Ухвала

від 26.06.2015 по справі 804/9050/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 червня 2015 рокусправа № 804/9050/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, правонаступником якого є Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року

у справі за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями В«Іст Болт УкраїнаВ» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.05.2014р. за № НОМЕР_1,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.05.2014р. за № НОМЕР_1, яким підприємству з іноземними інвестиціями В«Іст Болт УкраїнаВ» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1372,00 гривні.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що первинні документи позивача відповідають чинному законодавству, складенні належним чином та наданні у повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції податковим органом подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наполягає на тому, що судом першої інстанції не враховано, що при винесенні податкового повідомлення-рішення від 24.09.2013 року № НОМЕР_2 податковою була допущенна арифметична помилка, у зв'язку з чим сума вищезазначеного ППР склала 69168грн., тому податкове повідомлення-рішення від 24.09.2013 року № НОМЕР_2 неможливо було опрацювати, так як в АІС «Податковий блок» відображаються помилки.

Представником позивача подано до апеляційного суду заперечення, згідно яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що судом першої інстанції встановлено, що допущену податковим органом при розрахунку завищення податкового кредиту з ПДВ арифметичну помилку на суму 1372грн. було розраховано, виходячи з не підтвердження реальності здійснення господарської операції між позивачем та Товариством «Техпромінжиніринг», а саме: послуги із сервісного обслуговування компресора GА55 на суму 8229,60грн. (ПДВ 1371,60грн.). позивачем правомірно було сформовано податкове зобов'язання за перевіряємий період із врахуванням господарських операцій із Товариством «Техпромінжиніринг», тому є незрозумілим посилання податкового органу на взаємовідносини позивача з ПП «Престиж-С».

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Надав пояснення аналогічні, викладеним в запереченнях проти апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності Підприємства з II В«Іст Болт УкраїнаВ» під час здійснення взаємовідносин з ТОВ В«ЕколайфВ» за лютий, березень 2012 року, ПП В«Престиж-СВ» за період березень, квітень 2012 року, ТОВ В«Техно-груп за липень, листопад 2012 року, ТОВ В«ТехпромінжинірингВ» за лютий, березень, травень, липень, серпень, жовтень, листопад 2012 року. За результатами перевірки складено акт № 452/224/30720689 від 03.09.2013 року. В акті перевірки № 452/224/30720689 від 03.09.2013 року зазначено, що Підприємством з іноземними інвестиціями В«Іст Болт УкраїнаВ» , в порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, завищено податковий кредит на загальну суму 69168 грн., в тому числі по періодам: у лютому 2012 року - на суму 19 137 грн., березні 2012 року - на суму 8 978 грн., травні 2012 року - на суму 29 414 грн., липні 2012 року - на суму 1 021 грн., серпні 2012 року - на суму 2 181 грн., жовтні 2012 року - на суму 8 437 грн., за листопад на суму 1 372 грн. за рахунок включення до його складу сум податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ В«ЕколайфВ» , ПП В«Престиж-СВ» та ТОВ В«ТехпромінжинірингВ» , які, на думку ДПІ, не спрямовані на настання реальних правових наслідків, що призвело до завищення розміру від'ємного значення сум податку на додану вартість за листопад 2012 року на суму 69168грн. На підставі зазначеного акта перевірки (від 03.09.2013р. за №452/224/30720689) та рішення Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 16.12.2013р. за №4612/10/04-36-10-08-09 прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.05.2014р. №0002322201, яким за порушення положень п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 ПК України, збільшено на 1372,00 грн. розмір зменшення від'ємного значення сум податку на додану вартість.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України, Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» .

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

В силу ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом України та іншими законами і нормативними актами.

В порядку п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно матеріалів справи Рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 16 грудня 2013 року № 4612/10/04-36-10-08-09 у ході розгляду скарги платника податків-позивача Головним управлінням Міндоходів у Дніпропетровській області встановлено, що Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при розрахунку завищення податкового кредиту з ПДВ допущено арифметичну помилку, загальна сума повинна складати 70540,00 грн., а не 69168,00 грн. У зазначеному Рішенні, як і у акті перевірки від 03.09.2013р. за №452/224/30720689, зазначено про відсутність реальної можливості придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів - постачальників ТОВ В«ЕколайфВ» , ПП В«Престиж-СВ» та ТОВ В«ТехпромінжинірингВ» , а саме: відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Зазначені висновки відповідачем також зроблені на підставі актів перевірок вищезазначених контрагентів податковими органами. З урахуванням наведеного, Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська під час проведення перевірки та Головним управлінням Міндоходів у Дніпропетровській області під час розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення зроблено висновок про здійснення ПІІ В«Іст Болт УкраїнаВ» господарських операцій з зазначеними контрагентами - постачальниками, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що призвело до завищення від'ємного значення сум податку на додану вартість у розмірі 70540,00 гривень.

Також матеріалами справи підтверджено, що допущену податковим органом при розрахунку завищення податкового кредиту з ПДВ арифметичну помилку на суму 1372грн., було, зокрема, розраховано виходячи з не підтвердження реальності здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ В«ТехпромінжирінгВ» , а саме: послуги із сервісного обслуговування компресора GA55 (план В) (2 шт.) на суму 8229,60 грн. (ПДВ - 1371,60 грн.).

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із положеннями п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Отже, на підтвердження включення сум коштів до складу валових витрат та сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Реальність господарських операцій повинна досліджуватися для з'ясування підстав виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Згідно матеріалів справи на підтвердження правомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по господарській операції з ТОВ В«ТехпромінжирінгВ» за листопад 2012 року позивачем були надані первинні бухгалтерські документи: договір, податкова та видаткова накладні, банківські виписки, акт здачі прийняття робіт (надання послуг), сертифікати якості та сертифікати відповідності, які досліджені судом та містяться у матеріалах справи.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Відповідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Матеріалами справи підтверджено, що виписана податкова накладна від 19.11.2012р. за № 22 містить усі реквізити, передбачені положеннями п.201.1 ст.201 ПК України, ст. 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , тобто містять такі обов'язкові реквізити, як: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис.

Положеннями п.44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, статтею 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 2 ст. 3 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.13 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріалами справи підтверджено, що всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження формування валових витрат відповідають вимогам Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , виписані підприємством, яке станом на момент спірних правовідносин є платником ПДВ, що не заперечується відповідачем, під час здійснення господарських операцій перебувало на обліку в органах ДПІ. Первинні документи позивача та контрагента відповідають вище переліченим вимогам, містять всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що позивач виконав вимоги чинного законодавства України і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів) відобразив у даних податкового обліку операції із ТОВ В«ТехпромінжирінгВ» , а саме: послуги із сервісного обслуговування компресора GA55 (план В) (2 шт.) на суму 8229,60 грн. (ПДВ - 1371,60 грн.).

Враховуючи вищенаведені обставини та зазначені норми законодавства, позивачем у даній справі було правомірно сформовано податкове зобов'язання за перевіряємий період із врахуванням господарських операцій із ТОВ В«ТехпромінжирінгВ» .

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, правонаступником якого є Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року у справі за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями В«Іст Болт УкраїнаВ» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.05.2014р. за № НОМЕР_1 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна