Постанова

від 25.05.2015 по справі 814/813/15

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

25 травня 2015 року                                                                                 Справа № 814/813/15

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ТОВ "Трест "Південьспецбудмонтаж", вул. Промислова, 6, смт. Костянтинівка, Арбузинський район, Миколаївська область, 55340

до Южноукраїнської ОДПІ Миколаївської обл.Державної податкової служби, вул. Енергобудівників, 5,м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000

про визнання не чинними податкових повідомлень-рішень від 28.07.2009 р. № 0000542301/0, № 0000532301/0, від 02.09.2009 р. № 0000542301/1, № 0000532301/1, від 07.12.2009 р. № 0000542301/2, № 0000532301/2, від 02.02.2010 р. № 0000542301/3, № 0000532301/3,

В С Т А Н О В И В:

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю "Трест "Південьспецбудмонтаж", звернувся до суду з адміністративним позовом до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (далі – Відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.07.2009 р. № 0000542301/0, № 0000532301/0, від 02.09.2009 р. № 0000542301/1, № 0000532301/1, від 07.12.2009 р. № 0000542301/2, № 0000532301/2, від 02.02.2010 р. № 0000542301/3, № 0000532301/3.

Адміністративна справа розглядалася судами неодноразово. Так, постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.08.2010 р. позовні вимоги задоволено (т. 1 а. с. 257-263). Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2011 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено (т. 1 а. с. 327-329). Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.12.2014 р. рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 2 а. с. 65-70).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що внаслідок проведення перевірки відповідач встановив кредиторську заборгованість позивача за товари, роботи, послуги, отримані від підприємств, які ліквідовано. Однак, на момент укладення договорів та виконання зобов'язань за ними контрагенти позивача були зареєстровані платниками ПДВ.

Відповідач надав заперечення проти позову, в яких зазначив, що суб'єкти господарювання, по яким рахувалася кредиторська заборгованість, зняті з податкового обліку, таким чином, товари, надані такими контрагентами, відносяться до безоплатно наданих і їх вартість має бути включена до складу валових доходів (т. 1 а. с. 111-116).

Позивач подав клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження. У судове засідання прибув представник відповідача.

Відповідно до ст. 128 ч. 6 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню, виходячи з наступного:

У червні-липні 2009 р. відповідач здійснив планову виїзну перевірку позивача, результати якої оформив актом від 14.07.2009 р. № 73/23-01/34799600 (т. 1 а. с. 11-33). Перевіркою встановлено серед іншого порушення позивачем

п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі – Закон № 334, в редакції від 22.05.1997 р.), у зв'язку з чим встановлено заниження податку на прибуток у сумі 38938,00 грн.;

п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), у зв'язку з чим встановлено заниження ПДВ у сумі 41293,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідач 28.07.2009 р. склав податкові повідомлення-рішення № 0000532301/0 на суму 58408,00 грн. № 0000542301/0 на суму 61939,50 грн. (т. 1 а. с. 47, 50).

За результатами розгляду первинних скарг позивача, відповідач 02.09.2009 р. склав податкові повідомлення-рішення № 0000532301/1 і № 0000542301/1 (т. 1 а. с. 162, 163).

На підставі рішення Державної податкової адміністрації у Миколаївській області відповідач 07.12.2009 р. склав податкові повідомлення-рішення № 0000532301/2 і № 000542301/2 (т. 1 а. с. 170).

На підставі рішення Державної податкової адміністрації України відповідач 02.02.2010 р. склав податкові повідомлення-рішення № 0000532301/3 і № 0000542301/3 (т. 1 а. с. 174).

Висновки акту перевірки відповідач мотивував тим, що: 1) позивач до складу валових доходів не включив кредиторську заборгованість, яка набула статусу безповоротної фінансової допомоги внаслідок ліквідації кредиторів; 2) до складу валових витрат безпідставно віднесено 50% вартості пального, яке придбавалося позивачем на виконання умов укладених договорів оренди з працівниками для заправки легкових автомобілів останніх, що використовувалися для службових цілей підприємства, оскільки укладені договори нотаріально не посвідченні та списання ПММ здійснювалося за відсутності подорожніх листів; 3) позивач безпідставно сформував податковий кредит за наслідками господарських операцій з контрагентом, який не декларував свої податкові зобов'язання та не мав необхідні матеріально-технічні можливості для здійснення відповідної господарської діяльності.

