Рішення

від 17.07.2014 по справі 906/774/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "17" липня 2014 р. Справа № 906/774/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, керівник,

ОСОБА_2, довіреність від 24.02.2014 р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дхолландія Україна" (Сільрада Княжицька, Броварський район, Київська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирекопроект" (м.Житомир)

про стягнення 39475,28 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дхолландія Україна" (Сільрада Княжицька, Броварський район, Київська область) звернулось до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирекопроект" (м.Житомир) про стягнення 39475,28 грн. Зі змісту позовної заяви вбачається, що між сторонами у справі було укладено два пов'язані між собою договори: №ДГ-0000008 (про розробку документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди) та №ДГ-0000009 (про оформлення лімітів на утворення та розміщення відходів на 2011 рік). Згідно вказаних договорів відповідач зобов'язався здійснити певні роботи, а позивач їх оплатити, проте, незважаючи на перерахування позивачем попередньої оплати, відповідач своїх договірних зобов'язань не здійснив та сплачених позивачем коштів не повернув. Зокрема, за договором №ДГ-0000008 від 04.02.2011р. не повернуто позивачу 24700,00 грн. попередньої оплати, на яку позивачем нараховано та заявлено у позові до стягнення з відповідача 790,40 грн. інфляційних та 1977,35 грн. 3% річних; за договором №ДГ- 0000009 від 04.02.2011р. - 10800,00грн. попередньої оплати, на які нараховано 345,60грн. інфляційних та 861,93грн.

Ухвалою суду від 10.06.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №906/774/14 та призначено її розгляд на 17.07.2014р., зобов'язано сторони подати необхідні для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи докази.

В засіданні суду представники позивача підтримали доводи та вимоги позовної заяви у повному обсязі, просить позов задовольнити.

Відповідач свого представника в засідання суду не направив, про причини неявки в суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений судом своєчасно та належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення відповідачу 17.06.2014р. поштового відправлення з ухвалою суду про порушення провадження у справі (а.с.42).

Відповідно до абз.1 п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд також приймає до уваги, що жодних заяв, клопотань чи пояснень від відповідача щодо поважності припичин неявки в засідання не надходило.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 17.07.2014р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

04.02.2011 р. між сторонами у справі - Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирекопроект" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дхолландія Україна" (замовник) укладено наступні правочини:

- договір №ДГ-0000008 (а.с.9-12) з додатком №1 до договору "Протокол погодження договірної ціни на виконання робіт (а.с.13) та

- договір №ДГ-0000009 (а.с.15-18) з додатком №1 до договору "Протокол погодження договірної ціни на виконання робіт (а.с.19).

У відповідності до умов договору №ДГ-0000008 від 04.02.2011 р. замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання власними та залученими силами та засобами виконати роботу з розробки документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди для Товариства з обмеженою відповідальністю "Дхолландія Україна".

Відповідно до п.1.4. договору №ДГ-0000008, термін здачі виконавцем замовнику робіт по договору в цілому 03.06.2011 р.

Згідно пункту 2.1. договору, загальна вартість робіт згідно з п.1.1. договору складає 24700,00 грн. (з ПДВ). Оплату замовник за цим договором проводить протягом 10 банківських днів з моменту підписання договору (п.2.2. договору №ДГ-0000008).

У відповідності до п.2.5. договору №ДГ-0000008, оплата проводиться в один етап в розмірі 100% вартості робіт, зазначеної в п.2.1. договору.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що по завершенні робіт виконавець подає замовнику акт здачі-прийому виконаних робіт. Після повного завершення робіт, згідно п.4.2.2. договору, виконавець зобов'язаний надати замовнику заключний звіт за результатами виконаних робіт у повному обсязі.

Відповідно до п.6.2. договору №ДГ-0000008, цей договір діє до 03.06.2011р. закінчення строку договору не звільняє виконавця та замовника від виконання своїх зобов'язань, а також, від відповідальності за невиконання або неналежне їх виконання за цим договором.

У відповідності до умов договору №ДГ-0000009 від 04.02.2011 р. замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання власними та залученими силами та засобами виконати роботу з оформлення лімітів на утворення та розміщення відходів на 2011 рік для Товариства з обмеженою відповідальністю "Дхолландія Україна".

У відповідності до п.1.4. договору №ДГ-0000009, термін здачі виконавцем замовнику робіт по договору в цілому 03.06.2011 р.

Згідно пункту 2.1. договору, загальна вартість робіт згідно з п.1.1. договору складає 10800,00 грн. (з ПДВ). Оплату замовник за цим договором проводить протягом 10 банківських днів з моменту підписання договору (п.2.2. договору №ДГ-0000008).

Відповідно до п.2.5. договору №ДГ-0000009, оплата проводиться в один етап в розмірі 100% вартості робіт, зазначеної в п.2.1. договору.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що по завершенні робіт виконавець подає замовнику акт здачі-прийому виконаних робіт. Після повного завершення робіт, згідно п.4.2.2. договору, виконавець зобов'язаний надати замовнику заключний звіт за результатами виконаних робіт у повному обсязі.

Відповідно до п.6.2. договору №ДГ-0000009, цей договір діє до 03.06.2011р. закінчення строку договору не звільняє виконавця та замовника від виконання своїх зобов'язань, а також, від відповідальності за невиконання або неналежне їх виконання за цим договором.

На виконання вищевказаних договорів та згідно виставлених відповідачем рахунків-фактур (а.с.45, 46) позивачем було перераховано ТОВ "Житомирекопроект" платіжним дорученням №1107 від 24.02.2011р. 24700,00 грн. за розробку документів для отримання дозволу на викиди (за договором №ДГ-0000008) та платіжним дорученням №1108 від 24.02.2011 р. 10800,00 грн. за оформлення лімітів на утворення та розміщення відходів на 2011 р. (за договором №ДГ-0000009) (а.с.21,22).

Проте, як вбачається із зібраних у справі доказів, зустрічні зобов'язання за договорами від 04.02.2011р., а саме, обумовлені договорами роботи, відповідачем не були виконані у повному обсязі, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Дхолландія Україна" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирекопроект" з вимогою за вих.№11-04/13 від 11.04.2013р., згідно якої просило повернути сплачені в якості попередньої оплати за договорами кошти (а.с.27-28, докази направлення - а.с.29).

Відповідно до наявних матеріалів справи, вимогу відповідач залишив без відповіді та без задоволення.

Згідно бухгалтерської довідки №17/07 від 17.07.2014р. (а.с.44) сплачена в якості попередньої оплати за договорами сума коштів - 35500,00 грн. не повернута відповідачем позивачу станом на день розгляду справи.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до статті 629 цього ж кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За ч.1,2 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Також, згідно ч.ч.6 і 7 ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

У даному випадку, з наявних у справі документів, а також пояснень сторін, вбачається, що у визначені договорами строки та на даний час відповідачем не виконані обумовлені договорами роботи; а сплачені позивачем в якості попередньої оплати кошти останньому згідно вимоги не повернуті.

Враховуючи, що вимога позивача щодо перерахування йому відповідачем спірної суми, сплаченої в якості попередньої оплати за договорами, відповідачем залишена без задоволення, позовні вимоги, заявлені у даній справі в частині стягнення з відповідача 35500,00 грн. є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи, відповідно, такими, що підлягають задоволенню господарським судом.

Разом з тим, щодо вимог про стягнення 1136,00 грн. інфляційних та 2839,28 грн. 3% річних (в загальних сумах за обома договорами), суд приймає до уваги наступне.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стосовно визначення грошового зобов'язання у пункті 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вказано наступне: грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

У даному випадку, оскільки попередню оплату за договорами підряду здійснено, а передбачені договорами роботи у встановлені договорами строки не виконано, суд вважає обґрунтованою вимогу щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати, проте, стягнення з виконавця суми попередньої оплати, перерахованої за договором підряду, не вважається грошовимзобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

Як роз'яснено в пункті 5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи, у задоволенні позову в частині стягнення нарахованих сум інфляційних (1136,00 грн.) та 3% річних (2839,28грн.) господарський суд відмовляє.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним нормам, доказів повернення суми заборгованості та/або інших доводів у спростування позовних вимог (в т.ч. виконання договірних зобов'язань перед позивачем) відповідачем до суду не подано.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дхолландія Україна" задовольняються частково: стягненню з відповідача підлягає 35500,00 грн. заборгованості; у позові в частині стягнення 1136,00 грн. інфляційних та 2839,28 грн. 3% річних слід відмовити.

У відповідності до приписів ст.49 ГПК України, судові витрати по справі покладаються на відповідача пропорційно до розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирпроект" (10014, Житомирська обл., м.Житомир, вул.Рильського, 9, оф.507А, ідентифікаційний код 36072368) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дхолландія Україна" (07400, Київська обл., Броварський р-н, Сільрада Княжицька, Автодорога Київ-Чернігів-Нові Яриловичі 25 км., ідентифікаційний код 36080709):

- 35500,00 грн. заборгованості,

- 1643,02 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. У позові в частині стягнення 1136,00 грн. інфляційних та 2839,28 грн. 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 23.07.14

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (реком.)

3 - відповідачу (реком.)