Рішення

від 19.07.2012 по справі 5027/384/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2012 р. Справа № 5027/384/2012.

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Трифан» до відповідачаПриватного акціонерного товариства «Чернівецька птахофабрика» простягнення заборгованості -13725,58 грн.. Суддя Швець Микола Васильович Представники : Від позивачаСеменяк В.В. довіреність № 90 від 17.07.2012 року Від відповідачане з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трифан»звернулось із позовною заявою до суду про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Чернівецька птахофабрика»заборгованості в сумі 13725,58 грн., у т.ч.: (основного боргу -10740 грн., інфляційних -2026,93 грн. та 3% річних -958,65 грн.).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному об'ємі та надав витребувані судом додаткові докази вх. № 3733 від 19.07.2012р..

Відповідач належним чином був повідомлений про час та дату розгляду справи, проте явку свого представника в судове засідання не забезпечив, правом наданим ст. 59 ГПК України на подання відзиву не скористався.

Нез'явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті, справу може бути розглянуто без його участі за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, дослідивши докази які мають юридичне значення для розгляду позовної заяви суд встановив :

Згідно усної домовленості, ТзОВ «Трифан»(Позивач) поставив ПАТ «Чернівецька птахофабрика»(Відповідач), а останній прийняв у власність, ветеринарний апарат «Вітастресс 7,5 кг.»(товар), що підтверджується видатковою накладною № РН-0001324 від 15.06.2009 року підписаною та скріпленою печатками обох сторін на загальну суму 10740 грн.. Рахунком-фактурою № СФ-0001303 від 15.06.2009 року встановлено термін сплати за товар до 22.06.2009р.. Проте відповідач не розрахувався за отриманий товар, що спричинило виникненню основного боргу в сумі 10740 грн..

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналогічні норми містяться і в статтях 205, 207 Цивільного кодексу України, в яких визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочинну, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Виходячи зі змісту наведених норм законодавства України, суд дійшов висновку про те, що факт поставки продукції за накладною № РН-0001324 від 15.06.2009 року є самостійною угодою укладеною у спрощений спосіб.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Наведена норма матеріального права розміщена у главі 48 даного Кодексу "Виконання зобов'язань" і носить загальний характер, тобто, може бути застосована до будь-яких видів договірних зобов'язань, які виникають в цивільному обороті.

Як встановлено судом під час дослідження доказів, наявних у матеріалах справи, дії сторін, а саме: передача позивачем відповідачу товару за видатковою накладною, прийняття товару відповідачем, свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки стаття 692 Цивільного кодексу України є спеціальною нормою права, якою встановлений термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), а тому загальні положення частини 2 статті 530 даного Кодексу не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Крім того, 12 квітня 2012 року позивач направив відповідачу лист за № 74 з вимогою розрахуватись за отриманий товар в сумі 10740 грн.. Проте відповідь на вказану вимогу відповідач позивачу не направив та за отриманий товар не розрахувався.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 10740 грн. підлягають задоволенню.

Окрім вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних, які також підлягають задоволенню з огляду на таке:

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. На цій підставі позивач з врахуванням Листа ВСУ № 62-97Р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»правомірно заявив вимогу про стягнення з відповідача за порушення грошового зобов'язання: індексу інфляції за період липень 2009 року -квітень 2012 року в сумі 2026,93 грн., а також 3% річних від простроченої суми за період 23.06.2009 року -16.05.2012 року в сумі 958,65 грн..

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова ВСУ від 16.05.2006 у справі №10/557-26/155).

Станом на день розгляду справи у суді за відповідачем рахується заборгованість в сумі 13725,58 грн., у т.ч.: (основного боргу -10740 грн., інфляційних -2026,93 грн. та 3% річних -958,65 грн.), що підтверджується довідкою про стан заборгованості по позивним вимогам станом на 18.07.2012 року, 2-х стороннім актом звірки станом на 10.04.2012 року та підлягає стягненню.

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач не надав доказів зменшення або погашення заборгованості.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно вимог ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи практику ВГСУ (Постанова ВГСУ від 28.01.2010 року у справі № 23/161, Постанова ВГСУ від 28.10.2010 року у справі № 14/16) та керуючись ст. ст. 1, 12, 33, 44, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з активів Приватного акціонерного товариства «Чернівецька птахофабрика»(Чернівецька область, Глибоцький район, с. Валя-Кузьмина, вул. Трудова, 10; код 31462059)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трифан»(м. Київ, Печерський район, вул. Предславинська, 34-Б; код 32664768)

- основний борг в сумі 10740 грн.;

- інфляційні в сумі 2026,93 грн.;

- 3 % річних в сумі 958,65 грн.;

- відшкодування судового збору в сумі 1609,50 грн..

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя М.В. Швець