "Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району", м. Львів, вул. Льва, 4 (вих. № 167 від 16.04.2015 року) задоволити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2015 року у справі № 914/85/15 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Львівського комунального підприємства "Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СуммуС Ін" 27 226,42 грн. - пені, 12 149,20 грн. - 3% річних та 54 163,83 грн. - втрат від інфляції.

3. Прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Львівського комунального підприємства "Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СуммуС Ін" 27 226,42 грн. - пені, 12 149,20 грн. - 3% річних та 54 163,83 грн. - втрат від інфляції - відмовити.

4. Стягнути з Львівського комунального підприємства "Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району" (м. Львів, вул. Льва, 4, код ЄДРПОУ 03349022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СуммуС Ін" (Львівська область, Жовківський район, с. Гряда, вул. Польова, 1, код ЄДРПОУ 36762326) 1 933,27 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СуммуС Ін" (Львівська область, Жовківський район, с. Гряда, вул. Польова, 1, код ЄДРПОУ 36762326) на користь Львівського комунального підприємства "Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району" (м. Львів, вул. Льва, 4, код ЄДРПОУ 03349022) 935,40 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

6. В решті рішення господарського суду Львівської області залишити без змін.

7. На виконання вказаної постанови господарському суду Львівської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 06.07.2015 року.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Марко Р.І.

суддя Юрченко Я.О.