1)          В акті перевірки відповідач зазначив про наявність у позивача кредиторської заборгованості по трьом контрагентам, які ліквідовані. Так, ТОВ "Фривей ЛТД" припинено ухвалою господарського суду Миколаївської області 20.05.2008 р. і знято з реєстрації ДПІ 16.09.2008 р. У той же час, договір позивача з ТОВ "Фривей ЛТД" підписано 23.05.2007 р., а остання податкова накладна видана 08.11.2007 р.

ТОВ "Старметал" знято з реєстрації ДПІ 06.11.2008 р. Договір позивача з ТОВ "Старметал" підписано 03.12.2007 р., а остання податкова накладна видана 05.12.2007 р.

ТОВ "Нола-Інвест" припинено ухвалою господарського суду Миколаївської області 16.12.2008 р. і знято з реєстрації ДПІ 15.01.2009 р. У той же час, договір позивача з ТОВ "Нола-Інвест" підписано 01.10.2007 р., а остання податкова накладна видана 29.12.2007 р.

Згідно з пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону № 334 безповоротна фінансова допомога – це, зокрема: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334 валовий дохід включає доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Пункт 1.25 ст. 1 Закону № 334 заборгованість по зобов'язаннях перед фізичною особою — суб'єктом підприємницької діяльності або юридичною особою, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності) відносить до безнадійної заборгованості.

Враховуючи викладене, якщо сума кредиторської заборгованості платника податку перед іншою юридичною (або фізичною) особою залишилася нестягнутою після зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності останньої, то вона на підставі пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334 включається до складу його валових доходів. При цьому такий платник повинен одночасно зменшити валові витрати на суму оприбуткованого товару (послуг), оскільки ним фактично не понесено витрат відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 334.

З даного приводу суд зазначає, що на момент існування договірних відносин контрагенти позивача виконали свої зобов'язання перед позивачем. У позивача відсутній обов'язок перевіряти стан своїх контрагентів. Підприємства-продавці як і ліквідаційні комісії не намагалися стягнути борг. Крім того, за своїм характером договори, укладені позивачем із ТОВ "Фривей ЛТД", ТОВ "Старметал" і ТОВ "Нола-Інвест", є оплатними. Таким чином, позивач не знав і не міг знати про припинення своїх контрагентів і правомірно не включав до складу валових витрат суми податків за договорами.

2)          В ході перевірки позивача відповідачем встановлено укладення договорів з працівниками на використання їхніх легкових автомобілів для службового користування. Договори не посвідчені нотаріально, що призводить до їх недійсності.

Позивач відносив 50% вартості пального, придбаного на виконання договорів оренди, до складу валових витрат на підставі наказів про прийняття на роботу орендодавців автомобілів, наказів на відрядження, розрахунків плати за користування автомобілями та копій господарських договорів.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334 вказано, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, оплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3-5.7 цієї статті.

Суд погоджується з позицією відповідача щодо того, що списання фактично витрачених ПММ для транспортних засобів повинно проводитися на підставі первинних документів – подорожніх листів.

У той же час, акт перевірки та оскаржувані податкові повідомлення-рішення не містять розрахунку нарахованого основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій по даному правопорушенню, з огляду на що суд не може самостійно розрахувати суму податкових повідомлень-рішень, яка підлягає залишенню в силі.

3)          Актом перевірки встановлено включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, що були видані ТОВ "Фривей ЛТД", яке фактично не здійснювало фінансово-господарську діяльність по взаєморозрахункам з позивачем, що підтверджується відсутністю задекларованих обсягів продажу. ДПІ дійшла висновку, що ТОВ "Фривей ЛТД" склало податкову накладну без виникнення податкових зобов'язань продавця.

Суд вважає даний висновок відповідача помилковим з огляду на те, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення продавцем правил здійснення господарської діяльності, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи – платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства. Також наявність або відсутність матеріально-технічної бази у контрагента господарюючого суб'єкта, який має спеціальну податкову правосуб'єктність та включений до ЄДР, не є передумовою для визначення господарської компетенції останнього та не має правового значення для вирішення питання про порушення платником податків правил оподаткування.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач безпідставно виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС України).

Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивач надав платіжне доручення про сплату судового збору в сумі 3,40 грн. (т. 1 а. с. 3), що й підлягає відшкодуванню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Южноукраїнської ОДПІ Миколаївської області від 28.07.2009 р. № 0000542301/0, № 0000532301/0, від 02.09.2009 р. № 0000542301/1, № 0000532301/1, від 07.12.2009 р. № 0000542301/2, № 0000532301/2, від 02.02.2010 р. № 0000542301/3, № 0000532301/3.

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Трест "Південьспецбудмонтаж" (ідентифікаційний код 34799600) судовий збір у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя                                                                                 Н. В. Лісовська