Рішення

від 26.06.2015 по справі 757/4742/15-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/4742/15-ц

Категорія 54

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

26 червня 2015 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Середи К.О.,

при секретарях - Грицюк Н.А.,Герасименко М.М.,

за участюпредставника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіса» про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ТІСА» про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди та просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 32 614 грн. 53 коп., середній заробіток за весь час затримки виплати заборгованості по заробітній платі по день фактичного розрахунку, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати з 15.09.2014 року по дату винесення рішення судом в розмір 3654 грн. та моральну шкоду у розмірі 8 000 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до наказу № 6 від 31.08.2004 року позивача було призначено з 11.09.2004 року на посаду головного бухгалтера ТОВ «ТІСА», а згідно з наказом № 2-к від 28.04.2012 року з 01.05.2012 року без його згоди переведено на посаду менеджера ТОВ «ТІСА», але заробітна плата позивачу не виплачувалась. У 2011 році позивача було повідомлено про простій ТОВ «ТІСА», але до моменту звільнення 15.09.2014 року відповідач не виплатив позивачу заборгованість по заробітній платі, чим завдав останньому моральну шкоду.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 підтримала уточнений позов із зазначених у ньому підстав та просила задовольнити в повному обсязі.

ТОВ «ТІСА», яке належним чином неодноразово було повідомлено про судові засідання, свого представника в судове засідання не направило, письмові заперечення не надало.

На підставі ст. ст. 169, 224 ЦПК України суд вважає можливим провести заочний розгляд справи за відсутності представника відповідача, та ухвалити заочне рішення по справі, на підставі наявних у ній доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_2, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно наказу від 31.08.2004 року № 6 ОСОБА_2 було призначено на посаду головного бухгалтера ТОВ «ТІСА» та згідно наказу від 28.04.2012 року № 2-к ОСОБА_2 було переведено на посаду менеджера ТОВ «ТІСА», що підтверджується записами в трудовій книжці ОСОБА_2

У 2011 році керівництво ТОВ «ТІСА» повідомило ОСОБА_2 про те, що ТОВ «ТІСА» буде здійснюватися простій у діяльності.

Під час простою ТОВ «Тіса» не було сплачено ОСОБА_2 суми розрахунку, який встановлений ст.113 КЗпП України, а саме не нижче від двох третин тарифної ставки, встановленої щодо ОСОБА_2

Не дочекавшись виклику на роботу, ОСОБА_2 15.09.2014 року звільнився з ТОВ «ТІСА» у відповідності до статті 38 Кодексу законів про працю України.

Під час звільнення позивачу стало відомо, що ТОВ «ТІСА» не нараховувало та не сплачувало йому заробітну плату та не сплачувало податків та інших обов'язкових платежів до бюджету, що підтверджується довідками з ДПІ у Шевченківському районі м. Києва та Управляння Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва.

Представник позивача повідомила, що ОСОБА_2 не отримав жодних виплат від ТОВ «ТІСА» станом на момент розгляду даної справи.

Суд вважає такі дії ТОВ «ТІСА» такими, що порушують права ОСОБА_2, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 21 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст. 113 Кодексу законів про працю України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Відповідно до довідок ДПІ у Шевченківському районі м. Києва та Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва ТОВ «ТІСА» не здійснювало нарахувань по сплаті ОСОБА_2 заробітної плати.

ТОВ «ТІСА» не надало до суду доказів будь-якої сплати ОСОБА_2 заробітної плати.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно із ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь правника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Згідно з ст. 10 Закону України «Про оплату праці» розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України не рідше одного разу на рік у законі про Державний бюджет України з урахуванням пропозицій, вироблених шляхом переговорів, представників професійних спілок, роботодавців, які об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди, та переглядається залежно від зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік» від 23.12.2010 розмір мінімальної заробітної плати в 2011 році складає: з 01 січня - 941 грн. (дві третини становить 627 грн. 33 коп.), з 01 квітня - 960 грн. (дві третини становить 640 грн. 00 коп.), з 01 жовтня - 985 грн. (дві третини становить 656 грн. 66 коп.), з 01 грудня - 1004 грн. (дві третини становить 669 грн. 33 коп.), таким чином за 2011 рік позивач мав би отримати 7 704 грн. 64 коп.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державний бюджет на 2012 рік» на 2012 рік установлено мінімальну заробітну плату у розмірі: з 01 січня - 1073 грн. (дві третини становить 715 грн. 33 коп.), з 01 квітня - 1094 грн. (дві третини становить 729 грн. 33 коп.), з 01 липня - 1102 грн. (дві третини становить 734 грн. 66 коп.), з 01 жовтня - 1118 грн. (дві третини становить 745 грн. 33 коп.), з 01 грудня - 1134 грн. (дві третини становить 756 грн. 00 коп.), таким чином за 2012 рік позивач мав би отримати 8 784 грн. 62 коп.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет на 2013 рік» установлено у 2013 році мінімальну заробітну плату: з 01 січня - 1147 грн. (дві третини становить 764 грн. 66 коп.), з 01 грудня - 1218 грн. (дві третини становить 812 грн. 00 коп.), таким чином за 2013 рік позивач мав би отримати 9223 грн. 26 коп.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет на 2014 рік» установлено мінімальну заробітну плату на 2014 рік у розмірі 1218 грн. (дві третини становить 812 грн. 00 коп.), таким чином з 01 січня 2014 року по 15 вересня 2014 року позивач мав би отримати 6902 грн. 00 коп.

Отже, розрахунок заборгованості по заробітній платі, який наведений в позовній заяві ОСОБА_2, є обґрунтованим, так як з 2011 року по 15 вересня 2014 року позивач мав би отримати загалом 32 614 грн. 53 коп. (=7 704 грн. 64 коп. - за 2011 рік + 8 784 грн. 62 коп. - за 2012 рік + 9223 грн. 26 коп. - за 2013 рік + 6902 грн. 00 коп. - за період з 01 січня 2014 року по 15 вересня 2014 року)

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Враховуючи, що ТОВ «ТІСА» не сплатило ОСОБА_2 усю заборгованість по заробітній платі в день звільнення ОСОБА_2, то з ТОВ «ТІСА» підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 середній заробіток за період з 16.09.2014 по 21.01.2015 в розмірі 3654 грн. 00 коп. із розрахунку: 406 гривень 00 коп. за період з 16.09.2014 року по 30.09.2014 року, 812 грн. 00 коп. за жовтень 2014 року, 812 грн. 00 коп. за листопад 2014 року, 812 грн. 00 коп. за грудень 2014 року, 812 грн. 00 коп. за січень 2015 року.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи, доведеність невиплати відповідачем на користь позивача заробітної плати, що призвело до порушення прав позивача на отримання плати за його працю, позивач також просить суд стягнути на його користь визначену суму моральної шкоди, яка була йому завдана.

Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 р. № 4, із змінами та доповненнями розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення потерпілого стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Тому, обґрунтованою є вимога про стягнення з ТОВ «ТІСА» на користь позивача моральної шкоди в розмірі 8 000 грн. 00 коп., із розрахунку 2 000 грн. 00 коп. за кожен рік не виплати заробітної плати.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 10 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, то суд дійшов до висновку про задоволення позову в сумі, яку просить стягнути позивач.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 442 грн. 69 коп.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 74, 88, 169, 212-215, 224-233 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіса» про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіса», код ЄДРПОУ 20013619, на користь ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, заборгованість по заробітній платі за період з 01.01.2011 по 15.09.2014 у розмірі 32 614 (тридцять дві тисячі шістсот чотирнадцять) грн. 53 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіса», код ЄДРПОУ 20013619, на користь ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, середній заробіток за весь час затримки виплати заборгованості по заробітній платі за період з 16.09.2014 по 21.01.2015 у розмірі 3 654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіса», код ЄДРПОУ 20013619, на користь ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, моральну шкоду у розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіса», код ЄДРПОУ 20013619, на користь держави судовий збір у розмірі 442 (чотириста сорок дві) грн. 69 коп.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя К.О. Середа