Рішення

від 16.06.2015 по справі 712/11391/14-ц

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Справа № 712/11391/14-ц

Провадження № 2/712/114/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2015 року Соснівський районний суду м. Черкаси в складі:

головуючого судді - ДЕРУНЕЦЬ О.А.

при секретарі - Сагун Я.І.

за участю адвоката - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Драбівське», ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Бул-Спред», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріана-Реєстр» про визнання права власності на цінні папери, їх витребування та стягнення невиплачених дивідендів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання права власності на цінні папери, їх витребування та стягнення невиплачених дивідендів, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі договору дарування цінних паперів від 19.03.2009р. позивач є власником 2061639 штук простих іменних акцій ПрАТ «Драбівське», вартістю 515409 грн. 75 коп., що підтверджується сертифікатом акцій серії АА №17 від 19.03.2009р. реєстратором ТОВ «Ріана - Реєстр» та виписками з реєстру власників іменних цінних паперів №17 та №19 від 21.07.2009р., за актом приймання передачі документів системи реєстру ВАТ «Драбівське» від 26.07.2010р. реєстром власників цінних паперів ВАТ «Драбівське» підтверджувалось, що належні позивачеві акції належать відповідачу ОСОБА_3 та на даний час за даними реєстру власників іменних цінних паперів позивач не є акціонером ПрАТ «Драбівське».

Просить суд визнати право власності на 2061639 штук простих іменних акцій ПрАТ «Драбівське» та витребувати від ОСОБА_3 2061639 штук простих іменних акцій ПрАТ «Драбівське», зобов'язати ТОВ «Бул-Спред» внести зміни до системи реєстру власників іменних цінних паперів ПрАТ «Драбівське» шляхом перереєстрації з ОСОБА_3 на ОСОБА_2 2061639 штук простих іменних акцій ПрАТ «Драбівське».

В судовому засіданні 15.06.2015р. позивач збільшив свої вимоги та просив крім первісно заявлених вимог також стягнути з ПрАТ «Драбівське» суму невиплачених дивідендів у розмірі 583564,10 грн., мотивуючи тим, що за весь період незаконного вибуття акцій підприємство отримало прибуток у розмірі 1691000 грн., що підтверджується регулярною інформацією, яка подавалась відповідачем до офіційної звітності та відповідно до ст. ст. 25, 30 Закону України «Про акціонерні товариства» абсолютним правом акціонера є право на отримання дивідендів та виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку, позивач володів 34,51 % простих іменних акцій ПрАТ «Драбівське», відповідно сума недоотриманого доходу становить 583564 грн. 10 коп..

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги повністю підтримав та просив суд їх задоволити.

Представник відповідачів - ПрАТ «Драбівське» та ОСОБА_3 - ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог з мотивів викладених у запереченні на позов, відносно збільшення позовних вимог в частині стягнення недоотриманого прибутку вказав, що відповідними рішеннями загальних зборів ПрАТ «Драбівське» за 2011 - 2014 роки акціонерами приймалось рішення про невиплату дивідендів та спрямування сум отриманого прибутку на розвиток виробництва.

Відповідачі - ТОВ «Бул-Спред», ТОВ «Ріана - Реєстр» в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, поважності причин неявки в судове засідання не надано.

Заслухавши думку сторін, дослідивши письмові матеріали справи, в результаті повного, всебічного та об'єктивного їх дослідження, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі договору дарування цінних паперів від 19 березня 2009 року позивач отримав у власність від відповідача прості іменні акції ВАТ «Драбівське» у кількості 2 061 639 шт. номінальною вартістю одного цінного папера - 0,25 грн., сумарною номінальною вартістю 515409,75 грн..

Наприкінці 2011 року ОСОБА_2 дізнався (в усному порядку) від керівництва ВАТ «Драбівське», що він не являється акціонером вказаного товариства, оскільки дані акції переоформлені на іншу особу.

У січні 2012 р. на підставі письмового звернення позивача ОСОБА_5 теруправління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку надіслало листа №02-38/ з якого позивач довідався, що загальними зборами акціонерів ВАТ «Драбівське» 27.04.2010 р. було прийнято рішення про переведення простих іменних акцій вказаного товариства з документарної форми існування в бездокументарну та про обрання зберігачем - третього відповідача - ТОВ «Бул-Спред», якому 26.07.2010р. передано реєстр акціонерів ВАТ «Драбівське».

У травні 2012 року позивач ознайомився з документами, що складалися при передачі реєстру ВАТ «Драбівське» між ТОВ «Ріана-Реєстр» та ТОВ «Буд-Спред», а саме: актом прийому-передачі документів в систему реєстру ВАТ «Драбівське» від 25.07.2010 р., реєстром власників цінних паперів ВАТ «Драбівське» станом на 25.07.2010 р.

Статтею 152 ЦК України визначено, що акціонерним товариством є господарське товариство , статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

У відповідності до ст. 20 Закону України «Про акціонерні товариства», в редакції чинній на час виникнення спірних відносин, акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього акціонерного товариства. Усі акції товариства є іменними. Акції товариств існують виключно в бездокументарній формі.

Відповідно до ст.6 ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок», акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Емітентом акцій є тільки акціонерне товариство. Порядок прийняття відповідним органом акціонерного товариства рішення про розміщення акцій визначається законом, що регулює питання утворення, діяльності та припинення акціонерних товариств.Акціонерне товариство розміщує тільки іменні акції. Акціонерне товариство розміщує акції двох типів - прості та привілейовані. Реєстрацію випуску акцій здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку. Обіг акцій дозволяється після реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення акцій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску акцій.

Відповідно ст. 8 Закону України «Про депозитарну систему» підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі.

Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах.

Виписка з рахунка в цінних паперах не є цінним папером, а її передача від однієї особи до іншої не є вчиненням правочину щодо цінних паперів і не тягне за собою переходу прав на цінні папери та прав за цінними паперами.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Позивач звертаючись з позовом до суду, правовою підставою визначив ст. 387 ЦК України, яка передбачає умови для пред'явлення власником вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). При зверненні до суду з такою вимогою позивач повинен довести факт неправомірного вибуття майна з його володіння та знаходження майна в натурі у відповідача, а також зазначити при яких умов умовах та обставинах позивач втратив право власності.

Вимоги ст. 330 ЦК України, дають можливість чітко розмежувати випадки, в яких адекватним способом захисту порушеного права є визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності, від випадків, коли має заявлятись позов про витребовування майна із чужого незаконного володіння. Якщо майно передане власником за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, то позов про визнання правочину недійсним або про застосування наслідків недійсності правочину є адекватним тоді, коли майно, передане позивачем на виконання правочину, не було відчужене набувачем. Якщо таке відчуження відбулося, слід заявляти віндикаційний позов за наявності підстав встановлених ст. 388 ЦК України.

Згідно до статті 16 ЦК України, визнання права (в тому числі права власності) є способом захисту цивільного права, а не способом його набуття.

Одночасно, при захисті права власності шляхом його визнання підставою для задоволення позову є докази, які обгрунтовуються наявність у позивача такого права та докази його виникнення, позивачем таких доказів не наведено.

Віндикаційним є позов неволодіючого майном власника до його фактичного набувача про витребування індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння, об'єктом даного позову є індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову.

Позивачем за віндикаційним позовом може бути власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном, але відповідачем обов'язково повинна бути особа, яка незаконно володіє майном (незалежно від того, чи заволоділа вона майном незаконно сама, чи придбала його в особи, яка не мала права його відчужувати), тобто володіє ним без відповідної правової підстави або коли такі підстави раніше були, а потім відпали (наприклад, після закінчення строку договору найму або схову).

Відповідно до Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) «Про затвердження Положення про депозитарну діяльність» від 17 жовтня 2006 року N 999 (Рішення 999), зведений обліковий реєстр акціонерів - це складений депозитарієм на дату обліку перелік власників ЦП певного випуску з зазначенням інформації про власників ЦП, про кількість ЦП, що належать кожному власникові, і фактом обтяження ЦП зобов'язаннями. Тобто емітент запитує у депозитарію зведений обліковий реєстр на певну дату, який депозитарій формує на підставі облікового реєстру зберігача.

Зведений реєстр має певний перелік інформації, в яку не входять «підстави виникнення права власності». Тому реєстр - це сухий звід інформації, а не документ, з якого можна почерпнути історію появи юридичного факту, який спричинив зміну власника акцій. Документи, які підтверджують перехід права власності, повинні бути у зберігача, тому відповідальність за законність реєстрації права власності покладається саме на нього.

27.04.2010 р. загальними зборами акціонерів ВАТ «Драбівське» було прийнято рішення про переведення простих іменних акцій вказаного товариства з документарної форми існування в бездокументарну та про обрання зберігачем - Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Спред», якому 26.07.2010 р. передано реєстр акціонерів ВАТ «Драбівське».

Відповідно до п.п. 1,3,6,7 ст.7 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обліку цінних паперів в Україні» власником цінних паперів (позивачем) повинен бути укладений з обраним ним зберігачем (депозитарний договір, який укладається між зберігачем та депозитарієм, або договір про обслуговування емісії цінних паперів, який укладається між емітентом та депозитарієм).

На підставі укладеного договору зберігач відкриває на власника акцій рахунок у цінних паперах, на якому обліковується право власності на цінні папери. При цьому, правовстановлюючими документами, що підтверджують право власності і на підставі яких здійснюється реєстрація актів є відповідні договори.

Відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку в Україні регулює Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 року №3480-ІУ, набув чинності з 13 травня 2006 року, із змінами і доповненнями, враховані судом на дату виникнення спірних правовідносин.

Згідно зі ст.1 ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок», вчинення правочинів, пов'язаних з переходом прав власності на цінні папери і прав за цінними паперами, за винятком договорів, що укладаються під час розміщення цінних паперів, є обігом цінних паперів.

Відповідно до ст.4 ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок», до особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять усі посвідчені ним права. Обмеження обігу та/або реалізації прав за цінними паперами може бути встановлено тільки у випадках і в порядку, передбачених законом. Для передачі іншій особі прав, посвідчених цінним папером на пред'явника, достатньо вручити цінний папір цій особі. Права, посвідчені іменним цінним папером, передаються у порядку, встановленому законами України. Особливості обліку та переходу права власності на цінні папери встановлюються законом.

Статтею 5 ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок» встановлено, що відмова від виконання зобов'язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов'язання або на його недійсність не допускається.

Виходячи з встановлених обставин справи, наведених норм, суд вважає, що правовідносини у даній справі є правовідносинами пов'язаними з реалізацію особами у справі прав на цінні папери та пов'язані з обігом цінних паперів (акцій) в Україні.

Правові основи обігу цінних паперів у Національній депозитарній системі та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні визначає Закон України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" від 10.12.1997 №710/97-ВР, із змінами і доповненнями, які враховані судом на дату виникнення спірних правовідносин.

Статтею 1 ЗУ "Про національну депозитарну систему" встановлені терміни і поняття у розумінні цього закону. Зокрема:

- бездокументарна форма цінного паперу - здійснений зберігачем обліковий запис, який є підтвердженням права власності на цінний папір;

-власник цінних паперів - особа, яка має право власності на цінні папери відповідно до закону та/або договору управління майном;

- депозитарій цінних паперів (далі - депозитарій) - юридична особа, яка провадить виключно депозитарну діяльність та може здійснювати кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів;

- депозитарний договір - договір між зберігачем та обраним ним депозитарієм, за яким депозитарій веде для зберігача рахунки у цінних паперах, на яких відображаються операції з цінними паперами, переданими зберігачем;

- депозитарний облік - облік цінних паперів на рахунках власників цінних паперів у зберігачів або облік на рахунках у цінних паперах, який здійснює депозитарій для зберігачів та емітентів;

- депонент - юридична або фізична особа, яка користується послугами зберігача на підставі договору про відкриття рахунку в цінних паперах;

- договір про відкриття рахунку в цінних паперах - договір між власником цінних паперів та обраним ним зберігачем про передачу власником належних йому цінних паперів зберігачу для здійснення депозитарної діяльності;

- зберігач - комерційний банк або торговець цінними паперами, який має ліцензію на зберігання та обслуговування обігу цінних паперів і операцій емітента з цінними паперами на рахунках у цінних паперах як щодо тих цінних паперів, що належать йому, так і тих, які він зберігає згідно з договором про відкриття рахунку в цінних паперах; при цьому зберігач не може вести реєстр власників цінних паперів, щодо яких він здійснює угоди;

- знерухомлення цінних паперів - переведення цінних паперів, випущених у документарній формі, у бездокументарну форму шляхом депонування сертифікатів у сховищах зберігача цінних паперів та/або депозитарію з метою забезпечення подальшого їх обігу у вигляді облікових записів на рахунках зберігача цінних паперів та/або депозитарію;

- кліринг - отримання, звірка та поточні оновлення інформації, підготовка бухгалтерських та облікових документів, необхідних для виконання угод щодо цінних паперів, визначення взаємних зобов'язань, що передбачає взаємозалік, забезпечення та гарантування розрахунків за угодами щодо цінних паперів;

- реєстр власників іменних цінних паперів - складений реєстратором на певну дату список власників іменних цінних паперів та номінальних утримувачів;

- реєстратор - юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, який одержав у встановленому порядку ліцензію на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів;

- учасники Національної депозитарної системи:

прямі учасники - депозитарії, зберігачі, реєстратори власників іменних цінних паперів;

опосередковані учасники - організатори торгівлі цінними паперами, банки, торговці цінними паперами та емітенти.

Статтею 5 ЗУ «Про національну депозитарну систему» врегульовано перехід та реалізація права власності на цінні папери в Національній депозитарній системі. Зокрема, нормами цієї статті встановлено, що право власності на цінні папери, випущені в бездокументарній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігача. Підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі - виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів. Виписка з рахунку у цінних паперах не може бути предметом угод, що тягнуть за собою перехід права власності на цінні папери. Угоди щодо цінних паперів не підлягають нотаріальному посвідченню, якщо інше не передбачено законодавством чи угодою сторін.

Зберігання і обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах та операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів встановлено статтею 7 ЗУ "Про національну депозитарну систему", яка, зокрема, встановлює: Діяльність, пов'язана із зберіганням цінних паперів та обліком прав власності на них, здійснюється на підставі договору про відкриття рахунку у цінних паперах, який укладається власником цінних паперів з обраним ним зберігачем; депозитарного договору, який укладається між зберігачем і депозитарієм, або договору про обслуговування емісії цінних паперів, який укладається між емітентом та обраним ним депозитарієм. Договори про відкриття рахунку у цінних паперах, депозитарні договори і договори про обслуговування емісії цінних паперів повинні відповідати вимогам типових договорів, затверджених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. У договорі про відкриття рахунку у цінних паперах, випущених у документарній формі, визначається спосіб зберігання цінних паперів (колективний чи відокремлений). Іменні цінні папери, що знаходяться в колективному зберіганні на рахунках власників у зберігача і не обліковані на рахунках зберігача в депозитарії, підлягають обов'язковому занесенню до реєстру власників іменних цінних паперів на ім'я зберігача як номінального утримувача. Іменні цінні папери, що знаходяться в колективному зберіганні на рахунках у цінних паперах зберігачів у депозитарії, підлягають обов'язковому занесенню до реєстру власників іменних цінних паперів на ім'я депозитарію як номінального утримувача. У договорі про відкриття рахунку у цінних паперах визначаються умови ведення рахунку власника цінних паперів, порядок проведення операцій емітента, порядок надання облікової та фінансової інформації зберігачем, а також умови оплати його послуг тощо.У депозитарному договорі встановлюється право зберігача передавати до депозитарію виключно цінні папери, які знаходяться в колективному зберіганні, порядок здійснення операцій депозитарієм, умови ведення рахунків, порядок проведення операцій емітента, порядок надання облікової та фінансової інформації депозитарієм, а також умови оплати його послуг тощо.Депозитарії та зберігачі не мають права укладати угоди щодо цінних паперів, які належать депоненту і зберігаються у них на рахунках у цінних паперах, у власних інтересах чи в інтересах третіх осіб без відповідного доручення.Укладення договору про відкриття рахунку у цінних паперах або депозитарного договору не може бути обумовлене відмовою депонента від будь-якого з прав, що надає цінний папір. Зберігач не має права користуватися послугами іншого зберігача для виконання своїх зобов'язань щодо зберігання сертифікатів та обліку прав власності на цінні папери своїх депонентів. Для обліку цінних паперів, депонованих власником згідно з договором про відкриття рахунку у цінних паперах, зберігач відкриває на його ім'я рахунок у цінних паперах, на якому обліковуються права власності на цінні папери, що належать депоненту, а також обмеження щодо цих цінних паперів депонента. Для обліку цінних паперів, переданих зберігачем депозитарію на підставі депозитарного договору, депозитарій відкриває на ім'я зберігача рахунок у цінних паперах, на якому здійснює облік депонованих цінних паперів. Цінні папери, депоновані емітентом на підставі договорів про обслуговування емісії цінних паперів, зараховуються на його рахунок у цінних паперах. Для цінних паперів, депонованих іншими депозитаріями через кореспондентські відносини щодо цінних паперів, оформлені на підставі відповідного договору, кожний депозитарій відкриває спеціальні рахунки у цінних паперах.Обіг цінних паперів, записаних на рахунок у цінних паперах на підставі депозитарного договору, обслуговується виключно шляхом переведення їх на відповідний рахунок у цінних паперах у депозитарії. При виконанні клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів між зберігачами, а також при проведенні операцій емітента зміни на рахунках у цінних паперах і на грошових рахунках вносяться одночасно. Депозитарії та зберігачі цінних паперів не зобов'язані надавати власникам цінних паперів документи (сертифікати, купони) для реалізації відповідних прав власності при проведенні емітентом операцій із цінними паперами, якщо інше не передбачено договором.

Згідно зі ст.8 ЗУ «Про національну депозитарну систему», взаєморозрахунки за угодами щодо цінних паперів здійснюються на підставі розрахункових документів, наданих сторонами відповідно до договорів, що передбачають перехід права власності на цінні папери, або інформації, наданої фондовими біржами та організаційно оформленим позабіржовим ринком. Обслуговування операцій з цінними паперами на рахунках у цінних паперах здійснюється депозитарними установами з дотриманням вимог Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР) від 17.10.2006 року №999, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.11.2006 за №1238/13112.

Згідно з ЗУ "Про державне регулювання ринку цінних паперів" гарантування прав власності на цінні папери, дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства покладається на державу.

Згідно з абзацом 2 частини 3 статті 6 Закону України В«Про цінні папери та фондовий ринокВ» визначено, що акції існують виключно в бездокументарній формі.

Вищевказана норма відповідно до Закону України В«Про цінні папери та фондовий ринокВ» набирає чинності з 29 жовтня 2010 р.

Крім цього, згідно з другим реченням частини 2 статті 20 Закону України В«Про акціонерні товаристваВ» акції товариств існують виключно в бездокументарній формі.

Відповідно до частини 1 розділу XVII Закону України В«Про акціонерні товаристваВ» цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім другого речення частини другої статті 20, яке набирає чинності через два роки з дня опублікування цього Закону.

Закон України В«Про акціонерні товаристваВ» був опублікований в офіційному друкованому виданні - газеті В«Урядовий кур'єрВ» N 202 від 29 жовтня 2008 року.

Таким чином, враховуючи вимоги законодавства, до 29 жовтня 2010 року акції, які випущені у документарній формі, повинні бути переведені у бездокументарну форму існування.

Знерухомлення цінних паперів - це переведення цінних паперів, випущених у документарній формі, у бездокументарну форму шляхом депонування сертифікатів у сховищах зберігача цінних паперів та/або депозитарію з метою забезпечення подальшого їх обігу у вигляді облікових записів на рахунках зберігача цінних паперів та/або депозитарію (ст. 1 Закону України В«Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в УкраїніВ» ).

Позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна.Підставою позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності. Необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання служить підтвердження позивачем своїх прав на майно, що може випливати із представлених їм правовстановлюючих документів. Вирішуючи спори, повязані з правом власності, судова практика виходить з того, що підтвердженням наявності такого права можуть бути документи, що фіксують, підтверджують і оформлюють безпосередньо самі юридичні факти, на підставі яких у власника виникає (до нього переходить) право власності.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Таким чином, до предмету доказування у даній справі входить встановлення цивільно-правових підстав набуття права власності на іменні цінні папери.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов не підлягає до задоволення. Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 60 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не надавав доказів про те, що його право, як акціонера порушено за відсутності договору зі зберігачем на підставі якого іменні цінні папери на ім'я позивача повинні обліковуватись та за поясненнями сторін такий договір між сторонами не укладався, також позивачем не надано доказів про те, що він звертався до ТОВ «Бул - Спред» з вимогою про відкриття відповідного рахунку для обліку цінних паперів та отримання відповідної виписки з наявність права власності на іменні цінні папери.

При цьому, оцінюючи докази суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні будь - які докази про те, що право власності на відповідні іменні цінні папери перейшло до позивача відповідно до даних обліку реєстру власників цінних паперів від ТОВ «Ріана - Реєстр» до ТОВ «Бул - Спред», вимог до ТОВ «Ріана - Реєстр» позивач не ставить, можливості формулювання альтернативних позовних вимог чинним законодавством не передбачено, що виключає можливість їх задоволення.

Відповідним листом від Національного депозитарію України повідомлено про те, що первинні документи щодо відомостей реєстру від ТОВ «Ріана - Реєстр» до Національного депозитарію України не передавались, виписки з реєстру власників цінних паперів свідчать про те, що ОСОБА_3 був акціонером з моменту створення товариства та станом на 14.12.2010 року володів зазначеним обсягом акцій, правомірність володіння ОСОБА_3 позивачем не спростована, а тому за відсутності виписки з реєстру власників цінних паперів на імя позивача суд відмовляє в задоволенні позову про визнання права власності на акції за позивачем, так як вказані акції належать відповідачу на відповідній правовій підставі.

Виходячи з вищевикладеного, оцінюючи докази в їх сукупності суд вважає, що позивач не довів в судовому засіданні обставини, на які посилався, як на підставу своїх позовних вимог, а тому позов не підлягає до задоволення.

Вирішуючи питання про стягнення дивідендів, суд приходить до висновку, що дані вимоги є похідними від вимог про визнання права власності на цінні папери та в зв'язку з відмовою у задоволенні позову про визнання права власності на цінні папери суд відмовляє в задоволенні похідної вимоги, так як витребування майна здійснюється на вимогу власника від особи, яка є не власником та виплата дивідендів здійснюється виключно акціонерам за рішенням загальних зборів про розподіл прибутку.

Керуючись ст.ст.10,11, 60, 61, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ЗУ «Про акціонерні товариства», ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок», ЗУ «Про національну депозитарну систему», суд -

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Драбівське», ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Бул-Спред», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріана-Реєстр» про визнання права власності на цінні папери, їх витребування та стягнення невиплачених дивідендів - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

ГОЛОВУЮЧИЙ: